< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Блок 15. New York Times про Комітет Крила

По суті, війна дала потужний імпульс розвитку способів мобілізації суспільної думки. "Позики в ім'я волі" потрібно було рекламувати по всій країні. Цього вдалося домогтися за допомогою пабліситі. П'ять разів через короткі інтервали часу в справу вступали загальнонаціональні газети, впроваджуючи у свідомість людини відповідну інформацію за обіднім столом, в офісі, в шахті, на заводі – буквально на всіх стадіях виробництва й торгівлі – і намагаючись усе глибше залізти до неї в кишеню. 1 це спрацьовувало – елегантно й ефективно! Крил не тільки мав у своєму розпорядженні штат прес-агентів, що працювали безпосередньо на нього в центральному офісі. Він децентралізував всю систему, в результаті чого буквально кожна галузь промисловості в країні мала у своєму розпорядженні особливу групу фахівців з організації пабліситі.

New York Times, 1920

В Україні та Росії в період війни були популярні "Вікна РОСТА", точніше – "Вікна сатири РОСТА" – плакати, що створювалися в 1919 – 1921 роках художниками й поетами, які працювали в системі Російського телеграфного агентства (РОСТА). Це був самобутній вид агітаційно-масового мистецтва. Гострі, дохідливі сатиричні плакати з короткими віршованими текстами, що легко запам'ятовуються, викривали ворогів Радянської республіки, висвітлювали злободенні події, ілюстрували телеграми, що передавалися агентством у газети. Плакати, за винятком перших, намальованих від руки, виконувалися й розмножувалися за допомогою трафарету в кількості до 150 і більше екземплярів, потім виставлялися у вітринах великих міст – Москви, Петрограда, Харкова, Одеси, Баку. У "Вікнах РОСТА" широко використовувалися традиції лубка. Малюнки "Вікон" (у серіях до 12 на одному аркуші) відрізнялися підкресленою простотою й лаконізмом образотворчих засобів (виразність силуетів, розфарбування в два-три кольори). Перше "Вікно РОСТА" виконав у жовтні 1919 року М. Черемних. Потім до нього приєдналися В. Маяковський, який створював яскраві, влучні малюнки й підписи, а також І. Малютін, Д. Моор та ін. В Україні "Вікнами РОСТА" опікувався художник-карикатурист Б. Єфімов, який з 1920 року в Одесі керував відділом образотворчої агітації "ЮгРОСТА", потім у Києві очолив художньо-плакатний відділ "УкрРОСТА". Активну участь у випуску їх брали також художники Ю. Ганф, Б. Косарєв, О. Хвостенко-Хвостов, письменники Е. Багрицький. Ю. Олеша, В. Катаев.

Епоха Рузвельта й період Другої світової війни (1930 – 1945). Другу світову війну багато дослідників вважають головним стимулом швидкого розвитку піару у США та країнах Західної Європи.

На думку Сема Блека, саме робота в армійських службах і Міністерстві військової інформації підготувала для Великої Британії безліч піар-фахівців, які після війни вирішили робити кар'єру в цій сфері, – наприклад, NALGO (Британська національна асоціація муніципальних і урядових чиновників). Муніципальні влади активно зацікавилися колишніми пропагандистами, їхніми технологіями й взялися переміщати їх до нової сфери, створюючи піар-відділи.

У США важливу роль у становленні піару в роки Другої світової війни зіграла Канцелярія військової інформації. Після того, як 7 грудня 1941 року в результаті бомбардування японцями Пьорл-Харбора була розв'язана війна, державна інформаційна машина виявилася неспроможною. Три основні інформаційні агентства дублювали діяльність одне одного й боролися за панування на інформаційному ринку: Office of Facts and Figures, який очолював поет Арчибальд Мак-Лиш; Office of Government Reports під керівництвом колишнього вашингтонського кореспондента Лауелла Меллета; Відділення інформації (Division of Information) у Канцелярії керування надзвичайними ситуаціями.

Президент Рузвельт не схвалював ідею створення центрального інформаційного агентства, побоюючись, що Конгрес і преса сприймуть його як пропагандистський інструмент, спрямований на ще більше втягнення Америки у війну. Проте надзвичайна ситуація, що виникла після Пьорл- Харбора, змусила Рузвельта видати в червні 1942 року Наказ №9182, відповідно до якого в країні створювалася Канцелярія військової інформації – прообраз нинішнього Інформаційного агентства США.

Як стверджує С. Катлип, "у наш час піар у збройних силах є одним із найважливіших сегментів діяльності. Однак до вступу США в Другу світову війну використання піару не отримало повної підтримки з боку керівництва збройних сил". Проте система піару в роки війни розвилася досить швидко. Вагомими виявилися питання пабліситі, військової цензури й надання допомоги військовим кореспондентам.

Друга світова війна на передній план вивела рекламу (у США – платну) як важливий інструмент зв'язків із громадськістю, що має кілька різновидів:

  • • престижна реклама фірми;
  • • реклама типу "звертання до громадськості";
  • • проблемна реклама (реклама, присвячена тим або іншим суспільним проблемам);
  • • роз'яснювально-пропагандистська реклама.

Імпульси для розвитку реклами в США й СРСР були різні. У Сполучених Штатах були дві причини: по-перше, у роки Першої світової війни багато виробників відмовилися від реклами, оскільки в країні спостерігалася недостача продукції; коли ж після війни виробники повернулися на цивільний ринок, з'ясувалося, що споживачі забули фірмові марки; по-друге, рекламна індустрія була занепокоєна своєю втраченою репутацією, оскільки слідом за крахом ринку в 1929 році й приходом Великої депресії саме рекламу вибрали одним із винуватців цих неприємностей.

У СРСР експлуатувалися переважно типи реклами "звертання до громадськості" та роз'яснювально-пропагандистська реклама, що ґрунтувалися на патріотичній мотивації.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >