< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Блок 9. Катастрофа Boeing 777 під Донецьком (липень, 2014) як привід для формування альтернативних реальностей російською пропагандою

Факт. Реальність. Катастрофа Boeing 777, що виконував плановий рейс з Амстердама до Куала-Лумпур, сталася 17 липня 2014 року на сході Донецької області в районі села Грабово недалеко від міста Торез, на кордоні з Луганською областю, в районі бойових дій збройних формувань квазідержавного утворення ДНР.

На борту перебувало 283 пасажири і 15 членів екіпажу, всі вони загинули. Ця катастрофа за кількістю загиблих стала найбільшою в історії авіації з 11 вересня 2001 року і увійшла в десятку найбільших за всю історію.

Уряд України і багатьох західних країн прийшли до висновку, що літак був збитий ЗРК "Бук", який перебував в руках проросійських бойовиків. Уряд України запросив до участі в розслідуванні представників влади Малайзії та Нідерландів, Єврокомісії, американської компанії Boeing, Міжнародної організації цивільної авіації (ІСАО), американської Національної ради з безпеки на транспорті (NTSB) та Європейської організації з безпеки повітряної навігації (Eurocontrol), Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол) та поліцейської служби Європейського союзу (Європол).

Попередній звіт голландської Ради безпеки головної організації розслідування катастрофи, був опублікований 9 вересня 2014 року. Згідно йому, катастрофа літака не була викликана помилками пілотування або технічними проблемами самого літака, а була, ймовірно, наслідком попадання в літак снаряди типу "земля – повітря".

Реальності, що формували російські ЗМІ:

Реальність 1. Boeing 777 був збитий винищувачами українських ВВС (свідчення авіадипетчера, доказів існування якого знайти не вдалося).

Реальність 2. Boeing 777 помилково був збитий США, ціллю яких був літак Путіна.

Реальність 3. Boeing 777 ще до початку польоту був набитий трупами – сюжет, повністю запозичений з фільму "Шерлок".

Таким чином, споживач інформації отримує безліч версій та підверсій події, що використовується як інформаційний привід для створення реальностей, вигідних маніпулятору.

Створення багатоваріантної реальності розраховано на те, щоб читач став співавтором неоднозначного тексту (прокоментував, розмістив на певному ресурсі, надав посилання тощо) й таким чином, подалі продукував маніпулятивний вплив.

3. Для розуміння технології організації піар-кампаній значущими є постмодерністські концепції різоми та інтертекстуальності. Поняття різоми було введено в науку Ж. Делезом та Ф. Гваттарі, воно запозичене з ботаніки і означає "поняття кореневої системи, що характеризується відсутністю центрального стрижневого кореня і складається з безлічі хаотично переплетених, періодично відмираючих і регенеруючих, непередбачуваних у своєму розвитку пагонів". Концепція різоми пояснює виникнення множинності, яка служить основою інтертекстуальності. "Цибулини, бульби – це різоми [кореневища]. Роома сама по собі має дуже різноманітні форми, починаючи зі своєї зовнішньої протяжності, розгалуженої в усі сторони, до конкретизацій в цибулини і бульби. У ризоми є найкраще і найгірше: картопля і пирій, бур'ян. Тварина і рослина, пирій – це трин-трава". Описані Гваттарі і Делезом властивості різоми повністю збігаються з характеристиками інтертекстуальності. "Принципи зчеплення і гетерогенності: будь-яке місце різоми може і повинно бути приєднане до будь-якого іншого її місця. Це дуже відрізняється від дерева або коріння, які фіксують місце, порядок". Таким чином, інтертекстуальність можна визначити як розмивання меж тексту, в результаті якого він позбавляється закінченості і закритості, стає внутрішньо неоднорідним і множинним. Всі ознаки інтертекстуальності – децентрованість, множинність, цитатність, деперсоналізація автора – присутні в інтернетному піар-тексті як фрагменті гіпертексту і можуть бути пояснені за допомогою концепції різоми.

Так, сучасні інформаційно-психологічні операції побудовані на множинності комунікаційних дій, зчепленні різної інформації (як правдивої, так і помилковою) в цілях маніпуляції свідомістю. Наприклад, правила Міжнародного телекомунікаційного союзу не застосовуються до країн у стані війни, таким чином, передача інформації по військових каналах зв'язку вважається законною. Маніпуляція сприйняттям супротивної сторони, поширення паніки за допомогою прихованої зміни офіційних повідомлень або теле- і радіомовлення та дезінформація противника не порушують законів війни. Однак маніпулювання населенням противника до такої міри, коли воно втрачає орієнтацію в реальності, або використання пропаганди, відеоморфінга (спеціального монтажу) або телерадіомовлення для розпалювання громадянської війни та провокації геноциду, з юридичної точки зору, можна розглядати як порушення певних законів.

Всі зазначені технології були використані російськими пропагандистами під час конфлікту на Сході України.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >