< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Захворювання органів травлення при бойовій травмі

Сучасна важка механічна і вогнепальна травма, мінно-вибухові поранення, синдром тривалого здавлювання, розповсюджені термічні опіки супроводжуються і проявляються системними функціональними реакціями, морфологічними змінами і порушеннями функціонального стану внутрішніх органів. Зміна характеру і структури сучасної бойової травми, зростання тяжкості ушкоджень призвели до зростання частоти, питомої ваги і різноманітності захворювань у поранених. Патологія органів травлення відноситься до частих проявів травматичної хвороби та має неабиякий вплив на клінічні виходи захворювання.

При сучасній бойовій травмі зростає вірогідність загострення хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту, а відсутність своєчасної діагностики й лікування може мати несприятливі наслідки. Найчастіше зустрічаються загострення гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, хронічного гастриту та виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки; нерідко приєднуються гепатопатія, реактивний чи токсичний гепатит, панкреатит, холецистит; рідше – ентероколіт, псевдомембранозний коліт. Очікувати дебюту захворювань слід в період з 3-4 доби травматичної хвороби, при цьому вірогідність загострень тим вища, чим важчі пошкодження і стан пораненого.

Необхідно враховувати, що симптоматика захворювань органів травлення на фоні важкої травми характеризується прихованим перебігом, а іноді може бути відсутньою. Тільки ретельно зібраний анамнез у пораненого, фізикальне обстеження в сукупності з даними лабораторних та інструментальних досліджень дозволяють своєчасно виявити асоційовані захворювання і розпочати лікування.

Досвід бойових дій свідчить про найчастіші ураження езофагогастродуоденальної зони у військовослужбовців. Ерозивні зміни в шлунку і дванадцятипалій кишці виявляють у 30-40% військових, які брали участь у бойових операціях; зростає частка ерозивної форми ГЕРХ з 5 до 22%, а у 60-80% поранених, яким проводилось ендоскопічне дослідження при поступленні до госпіталю, мають місце виражені ерозивно-виразкові пошкодження, нерідко з геморагічним компонентом.

Забої печінки, підшлункової залози, селезінки, тонкої і товстої кишки спостерігаються у 7,6%. Важкі поранення, що супроводжуються масивною крововтратою і шоком, часто ускладнюються ентеропатією з розвитком синдромів мальдигестії і мальабсорбції. Нерідко у поранених виникає антибіотикоасоційована діарея і псевдомембранозний ентероколіт, що розвиваються на тлі ранового сепсису та внаслідок застосування масивних доз антибіотиків широкого спектру дії з розвитком кишкового дисбіозу.

"Первинні" патологічні зміни виникають внаслідок безпосереднього пошкодження ураженого органу. Характерними первинними змінами в органах системи травлення при бойовій травмі виступають ушкодження паренхіматозних і порожнистих органів черевної порожнини; крововиливи і шлунково-кишкові кровотечі.

"Вторинні" зміни не виступають прямим наслідком ураження органу, проте патогенетично пов'язані з бойовою травмою. Патологічні зміни в безпосередньо непошкоджених органах і системах розвиваються внаслідок шоку, ранового сепсису, інтоксикації, розповсюдження ранової інфекції, виникнення тромбоемболій, порушень нервової трофіки, мікроциркуляції та обмінних порушень. До них відноситься ерозивний гастрит і дуоденіт, виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, реактивний чи токсичний гепатит, холецистит, панкреатит, парез кишечника, ентерит, коліт.

Ушкодження органів черевної порожнини виникають у 20-25% поранених і потерпілих при різних травмах мирного і воєнного часу, а співвідношення травм паренхіматозних і порожнистих органів складає 3:1; майже у 50% випадків мають місце поєднані ушкодження; у 56% – множинні.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >