< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Зміни порожнистих органів при бойовій травмі. Ушкодження шлунка

Механічні травми мирного часу і мінно-вибухова травма призводять до закритих ушкоджень шлунка в 3-8%. Серед ушкоджень шлунка виділяють забій і субсерозні гематоми стінки, неповні надриви серозного чи м'язового шарів при збереженні цілісності слизової оболонки, повні розриви стінки. Несприятливу роль відіграє наповнення шлунка в момент травми чи поранення. Забій в поєднанні з надривом серозної оболонки і гематомою відносяться до менш важких ушкоджень.

У клінічній картині ушкоджень шлунка прослідковується симптоматика внутрішньочеревної кровотечі при відсутності окреслених ознак перитоніту. Відзначаються біль в епігастрії, блювота з домішками крові чи "кавовою гущею". Для повного розриву стінок характерні клінічні прояви внутрішньочеревної кровотечі і шоку.

При закритих механічних і мінно-вибухових травмах без прямого ушкодження шлунка в перші 7-10 днів у 20-25% потерпілих виникає клініко-морфологічна картина гострого гастриту. Характерні злущування епітелію, підепітеліальний набряк, клітинна інфільтрація, у ряді випадків – дрібні ерозії з кровиливами у власний шар слизової оболонки. Клінічно визначаються скарги на відсутність апетиту, слинотечу, болі в животі, з приєднанням на їх висоті блювоти, іноді з домішками крові. До кінця першої доби травматичної хвороби може появлятися пронос (за рахунок приєднання гострого ентериту) з небезпекою зневоднення. Живіт роздутий, пальпація болісна, але без ознак подразнення очеревини, що має діагностичне значення. Діагноз встановлюється шляхом проведення фіброгастроскопії з виявленням еритематозної/ ерозивної гастропатії, іноді – дуодено-гастрального рефлюксу; підтверджується – шляхом гістоморфологічного дослідження біоптатів. При неускладненому перебігу через 10-14 днів настає нормалізація моторно-евакуаторної функції, усувається дуодено-гастральний рефлюкс; повне гістологічне відновлення відбувається за 4-6 тижнів.

Ушкодження дванадцятипалої кишки

Закриті механічні травми і мінно-вибухова травма живота призводять до ушкоджень дванадцятипалої кишки відносно рідко – у 2-5% випадків, проте її обмежена рухливість у подібних випадках служить додатковим фактором ризику. Як правило, у поєднанні з дванадцятипалою страждає ободова кишка – майже в 50%. Найчастіше ушкоджуються ме- зоперитонеально розташовані відділи дванадцятипалої кишки. Можливі забої з гематомами стінки, неповні і повні розриви. Клінічна картина залежить від локалізації ураження. Так, ушкодження ендоочеревинно розташованих ділянок кишки може проявлятися внутрішньочеревною кровотечею і шоком вже в перші години, з пізнішим розвитком перитоніту.

При ушкодженні заочеревинного відділу дванадцятипалої кишки може спостерігатися припухлість у поперековій ділянці за рахунок утворення гематоми заочеревинного простору, а затікання вмісту кишки по правому бічному каналу проявляється правобічним локалізованим болем, схожим на ниркову коліку. В цілому симптоматика заочеревинного ушкодження дванадцятипалої кишки в першу годину невиразна, а симптоми флегмони, перитоніту та вираженої загальної інтоксикації приєднуються пізніше.

При забої дванадцятипалої кишки через 8-16 годин може виникнути некроз стінки з поширенням запалення через очеревину, враховуючи вміст агресивних ферментів у дуоденумі. При неускладнених забоях можуть виявлятися ознаки гострого дуоденіту з явищами вираженого больового синдрому (з голодними болями), з іррадіацією вправо, схильністю до запально-спастичної пілородуоденальної обструкції з частою блювотою. Характерними ускладненнями таких ушкоджень є нориці дванадцятипалої кишки, некроз голівки підшлункової залози, заочеревинна анаеробна флегмона з несприятливим прогнозом.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >