< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Блок 20. Приклади військово-цивільного співробітництва

Французька традиція та визнаний досвід

Досвід Франції у сфері цивільно-військового співробітництва є досить старим. Французька армія має великий досвід, накопичений під час колоніальної епохи. Колоніальні війни змусили війська, зокрема сухопутні, інтегрувати операції у цивільні відносини.

У французькій військовій історії ретельно вивчався досвід Маршала Ліоте. Призначений основним резидентом у Марокко в 1912 році, він розпочав "мусульманську політику" для підтримки французької влади над місцевими елітами. Згодом він створив службу місцевих справ.

Досвід цієї служби дуже відрізняється від сучасного цивільно-військового співробітництва. Тут йдеться про управління територією та надання порад діючій владі. Ліоте казав що, для того, щоб утримати територію, необхідно примирити його населення, якщо це можливо, з елітою. Йдеться про те, щоб забезпечити справжній мир завдяки згуртованості населення.

Цивільно-військові операції в центрі концепції глобального підходу

У середині 1990-х років набула популярності концепція комплексного підходу, яка виникла під час афганської кризи. Стало ясно, що одна військова операція не вирішить проблему в країні. З лютого 2008 року Франція попросила НАТО зосередитись на комплексному підході щодо африканської та афганської криз. Цей принцип був погоджений у Бухаресті у 2008 році і впроваджений в Афганістані восени 2009 року.

Йдеться про прагматичне бачення: необхідно володіти цивільними та військовими засобами, які є постійними та розвиненими. Необхідно координувати їхні дії для протистояння кризовим ситуаціям і знайти гідну відповідь. Тому треба створити структуру, у якій суб'єкти зможуть взаємодіяти та спілкуватися один з одним задля досягнення ефективних та швидких дій.

Комплексний підхід НАТО заснований на п'яти структурних напрямках:

  • • планування та проведення операцій;
  • • актуалізація досвіду навчання та освіти;
  • • зміцнення співпраці з зовнішніми суб'єктами;
  • • повідомлення для громадськості;
  • • стабілізація та реконструкція.

Залучення та участь громадськості передбачено на всіх рівнях процесу.

Концепція комплексного підходу спрямована на врегулювання кризи, з використанням усіх елементів, що дозволяють повернутися до стабільності країни. Важливо діяти у трьох узгоджених та скоординованих напрямках: управління, безпека, економічний та соціальний розвиток.

Rapport d'information depose en application de/'article 145 du Reglement "Par la commission de la Defense Rationale et des Forces Armees" sur les actions civilo-militaires et presente par mm. G.Chambefort, Philippe Folliot

Після реконструкції Бундесвер на початку 21-го століття поступово взяв курс на забезпечення умов політичної безпеки: до його завдань входить врегулювання будь-яких конфліктів, забезпечення національних інтересів, що передбачає відповідальність перед міжнародною спільнотою та забезпечення загальної безпеки.

Забезпечити безпеку країни означає сьогодні для Бундесверу, зокрема, попередження впливу криз і конфліктів, а також запобігання ним та їх припинення.

Актуальні ризики і загрози нівелюють традиційну відмінність між зовнішньою безпекою та суспільною безпекою всередині країни. Захист національних інтересів сьогодні належить до загальної компетенції. Для цього необхідною є загальнодержавна, всеосяжна і узгоджена політика забезпечення безпеки, яка вимагає політичної та дипломатичної ініціативи, а також включає в себе економічні, направлені на політичний розвиток, поліцейські, гуманітарні, соціальні та військові заходи. А комплексні національні заходи превентивної безпеки можуть вдатися лише тоді, коли всі відповідальні державні установи та сили Німеччини, відповідно до їх конституційних повноважень та компетенції, діятимуть далекоглядно та узгоджено.

Набуває актуальності тісна співпраця Бундесверу з державними та недержавними суб'єктами в Німеччині за кордоном з метою забезпечення безпеки Німеччини. На вирішення цього завдання спрямовано й військово-цивільну співпрацю.

Об'єднані сили забезпечення – один з військових підрозділів Бундесверу – є представником та ініціатором військово-цивільного співробітництва. Вони виконують функцію сполучної ланки та рупору армії як у місіях Бундесверу за кордоном, так і в Німеччині, наприклад, для підтримки компетентних органів цивільного захисту.

Складність нової глобальної політики безпеки полягає в тому, що вона потребує скоординованих національних і міжнародних прогресивних заходів, з урахуванням загальних стратегій, в яких зовнішній, оборонний, фінансовий, економічний, екологічний, культурний та правовий курс політики взаємопов'язані між собою. В цьому контексті сучасне військово-цивільне співробітництво Бундесверу вимагає схильності до когерентної взаємодії цивільних і військових діючих осіб та підхід, який піц час планування військової операції, орієнтований на населення.

В основних документах реорганізації Бундесверу термін "національна безпека" явно розширений. Якщо раніше це була лінія оборонної політики, то зараз це основний принцип реорганізації Бундесверу. Цей термін включає всі актуальні потреби захисту громадян Німеччини.

Військово-цивільна співпраця за кордоном, на відміну від підтримки Бундесвером у рамках надання допомоги у нещасних випадках, спрямована на те, щоб здобувати інформацію у цивільному просторі, щоб аналізувати її та оцінювати, тому що лише цей інформаційний пакет дозволяє створити картину про становище та наміри цивільного населення. У цілому мова йде про місії Бундесверу за кордоном, які служать для стабілізації політичної ситуації або об'єктів незавершеного будівництва держав і залежить від міцних відносин з компетентними органами та владою, представниками корінного населення. Можливість створення мереж та знання "гравців" безпосередньо визначає роботу місій, а також формування персоналу військово-цивільного співробітництва. Партнерами таких мережах для військово-цивільного співробітництва за кордоном виступають зовсім не ті, хто є партнером у національній безпеці.

Останніми роками сформовано нове визначення військово-цивільної співпраці. Це зумовлено отриманим досвідом міжнародних місій та положеннями нової доктрини НАТО (NATO-CIMIC-Doktrin Allied Joint Publication 3.4.9). "Військово-цивільна співпраця Бундесверу (ZMZBw) – це взаємодія військових із цивільним населенням для того, щоб сприяти виконанню військових завдань та досягненню військових та цивільних цілей в рамках спільного забезпечення безпеки. Рівень можливої взаємодії сягає від збору інформації до порівняння, від співпраці до спільних дій. Військово-цивільна співпраця охоплює завдання як середині країни (ZMZ/I), так і за її межами (ZMZ/A)".

Zivil Militarische Zusammenarbeit der Bundeswehr A bteilung Fuhrung Unterabteilung Fachaufgaben Kommardo Territoriale Aufgaben Bw, 2013

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >