< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Інформаційні права людини та громадянина у Великобританії

Значне місце серед індивідуальних прав британців займає право на свободу особистості, яке включає таємницю переписки та телефонних розмов, захист від електронних засобів контролю за особистим життям, свободу совісті та віросповідання.

У 1998 р. британський парламент затвердив "Закон про права людини" (набув чинності в жовтні 2000 року), що надає Європейській конвенції з прав людини силу національного закону; цей процес повинен завершитися законодавчим затвердженням права на недоторканність приватного життя.

"Законом про регулювання повноважень в області розслідувань 2000 р." – Regulation Investigatory Powers Act (RIPA) був встановлений пост Комісара з перехоплення повідомлень, пост Комісара у справах розвідслужб, а також Трибунал по повноваженнях в області розслідувань для розгляду скарг і судових розглядів відповідно до розділу 7 "Закону про права людини 1998р.".

Положення про недоторканність приватного життя містяться і у ряді інших законодавчих актів, наприклад, в законах, що регламентують ведення медичних записів і зберігання інформації про споживчі кредити. До цієї ж групи входять "Закон про реабілітацію правопорушників 1974 р.", "Закон про телекомунікації 1984 р.", "Закон про поліцію 1997 р.", Р.4 "Закону про віщання 1996 р." і "Закон про захист від переслідувань 1997 р.". Деякі положення перерахованих законів виправлені або частково відмінені у зв'язку з ухваленням "Закону про захист інформації" в редакції 1998 р.

"Закон про захист інформації" приводить аналогічний Закон 1984 р. у відповідність з вимогами Директиви про захист інформації, прийнятої Європейським Союзом. Положення закону присвячені захисту одного з видів комп'ютерної інформації – визнаються злочинними порушення, пов'язані з розголошенням персональних даних, у тому числі з використанням комп'ютерних технологій. Дія закону розповсюджується на облікові записи, що ведуться державними установами і приватними компаніями. Він накладає ряд обмежень на використання персональних даних і на доступ до облікових записів, а також зобов'язує юридичних осіб, що ведуть такі записи, реєструватися в Комісаріаті по захисту інформації.

Водночас поряд з гарантіями захисту права на свободу особистості законодавство передбачає певні обмеження, які пов'язані з боротьбою проти тероризму. Наприклад, "Закон про запобігання тероризму 1984 р." встановлює обмеження права на захист особистості за умови кримінально- правового переслідування. А відповідно до законодавства про телефонні та телеграфні повідомлення, поліція у виняткових випадках може контролювати телефонний та телеграфний зв'язок.

"Закон про Службу безпеки" і "Закон про регулювання повноважень в області розслідувань" передбачають видачу ордерів відповідним Державним міністром для перехоплення повідомлень, негласного проникнення в приватне житло і службові приміщення і проведення електронного спостереження, наприклад, прослуховування в житловому приміщенні об'єкту.

"Закон про перехоплення комунікаційних повідомлень", прийнятий у 1985 р., встановлює ряд обмежень, що мають відношення до контролю над телекомунікаційними засобами. У червні 1999 року Міністерство внутрішніх справ видало рекомендації з установки пристроїв зняття інформації з каналів зв'язку, що передбачають внесення численних поправок в чинне законодавство. Зокрема, передбачається забезпечити сприяння установці підслуховуючих пристроїв з боку провайдерів інтернет-послуг; продовження терміну дії таких пристроїв до трьох місяців; дозвіл на використовування пристроїв зняття інформації з можливостями роумінга. Проте такі важливі проблеми, як контроль з боку судових органів і державний нагляд за перехопленнями інформації, в рекомендаціях абсолютно не зачіпаються.

Окрім цього, Великобританія використовує юридичну структуру, засновану на існуючих законах, яка в значній мірі може застосовуватися до дій у кіберпросторі – "Закон про регулювання повноважень в області розслідувань", прийнятий у 2000 р. Він визнає, що атаки на інформаційні системи можуть розглядатися як звичайний кримінальний злочин зі всіма витікаючими наслідками. Даний акт дозволяє спецслужбам та правоохоронним органам перехоплювати і читати електронну пошту.

Для цього "Закон про регулювання повноважень в області розслідувань" примушує провайдерів встановлювати на своє устаткування спеціальні пристрої, які дозволяють спостерігати за діями користувачів. Представники слідства можуть вимагати від підслідних шифрувальні ключі, паролі та іншу подібну інформацію. Відмова від видачі може потягнути за собою покарання у вигляді позбавлення волі на 2 роки.

Протягом понад двадцяти років неодноразово робилися кроки до ухвалення закону про свободу інформації. "Кодекс практики доступу до урядової інформації 1994 р.", відкриває доступ до державних архівів, але передбачає 15 серйозних виключень. Ті, чиї заявки на отримання інформації відхилили, можуть звернутися з скаргою через парламентського міністра до парламентського омбудсмена. У травні 1999 року уряд Великобританії виніс на обговорення проект закону, що дозволяє доступ до урядових архівів і передбачаючого введення поста комісара з питань інформації, покликаного забезпечувати виконання закону. Проте проект, що містить ряд істотних виключень, вважається навіть слабкішим, ніж діючий кодекс. Тому було вирішено переписати ряд положень, але виправлений варіант проекту дотепер не опублікований. Парламент Шотландії також пообіцяв прийняти дієвіший закон про свободу інформації.

Сполучене Королівство є членом Ради Європи, що підписав і ратифікував "Конвенцію про захист приватних осіб відносно автоматичної обробки персональних даних разом з Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини". Крім того, Великобританія входить в Організацію по економічному співробітництву і розвитку; вона прийняла "Директиву ОЕСР про захист недоторканності приватного життя і міжнародних обмінів персональними даними". Кожний з британських протекторатів – острови Мен, Гернсі і Джерсі – має власний закон і власну комісію по захисту персональних даних.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >