< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ФУНКЦІЇ СИСТЕМИ СУБ'ЄКТІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Структура державної системи забезпечення інформаційної безпеки України

ІБ будь-якої держави забезпечується проведенням єдиної державної політики національної безпеки в інформаційній сфері відповідно до прийнятих в установленому порядку доктрин, концепцій, стратегій і програм, системою заходів політичного, економічного, соціального, військового характеру, які є адекватними існуючим та потенційним загрозам і викликам національним інтересам особи, суспільства та держави в інформаційній сфері, а також наявним можливостям держави здійснювати управління ними. Інструментом реалізації такої державної політики ІБ є система забезпечення інформаційної безпеки, яка є похідною і детермінованою напрямами державної інформаційної політики.

Існуючі на сучасному етапі розвитку української держави загрози національним інтересам і національній безпеці України, визначені у ст. 7 Закону України "Про основи національної безпеки України", Стратегії національної безпеки України, затвердженій Указом Президента України від 12.02.2007 р. №105/2007 (в редакції Указу Президента України від 08.06.2012 р. №389/2012), потребують вжиття відповідних заходів реагування компетентними державними органами та установами, визначеними законодавцем у ст. 4 Закону України "Про основи національної безпеки України".

Відповідно при формуванні державної системи ЗІБ мають бути враховані національні інтереси в інформаційному середовищі, внутрішні та зовнішні загрози цим інтересам і передбачена система засобів виявлення та нейтралізації загроз. Вона обов'язково має включати механізм двостороннього зв'язку між суспільством, ЗМІ й державою, який допоможе своєчасно сповістити про зміни громадської думки та оцінити ефективність ужитих заходів.

Отже структура системи ЗІБ України (у т.ч. й структура системи суб'єктів, які його здійснюють) є похідною від тих пріоритетів та завдань, які ставить перед собою держава в інформаційній сфері. Тому саме державна інформаційна політика є визначальною для формування системи забезпечення інформаційної безпеки, а остання є похідною від неї.

Система ЗІБ України створюється і розвивається відповідно до Конституції України та інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини в інформаційній сфері. Основу даної системи складають державні органи, установи й організації та сили ЗІБ, які вживають сукупність адміністративно-правових, інформаційно-аналітичних, організаційно- управлінських, та інших заходів, спрямованих на забезпечення стійкого функціонування системи державного управління.

Мета функціонування такої системи полягає в організації управління системою ІБ через ефективне функціонування системи її забезпечення. В цілому така мета полягає у створенні правових і організаційних механізмів формування, розвитку і забезпечення ефективного використання національних інформаційних ресурсів в усіх сферах життєдіяльності громадянина, суспільства й держави, а також необхідних економічних і соціокультурних умов для цього. Відповідно ефективність системи державного управління національними інформаційними ресурсами та їхнім захистом значною мірою визначає загальний рівень національної безпеки в інформаційній сфері, а будь-які недоліки в структурі й функціонуванні системи державного управління цими процесами призводять до негативних наслідків для суспільства й держави.

Зазначена вище мета функціонування системи забезпечення інформаційної безпеки України досягається шляхом реалізації нею низки завдань, до числа яких відносять:

  • – створення умов для забезпечення інформаційного суверенітету України;
  • – реалізація державної політики ІБ;
  • – вжиття комплексних заходів щодо захисту національного інформаційного простору та протидії монополізації інформаційної сфери України;
  • – ЗІБ усіх складових елементів системи державного управління;
  • – моніторинг (спостереження, оцінка і прогноз) стану ЗІБ у зв'язку із впливом загроз та небезпек як зсередини, так і ззовні системи державного управління нею;
  • – проведення активної розвідувальної, контррозвідувальної і оперативно- розшукової діяльності з метою ЗІБ України для прийняття стратегічних, тактичних і оперативних рішень у сфері державного управління ІБ та вироблення механізмів їх реалізації;
  • – запобігання, виявлення і припинення розвідувально-підривної та іншої, спрямованої на завдання шкоди інформаційній безпеці України, діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також окремих організацій чи осіб;
  • – запобігання, виявлення і припинення інформаційного тероризму та іншої діяльності, спрямованої на підрив нормального функціонування системи державного управління;
  • – протидія технічному проникненню до інформаційних системи органів державного управління з метою вчинення злочинів, проведення терористично-диверсійної та розвідувально-підривної діяльності в Україні;
  • – запобігання можливої протиправної та іншої негативної діяльності суб'єктів ЗІБ зсередини системи їй на шкоду;
  • – забезпечення режиму охорони державної таємниці;
  • – забезпечення високого інформаційно-аналітичного потенціалу країни;
  • – участь у вдосконаленні державного регулювання розвитку вітчизняної інформаційної сфери шляхом створення нормативно-правових та економічних передумов для розвитку національної інформаційної інфраструктури та ресурсів, впровадження новітніх технологій у цій сфері, наповнення внутрішнього та світового інформаційного простору достовірною інформацією про Україну;
  • – створення умов для активного залучення ЗМІ та інших інститутів громадянського суспільства до протидії корупції, зловживанням службовим становищем, іншими явищами, які загрожують національній безпеці України;
  • – забезпечення неухильного дотримання конституційного прав громадян на

свободу слова, доступ до інформації, недопущення неправомірного втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльність ЗМІ, дискримінації в інформаційній сфері і переслідування журналістів за їх політичні позиції;

– організацію демократичного цивільного контролю за функціонуванням системи органів державного управління в інформаційній сфері держави тощо.

Досвід провідних країн світу свідчить про те, що важливого значення для нормального функціонування інформаційної сфери держави набуває узгоджена діяльність відповідного державно-правового механізму, тобто системи взаємопов'язаних державних органів, організацій, установ, які діють відповідно до поставлених завдань та виконують конкретні функції щодо розроблення та втілення в життя сукупності правових норм та принципів, які повинні врегулювати суспільні відносини в інформаційній сфері, застосовуючи адекватні форми та методи, в зв'язку з чим утворюють один із вагомих елементів загальної системи забезпечення національної безпеки.

Таким чином, ефективність захисту ІБ держави в цілому забезпечується ефективною діяльністю кожної складової її державно-правового механізму, який складається із системи взаємопов'язаних й взаємоузгоджених державно- правових інституцій, завданнями яких є створення умов для успішної реалізації інформаційної політики держави.

Здійснення діяльності із забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері є обов'язковим для усіх інших державних органів і організацій, яке вони здійснюють у межах своєї компетенції самостійно, а також при зверненні основних суб'єктів системи забезпечення національної безпеки.

Відповідно до мети нашого курсу розглянемо систему органів державного управління національною безпекою в інформаційній сфері, визначені в Законі України "Про основи національної безпеки України". Згідно зі ст. 4 Закону в широкому розумінні до складу такого механізму (системи) входять наступні суб'єкти забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері (читай – інформаційної безпеки):

  • – Президент України;
  • – Верховна Рада України;
  • – Кабінет Міністрів України;
  • – Рада національної безпеки і оборони України;
  • – міністерства та інші центральні органи виконавчої влади (у т.ч.

Міністерство інформаційної політики, Міністерство освіти і науки України, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, Державний комітет телебачення і радіомовлення України та інші);

  • – суди загальної юрисдикції;
  • – прокуратура України;
  • – місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;
  • – СБ України, ДССЗЗІ України, МВС України, СЗР України, ЗС України, а також інші правоохоронні органи та військові формування, утворені відповідно до законів України.

Таким чином, система ЗІБ України включає в себе систему суб'єктів, які забезпечують реалізацію державної політики в інформаційній сфері. Система таких суб'єктів має працювати незалежно від внутрішньополітичної кон'юнктури в Україні та стану окремих елементів системи ЗІБ.

Системним, інтегруючим чинником для діяльності цих суб'єктів має бути спільна мета – забезпечення інформаційного суверенітету України.

При цьому розглядаючи систему ЗІБ України органи ЗІБ можна розподілити на тих, для яких виконання цієї функції є прямим обов'язком (органи спеціальної компетенції), та на тих, які здійснюють дану функцію опосередковано.

Загальними функціями суб'єктів ЗІБ України в інформаційній сфері відповідно до ст. 10 Закону України "Про основи національної безпеки України" є:

  • – постійний моніторинг впливу на національну безпеку процесів, що відбуваються в першу чергу в інформаційній, політичній, соціальній, економічній, екологічній, науково-технологічній, воєнній та інших сферах, релігійному середовищі, міжетнічних стосунках; прогнозування змін, що відбуваються в них, та потенційних загроз національній безпеці;
  • – систематичне спостереження за станом і проявами міжнародного та інших видів тероризму (у т.ч. й кібертероризму);
  • – прогнозування, виявлення, та оцінка можливих загроз, дестабілізуючих чинників і конфліктів, причин і умов їх виникнення та наслідків прояву;
  • – запобігання та нейтралізація впливу загроз і дестабілізуючих чинників на національну безпеку та національні інтереси в інформаційній сфері;
  • – локалізація, деескалація та врегулювання конфліктів, ліквідація їх негативних наслідків або впливу дестабілізуючих чинників;
  • – комплексне інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності вищих органів державної влади та інших суб'єктів забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері;
  • – розроблення науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо прийняття управлінських рішень з метою захисту національних інтересів України;
  • – оцінка результативності дій щодо забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері та визначення витрат на ці цілі;
  • – участь у двосторонньому і багатосторонньому співробітництві в галузі ІБ, якщо це відповідає національним інтересам України;
  • – спільне проведення планових та оперативних заходів з компетентними структурами іноземних держав у рамках міжнародних організацій та договорів у галузі безпеки.

Законодавець у ст. 11 згаданого Закону зазначає, що контроль за здійсненням заходів щодо забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері здійснюється відповідно Президентом України, ВР України, КМ України, РНБО України в межах їх повноважень, визначених Конституцією і законами України.

Розглянемо основні завдання та функції суб'єктів забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері, визначені Конституцією та законами України.

Президент України як глава держави, гарант державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, як Верховний Головнокомандувач ЗС України і Голова РНБО України здійснює загальне керівництво та координацію усіх гілок влади щодо забезпечення національної безпеки в інформаційній та інших її сферах.

Завдання та функції Президента України щодо забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері визначені в Конституції України (ст. 106), Законі України "Про основи національної безпеки України" (ст.ст. 9; 11):

  • – забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;
  • – представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;
  • – очолює РНБО України;
  • – визначає і затверджує основи політики національної безпеки України;
  • – здійснює керівництво в інформаційній та інших сферах національної безпеки та оборони України;
  • – здійснює контроль і координацію діяльності державних органів у забезпеченні національної безпеки в інформаційній та інших сферах;
  • – вживає оперативні заходи з метою нейтралізації загроз національним інтересам України в межах компетенції, визначеної Конституцією;
  • – здійснює контроль за реалізацією заходів у сфері національної безпеки в межах своїх повноважень (ст. 11);
  • – Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України;
  • – зупиняє дію актів КМ України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності; скасовує акти РМ АР Крим;
  • – підписує закони, прийняті Верховною Радою України; має право вето щодо прийнятих ВР України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд ВР України;
  • – вносить до ВР України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання ЗС України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
  • – приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації – з наступним затвердженням цих рішень ВР України;
  • – призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;
  • – вносить до ВР України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови СБ України;
  • – один раз на рік на сесії ВР України звітує перед народом країни про стан національної безпеки в державі;
  • – здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

Окрім цього, проаналізувавши положення чинних нормативно- правових актів можна дійти висновку, що Президент України:

  • – забезпечує взаємодію усіх гілок державної влади між собою, а також із недержавною складовою системи забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері;
  • – видає нормативно-правові акти з питань забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері;
  • – визначає реальні і потенційні загрози та небезпеки для національної безпеки в інформаційній сфері і вживає необхідних заходів по її забезпеченню.

Окремими державними установами, які приймають участь у ЗІБ та є підпорядкованими Президенту України, є Головний департамент з питань національної безпеки та оборони, Головний департамент забезпечення доступу до публічної інформації, Головний департамент інформаційної політики та Режимно-секретний департамент Адміністрації Президента України, які входять до її структури відповідно до Указу Президента України "Питання Адміністрації Президента України" від 14.07.2014 р. №592/2014.

Головний департамент доступу до Публічної інформації є окремим підрозділом, відповідальним за надання доступу до публічної інформації щодо діяльності Президента України та його Адміністрації, який було створено на виконання норм Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Указу Президента України від 5.05.2011 р. №547/2011 "Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації".

Верховна Рада (ВР) України в межах повноважень, визначених Конституцією України, визначає засади внутрішньої та зовнішньої (у т.ч. й інформаційної) політики, основи національної безпеки в інформаційній сфері, формує законодавчу базу в цій сфері, визначає загальну структуру, чисельність, функції ЗС України та інших військових формувань, створених відповідно до законів України.

Завдання та функції ВР України щодо забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері визначені в Конституції України (ст. 85) та в Законі України "Про основи національної безпеки України" (ст.ст. 9; 11):

  • – визначає засади зовнішньої та внутрішньої політики держави в інформаційній сфері;
  • – здійснює законодавче регулювання політики національної безпеки України в інформаційній сфері (нормативно закріплює права і свободи людини і громадянина в інформаційній сфері, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; закріплює основи національної безпеки, засади цивільно-правової відповідальності; визначає діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них);
  • – створює правові засади функціонування системи забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері;
  • – затверджує загальнодержавні програми в цій сфері та контролює хід їх виконання;
  • – затверджує бюджетні асигнування для фінансування діяльності по забезпеченню національної безпеки в інформаційній сфері;
  • – визначає порядок створення та повноваження РНБО України;
  • – призначає за поданням Президента України Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, Голову СБ України, а також призначає за поданням Прем'єр-міністра України інших членів КМ України, Голову Антимонопольного комітету України, Голову Державного комітету телебачення та радіомовлення України, звільняє зазначених осіб з посад. Вирішує питання про відставку Прем'єр-міністра України, інших членів КМ України, Голови СБ України;
  • – призначає на посади та звільняє половини складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (НРУТР);
  • – надає згоду на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України Генерального прокурора України; може висловлювати недовіру йому, що має наслідком його відставку з посади;
  • – призначає на посаду та звільняє з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; заслуховує його щорічні доповіді про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні;
  • – здійснює контроль за діяльністю КМ України відповідно до цієї Конституції та закону;
  • – здійснює парламентський контроль у межах, визначених Конституцією України та чинним законодавством;
  • – здійснює інші повноваження, які відповідно до Конституції України віднесені до її відання.

При цьому окремо слід звернути увагу на те, що у складі Верховної Ради України, відповідно до Закону України "Про комітети Верховної Ради

України" від 04.04.1995 р. №116/95-ВР та постанови Верховної Ради України "Про перелік, кількісний склад і предмети відання комітетів Верховної Ради України восьмого скликання" від 04.12.2014 р. №22-VIII, окремі функції із ЗІБ виконують наступні парламентські комітети: Комітет ВР України з питань національної безпеки і оборони, Комітет ВР України з питань свободи слова та інформаційної політики, Комітет ВР України з питань інформатизації і зв'язку.

Вказані комітети ВР України здійснюють законопроектну роботу, готують, попередньо розглядають питання, віднесені до повноважень ВР України, та виконують контрольні функції у відповідних сферах відання:

  • 1) Комітет ВР України з питань національної безпеки і оборони:
    • – національна безпека України;
    • – законодавче забезпечення діяльності органів служби безпеки, розвідки і контррозвідки, органів прикордонної служби; захист державної таємниці;
    • – правовий режим державного кордону, воєнного та надзвичайного стану;
    • – оборонно-промисловий комплекс, державна система страхового фонду документації, військове та військово-технічне співробітництво України з іншими державами, а також участь України в міжнародних миротворчих операціях;
    • – державна політика у сфері оборони;
    • – боротьба з тероризмом;
    • – здійснення цивільного, у т.ч. парламентського, контролю над Воєнною організацією держави;
    • – військова служба, ЗС України та їх реформування;
    • – військові формування, утворені відповідно до законів України;
    • – альтернативна (невійськова) служба;
    • – соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей;
    • – військова наука та освіта;
    • – державна система спеціального зв'язку;
  • 2) Комітет ВР України з питань свободи слова та інформаційної політики:
    • – державна політика у сфері інформації та інформаційної безпеки;
    • – забезпечення свободи слова та права громадян на інформацію;
    • – друковані, електронні засоби масової інформації та Інтернет;
    • – висвітлення діяльності ВР України;
    • – засади здійснення рекламної діяльності;
  • 3) Комітет ВР України з питань інформатизації та зв'язку:
    • – розвиток інформаційного суспільства;
    • – Національна програма інформатизації;
    • – електронне урядування; електронний документообіг; електронний цифровий підпис;
    • – національна система електронних інформаційних ресурсів;
    • – телекомунікації;
    • – поштовий зв'язок;
    • – індустрія програмування;
    • – кібербезпека;
    • – технічний та криптографічний захист інформації;
    • – питання використання радіочастотного ресурсу України;
  • 4) Комітет ВР України з питань культури і духовності:
    • – культурно-просвітницька діяльність (видавнича справа, бібліотечна справа, кінематографія, народні художні промисли);
    • – мистецька діяльність (професійні творчі спілки, театри, школи естетичного виховання, концертно-гастрольна діяльність тощо);
    • – охорона історико-культурної спадщини (музейна справа, архівна справа, діяльність заповідників, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей);
    • – державна політика у сфері свободи совісті та релігійних організацій;
    • – державна політика у сфері розвитку та використання державної мови та мов національних меншин в Україні;
    • – засади благодійної діяльності.

При цьому особливу увагу варто приділити Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики. Сфера відповідальності Комітету полягає у розробленні та удосконаленні законодавчої бази держави, що регулює державну інформаційну політику та відносини в інформаційній сфері, діяльність ЗМІ, сприяє утвердженню свободи слова.

Зокрема Комітет здійснює підготовку законодавчих актів, що стосуються інформаційної політики, діяльності електронних та друкованих ЗМІ, правовідносин у сфері реклами, розвитку мережі Інтернет. У своїй діяльності Комітет співпрацює з Держкомтелерадіомовлення України, Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення.

З метою підготовки законопроектів вказаний Комітет може залучати провідних вітчизняних фахівців у сфері інформаційного права, співпрацює з Громадською радою з питань свободи слова та інформації. Комітет регулярно ініціює та організовує парламентські слухання, присвячені проблемам інформаційних відносин та свободи слова в У кращі, реагує на звернення громадян щодо порушення їх права на доступ до інформації та свободу слова.

Заслуговує на увагу діяльність Комітету ВР України з питань інформатизації та зв'язку. Сфера відповідальності Комітету полягає у розробленні та удосконаленні законодавчої бази держави, що регулює: розвиток інформаційного суспільства; електронного урядування, електронного документообігу та електронного цифрового підпису; подальшу реалізацію Національної програми інформатизації, розвиток національної системи електронних інформаційних ресурсів, телекомунікацій, поштового зв'язку; розвиток й удосконалення індустрії програмування, забезпечення кібербезпеки, технічного та криптографічного захисту інформації, питання використання радіочастотного ресурсу України.

Окрім того, у складі Апарату ВР України функціонує Інформаційне управління та Управління комп'ютеризованих систем, які забезпечують діяльність Верховної Ради, у т.ч. й з питань інформаційного забезпечення.

Окрім того, ВР України у межах своїх повноважень може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань, що стосуються інформаційної сфери України (ст. 89 Конституції). Також ВР України для проведення розслідування з питань у сфері інформаційних відносин, що становлять суспільний інтерес, може створювати тимчасові слідчі комісії. Однак їх висновки і пропозиції не є вирішальними для слідства і суду.

Організація і порядок діяльності комітетів ВР України, її тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій встановлюються законом.

При ВР України функціонує Консультативна рада з питань розвитку інформаційного суспільства, створена відповідно до постанови ВР України від 4.02.1998 р. №77/98-ВР "Про Консультативну раду з питань інформатизації при Верховній Раді України" (зі змінами внесеними постановою ВР України від 11.02.2015 р. №178-VIII) як дорадчо- консультативний орган, який функціонує на громадських засадах.

Консультативна рада надає сприяння ВР України у виробленні політики у сферах розвитку інформаційного суспільства, інформатизації, електронних комунікацій, високих технологій, при підготовці та затвердженні завдань Національної програми інформатизації, а також при підготовці та прийнятті законів України у цих сферах з урахуванням найновіших досягнень і технологічних рішень. До складу ради входять за згодою вчені в галузі інформатики та суміжних галузях, представники підприємств, установ, організацій, які працюють у сфері інформаційних послуг, народні депутати України, представники органів виконавчої влади. Рішення, які приймає консультативна рада, є обов'язковими для розгляду комітетами ВР України.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 22. Закону України "Про захист персональних даних", ч. 1 ст. 17 Закону України "Про доступ до публічної інформації", парламентський контроль за додержанням прав людини на захист персональних даних, а також за дотриманням права людини на доступ до інформації здійснюється Уповноваженим ВР України з прав людини, тимчасовими слідчими комісіями ВР України, народними депутатами України відповідно до закону.

Рада національної безпеки і оборони (РНБО) України як координаційний орган з питань національної безпеки і оборони при Президенті України координує та контролює діяльність органів виконавчої влади в інформаційній та інших сферах національної безпеки і оборони; з урахуванням змін у геополітичній обстановці вносить Президенту України пропозиції щодо уточнення Стратегії національної безпеки України та Воєнної доктрини України. Рішення РНБО України вводяться в дію указами Президента України.

Правовий статус РНБО України щодо забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері визначений в Конституції України (ст. 107), законах України "Про основи національної безпеки України" (ст. 9) та "Про Раду національної безпеки і оборони України".

Головою РНБО України є Президент України, який формує її персональний склад. До складу РНБО України за посадою входять Прем'єр- міністр України, Міністр оборони України, Голова СБ України, Міністр внутрішніх справ України, Міністр закордонних справ України. У засіданнях РНБО України може брати участь Голова ВР України.

Компетенція та функції РНБО України визначаються Законом України "Про Раду національної безпеки і оборони України" (ст.ст. З, 4). Зокрема, відповідно до ст. З Закону функціями РНБО України є:

  • 1) внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики в інформаційній та інших сферах національної безпеки і оборони;
  • 2) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади в інформаційній та інших сферах національної безпеки і оборони у мирний час;
  • 3) координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади в інформаційній та інших сферах національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Відповідно до функцій, визначених цим Законом, РНБО України (ст. 4 Закону) розробляє та розглядає на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Закону України "Про основи національної безпеки України", Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України щодо:

  • 1) визначення стратегічних національних інтересів України, концептуальних підходів та напрямів забезпечення національної безпеки і оборони в інформаційній, політичній, економічній, соціальній, воєнній, науково-технологічній та інших сферах;
  • 2) проектів державних програм, доктрин, законів України, указів Президента України, директив Верховного Головнокомандувача ЗС України, міжнародних договорів, інших нормативних актів та документів з ключових питань національної безпеки і оборони;
  • 3) удосконалення системи забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері, утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади в цій сфері;
  • 4) проекту Закону України про Державний бюджет України по статтям, пов'язаним із забезпеченням національної безпеки України в інформаційній сфері;
  • 5) матеріального, фінансового, кадрового, організаційного та іншого забезпечення виконання заходів із питань національної безпеки і оборони;
  • 6) заходів політичного, економічного, соціального, воєнного, науково-технологічного, екологічного, інформаційного та іншого характеру, відповідно до масштабу потенційних та реальних загроз національним інтересам України;
  • 7) доручень, пов'язаних із вивченням конкретних питань та здійсненням відповідних досліджень у сфері національної безпеки і оборони, органам виконавчої влади та науковим закладам України;
  • 8) залучення контрольних, інспекційних та наглядових органів, що функціонують у системі виконавчої влади, до здійснення контролю за своєчасністю та якістю виконання прийнятих РНБО України рішень, введених в дію указами Президента України;
  • 9) забезпечення і контролю надходження та опрацювання необхідної інформації, її збереження, конфіденційності та використання в інтересах національної безпеки України, аналізу на її основі стану і тенденції розвитку подій, що відбуваються в Україні і у світі, визначення потенційних та реальних загроз національним інтересам України;
  • 10) оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях, оголошення в разі потреби окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації.

Окрім того, РНБО України в межах своїх повноважень:

  • – здійснює контроль за реалізацією заходів в інформаційній та інших сферах національної безпеки (у т.ч. поточний контроль за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони), подає Президентові України відповідні висновки та пропозиції;
  • – залучає посадових осіб та фахівців органів виконавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та організацій усіх форм власності до аналізу інформації щодо стану забезпечення національної безпеки України в інформаційній та інших сферах;
  • – ініціює розроблення нормативних актів та документів із питань національної безпеки в інформаційній та інших сферах, узагальнює практику їх застосування та результати перевірок їх виконання;
  • – координує і контролює діяльність органів місцевого самоврядування в межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану;
  • – координує та контролює діяльність органів виконавчої влади щодо організації захисту населення від негативних інформаційних впливів та забезпеченню його життєдіяльності в інформаційній сфері, охороні конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтриманню громадського порядку в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Роль і значення РНБО України важко переоцінити: її основа роль полягає в стратегічному управлінні національною безпекою України в різних сферах її існування. На сучасному етапі в умовах відсутності механізму парламентського, прокурорського, судового контролю за діяльністю суб'єктів управління національною безпекою, РНБО України фактично є єдиним органом, який здійснює контроль за органами виконавчої влади у цій сфері. Однак фактично поза його компетенцією залишається діяльність органів законодавчої і судової влади щодо забезпечення національної безпеки в інформаційній та інших сферах.

Апарат Ради національної безпеки і оборони України (далі – Апарат РНБО України) є державним органом, який здійснює поточне інформаційно- аналітичне та організаційне забезпечення діяльності РНБО України. У своїй діяльності Апарат Ради керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України, Положенням про Апарат Ради національної безпеки і оборони України, затвердженим Указом Президента України від 14.10.2005 р. №1446/2005, а також розпорядженнями Секретаря РНБО України.

Апарат РНБО України виконує наступні функції:

  • 1) готує матеріали для розгляду на засіданнях Ради, проекти рішень Ради, указів Президента України про введення в дію відповідних рішень Ради, інших актів Президента України з питань національної безпеки і оборони, доручень Голови РНБО України членам Ради, пов'язані з виконанням покладених на неї функцій;
  • 2) забезпечує здійснення контролю за станом виконання рішень Ради, актів та доручень Президента України, контроль за виконанням яких покладено на Секретаря РНБО України;
  • 3) готує для розгляду Радою питання щодо організації роботи з виявлення загроз національним інтересам і національній безпеці, визначення шляхів та засобів їх відвернення та нейтралізації, щодо пріоритетів державної політики у сфері національної безпеки і оборони;
  • 4) готує на основі Стратегії національної безпеки України для розгляду Радою пропозиції щодо Стратегії воєнної безпеки, уточнення, в разі потреби, положень Воєнної доктрини України, завдань ЗС України та інших військових формувань, проектів концепцій і програм їх розвитку та інших документів з питань національної безпеки і оборони;
  • 4-1) здійснює інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення здійснення РНБО України відповідно до Закону України "Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави" контролю над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави;
  • 5) бере участь у розробленні проектів нормативно-правових актів, міжнародних договорів та інших документів з питань національної безпеки і оборони;
  • 6) готує в установленому порядку висновки щодо проектів нормативно- правових актів з питань національної безпеки і оборони;
  • 7) вивчає та аналізує діяльність ЗС України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, їх готовність до виконання покладених на них завдань, здійснення правоохоронними органами заходів щодо профілактики і боротьби зі злочинністю;
  • 8) аналізує стан забезпечення національної безпеки, зокрема щодо матеріальних, фінансових, кадрових, організаційних аспектів, готує відповідні пропозиції;
  • 9) опрацьовує пропозиції щодо вдосконалення системи забезпечення національної безпеки та організації оборони, утворення, реорганізації та ліквідації органів виконавчої влади у цій сфері;
  • 10) аналізує стан виконання законодавства з питань національної безпеки і оборони, готує пропозиції щодо його вдосконалення;
  • 11) готує пропозиції щодо утворення тимчасових міжвідомчих комісій, робочих та консультативних органів Ради;
  • 12) бере участь у підготовці пропозицій щодо складу українських делегацій для участі в міжнародних переговорах та роботі міжнародних організацій з питань безпеки і оборони;
  • 13) організовує підготовку та узагальнення пропозицій щодо проектів перспективних та поточних планів роботи Ради;
  • 14) здійснює документальне забезпечення діяльності Ради;
  • 14-1) забезпечує через відділ забезпечення доступу до публічної інформації в установленому порядку доступ до публічної інформації, розгляд, опрацювання, облік, систематизацію, аналізування та надання відповідей на запити на інформацію, що надходять до Секретаря РНБО України та Апарату Ради;
  • 15) виконує інші функції відповідно до законів України, актів Президента України.

Апарат РНБО України у процесі виконання покладеного на нього завдання взаємодіє з Адміністрацією Президента України, Апаратом ВР України, Секретаріатом КМ України, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями.

Загальне керівництво Апаратом Ради здійснює Секретар Ради національної безпеки і оборони України, якого призначає на посаду та припиняє його повноваження на цій посаді Президент України.

Структура Апарату РНБО України, затверджена Указом Президента України від 27.01.2015 р. №37/2015 включає у числі інших підрозділів Службу з питань безпеки, Службу з питань оборони, Службу з питань зовнішньої безпеки, Службу з питань інформаційної безпеки, Службу забезпечення діяльності Головного ситуаційного центру, Службу режимно- секретної роботи, Управління забезпечення доступу до публічної інформації тощо.

Головний ситуаційний центр України (далі – ГСЦ України), створений відповіло до Рішення РНБО України від 25.01.2015 р. "Про створення та забезпечення діяльності Головного ситуаційного центру України", затвердженого указом Президента України від 28.02.2015 р. №115/2015.

ГСЦ України створений як програмно-апаратний комплекс зі збору, накопичення і обробки інформації, необхідної для підготовки та прийняття рішень у сфері національної безпеки і оборони, з метою забезпечення інформаційно-аналітичного супроводження діяльності РНБО України щодо координації і контролю за діяльністю органів виконавчої влади, правоохоронних органів та військових формувань у сфері національної безпеки і оборони у мирний час, в особливий період, у тому числі в умовах воєнного стану, в умовах надзвичайного стану та при виникненні кризових

ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Діяльність ГСЦ України забезпечується Апаратом РНБО України та МО, МВС, ДФС, ДСНС, Адміністрацією ДПС України та іншими центральними органами виконавчої влади, а також СБ України й розвідувальними органами України, якими здійснюється оперативне надання у встановленому порядку, у т.ч. в режимі віддаленого доступу, інформації, необхідної для функціонування Центру, зокрема, інформації з обмеженим доступом.

Робочим органом РНБО України з питань забезпечення інформаційної безпеки є Інформаційно-аналітичний центр, який діє відповідно до Положення про нього, затвердженого указом Президента України від 12.04.2014 р. № 398/2014. Його діяльність спрямовується і координується Апаратом РНБО України.

Основними завданнями Центру є:

  • 1) забезпечення аналітичного та прогнозного супроводження діяльності РНБО України щодо здійснення координації діяльності органів виконавчої влади з питань національної безпеки в інформаційній сфері;
  • 2) вивчення, аналіз, комплексна оцінка і прогнозування суспільно- політичних процесів в Україні, підготовка інформаційно-аналітичних бюлетенів та інших інформаційних матеріалів для РНБО України;
  • 3) підготовка для розгляду РНБО України пропозицій стосовно:
    • – інформаційного супроводження діяльності органів виконавчої влади, ЗС України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, правоохоронних органів України щодо забезпечення стабілізації суспільно-політичної ситуації в Україні, протидії негативному інформаційному впливу на населення та її міжнародний імідж;
    • – вдосконалення нормативно-правових актів з питань національної безпеки в інформаційній сфері.

Центр під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, у тому числі засобами масової інформації, громадськими об'єднаннями.

Центр утворюється у складі керівника, секретаря та інших членів Центру, які працюють на громадських засадах.

Керівник Центру призначається та увільняється від виконання обов'язків Президентом України за поданням Секретаря РНБО України. Секретарем Центру визначається працівник структурного підрозділу Апарату РНБО України, до відання якого віднесені питання національної безпеки в інформаційній сфері.

До складу Центру також включаються в установленому порядку по одному із заступників Міністра внутрішніх справ України, Міністра закордонних справ України, Міністра оборони України, Голови Служби безпеки України, командувача Національної гвардії України, а також Голова Держкомтелерадіомовлення України, Голова ДССЗЗІ України, Голова Нацради України з питань телебачення і радіомовлення, Голова Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, генеральний директор УНІА "Укрінформ", генеральний директор Національної телекомпанії України, генеральний директор Національної радіокомпанії України, директор НІСД, працівники інших організацій, державних органів.

Рішення Центру є обов'язковими для розгляду органами виконавчої влади. Наукове супроводження діяльності Центру здійснюється НІСД, а організаційно-технічне та інше забезпечення діяльності Центру, роботи утворених ним експертних та робочих груп – Апаратом РНБО України.

Розглядаючи повноваження РНБО України щодо забезпечення її ІБ не можна залишити поза увагою Міжвідомчу комісію з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки (далі – Комісія), створену при РНБО України відповідно до Указу Президента України "Про Міжвідомчу комісію з питань інформаційної політики та інформаційної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України" від 22.01.2002 р. №63, яким було затверджено Положення про неї. Формально Комісія, як і сама Рада, є консультативно-дорадчим органом.

Основними завданнями Комісії є:

  • 1) здійснення аналізу стану і можливих загроз національній безпеці України в інформаційній сфері та узагальнення міжнародного досвіду щодо формування та реалізації інформаційної політики;
  • 2) здійснення аналізу здійснення галузевих програм і виконання заходів, пов'язаних із реалізацією міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади державної політики в інформаційній сфері;
  • 3) розроблення і внесення Президентові України та РНБО України пропозицій щодо:
    • – визначення національних інтересів України в інформаційній сфері, концептуальних підходів до формування державної інформаційної політики та ЗІБ держави;
    • – здійснення системних заходів, спрямованих на вдосконалення інформаційної політики України, реалізацію державної стратегії розвитку і захисту національного інформаційного простору та входження України у світовий інформаційний простір;
    • – удосконалення системи правового та наукового ЗІБ України;
    • – розвиток інформаційної інфраструктури в державі, зокрема з питань модернізації її матеріально-технічної бази та належного фінансового забезпечення;
    • – організація та порядок міжвідомчої взаємодії міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у сфері ЗІБ;
    • – удосконалення системи оперативного інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України, у т.ч. альтернативною інформацією у сфері національної безпеки й оборони.

Разом з тим, рішення Комісії є обов'язковими для розгляду органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями.

До складу Комісії за посадою входять керівники чи заступники міністерств, відомств, правоохоронних органів (у тому числі й СБ України), представники Генерального штабу ЗС України, державних комітетів, комітетів ВР України, наукових та дослідницьких установ, діяльність яких стосується проблематики ІБ. Таке представницьке коло осіб створює реальні можливості для всебічного та своєчасного реагування на загрози, що виникають, налагодження ефективної міжвідомчої співпраці.

Наукове та аналітично-прогнозне забезпечення діяльності РНБО України (у т.ч. й з питань забезпечення інформаційної безпеки) до 2010 р. здійснювали Національний інститут стратегічних досліджень (НІСД) та Національний інститут проблем міжнародної безпеки (НІПМБ), підпорядковані Президентові України.

Після ліквідації НІПМБ (здійснював аналіз питань інформаційної безпеки та присутності України у світовому просторі; сприяння позитивному іміджу нашої держави й конкретним політичним та економічним проектам, що впроваджуються[1]) у квітні 2010 р. на підставі Указу Президента України від 02.04.2010 р. №471, таке забезпечення роботи РНБО України продовжує здійснювати НІСД, який відповідно до Указу Президента України від 09.04.2015 р. №205/2015 "Питання Національного інституту стратегічних досліджень" визначений базовою науково-дослідною установою науково-аналітичного супроводження діяльності Президента та РНБО України.

НІСД проводить науково-аналітичні та прогнозні дослідження з питань суспільно-політичної, соціальної і економічної, зовнішньополітичної, воєнно- політичної, етнополітичної, гуманітарної, інформаційної та екологічної стратегії розвитку України та її регіонів, а також з проблем національної безпеки держави.

Для виконання покладених на нього завдань Інститут розробляє і подає на розгляд Президентові України пропозиції щодо шляхів розв'язання проблем економічного, соціального, демографічного, гуманітарного, етнополітичного, воєнно-політичного, зовнішньополітичного, інформаційного та екологічного розвитку держави, проблем її національної безпеки.

Науково-аналітичне й прогнозне опрацювання актуальних питань боротьби з організованою злочинністю, які мають міжгалузевий характер, забезпечення супроводження діяльності РНБО України з проблем боротьби з організованою злочинністю відповідно до Указу Президента України від 26.12.2007 р. №144/2007 здійснює Міжвідомчий науково-дослідний центр (МНДЦ) з проблем боротьби з організованою злочинністю при РНБО України. До числа завдань зазначеного Центру у т.ч. належать наступні:

  • – розроблення науково обґрунтованих пропозицій щодо ефективного функціонування системи національної безпеки у сфері інформаційно- телекомунікаційних технологій, протидії злочинності у цій сфері, методичних рекомендацій для державних органів, які здійснюють цю діяльність;
  • – підготовка пропозицій щодо вдосконалення забезпечення протидії злочинності у сфері інформаційно-телекомунікаційних технологій, їх практичної спрямованості, організації обміну досвідом цієї роботи;
  • – проведення кримінологічного аналізу стану протидії злочинності у сфері інформаційно-телекомунікаційних технологій, вивчення та аналіз зарубіжного досвіду з цих питань з метою його застосування в Україні.

Кабінет Міністрів (КМ) України як вищий орган у системі органів виконавчої влади, підконтрольний і підзвітний ВР України в межах, передбачених ст.ст. 85, 87 Конституції України, який забезпечує державний (зокрема, інформаційний) суверенітет і економічну самостійність України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, обороноздатності, національної безпеки України в інформаційній та інших сферах, громадського порядку і протидії злочинності.

Повноваження КМ України щодо забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері визначений в Конституції України (ст.ст. 116, 117), законах України "Про основи національної безпеки України" (ст. 9), "Про Кабінет Міністрів України" (ст. ст. 2, 19, 20).

Зокрема, Кабінет Міністрів України:

  • 1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, що стосуються національної безпеки в інформаційній сфері;
  • 2) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;
  • 3) в межах своїх повноважень здійснює контроль за реалізацією заходів у сфері національної безпеки міністерствами та іншими органами виконавчої влади;
  • 4) проводить державну політику у сфері інформатизації, сприяє становленню єдиного інформаційного простору на території України;
  • 5) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
  • 6) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;
  • 7) організовує розробку державних програм забезпечення національної безпеки та вживає необхідні заходи щодо їх реалізації;
  • 8) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади з локалізації та нейтралізації загроз національній безпеці та національним інтересам України в інформаційній сфері;
  • 9) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;
  • 10) в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання;
  • 11) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Окрім цього, за результатами аналізу нормативно-правової бази, що регулює діяльність КМ України в інформаційній сфері, можна виділити також й інші загальні функції та завдання щодо забезпечення національної безпеки України у цій сфері, серед яких виокремимо наступні:

  • – визначає потреби у витратах на забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері, забезпечує виконання затвердженого ВР України Державного бюджету України щодо фінансування заходів у цій сфері національної безпеки у визначених обсягах;
  • – організовує розроблення і виконання державних програм розвитку СБ України, МВС України, ДССЗЗІ України, ЗС України, інших правоохоронних органів та військових формувань, розвитку озброєння і військової техніки, інших програм (планів) із питань оборони;
  • – здійснює передбачені законодавством заходи щодо формування, розміщення, фінансування та виконання державного оборонного замовлення на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг для потреб СБ України, МВС України, ДССЗЗІ України, ЗС України, інших правоохоронних органів та військових формувань – суб'єктів забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері;
  • – встановлює порядок надання в користування силам національної безпеки державного майна, в тому числі фондів, майна і послуг, засобів зв'язку і радіочастотного ресурсу, комунікацій, інших об'єктів інфраструктури держави, а також інформаційних ресурсів держави;
  • – утворює, реорганізовує, ліквідовує науково-дослідні установи, навчальні заклади та структурні підрозділи у їх складі сил забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері;
  • – здійснює у визначених законом випадках регулювання господарської діяльності в інформаційній сфері.

Так, зокрема, відповідно до ст. 14 Закону України "Про телекомунікації" КМ України виконує у телекомунікаційній сфері держави такі функції:

  • – забезпечує проведення державної політики щодо телекомунікацій;
  • – забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності у сфері телекомунікацій;
  • – здійснює управління об'єктами державної власності у сфері телекомунікацій;
  • – спрямовує і координує діяльність міністерств, інших центральних органів виконавчої влади у сфері телекомунікацій.

Також, згідно зі ст. 10 Закону України "Про радіочастотний ресурс", КМ України виконує наступні функції у сфері користування радіочастотним ресурсом України:

  • – затверджує Національну таблицю розподілу смуг радіочастот і План використання радіочастотного ресурсу України;
  • – координує діяльність центральних органів виконавчої влади щодо управління і користування радіочастотним ресурсом України;
  • – забезпечує здійснення конверсії радіочастотного ресурсу України в обсягах та в терміни, передбачені Планом використання радіочастотного ресурсу України;
  • – встановлює розмір зборів за користування радіочастотним ресурсом України;
  • – встановлює розмір плати за видачу, переоформлення, продовження терміну, видачу дубліката ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України.

КМ України реалізує перелічені повноваження через підпорядковані йому міністерства – Міністерство закордонних справ України, Міністерство оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство інформаційної політики України, Міністерство освіти і науки України, Міністерство юстиції України, Міністерство надзвичайних ситуацій України. Розкриємо зміст завдань та функцій тих із них, які найбільше задіяні у ЗІБ України.

Міністерство закордонних справ України (МЗС) виконує покладені на нього завдання у сфері ЗІБ, передбачені Положенням про нього, затвердженим Указом Президента України від 6.04.2011 р. №381/2011.

Основними завданнями МЗС України v вказаній сфері є:

  • – формування та реалізація державної політики у сфері зовнішніх зносин України;
  • – забезпечення провадження зовнішньополітичної діяльності держави;
  • – забезпечення проведення зовнішньополітичного курсу України, спрямованого на розвиток політичних, економічних, гуманітарних, правових, наукових та інших зв'язків з іноземними державами, міжнародними організаціями, та здійснення аналізу відповідних тенденцій у цих сферах;
  • – забезпечення дипломатичними засобами захисту та зміцнення незалежності, державного суверенітету, безпеки, територіальної цілісності та непорушності кордонів України, її національних інтересів у т.ч. в інформаційній сфері;
  • – сприяння входженню України до світового інформаційного простору, піднесенню її міжнародного авторитету, формуванню позитивного іміджу держави як надійного і передбачуваного партнера;
  • – забезпечення розвитку зв'язків із закордонними українцями та їхніми громадськими організаціями, координація заходів, здійснюваних органами виконавчої влади у цій сфері;
  • – внесення на розгляд Президента України, ВР України, КМ України та інших органів України пропозицій щодо реагування на найбільш важливі та резонансні події у світі, що безпосередньо стосуються інтересів України, та забезпечення їх інформацією, необхідною для здійснення ефективної зовнішньої та внутрішньої політики;
  • – координація заходів, здійснюваних органами виконавчої влади щодо проведення єдиного зовнішньополітичного курсу України.

Окрім того, МЗС відповідно до покладених на нього завдань:

  • – поширює інформацію про Україну за кордоном та розробляє офіційну позицію щодо резонансних внутрішньополітичних подій в Україні для інформування світової громадськості;
  • – забезпечує закордонні дипломатичні установи України інформаційною продукцією для популяризації місця і ролі України у світі, зміцнення позитивного міжнародного іміджу держави;
  • – реалізує у межах своїх повноважень державну політику з питань забезпечення організації розвитку зв'язків із закордонними українцями, координує заходи, здійснювані органами виконавчої влади у цій сфері;
  • – розробляє, подає в установленому порядку вищому керівництву держави пропозиції щодо стратегії і тактики співробітництва України з іноземними державами;
  • – забезпечує інформування Президента України, ВР України, КМ України та інших уповноважених органів про найбільш важливі та резонансні події у світі, вносить пропозиції щодо реагування на ті чи інші події, що безпосередньо зачіпають інтереси України;
  • – організовує користування архівними документами міжнародної діяльності України;
  • – забезпечує розроблення та реалізацію заходів з охорони державної таємниці в системі органів дипломатичної служби при здійсненні зовнішніх зносин;
  • – координує заходи, здійснювані органами виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин;
  • – координує взаємодію органів державної влади в частині здійснення ними зовнішніх зносин та виконання міжнародних зобов'язань України;
  • – спрямовує, координує та контролює в установленому порядку діяльність відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій у сфері зовнішніх зносин;
  • – надає методичну, консультативну та інформаційну допомогу міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади у здійсненні ними міжнародних зв'язків.

МЗС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через представництва МЗС України на території України, закордонні дипломатичні установи України, підприємства, установи і організації, що належать до сфери його управління.

МЗС України під час виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими органами державної влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями.

Міністерство інформаційної політики (МІП) України – виконує покладені на нього завдання у сфері ЗІБ, передбачені Положенням про нього, затвердженим постановою КМ України від 14.01.2015 р. № 2.

МІП України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України. МІП України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із формування стратегії інформаційної політики держави та забезпечення її дотримання у сферах просвітницької діяльності, створення інформаційної продукції, сприяння розвитку засобів масової комунікації, формування і використання національних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю засобів масової комунікації та поширенням суспільно важливої інформації, незалежно від їх форми власності, в тому числі в питаннях, що стосуються національної безпеки.

Основними завданнями МІП України є: забезпечення формування державної політики щодо діяльності засобів масової комунікації, формування стратегії інформаційної політики держави та забезпечення її дотримання, реалізація державної політики у сферах поширення інформації, просвітницької діяльності і використання національних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю засобів масової комунікації незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

МІП України відповідно до покладених на нього завдань: 1) розробляє та подає в установленому порядку на розгляд КМ України проекти законів України, актів Уряду України; 2) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів КМ України та в установленому порядку вносить їх на його розгляд; 3) погоджує проекти законів, інших актів законодавства, які надходять на погодження від інших міністерств та центральних органів виконавчої влади, готує в межах повноважень висновки і пропозиції до проектів законів, інших актів законодавства, які подаються на розгляд КМ України, та проектів законів, внесених на розгляд ВР України іншими суб'єктами права законодавчої ініціативи, нормативно-правових актів ВР АР Крим; 4) готує в межах повноважень зауваження і пропозиції до прийнятих ВР України законів; 5) формує Стратегію інформаційної політики держави та забезпечує її дотримання; 6) здійснює нормативно-правове регулювання у сферах поширення інформації, просвітницької діяльності, державного інформаційного патронажу в системі освіти та державних органах влади, засобів масової комунікації, формування і використання національних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку суспільства, а також у сфері державного нагляду (контролю) за діяльністю засобів масової комунікації; 7) забезпечує імплементацію світового досвіду щодо управління інформаційними ресурсами в українське законодавство із неухильним дотриманням прав і свобод людини, а також з врахуванням національних інтересів; 8) вивчає перспективи і пріоритетні напрями розвитку телевізійної галузі, радіо, цифрових медіа (в тому числі в мережі Інтернет), регулює відносини між учасниками інформаційної галузі, контролює та забезпечує ефективне управління державними інформаційними проектами; 9) здійснює в межах повноважень координацію діяльності органів виконавчої влади, у тому числі відповідних робочих органів місцевих державних адміністрацій, та органів місцевого самоврядування у сферах, віднесених до компетенції МІП України; 10) розробляє та затверджує в установленому порядку державні стандарти телевізійного виробництва, державні стандарти соціальної реклами та здійснює нагляд за дотриманням цих стандартів; 11) координує висвітлення й аналізує проходження у державних ЗМІ офіційної інформації державних органів влади та органів місцевого самоврядування; 12) надає у межах своїх повноважень методичну і практичну допомогу прес-службам міністерств та інших центральних органів виконавчої влади; 13) здійснює у порядку, визначеному КМ України, державну реєстрацію друкованих засобів масової комунікації та інформаційних агентств; 14) веде Держреєстр засобів масової комунікації; 15) розробляє заходи щодо надання державної підтримки засобам масової комунікації, захисту прав журналістів та споживачів інформаційної продукції; 16) організовує дослідження впливу ЗМІ на масову свідомість суспільства; 17) контролює дотримання засобами масової комунікації (незалежно від їх форми власності) Конституції та законів України, інших нормативних документів; 18) здійснює нормативно- правове регулювання стандартів в сфері інформації, телевізійного виробництва та рекламних стандартів, в тому числі на зовнішніх носіях; 19) розробляє, впроваджує та здійснює координацію заходів по запобіганню нанесення громадянам України шкоди через неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується, застосування маніпулятивних інформаційних технологій, що впливають на свідомість громадян; 20) організовує розробку та впровадження навчальних курсів з інформаційної політики, із розробкою навчально-методичного забезпечення для навчальних закладів усіх ступенів; 21) бере участь у підготовці навчальних планів і програм навчання фахівців у сфері інформаційної політики, їх професійній підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації; 22) розробляє та затверджує стандарти з професій в сфері медіа та інформації; 23) координує та контролює діяльність управлінь інформаційної політики центральних та місцевих органів виконавчої влади; 24) розробляє, затверджує та впроваджує програму позиціонування України в світі; 25) розробляє, затверджує та впроваджує Стратегію захисту інформаційного простору України від зовнішнього інформаційного впливу; 26) забезпечує дотримання в Україні свободи слова, думки; 27) проводить у межах повноважень спеціальну перевірку осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування; 28) здійснює нормативно-правове та навчально-методичне забезпечення функціонування засобів масової комунікації; 29) організовує заходи із популяризації вітчизняної телепродукції, в тому числі фестивалі, виставки тощо; 30) затверджує порядки проведення державної наукової та науково-технічної експертизи державних, міжнародних і регіональних інформаційних проектів, погоджує проекти концепцій державних програм розвитку засобів масової комунікації та державних програм у частині трансферу технологій; 31) готує пропозиції щодо законодавчого стимулювання діяльності зі створення та впровадження новітніх інформаційних технологій; 32) здійснює моніторинг інформації в засобах масової комунікації, формує доповідні Прем'єр-міністру та Президенту

України щодо інформаційних проектів; 33) формує мережу спеціалізованих експертних рад та колегій, відповідальних за інформаційні проекти; 34) призначає в установленому порядку на посади директорів, заступників директорів, головних редакторів державних засобів масової комунікації; 35) організовує навчання державних службовців з питань, що належать до його компетенції; 36) розробляє пропозиції щодо обсягів матеріально- технічного і фінансового забезпечення державних засобів масової комунікації; 37) організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних із діяльністю МІП України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які видаються МІП України; 38) утворює, ліквідовує, реорганізовує підприємства, установи та організації, затверджує їх положення (статути), в установленому порядку призначає на посади та звільняє з посад їх керівників, формує кадровий резерв на посади керівників підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління МІП України; 39) виконує в межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління; 40) здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції; 41) здійснює інші повноваження на основі та на виконання Конституції і законів України, актів КМ України.

МІП України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами державної влади, допоміжними органами і службами, створеними Президентом України, а також з органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями, професійними спілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, з підприємствами, установами та організаціями.

МІП України очолює Міністр, який призначається на і звільняється з посади ВР України за поданням Прем'єр-міністра України. Міністр має першого заступника та заступника Міністра – керівника апарату, які призначаються на посаду КМ України за поданням Міністра, і звільняються з посади Міністром або ВР України.

Організаційну структуру МІП України утворюють Державна зовнішньо-інформаційна служба України та Державна внутрішньо- інформаційна служба України.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції МІП України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у МІП України може утворюватися колегія у складі Міністра (голова колегії), першого заступника, заступника Міністра, заступника Міністра – керівника апарату. У разі потреби до складу колегії МІП України можуть включатися керівники структурних підрозділів апарату міністерства, а також у встановленому порядку інші особи за згодою. Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом видання відповідного наказу МІП України.

Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у МІП України можуть утворюватися інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи.

Завдання та функції Міноборони України, МВС України (так само, як і СБ України, СЗР України, ДССЗЗІ України, прокуратури України) розглянемо далі в окремому підрозділі.

Окрім КМ України та підпорядкованих міністерств у ЗІБ України беруть участь й інші центральні органи виконавчої влади – Національна комісія регулювання зв'язку (НКРЗ), Державна інспекція зв'язку (ДІЗ). Окремі функції із захисту національного інформаційного простору виконують також Державний комітет України з телебачення і радіомовлення та Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення.

Зазначені суб'єкти в межах своїх повноважень забезпечують виконання передбачених Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України завдань, здійснюють реалізацію концепцій, програм у сфері національної безпеки, підтримують у стані готовності до застосування сили та засоби забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері.

Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі – НКРЗІ), створена та діє відповідно до Указу Президента України від 23.11.2011 р. №1067/2011 та Закону України "Про телекомунікації". Окрім того, низка її повноважень розкриті у Законі України "Про радіочастотний ресурс".

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про телекомунікації" НКРЗІ:

  • – забезпечує державний нагляд за додержанням суб'єктами ринку законодавства про телекомунікації;
  • – здійснює ліцензування та реєстрацію у сфері надання телекомунікаційних послуг;
  • – здійснює розподіл, присвоєння, облік номерного ресурсу, видачу та скасування дозволів, нагляд за використанням номерного ресурсу;
  • – здійснює контроль за якістю телекомунікаційних послуг та задоволенням попиту споживачів;
  • – здійснює відповідно до закону тарифне регулювання у сфері телекомунікацій та встановлює порядок взаєморозрахунків між операторами телекомунікацій;
  • – видає нормативні акти з питань, що належать до компетенції НКРЗІ, та контролює їх виконання;
  • – приймає в межах своєї компетенції рішення, які є обов'язковими для виконання суб'єктами ринку телекомунікацій;
  • – застосовує в установленому законодавством порядку адміністративні стягнення до суб'єктів ринку телекомунікацій;
  • – передає до АМК України матеріали в разі виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
  • – регулює взаємодію операторів при взаємоз'єднанні телекомунікаційних мереж;
  • – забезпечує рівні умови діяльності у сфері телекомунікацій;
  • – веде реєстр операторів, провайдерів телекомунікацій;
  • – здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами.

Окрім того, відповідно до ст. 14 Закону України "Про радіочастотний ресурс", НКРЗІ здійснює у смугах радіочастот загального користування наступні повноваження:

  • – ліцензування у сфері користування радіочастотним ресурсом України;
  • – подання пропозицій ЦОВЗ та участь у розробці Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України та Плану використання радіочастотного ресурсу України;
  • – погодження проекту Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України та Плану використання радіочастотного ресурсу України;
  • – розробка та подання на затвердження до КМ України пропозицій щодо розміру щомісячних зборів за користування радіочастотним ресурсом України, розмірів плати за видачу, переоформлення, продовження терміну дії, видачу дубліката ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України;
  • – встановлення розмірів плати за видачу дозволів на експлуатацію;
  • – встановлення тарифів на роботи (послуги) УДЦР;
  • – координація та контроль за здійсненням державного нагляду щодо користування радіочастотним ресурсом України;
  • – контроль за здійсненням радіочастотного моніторингу;
  • – встановлення порядку реалізації, експлуатації радіоелектронних засобів, випромінювальних пристроїв на території України та порядку ввезення їх із-за кордону;
  • – здійснення координації робіт з підтвердження відповідності радіоелектронних засобів, випромінювальних пристроїв, що виробляються в Україні та ввозяться з-за кордону;
  • – здійснення контролю за виконанням Плану використання радіочастотного ресурсу України;
  • – забезпечення за участю ЦОВЗ проведення конверсії радіочастотного ресурсу України у смугах радіочастот загального користування;
  • – забезпечення разом із ЦОВЗ та Генеральним штабом ЗС України проведення конверсії радіочастотного ресурсу України у смугах радіочастот спеціального користування;
  • – застосування санкцій, у т.ч. штрафних, у передбаченому законом порядку;
  • – розробка та затвердження нормативно-правових актів щодо регулювання у сфері користування радіочастотним ресурсом України, участь у підготовці проектів законів та інших нормативно-правових актів у цій сфері;
  • – подання пропозицій до проекту Закону України про Державний бюджет України в частині фінансування заходів із забезпечення міжнародно- правового захисту інтересів України, проведення конверсії радіочастотного ресурсу України, здійснення його ефективного розподілу, виділення і присвоєння радіочастот, забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів і функціонування системи радіочастотного моніторингу;
  • – забезпечення міжнародної координації та міжнародного захисту частотних присвоєнь України, участь у роботі Міжнародного союзу електрозв'язку та в інших міжнародних організаціях з питань, що належать до компетенції НКРЗ, організація в установленому порядку реалізації їх рішень, участь у розробленні проектів відповідних міжнародних договорів України;
  • – здійснення інших повноважень відповідно до законодавства.

У свою чергу, в системі державного управління телерадіоінформаційною сферою існує два ключових суб'єкти: Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення та Державний комітет телебачення і радіомовлення України.

Так, зокрема, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення, правовий статус якої визначений Законом України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" від 23.09.1997 р. №538/97-ВР, уповноважена:

  • – видавати ліцензії на телерадіомовлення організаціям, незалежно від форм власності;
  • – контролювати виконання вимог законодавства у інформаційній сфері телерадіоорганізаціями, незалежно від форми їх власності.

Національна рада складається з восьми членів, з яких чотири призначаються ВР України і чотири – Президентом України. Голова ради обирається Нацрадою з числа її членів шляхом таємного голосування.

Національна рада в межах своїх повноважень приймає рішення, може розробляти відповідні положення, правила та інструкції, які затверджуються рішенням Національної ради, організовує та контролює їх виконання, видає рекомендації. Рішення Національної ради, прийняті в межах її повноважень, є обов'язковими до виконання на території України. Національна рада може разом з органами виконавчої влади видавати спільні акти.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" рада має низку повноважень щодо нагляду за дотриманням:

  • – телерадіоорганізаціями та провайдерами програмної послуги вимог законодавства у галузі телерадіомовлення;
  • – ліцензіатами вимог законодавства України щодо реклами та спонсорства у сфері телерадіомовлення;
  • – ліцензіатами ліцензійних умов та умов ліцензій;
  • – ліцензіатами визначеного законодавством порядку мовлення під час проведення виборчих кампаній та референдумів;
  • – стандартів та норм технічної якості телерадіопрограм;
  • – телерадіоорганізаціями законодавства України у сфері кінематографії;
  • – телерадіоорганізаціями вимог законодавства України щодо частки

вітчизняного продукту у їх програмах (передачах) та щодо вживання мов при здійсненні телерадіомовлення;

  • – телерадіоорганізаціями законодавства у сфері захисту суспільної моралі;
  • – телерадіоорганізаціями вимог законодавства щодо частки іноземних інвестицій у їх статутному фонді;
  • – застосування в межах своїх повноважень санкцій відповідно до закону.

Також Національна рада здійснює офіційний моніторинг теле-радіопрограм та виконує регуляторні функції, передбачені ст. 14 Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення", а саме:

  • – ліцензування телерадіомовлення;
  • – ліцензування провайдерів програмної послуги;
  • – участь у розробці та погодження проекту Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України і Плану використання радіочастотного ресурсу України у частині смуг радіочастот, виділених для потреб телерадіомовлення;
  • – розробку умов використання та визначення користувачів радіочастотного ресурсу, виділеного для потреб телерадіомовлення;
  • – забезпечення і сприяння конкуренції у діяльності телерадіоорганізацій усіх форм власності відповідно до вимог законодавства, створення умов щодо недопущення усунення, обмеження чи спотворення конкуренції у телерадіоінформаційному просторі;
  • – ведення Державного реєстру телерадіоорганізацій України.

У разі порушення ліцензіатами законодавства України, ліцензійних умов та умов ліцензій Національна рада має право оголошувати їм попередження, накладати штрафи або ж звертатися до суду із заявою про анулювання ліцензії.

Окрім того, Національна рада має низку повноважень щодо організації та перспектив розвитку телерадіомовлення в Україні:

  • – участь у розробці і реалізації державної політики у сфері телерадіомовлення;
  • – розробка і затвердження Плану розвитку національного теле-радіоінформаційного простору;
  • – здійснення аналізу стану телерадіомовлення в Україні;
  • – прийняття рішень про створення та розвиток каналів і мереж мовлення, телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу;
  • – визначення порядку технічної розробки багатоканальних телемереж, які передбачають використання радіочастотного ресурсу, та порядку проведення конкурсів на технічну розробку, обслуговування та експлуатацію таких телемереж;
  • – замовлення розробки висновків щодо електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів мовлення;
  • – сприяння включенню теле-радіо-організацій України до світового інформаційного простору і здійсненню їх діяльності відповідно до міжнародних стандартів;
  • – узагальнення практики застосування законодавства у сфері телерадіомовлення, участь у розробці пропозицій щодо вдосконалення законодавства у цій сфері;
  • – здійснення співробітництва з питань телебачення і радіомовлення з міжнародними організаціями, з органами державної влади та неурядовими організаціями інших країн;
  • – здійснення інших функцій, передбачених законом.

Іншим важливим суб'єктом ЗІБ держави є Державний комітет телебачення і радіомовлення України (далі – Держкомтелерадіо), правовий статус якого визначено Положенням про Державний комітет телебачення і радіомовлення України, затвердженим Указом Президента України від 7.05.2011 р. №559/2011.

Держкомтелерадіо України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується та координується КМ України. Держкомтелерадіо України є головним у системі центральних органів виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, в інформаційній та видавничій сферах, поліграфії.

Держкомтелерадіо України відповідно до покладених на нього завдань:

  • – розробляє заходи щодо запобігання внутрішньому і зовнішньому інформаційному впливу, який загрожує інформаційній безпеці держави, суспільства, особи;
  • – бере участь у формуванні єдиного інформаційного простору, сприянні розвитку інформаційного суспільства;
  • – реалізує разом з іншими державними органами завдання щодо ЗІБ;
  • – готує пропозиції щодо вдосконалення системи державного управління у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах, поліграфії;
  • – забезпечує дотримання державної мовної політики у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах;
  • – готує пропозиції та рекомендації щодо захисту, ефективного використання і розподілу національного радіочастотного ресурсу, призначеного для потреб телерадіомовлення, та подає їх у встановленому законодавством порядку;
  • – узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення, готує проекти законодавчих актів, актів Президента України, КМ України та в установленому порядку вносить їх їм на розгляд;
  • – погоджує проекти законів, інших актів законодавства, які надходять для погодження від міністерств та інших центральних органів виконавчої влади;
  • – вносить КМ України пропозиції щодо інформаційного наповнення Єдиного веб-порталу органів виконавчої влади;
  • – проводить моніторинг інформаційного наповнення веб-сайтів органів виконавчої влади та надає пропозиції зазначеним органам;
  • – узагальнює і подає КМ України інформацію про проведення органами виконавчої влади системної роз'яснювальної роботи з пріоритетних питань державної політики та пропозиції щодо вдосконалення такої роботи;
  • – аналізує та прогнозує розвиток ринку у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах, поліграфії;
  • – веде Державний реєстр України видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції;
  • – видає видавництвам і підприємствам книгорозповсюдження довідки про випуск та/або розповсюдження не менш як 50% книжкової продукції державною мовою;
  • – розробляє заходи з популяризації вітчизняної книговидавничої продукції;
  • – вживає разом з іншими органами державної влади заходів із розвитку книговидання та книгорозповсюдження, підвищення художньої якості вітчизняних телерадіопрограм, захисту суспільства від негативного впливу аудіо- і відеопродукції, яка становить загрозу суспільній моралі;
  • – забезпечує єдність вимірювань, здійснення метрологічного контролю та нагляду у сфері державного телебачення і радіомовлення;
  • – сприяє створенню системи суспільного телебачення і радіомовлення, впровадженню ефірного наземного цифрового телерадіомовлення;
  • – бере участь у розробленні державних стандартів для потреб цифрового телерадіомовлення;
  • – забезпечує впровадження сучасних цифрових технологій у державних телерадіоорганізаціях;
  • – є державним замовником на виробництво і розповсюдження теле- та радіопрограм, випуск видавничої продукції, виконання наукових досліджень у сфері ЗМІ, книговидавничої справи та інформаційно-бібліографічної діяльності;
  • – здійснює методологічне забезпечення та координує діяльність державних телерадіоорганізацій, інформаційних агентств, видавництв, поліграфічних підприємств і підприємств книгорозповсюдження, установ та організацій, що належать до сфери управління Держкомтелерадіо України;
  • – проводить моніторинг змістовного наповнення теле- та радіопрограм, вироблених державними телерадіоорганізаціями;
  • – вносить КМ України пропозиції щодо створення за кордоном мережі кореспондентських пунктів державних телерадіоорганізацій та інформаційних агентств;
  • – веде реєстрацію (облік), наукову систематизацію, отримує обов'язкові примірники книжкових та періодичних друкованих видань, здійснює контроль за своєчасним доставлянням обов'язкового примірника;
  • – забезпечує державну стандартизацію у видавничій сфері, організовує та здійснює контроль за присвоєнням міжнародних стандартних номерів виданням, за їх реєстрацією в національних і міжнародних бібліографічних базах даних;
  • – здійснює інформаційне та організаційне забезпечення участі України у міжнародних телекомунікаційних і книжкових виставках, ярмарках, форумах;
  • – сприяє розвитку вітчизняних ЗМІ;
  • – вживає заходів щодо надання державної фінансової підтримки засобам масової інформації, творчим спілкам у сфері засобів масової інформації;
  • – забезпечує в межах повноважень міжнародне співробітництво, бере участь у розробленні проектів та укладенні міжнародних договорів України, забезпечує їх виконання;
  • – узагальнює інформацію органів виконавчої влади про інформування громадськості з питань європейської інтеграції України;
  • – організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних із діяльністю Держкомтелерадіо України, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління, а також стосовно актів, які ним видаються;
  • – спрямовує та надає методичну допомогу структурним підрозділам Ради міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, на які покладається взаємодія із засобами масової інформації;
  • – забезпечує підвищення кваліфікації працівників засобів масової інформації, видавничої, поліграфічної сфер;
  • – здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України.

Держкомтелерадіо України з метою організації своєї діяльності:

  • – контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Держкомтелерадіо України;
  • – організовує планово-фінансову роботу в апараті Держкомтелерадіо України, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління;
  • – виконує функцію головного розпорядника бюджетних коштів, забезпечує ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів та здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів;
  • – здійснює у межах повноважень разом із відповідними центральними органами виконавчої влади контроль за цільовим використанням державних коштів, передбачених для реалізації проектів, виконання програм, у тому числі міжнародних;
  • – забезпечує у межах повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням в апараті Держкомтелерадіо України та на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління.

Держкомтелерадіо України для виконання покладених на нього завдань має право:

  • – залучати спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), вчених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) для розгляду питань, що належать до його компетенції;
  • – одержувати інформацію, документи і матеріали від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб;
  • – скликати наради, створювати комісії та робочі групи;
  • – користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, в тому числі урядовими, системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами;
  • – засновувати в установленому порядку офіційні засоби масової інформації.

Держкомтелерадіо України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами державної влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, а також з органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, підприємствами, установами, організаціями.

Держкомтелерадіо України в межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів КМ України видає накази, організовує та контролює їх виконання. Накази Держкомтелерадіо України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Накази Держкомтелерадіо України, видані в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держкомтелерадіо України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у Держкомтелерадіо України утворюється колегія у складі Голови Держкомтелерадіо України (голова колегії), першого заступника та заступника Голови Держкомтелерадіо України за посадою. У разі потреби до складу колегії Держкомтелерадіо України можуть включатися керівники структурних підрозділів апарату Держкомтелерадіо України, а також у встановленому порядку інші особи. Рішення колегії можуть бути реалізовані шляхом прийняття відповідного наказу Держкомтелерадіо України.

Для розгляду наукових рекомендацій та проведення фахових консультацій з основних питань діяльності у Держкомтелерадіо України можуть утворюватись інші постійні або тимчасові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи.

Відповідно до ст. 22. Закону України "Про захист персональних даних", контроль за додержанням законодавства про захист персональних даних у межах повноважень, передбачених законом, здійснюють такі органи: Державна служба захисту персональних даних інші органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Державна служба захисту персональних даних (ДСЗПД) – уповноважений державний орган з питань захисту персональних даних – центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого належить захист персональних даних, що утворюється відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 23 Закону). ДСЗПД здійснює наступні функції:

  • – забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту персональних даних;
  • – реєструє бази персональних даних;
  • – веде Державний реєстр баз персональних даних;
  • – здійснює в межах своїх повноважень контроль за додержанням вимог законодавства про захист персональних даних із забезпеченням відповідно до закону доступу до інформації, пов'язаної з обробкою персональних даних у базі персональних даних, та до приміщень, де здійснюється їх обробка;
  • – видає обов'язкові для виконання законні вимоги (приписи) про усунення порушень законодавства про захист персональних даних;
  • – розглядає пропозиції, запити, звернення, вимоги та скарги фізичних і юридичних осіб;
  • – організовує та забезпечує взаємодію з іноземними суб'єктами відносин, пов'язаних із персональними даними;
  • – бере участь у роботі міжнародних організацій з питань захисту персональних даних.

Окремо слід звернути увагу на Державне агентство з питань науки, Інновацій та інформатизації України (Держінформнауки України), яке здійснює свою діяльність на підставі Положення про нього, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 р. №437/2011.

Держінформнауки України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМ України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України. Агентство входить до системи органів виконавчої влади та утворене для реалізації державної політики у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства.

Основними завданнями Держінформнауки України є:

  • – реалізація державної політики у сфері наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності, інформатизації, формування, використання і захисту державних електронних інформаційних ресурсів та створення умов для розвитку інформаційного суспільства;
  • – внесення на розгляд Міністра пропозицій щодо формування державної політики у зазначених сферах.

Держінформнауки У країн и відповідно до покладених на нього завдань здійснює наступні Функції в інформаційній сфері:

  • 1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до його компетенції, розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, КМ України, нормативно- правових актів міністерств та в установленому порядку забезпечує їх подання Міністру;
  • 2) організовує прогнозно-аналітичні дослідження тенденцій розвитку інформаційного суспільства та сфери інформатизації;
  • 3) готує і подає Міністру пропозиції щодо визначення пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки, інноваційної діяльності, інформатизації та інш.;
  • 4) координує діяльність органів виконавчої влади щодо:
    • – виконання загальнодержавних програм та проектів інформатизації;
    • – забезпечення інтеграції їх інформаційних систем і ресурсів у Єдиний веб-портал;
  • 5) бере участь у проведенні державної наукової та науково-технічної експертизи проектів міждержавних та державних цільових програм, у т.ч. Національної програми інформатизації, інноваційних проектів, проектів технологічних парків та завдань інформатизації;
  • 6) бере участь у визначенні пріоритетних напрямів інформатизації органів державної влади;
  • 7) координує адміністрування адресного простору національного сегмента мережі Інтернет;
  • 8) розробляє та впроваджує автоматизовану систему "Єдине вікно подання електронної звітності";
  • 9) забезпечує розроблення та впровадження Національної системи індикаторів розвитку інформаційного суспільства;
  • 10) сприяє залученню інвестицій, впровадженню новітніх технологій та використанню управлінського досвіду у сфері інформатизації, користування національними інформаційними ресурсами;
  • 11) бере участь у розробленні норм, стандартів і технічних регламентів у сфері програмного забезпечення, електронного документообігу, структури інформаційних ресурсів та обміну інформацією (єдині формати обміну даними) для органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
  • 12) виконує функції генерального державного замовника Національної програми інформатизації;
  • 13) розробляє проекти програм, спрямованих на задоволення інформаційних потреб органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, юридичних осіб і громадян, а також проекти концепцій та програм із питань формування і використання державних електронних інформаційних ресурсів, а також порядок проведення моніторингу стану інформатизації та розвитку інформаційного суспільства в Україні та за кордоном;
  • 14) здійснює у межах своїх повноважень управління та координацію діяльності з питань формування, використання та захисту державних електронних інформаційних ресурсів;
  • 15) забезпечує ведення Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів органів державної влади;
  • 16) здійснює заходи щодо створення депозитарію державних електронних інформаційних ресурсів, забезпечення їх зберігання та визначає уповноважену організацію з адміністрування депозитарію;
  • 17) вирішує у межах своїх повноважень питання щодо забезпечення захисту державних електронних інформаційних ресурсів;
  • 18) здійснює організаційні заходи щодо запровадження електронного документообігу;
  • 19) вносить у межах своїх повноважень пропозиції щодо визначення складу та періодичності подання статистичної інформації про стан розвитку інформатизації та інформаційного суспільства в державі, аналізує зазначену інформацію;
  • 20) розробляє і здійснює разом з іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування заходи, спрямовані на забезпечення інформаційно-аналітичної підтримки виконання завдань національної безпеки та оборони;
  • 21) організовує в установленому порядку виставки у сфері інформатизації в Україні та за її межами, сприяє участі в них органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій;
  • 22) інформує громадськість про стан інформатизації;
  • 25) бере участь в організації навчання та готує пропозиції щодо вдосконалення системи підготовки та перепідготовки фахівців у сфері інформатизації та трансферу технологій;
  • 26) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Президентом України.

Окрім того. Держінформнауки України з метою організації своєї діяльності:

  • – забезпечує у межах повноважень реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контроль за її збереженням у власному апараті;
  • – організовує ведення діловодства та архіву в своєму апараті відповідно до встановлених правил;
  • – організовує розгляд звернень громадян з питань, пов'язаних з діяльністю агентства, підприємств, установ, організацій, що належать до сфери його управління;
  • – організовує планово-фінансову роботу в своєму апараті та на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери його управління, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів.

Агентство для виконання покладених на нього завдань має право в установленому порядку:

  • – одержувати інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб;
  • – користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державними, в тому числі урядовими, системами зв'язку і комунікацій, мережами спеціального зв'язку та іншими технічними засобами.

Держінформнауки України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, профспілками та організаціями роботодавців, а також підприємствами, установами, організаціями.

У межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів КМ України, наказів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України і доручень Міністра, агентство видає накази організаційно-розпорядчого характеру, які підписує його Голова.

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держінформнауки України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності в агентстві може створюватись колегія. Її рішення реалізуються шляхом видання відповідного наказу Держінформнауки України.

На доповнення до вже названих органів та установ, які спрямовують, координують, контролюють та безпосередньо здійснюють діяльність щодо ЗІБ України, слід також згадати консультативно-дорадчі органи, на які покладено завдання із ЗІБ України: Урядова комісія з питань інформаційно- аналітичного забезпечення діяльності органів виконавчої влади, Координаційна рада із створення та функціонування Урядової інформаційно- аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій, Координаційна рада з питань розвитку громадянського суспільства при Президентові України та інші.

Так, зокрема, Урядова комісія з питань інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів виконавчої влади здійснює свою діяльність відповідно до Положення про Урядову комісію з питань інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів виконавчої влади, затвердженого Постановою КМ України від 7.05.2000 р. №777.

Відповідно до п. З Положення розробляє рекомендації щодо встановлення стандартів, норм і правил експлуатації програмно-технічних засобів інформатизації, єдиних класифікаторів інформації, інформаційних реєстрів і ресурсів, ЗІБ держави, вдосконалення державної системи стандартизації та сертифікації тощо.

В свою чергу Координаційна рада із створення та функціонування Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій здійснює свою діяльність відповідно до Положення про

Координаційну раду із створення та функціонування Урядової інформаційно- аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій, затвердженого Постановою КМ України від 7.03.2001 р. №215 та розпорядження КМ України від 1 березня 2006 р. №115 "Про затвердження плану заходів з розвитку та супроводження Урядової інформаційно-аналітичної системи з питань надзвичайних ситуацій на 2006-2010 роки".

Згідно з п. 4 Положення Рада розробляє рекомендації щодо стандартів, норм та правил експлуатації програмно-технічних засобів, єдиних класифікаторів інформації, інформаційних ресурсів, ЗІБ в Урядовій інформаційно-аналітичній системі з питань надзвичайних ситуацій.

Координаційна рада з питань розвитку громадянського суспільства (далі – Координаційна рада) є допоміжним органом при Президентові України, створеним для забезпечення його діяльності з реалізації державної політики та впровадження системних заходів, спрямованих на формування сприятливого середовища для дальшого становлення в Україні громадянського суспільства, підвищення ролі його інститутів у здійсненні державної політики, а також досягнення європейських стандартів забезпечення та захисту прав і свобод людини і громадянина.

Координаційна рада у своїй роботі керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також Положенням про неї, затвердженим Указом Президента України від 25.01.2012 р. №32/2012. Координаційна рада вносить пропозиції Президентові України з питань, що належать до основних завдань та напрямів її діяльності.

Основними завданнями Координаційної ради є:

  • 1) розроблення з урахуванням суспільно-політичних процесів, що відбуваються в Україні, та кращого світового досвіду концептуальних напрямів та механізмів державного сприяння розвитку громадянського суспільства;
  • 2) підготовка на основі розроблених напрямів та з урахуванням пропозицій державних органів, інститутів громадянського суспільства проекту Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні, проектів плану першочергових заходів і щорічних планів щодо її реалізації;
  • 3) сприяння проведенню громадських обговорень, наукових конференцій, круглих столів з питань розвитку в Україні громадянського суспільства, забезпечення та захисту прав і свобод людини, а також вивчення громадської думки з питань, віднесених до її відання;
  • 4) здійснення аналізу ефективності реалізації Стратегії, загального моніторингу стану виконання плану першочергових заходів і щорічних планів щодо реалізації Стратегії та підготовка пропозицій з їх коригування;
  • 5) підготовка, розгляд законопроектів щодо сприяння розвитку в Україні громадянського суспільства, які пропонуються для внесення Президентом України на розгляд ВР України, проектів актів Президента

України у цій сфері та підготовка пропозицій до проектів;

  • 6) участь у підготовці послань Президента України до народу, щорічних і позачергових послань Президента України до ВР України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
  • 7) сприяння налагодженню ефективної взаємодії державних органів з інститутами громадянського суспільства.

Відповідно до визначених завдань. Координаційна рада здійснює:

  • – розроблення концептуальних напрямів та механізмів державного сприяння розвитку в Україні громадянського суспільства з урахуванням кращого світового досвіду та суспільно-політичних процесів, що відбуваються в державі;
  • – підготовку проекту Стратегії державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні, проектів Плану першочергових заходів і щорічних планів щодо її реалізації на основі розроблених напрямів з урахуванням пропозицій державних органів, інститутів громадянського суспільства (ІГС);
  • – здійснення аналізу ефективності реалізації цієї Стратегії, загального моніторингу стану виконання плану першочергових заходів і щорічних планів щодо її реалізації та підготовка пропозицій з їх коригування;
  • – підготовку, розгляд законопроектів щодо сприяння розвитку в Україні громадянського суспільства, які пропонуються для внесення Президентом України на розгляд ВР України, проектів актів Президента України у цій сфері та підготовка пропозицій до проектів;
  • – сприяння проведенню громадських обговорень, наукових дискусій з питань розвитку в Україні громадянського суспільства, забезпечення та захисту прав і свобод людини, а також вивчення громадської думки з питань, віднесених до її відання;
  • – сприяння налагодженню ефективної взаємодії державних органів з інститутами громадянського суспільства.

Координаційна рада вносить пропозиції Президентові України з питань, що належать до основних завдань та напрямів її діяльності.

Рада зобовязана систематично інформувати громадськість про свою діяльність. Відкритість її засідань забезпечується шляхом створення умов для присутності на них представників ЗМІ, гласність – шляхом розміщення інформації про діяльність Координаційної ради, підготовлених нею матеріалів на веб-сайті офіційного Інтернет-представництва Президента України.

Координаційна рада у процесі виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими допоміжними органами і службами, створеними Президентом України, Апаратом РНБО України, органами ВР України та її Апаратом, КМ України та його Секретаріатом, центральними та місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, науковими та іншими установами, організаціями, а також із відповідними органами інших держав і міжнародних організацій.

Окремо слід звернути увагу на роль і місце ЗС України, СБ України, ДССЗІ України, СЗР України, МВС України, в системі державних органів ЗІБ, які утворюють разом з іншими військовими формуваннями (ДПС України, ДМС України, МНС України, ПМ ДПС України, УДО України) т. зв. сили забезпечення національної безпеки України. Сили забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері виконують наступні функції:

  • – забезпечують національну безпеку України, захист її державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності державних кордонів;
  • – здійснюють безпосередній вплив на зовнішні і внутрішні загрози та небезпеки, а також сприяють створенню умов для ефективної їх нейтралізації;
  • – здійснюють протидію злочинності, пріоритетними напрямами якої є: боротьба з кіберзлочинністю та кібертероризмом та іншими формами екстремізму, контрабандою, легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом;
  • – забезпечують захист населення в умовах надзвичайних подій катастроф, стихійних лих, небезпечних соціальних конфліктів, епідемій тощо.

Збройні сили (ЗС) України здійснюють свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про Збройні Сили України", "Про оборону України" та ін., статутів ЗС України, актів Президента України, КМ України, а також міжнародних договорів, що регулюють відносини в інформаційній сфері.

Верховним Головнокомандувачем ЗС України с Президент України, який згідно зі ст. 106 Конституції України здійснює керівництво в інформаційній та інших сферах національної безпеки та оборони держави.

Безпосереднє керівництво ЗС України в мирний та воєнний час здійснює Головнокомандувач ЗС України. Головнокомандувачем ЗС України є за посадою Начальник Генерального штабу ЗС України, якого призначає в установленому порядку Президент України і який очолює Генеральний штаб ЗС України.

Генеральний штаб ЗС України є головним військовим органом з планування оборони держави, управління застосуванням Збройних Сил України, координації та контролю за виконанням завдань у сфері оборони органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, та правоохоронними органами у межах, визначених цим Законом, іншими законами України і нормативно-правовими актами Президента, ВР та КМ України.

В особливий період Генеральний штаб є робочим органом Ставки Верховного Головнокомандувача.

Відповідно до п.З Положення про ГШ ЗСУ, яке затверджує Президент України основними завданнями ГШ ЗС України є:

  • – стратегічне планування застосування ЗС, інших військових формувань, правоохоронних органів, ДССЗЗІ для оборони держави, організація стратегічного розгортання та координація їх підготовки до виконання завдань у сфері оборони держави;
  • – розроблення та здійснення заходів коротко- та середньострокового оборонного планування у ЗС;
  • – забезпечення узгодженості програм розвитку інших військових формувань, правоохоронних органів, ДССЗЗІ в частині, що стосується оборони держави;
  • – оперативне управління Збройними Силами;
  • – здійснення заходів із всебічного забезпечення Збройних Сил;
  • – забезпечення функціонування системи управління ЗС, іншими військовими формуваннями, ДССЗЗІ;
  • – організація і контроль за здійсненням заходів, спрямованих на підтримання військ (сил) ЗС у постійній бойовій та мобілізаційній готовності, комплектування їх особовим складом, проведення призову громадян на строкову військову службу, прийняття громадян на військову службу за контрактом, визначення потреб і ресурсів, необхідних для виконання покладених на ЗС завдань;
  • – організація взаємодії з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, радами оборони АР Крим та областей під час виконання завдань у сфері оборони держави;
  • – забезпечення в межах компетенції міжнародного військового співробітництва ЗС зі збройними силами інших держав;
  • – – участь у формуванні та проведенні єдиної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності в інтересах ЗС.

Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.

Відповідно до п. З Постанови КМ України “Про Міністерство оборони України” основними його завданнями є:

  • – участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері оборони і військового будівництва, координація діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування з підготовки держави до оборони;
  • – здійснення військово-політичного та адміністративного управління ЗС України, участь у формуванні їх завдань;
  • – проведення аналізу воєнно-політичної обстановки, визначення рівня воєнної загрози національній безпеці України в різних сферах (у т.ч. в інформаційній);
  • – здійснення ресурсного забезпечення для підтримання необхідного рівня бойової і мобілізаційної готовності, підготовки ЗС до виконання покладених на них функцій і завдань;
  • – проведення державної військової кадрової політики, розвиток військової освіти і науки;
  • – участь у формуванні та удосконаленні законодавчої бази з питань оборони і воєнної безпеки, контроль за дотриманням законодавства у ЗС України та забезпечення здійснення демократичного цивільного контролю над ними.

Міністерство внутрішніх справ (МВС) України є одним із суб'єктів ЗІБ України, визначених ст. 4 Закону України "Про основи національної безпеки України", та одним із суб'єктів реалізації державної політики України в інформаційній сфері.

Діяльність МВС України в інформаційній сфері держави здійснюється властивими їй формами та методами, передбаченими законами України "Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про боротьбу з тероризмом", "Про боротьбу з корупцією", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" у тісній взаємодії з іншими суб'єктами забезпечення національної безпеки та спрямована на нейтралізацію загроз національним інтересам і національній безпеці України.

Відповідно до п. З Указу Президента України "Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України" серед основних завдань МВС України є:

  • – організація і координація діяльності органів внутрішніх справ щодо захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави в інформаційній сфері від протиправних посягань на них, охорони громадського порядку і забезпечення громадської безпеки в інформаційній сфері;
  • – участь у розробленні та реалізації державної політики щодо боротьби із кіберзлочинністю та кібертероризмом;
  • – забезпечення запобігання злочинам в інформаційній сфері, їх припинення, розкриття і розслідування, розшуку осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;
  • – організація охорони та оборони внутрішніми військами особливо важливих державних об'єктів, у т.ч. об'єктів критичної інфраструктури держави;
  • – підготовка органів внутрішніх справ і внутрішніх військ для інтеграції України до ЄС та інші.

На сучасному етапі МВС України забезпечує створення умов для ефективного функціонування механізму захисту особи, її життя, честі й гідності, законних прав та інтересів усіх суб'єктів інформаційних правовідносин незалежно від їхнього статусу. Пріоритетними у цій роботі визначено захист прав, свобод та майнових інтересів громадян в інформаційній сфері, запобігання комп'ютерним злочинам, протидію кібертероризму та організованій злочинній діяльності в інформаційній сфері.

Протидію комп'ютерній злочинності та правопорушеннями у сфері високих технологій в системі МВС України здійснюють: Управління по боротьбі з кіберзлочинністю Департаменту боротьби з торгівлею людьми (ДБЗТЛ) та підрозділи боротьби з правопорушеннями у сфері інтелектуальної власності та інформаційно-телекомунікаційних технологій Державної служби боротьби з економічними злочинами (ДСБЕЗ).

До їх завдань, поряд із завданнями щодо захисту прав та свобод громадян, власності, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань у сфері інформаційно-телекомунікаційних технологій (ITT), вчинених службовими особами галузі зв'язку та інформатизації, протиправних дій, пов'язаних із вчиненням злочинів, передбачених ст.ст. 361, 361-1, 362, 362-1, 362-2, 363 КК України, віднесено також протидію порушенням інтелектуальної власності в Україні та іншим протиправним діям, вчиненим за допомогою ITT.

Окрім того, "Інструкцією з організації діяльності підрозділів внутрішніх справ, спрямовану на протидію правопорушенням у сфері інтелектуальної власності та високих технологій", затвердженою наказом МВС України від 17.05.2006 р. №494 "Про затвердження деяких нормативно-правових актів, що регламентують діяльність підрозділів внутрішніх справ з протидії правопорушенням у сфері інтелектуальної власності та інформаційно-телекомунікаційних технологій", передбачено взаємодію цих підрозділів з іншими підрозділами органів внутрішніх справ: експертно-криміналістичне забезпечення та розподіл функцій протидії злочинним діянням загальнокримінальної спрямованості у сфері ITT серед підрозділів карного розшуку, підрозділів протидії торгівлі людьми та підрозділів боротьби з організованою злочинністю.

Відповідно до положень ст. 216 КПК України, розслідування злочинів, відповідальність за які передбачена ст.ст. 361, 361-1, 361-2, 362, 363, 363-3 КК України, здійснюють слідчі органів внутрішніх справ України.

Окрім того, МВС України, відповідно до ч. 1 ст. 35 Конвенції про кіберзлочинність та Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про кіберзлочинність" від 21.09. 2010 р. №2532-VI, визначене органом, на який покладено повноваження щодо створення та функціонування цілодобової контактної мережі "24/7" для надання невідкладної допомоги при розслідуванні злочинів пов'язаних з комп'ютерними системами та даними, переслідуванні осіб, які обвинувачуються у вчиненні таких злочинів, а також збирання доказів в електронній формі.

З метою забезпечення функціонування вказаної мережі при МВС України діє Національний контактний пункт (НКП) з питань протидії транснаціональній комп'ютерній злочинності та комп'ютерному тероризму, який дозволяє цілодобово у форматі "24/7" обмінюватися інформацією з компетентними органами іноземних держав в режимі "он-лайн" протягом семи діб на тиждень.[2]

Також у вересні 1996 року на базі Національного центрального бюро (НЦБ) Інтерполу при МВС України утворено Національний центральний консультативний пункт (НЦКП) з проблем комп'ютерної злочинності відповідно до рекомендацій Генерального Секретаріату Інтерполу для швидкого та доступного надходження до національних спеціалізованих підрозділів інформації з інших країн, а також для оперативного обміну такою інформацією між країнами.

Прокуратура України здійснює повноваження щодо забезпечення національної безпеки України в інформаційній сфері відповідно до Конституції України (ст. 121) та Закону України "Про прокуратуру".

Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України. Організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом "Про прокуратуру".

Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:

  • 1) підтримання державного обвинувачення в суді, у т.ч. за справами щодо посягань у сфері інформаційних правовідносин;
  • 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
  • 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно- розшукову діяльність, дізнання;
  • 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах щодо посягань у сфері інформаційних правовідносин, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, у т.ч. в інформаційній сфері;
  • 5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина в інформаційній сфері, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

З метою забезпечення додержання права на свободу слова, вільного вираження поглядів і переконань, належної та своєчасної перевірки заяв і повідомлень про випадки цензури у ЗМІ, тиску на свободу слова в Україні та перешкоджання законній професійній діяльності журналістів при Генеральній прокуратурі України (ГПУ) створено Постійно діючу робочу групу з питань додержання законодавства про свободу слова в Україні та протидію цензурі, яка діє відповідно до розпорядження ГПУ "Про створення постійно діючої робочої групи працівників апарату Генеральної прокуратури України з питань додержання законодавства про свободу слова в Україні та протидію цензурі" від 6.07.2011 р. №94.

Постійно діюча робоча група відповідно до визначених завдань зобовязана:

  • – здійснювати моніторинг стану додержання законодавства у сфері забезпечення свободи слова та інформаційної діяльності у державі;
  • – організовувати проведення перевірок відповідно до компетенції за кожним зверненням та повідомленням щодо перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, вчинення стосовно них протиправних дій, проявів цензури, тиску на засоби масової інформації, обмеження свободи слова;
  • – за виявленими фактами порушень закону вживати вичерпних заходів реагування щодо їх фактичного усунення та притягнення до відповідальності винних осіб;
  • – надавати практичну та методичну допомогу працівникам органів прокуратури АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військових прокуратур регіонів та ВМС України щодо організації роботи з цього питання;
  • – про проведену роботу та стан додержання законодавства у вказаній сфері доповідати Генеральному прокурору України;

Організаційне забезпечення діяльності вказаної робочої групи здійснює Головне управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави.

Прокурори АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя, військові прокурори регіонів та ВМС України про виявлені факти цензури у засобах масової інформації, тиску на свободу слова в Україні, перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, вжиті заходи прокурорського реагування зобовязані невідкладно інформувати Генерального прокурора України та керівника постійно діючої групи.

Повноваження СБ України, ДССЗЗІ України, СЗР України та ГУР МО України як складових сил забезпечення національної безпеки в інформаційній сфері будуть розглянуті нами у наступному підрозділі.

  • [1] Указ Президент України "Питання Національного інституту проблем міжнародної безпеки" від 29.07.1997 р. №719 Н Офіційний вісник України. • 1997. – № ЗІ. – С. 27.
  • [2] Цілодобова контактна мережа "24/7", створена країнами Великої вісімки (G8) у 1997 р., дозволяє уповноваженим суб'єктам протидії комп'ютерній злочинності та комп'ютерному тероризму різних держав світу цілодобово обмінюватися інформацією в режимі "он-лайн" протягом семи діб на тиждень. На сучасному етапі до цієї мережі приєдналися та успішно використовують її можливості вже понад 20 країн.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >