< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Блок 6. Технології Сунь-Цзи у війнах третього покоління від Клаузевіца до Сунь-Цзи

На травневому (2012) Саміті НАТО в Чикаго конструкт "розумна оборона" (smart defense) введено в офіційний лексикон.

"Розумна оборона" пов'язана з початком переходу до чергової "мікрореволюція" у військовій справі, яку можна визначити формулою "від стратегії Клаузевіца до Сунь- Цзи", суть якої полягає у розвитку військової організації Заходу, в тому числі за рахунок переходу до нових технологій управління міжнародним конфліктом з використанням "силового фактора".

В основу перегляду покладено нову "стратегію війни, що перемагає" як одного із способів вирішення міжнародного конфлікту.

Досить тривалий час в основі західних уявлень про військову стратегію лежали ідеї Карла фон Клаузевіца. Основною метою війни він вважав залучення армії супротивника в "вирішальну битву" і потім перемога над ним. Сучасна відповідь на те, як це зробити, була дана Джоном Бойдом (1927-1997), льотчиком ВПС США і стратегом кінця XX століття. На основі узагальнення досвіду німецького "бліцкригу" і дій ізраїльської армії на ранніх етапах її існування Д. Бойд запропонував концепцію "циклу OODA" (Observe – Orient – Decide – Act), відомого також як "цикл Бойда". Теорія Бойда вважається одним з наріжних каменів сучасної науки про управління конфліктом і, насамперед, військовим конфліктом. В українському перекладі абревіатура OODA дається як СОРД (цикл "Спостереження – Орієнтація – РішенняДія"). Змістовно цикл Бойда може бути визначений як тривалість сукупності процедур планування та управління конфліктом від моменту першої появи інформації про об'єкт до його виключення зі списку цілей після знищення. Цикл Бойда дозволив захопити один з головних стратегічних ресурсів – час.

Разом з тим обмеженість зазначеної "стратегії перемоги" стає все більш очевидною. Армія, яка використовує теорію Бойда, неминуче змушена вести дуже коротку війну з негайним звільненням захопленої території та припиненням після цього всяких військових операцій там, де воювала.

Перехід від модифікованої Д. Бойдом стратегії Клаузевіца до Сунь-Цзи бачиться виходом із концептуального глухого куга. Сунь-Цзи так само, як і Клаузевіц, прагнув до перемоги у війні, але вважав за краще спровокувати розвал армії противника ще до початку вирішального бою: "Здобути сто перемог у ста битвах – це не вершина переваги. Підпорядкувати армію ворога, не борючись, – ось справжня вершина переваги". За Сунь-Цзи, така війна з матеріально-речової сфери "перетікає" в інформаційну.

Сама по собі ідея "розумної оборони" не нова. Ще в 1943 році британський вчений- фізик О. У. Річардсон запропонував парадигму "нової війни", виходячи з доцільності, попереджувального руйнування військово-промислового потенціалу держави – ймовірного противника без військового зіткнення з ним.

Під "інформаційною війною" розуміється, слідуючи Б. Г. Ліддел-Гарту, такий спосіб вирішення міждержавного конфлікту з використанням технологій гіперкласу "квазізброя", при якому виживання держави, що протистоїть (в тому числі рівень збитку її демографії, економіці тощо), не розглядається як обмежувальна умова.

В даний час прийнята наступна умовна класифікація інформаційних війн.

Інформаційні війни 1-го покоління розглядаються як вид підтримки бойових дій. Ведуться з використанням різних технологій контролю за інформаційним трафіком.

До інформаційних війн 2-го покоління належать "кольорові революції". Технології їх проведення ("управління хаосом" за С. Манном, "ненасильницька боротьба" за О. Рапопортом і Д. Шарпом). За допомогою методів і технологій інформаційних воєн здійснюється трансформація системи цінностей населення країн – жертв інформаційної агресії. Усім "кольоровим революціям" передував тривалий період системного впливу на свідомість людей. В результаті державні системи виходять з області стійкості. Держава втрачає суверенітет, відбувається переділ власності і сфер впливу. Сотні мільйонів людей, які стали жертвами масштабного обману, це розуміють, але нічого зробити не можуть.

У даний час обстановка в світі змінюється стрімко, настає епоха інтелектуальних інформаційних війн 3-го покоління. Для перемоги в таких війнах недостатньо перевершувати противника в фінансових ресурсах. Той, хто володіє методами інтелектуальних війн і волею, має реальний шанс не програти, а то й виграти. Що особливо важливо в інформаційних війнах 3-го покоління, для них не потрібно значних матеріальних засобів, тут важлива наявність інтелектуальних ресурсів.

За матеріалами: аналітичний ресурсу сфері безпеки "Аскольд" [Електронний ресурс]. – Режим доступу ascold.org

Особливу роль у розвитку різних форм зв'язків із громадськістю зіграло 18 сторіччя. Багато дослідників уважає, що основи сучасних піар- технологій наводяться в працях французьких філософів-утопісті в і в суспільній діяльності трибунів Великої Французької революції – Мірабо. Робесп'єра, Дантона тощо. Саме в цей період для впливу на маси використовувались не тільки книги, памфлети, газети, але й зачіска, одяг, театральні постановки.

У 18 сторіччі в Америці і Європі з'являються перші декрети про права людини "Декларація прав людини й громадянина" – політичний маніфест Великої Французької революції 1789 року й "Білль про права" (перші 10 виправлень до Конституції США 1787 року).

Уже на початку 19 сторіччя з поняттям піару була пов'язана концепція формування особливого стану суспільної свідомості й духу громадян, які належать до політичної спільноти.

Особливий інтерес становить діяльність "прес-агента американської революції" Самюеля Адамса. Він сформулював низку принципів проведення політичних кампаній, які не тільки знайшли застосування в американській концепції піару, але певною мірою актуальні й у наші дні:

  • 1. Необхідність наявності організації, здатної очолити кампанію.
  • 2. Використання легко пізнаваних емоційних символів.
  • 3. Використання плакатів з емоційною символікою й текстом, що легко запам'ятовується.
  • 4. Постановка сценічних та інших дій, що привертають увагу публіки, провокують дискусії й визначають суспільну думку.
  • 5. Випередження опонентів в інтерпретації подій.
  • 6. Необхідність постійного впливу з використанням усіх можливих засобів комунікації.

В Україні зародження й еволюція початкових форм піару також ішли в руслі розвитку суспільних і рекламних процесів. Уже в Х-ХІ ст. купці наймали спеціальних "зазивачів", які голосно розхвалювали товари. Творцями усної реклами були рознощики, коробейники тощо.

Деякі рекламні функції виконував лубок – зображення з підписом, що відрізняються простотою й доступністю образів.

За часів Київської Русі поширеними були народні віче. Перші відомості про вічові збори наших предків подає візантійський історик Прокопій ще в IV сторіччі. Віче користувалися правом звертатися до князя, вирішувати господарські питання, оголошувати війну й установлювати мир. Люди збиралися на дзенькіт вічового дзвона, щоб порадитися й прийняти колективне рішення.

З виникненням українського козацтва у XV ст. важливим і унікальним інститутом зв'язків із громадськістю стала козацька рада. Це були загальні збори козаків, вищий орган влади в Запорізькій Січі, де обговорювалися політичні, військові, господарські, судові, дипломатичні, адміністративні та інші питання. Згодом такі ради стали скликатися по всій Україні, на них запрошувалися й брали активну участь в обговоренні життєво важливих проблем всі козаки певної місцевості. Ще одним вищим органом влади в Запорізькій Січі з XVI до XVIII ст. була січова рада. Вона вирішувала найважливіші питання: участь козачого війська у війні, прийом послів, вибори кошового старшини, розподіл військ, угідь і т. ін. Право брати участь у січовій раді мали всі козаки. Діяльність цих органів – яскраве свідоцтво не тільки розвитку демократії в козачій республіці, але й унікального вітчизняного досвіду встановлення зв'язків між козацькими органами влади й громадськістю України.

Найважливішою віхою в розвитку зв'язків із громадськістю є 1703 рік, коли за указом Петра І починає видаватися перша газета "Відомості", де громадян було інформовано про різні аспекти життя держави, в тому числі й військові. Так, повідомлення про Полтавську битву було надруковано в кількості 2500 екземплярів і розійшлося повністю.

У 70-і роки 18 століття більшу популярність мав ще один засіб впливу на широку громадськість – театр. Так, сама Катерина II пише для придворного театру 5 комедій, у яких відповідає своїм опонентам, критикує дворянських лібералів.

У 19 столітті провідною стає друкована інформація: календарі, листки, прейскуранти. Плакати наклеювалися на спеціальні рекламні тумби, а іноді й на обертові стовпи з підсвічуванням, що містилися на візках, які їздили по вулицях. Пізніше для такого виду реклами стали використовувати конки й трамваї.

У 1878 році в Москві було створено першу контора оголошень. Її відкрив підприємець А. Метцель, який висунув гасло: Оголошення є двигуном торгівлі.

Таким чином, піар-технології зароджувалися в глибині століть, і чималу роль у цьому процесі зіграла військова сфера. Оскільки суверенітет і незалежність країни завжди пов'язані з її іміджем та престижем.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >