< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Харчові токсикоінфекції

Група гострих бактеріальних кишкових інфекцій та інтоксикацій, які обумовлені вживанням інфікованих продуктів, в яких розмножились збудники та накопичились їх токсини. Характерні: гострий початок, бурхливий перебіг, виражений синдром інтоксикації, прояви гострого гастриту, гострого ентериту, рідше – гастроентероколіту.

Епідеміологічний анамнез.

Вживання за кілька годин до захворювання недоброякісних продуктів; одночасне захворювання людей, що вживали один і той самий продукт; наявність гнійних захворювань у робітників харчових підприємств.

Класифікація.

За збудником; спричинена стафілококом (А05.0), спричинена Vibrio parahaemolyticus (А05.3), спричинена Bacillus cereus (А05.4), інша з уточненими бактеріями (А05.8), не уточнена (05.9).

Клінічні форми: гастрит, гастроентерит, гастроентероколіт.

Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.

Ступінь зневоднення: без зневоднення, зі зневодненням I, II, III, IV ступеня.

Ускладнення: без ускладнень, з ускладненнями: інфекційно-токсичний чи змішаний шок, гостра ниркова недостатність, колапс, гостра серцева недостатність, сепсис та ін.

Підтвердження діагнозу.

  • • Бактеріологічне дослідження випорожнень, блювоти, промивних вод шлунку, залишків їжі з обов'язковим визначенням кількості мікроорганізмів в одному грамі досліджуваного матеріалу (більше 1×106/г); виділення одного і того самого збудника із різних матеріалів від хворого.
  • • Серологічне: РА з аутоштамом (метод парних сироваток).
  • • Визначення токсигенності збудника.
  • • Копрограма (еритроцити, лейкоцити, слиз).
  • • Гемограма (згущення крові).

Диференційна діагностика.

  • - з сальмонельозом: лихоманка, тривалий діарейний синдром (2-4 дні та більше), помірний (не різкий) біль в животі, часте збільшення печінки та селезінки, випорожнення рясні, смердючі, нерідко набувають вигляду "болотяної твані", не характерні домішки крові в калі;
  • - з шигельозом: буває озноб, висока температура тіла, блювання, рідкі випорожнення, не характерне зневоднення (іноді в дуже важких випадках), біль переймоподібний, локалізується в лівій здухвинній ділянці, характерні тенезми (несправжні позиви), спазмована і болісна сигмовидна кишка, випорожнення незначні, зі слизом та кров'ю, можуть набувати характеру "ректального плювка";
  • - з ієрсиніозом: в початковий період хвороби закономірне підвищення температури тіла (нерідко до високої), з перших годин захворювання можуть бути прояви гастроентериту, ентероколіту, біль у животі, нудота, збільшення печінки, ураження суглобів (моно- і поліартрит), поява крапчастого або дрібноплямистого висипу на тулубі і кінцівках, іноді менінгеальний синдром (при важкому перебігу), домішки слизу і крові в калі, можливе зневоднення, тривалий перебіг (декілька днів і більше);
  • - з холерою: часті рідкі випорожнення типу "рисового відвару" на фоні нормальної температури тіла, зневоднення (навіть до гіповолемічного шоку), але відсутні болі в животі, нудота; діарея передує блюванню, дуже швидке прогресування захворювання, відсутність ушкодження слизової оболонки кишковика;
  • - з гострим апендицитом: біль локалізується в правій клубовій ділянці (в типових випадках), носить постійний характер, блювання може бути одно-дворазове, не приносить відчутного полегшення, діарейний синдром, як правило, виражений нерізко або може бути зовсім відсутнім, при пальпації в правій клубовій ділянці можна виявити позитивний симптом Щоткіна, Грея, Ровзинга, величина лейкоцитозу не корелює зі ступенем зневоднення, яке практично відсутнє;
  • - з гострим панкреатитом: гострий біль, який локалізується над пупком і нерідко набуває оперізуючого характеру, позитивний симптом Воскресенського, напруженість м'язів черевного пресу при пальпації в епігастрії, підвищення в крові і сечі рівня амілази;
  • - з кетоацидозом: розвивається, як правило, у хворих на цукровий діабет, починається поступово, протягом декількох годин наростає слабкість, запаморочення, нудота, в подальшому – з'являється блювання, розлад випорожнень, підвищення температури тіла, помірний біль в животі, часте дихання (частота дихання не відповідає ступеню дегідратації), переходить пізніше у дихання Куссмауля, запах ацетону з рота, в крові високий рівень глюкози, ацетон в сечі;
  • - з уремією: нерідко є наслідком гострого отруєння або гострого інфекційного захворювання (кожне з них має свою клінічну картину і найбільш ймовірні терміни виникнення гострої ниркової недостатності); при хронічній нирковій недостатності – уремія, крім діареї, нудоти, блювання, супроводжується підвищенням AT, пастозністю тканин (в першу чергу обличчя), підвищенням в крові залишкового азоту, сечовини, креатиніну; наявністю хронічної хвороби нирок в анамнезі;
  • - з отруєнням блідою поганкою: більш тривалий інкубаційний період (може досягати 3-х діб), різкий головний біль, делірій, галюцинації, біль в м'язах, діарея, нудота, блювання, судоми в кінцівках, збільшення печінки і селезінки, жовтяниця, прогресуючі ознаки печінково-ниркової недостатності, висока летальність;
  • - з отруєнням мухомором: інкубаційний період дуже короткий (іноді 15-30 хвилин), швидко наростає збудження, з'являється гіперсалівація, задишка, рясне потовиділення, рано можна виявити міоз, при прогресуванні захворювання з'являються судоми, потьмарення свідомості, марення, наростає серцево-судинна недостатність;
  • - з отруєнням строчками, сморчками, білою акацією, беладонною, беленою, гашишем, деякими бобовими, заманихою, жовтецем отруйним, маком, гірким мигдалем, чоловічою папороттю, пасліном чорним, полином, чистотілом: блювання, діарея, біль в животі, гемолітична жовтяниця і гемоглобінурія;
  • - з отруєнням метиловим спиртом: симптоми сп'яніння, слабкість, нудота, блювання, біль в животі, діарея, нечітке бачення предме-

Tib, мерехтіння "мушок" перед очима, можливість повної втрати зору в подальшому, мідріаз, потьмарення свідомості, психомоторне збудження, в подальшому кома, гіпертонус м'язів, судоми, спочатку буває підвищення артеріального тиску, при наростанні гострої серцево-судинної недостатності AT знижується;

- з отруєнням лугами і кислотами: виразки слизової оболонки порожнини рота, блювотні маси при отруєнні лугами набувають кривавого забарвлення, кислотами – колір кавової гущі.

Приклади формулювання діагнозу.

  • 1. Харчова токсикоінфекція, спричинена Р. vulgaris (у блювоті 1×107/г, РА 1:10-1:80), гастроентерит, середньої тяжкості. Зневоднення II ступеня.
  • 2. Харчова токсикоінфекція, спричинена S. aureus (у калі 1x10s/г), гастроентерит, тяжкий ступінь. Змішаний шок І ст.

Алгоритм дій.

Невідкладна допомога.

  • 1. Промивання шлунка водою або зондове промивання шлунка 4% розчином гідрокарбонату натрію з наступним введенням через зонд 100 мл 25% розчину сірчанокислої магнезії.
  • 2. При зневодненні:
    • • призначити рясне пиття регідрону (до 1-2 л);
    • • в/в введення розчину Рінгера або фізіологічного розчину хлориду натрію – 3-5 л.

Лікування на госпітальному етапі.

Промивання шлунка (2% р-ном бікарбонату натрію або 0,1% р-ном перманганату калію або водою; промивання протипоказане при високому AT, особам з ішемічною хворобою серця, при наявності ознак шоку, підозрі на інфаркт міокарда); призначення ентеросорбентів; регідратаційна терапія (при легкому перебігу: оральна регідратація за допомогою регідрону, глюкосолану (ораліту), об'ємна швидкість – 1-1,5 л/год протягом, як правило,

1,5-3 годин; при середньотяжкому перебігу: в/в з переходом на пероральну, об'єм – 55-75 мл/кг ваги тіла, об'ємна швидкість – 60-80 мл/хв; при тяжкому перебігу: об'єм – 60-120 мл/кг ваги тіла, об'ємна швидкість – 70-90 мл/хв; при зневодненні III–IV ст.: при наявності протипоказань до оральної регідратації або неможливості здійснення – в/в регідратація за допомогою триселя, хлосоля, ацесоля; температура в/в вводимих розчинів 37°С).

Дієта №2-4.

При легкому перебігу антибактеріальна терапія не показана, вона показана при середньому та тяжкому ступені важкості, при тривалій діареї, лихоманці більше 2 діб, при інтоксикації, особам похилого віку та дітям, особам з імунодефіцитами (ампіцилін 1 г 4-6 разів на добу в/м (7-10 діб), хлорамфенікол 1 г 3 рази на добу в/м (7-10 діб), фторхінолони (норфлоксацин, офлоксацин, пефлоксацин по 0,4 г в/в через 12 годин), цефтріаксон по З г в/в через 24 год протягом 3-4 діб до нормалізації температури. При клостридіозі – метронідазол по 0,5 г 3-4 рази на добу протягом 7 діб. Замісна терапія (ферменти), спазмолітики, пробіотики; препарати, які сприяють збільшенню швидкості всмоктування води та електролітів в тонкій кишці (октреотид по 0,05-0,1 мг п/ш 1-2 рази на добу).

Критерії ефективності лікування: зникнення клінічної симптоматики; нормалізація випорожнень.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >