< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Інформаційно-комунікаційні механізми іміджевої презентації політичної модернізації України

В умовах формування інформаційного суспільства та політичної модернізації вирішального значення набуває проблема управління суспільними відносинами за допомогою інформації та комунікації в цілому, і управління інформаційно-комунікативними відносинами на основі потенціалу інформаційної політики".

Враховуючи, що кожна сучасна держава піклується про інформаційний супровід своєї діяльності, для розвинених країн поширення інформації по всьому світу – важливий компонент їх зовнішньополітичної стратегії.

У процесі формування іміджу держави участь беруть не лише засоби масової інформації (радіо, телебачення, газети, журнали, Інтернет), а й різні форми мистецтва (кіно, естрада, література, живопис, музика тощо), які стають формами впливу на свідомість мас, формують політичні уподобання, перебираючи певною мірою на себе функції ідеології.

Будучи активними учасниками міжнародного політичного життя, багато держав створюють мережу інформаційних агентств, у завдання яких входить пропаганда певної думки про державу як усередині країни, так і за її межами. Характерні особливості світових інформаційних агентств – глобальний характер діяльності, швидкість збору, обробки та розповсюдження інформації, стрімкість реагування на технічні нововведення, широка і всеохоплююча мережа кореспондентів та представництв, величезні фінансові можливості роблять їх конкурентоспроможність практично недосяжною для національних та регіональних служб. Іноді світовими називають ті агентства, які володіють власними супутниками зв'язку і антенами по всьому світу, що дає їм можливість збирати і поширювати новини у світовому масштабі. Найбільшими інформаційними агентствами є "Рейтер" (Великобританія), "Франс Прес" (Франція), "Ассошіейтед Прес" (США), ДПА (Німеччина), ЕФЕ (Іспанія), АНСА (Італія), Кіодо Цусін (Японія), ІТАР-ТАСС (Росія), Інтерфакс-У країна, ЛІГАБізнесІнформ, Укрінформ, УНІАН (Україна).

Формування позитивного іміджу держави можливе за двох умов: ефективна внутрішня і зовнішня політика та інформаційно-комунікаційне забезпечення цієї політики. Переважно, звісно, коли є обидві ці умови. Однак, у зв'язку з очевидною відсутністю реальних успіхів внутрішньої і зовнішньої політики позитивний імідж держави формується за допомогою інформаційно-комунікаційних механізмів і технологій піару, що справляють маніпуляційний вплив на суспільну свідомість. Сформований таким чином позитивний імідж держави не зовсім відповідає реальності. Як правило, він включає найбільш успішні результати діяльності держави, значення яких істотно перебільшується. Наприклад: "руїни подолані", "зарплата нехай повільно, але зростає, а раніше й цього не було", "Україна впевнено дивиться в майбутнє" і т.ін.

Способи маніпулювання громадською думкою, як реальна складова зовнішньої і внутрішньої політики держави, спираються на ЗМІ які дозволяють коректувати, регламентувати і проектувати в масовій свідомості громадян певне ставлення до тих чи інших подій, державних намірів і дій.

Людина все частіше уявляє собі дійсність не у відповідності зі своїм особистим сприйняттям, а через відображення її в ЗМІ, через образ цієї дійсності, сформований ними. Але і цю дійсність людина фактично сприймає не сама, а в перетвореному маніпуляціями ЗМІ вигляді, оскільки змінюється не тільки дійсність, а й сприйняття людини. Створювані ЗМІ міфи тиражуються, видаються за справжню реальність, замінюючи собою вихідну реальність у свідомості людини. Засоби масової інформації виступають як творець особливої реальності. Взаємодіючи зі специфічним соціокультурним середовищем країни, ЗМІ формують у суспільній свідомості її конструктивний або деструктивний образ-імідж".

Як відомо, іміджу властивий значний елемент міфологічного. Люди сприймають навколишній світ головним чином через існуючі й постійно відтворювані політичні міфи та стереотипи. Проте, будь-який міф, будь-який імідж рано чи пізно втрачає свою привабливість, якщо вона постійно не підкріплюється фактами. Причому ці факти не обов'язково можуть бути реальними. У цьому допомагають інформаційні служби, засоби масової комунікації, які висвітлюють події в потрібному для держави ракурсі.

Політичний імідж часто вибудовується не на реальних фактах, а на штучно зліпленому образі, міфі. "Виходячи з цього, кожна держава намагається творити власний міф, власний позитивний імідж. Але, щоб бути життєздатним, він повинен ґрунтуватися на реальній інформації. І цей міф, поданий у красивій розмальованій обгортці, нерідко безвідмовно спрацьовує, бо громадська думка часто бере на віру не те, що є в дійсності, а те, у що їй хочеться вірити, сприймає за правду те, що їй хочеться визнати правдою. Подібним же чином створюються й негативні міфи, або "антиміфи", спрямовані на знецінення, дискредитацію когось або чогось в очах громадськості".

Отриманий таким чином імідж держави, який не відбиває справжнього стану справ у країні, може викликати лише недовіру і скептицизм громадян. Однак реальність така, що однією з характерних рис інформаційного суспільства стає невідповідність об'єктів і подій реального світу їх образам, символам, іміджам, існуючим у віртуальному світі. Дійсно, імідж тієї чи іншої держави, або її репутація, не є прямим відображенням реальної дійсності. Між образом і реальністю існують досить складні, не прямолінійні взаємозв'язки.

Отже, найважливішим фактором формування позитивного іміджу держави стають інформаційно-комунікаційні механізми і технології. Це логічно, оскільки перехід до нового типу соціальної організації, що має інформаційну та мережеву природу, – відкритого інформаційного суспільства, є домінуючою тенденцією розвитку світової цивілізації у XXI ст. Наслідки інформатизації, що набула глобального характеру, зачіпають усі форми життя суспільства, стають все більш значущими, а, як зафіксовано в Окинавськой Хартії глобального інформаційного суспільства, інформаційно-комунікаційні технології стають одним із найбільш важливих факторів, що впливають на формування суспільства XXI століття.

За допомогою ЗМІ "держава та інші політичні суб'єкти можуть не тільки інформувати населення про цілі та цінності своєї політики, а й моделювати відносини з громадськістю, які стосуються формування представницьких органів влади та правлячих еліт, підтримання відповідних цілей, традицій і стереотипів. Інакше кажучи, сучасні ЗМІ стали найпотужнішим інструментом цілеспрямованого конструювання політичних порядків, засобом вибудовування необхідних зв'язків і відносин влади з громадськістю".

Особливістю сучасних інформаційно-комунікаційних технологій є те, що з одного боку, вони мають великий потенціал впливу, з іншого боку, самі по собі вони є нейтральними. А значить їх можна використовувати з різними цілями, як за, так і проти. Так у процесі розвитку суспільства були вироблені спеціальні способи впливу на суспільну поведінку. Вкидання потрібної інформації дозволяє в потрібний момент мобілізувати маси. Або ж, навпаки, викликати байдужість до подій. У науковій літературі зазначається: "Сучасні комунікативні технології можуть транслювати як міфи минулого, так і міфи сьогодення. З їх допомогою люди мають можливості транслювати те, чого немає в реальності, можуть підправити, підретушувати реальність".

Удосконалення технічних можливостей стало фактором появи витончених політичних маніпуляцій. У XX ст. з'явилися нові технологічні засоби (радіо і телебачення) і змістовні (політичний плакат, жанр листівки і способи її поширення), що дозволяють пропагувати певні ідеї серед величезних мас людей.

У проблемі маніпулювання суспільною свідомістю є два аспекти. З одного боку, не можна не помітити, що ЗМІ стають одним з головних інструментів маніпулювання. З іншого, позбутися цього в інформаційному суспільстві людина вже не в змозі. Вона змушена збільшувати число і різноманітність джерел інформації, оскільки інформація, без перебільшення, стає умовою існування людини в медіа-середовищі.

Можливості політичного маніпулювання в ЗМІ визначаються "шістьма базовими форматами маніпулятивного впливу: рекламою, агітацією, пропагандою, PR, новинним форматом і продуктами масової культури. Кожен з цих форматів має свою проникаючу здатність, поєднує в собі м'які форми переконання і жорсткі форми прямого тиску, що допускають високу варіативність і дозованість впливу в залежності від конкретної політичної ситуації".

Існує кілька основних способів, за допомогою яких відправник повідомлення прагне не тільки передати інформацію, а й змусити реципієнта видозмінити структуру своєї свідомості згідно із повідомленням.

  • 1. Логіка переконання (як, наприклад, у науці, де процес комунікації завжди спирається на доказовий характер розумних доводів).
  • 2. Емоційні переконання, що впливають на систему ціннісної орієнтації особистості. Більшість повідомлень у політичних виданнях та інших засобах масової пропаганди впливають на емоційні сторони людської натури для того, щоб змусити людей діяти у відповідності з певною системою політичних цінностей.
  • 3. Переключення людської уваги. Використовуючи включеність людини в глобальне інформаційне суспільство, джерела влади спільно з медіа керують увагою громадян, маніпулюють порядком денним, відволікають людину від одних проблем і перемикають на інші, представляють одні питання менш значними і гідними обговорення, ніж інші.
  • 4. Ідея загальної та взаємної співпричетності, яка виступає ефективним інструментом маніпуляцій. З її допомогою легше привчити аудиторію до думки про те, що події, які відбуваються в іншій реальності, стосуються її не менше, або навіть більше, ніж ті, що відбуваються у власній країні.
  • 5. Застосування маніпуляцій них технологій. Йдеться про використання ярликів, мовних кліше, а також міфів, архетипічних образів, сюжетів з "героїчного минулого" нації і всіх тих елементів когнітивної сфери, які звертаються до пристрастей і страхів – ірраціональних, підсвідомих сторін людської психіки.

Враховуючи, що з розвитком інформаційної революції особливе значення при формуванні зовнішньополітичного іміджу держави мають засоби масової комунікації, які використовують сучасні інформаційні технології, важливу роль при формуванні зовнішньополітичного іміджу покликана відігравати державна інформаційна політика, а також розвиток міжнародних зв'язків з громадськістю, публічної дипломатії. Особливе значення при цьому відводиться інформаційним іміджевим компаніям, які становлять собою комплексні, заздалегідь заплановані і узгоджені дії у сфері політичних комунікацій за певною програмою, спрямовані на формування позитивного іміджу держави. Не можна не визнати той факт, що з розвитком інформатизації українського суспільства засоби масової комунікації не просто справляють все більший вплив на різні сфери життєдіяльності суспільства, але й привласнюють собі деякі владні функції.

Все більшої популярності набувають інноваційні інформаційні технології, а саме Інтернет, конкретні Інтернет-технології. Інтернет змінює комунікаційні процеси. Якщо традиційні форми масової комунікації припускають якийсь центр, що виробляє і конвертує інформацію (теле-, радіопередавач, друкарня), на який можна безпосередньо впливати, то Інтернет такого центру не має. У Мережі кожен користувач може стати виробником і ретранслятором інформації, що значно знижує можливості традиційного контролю та управління інформацією. Завдяки сучасним інформаційно-комунікаційним технологіям кожен бажаючий користувач Мережі може створити особистий блог (Інтернет-щоденник), який здатен виконувати функції засобу масової інформації та комунікації.

Основними напрямками здійснення іміджевих комунікацій у мережі Інтернет є створення та підтримка веб-проектів (веб-сайтів та веб-порталів); використання поштових розсипок; публікація власних інформаційних матеріалів, частка у спеціальних форумах, дискусійних групах, використання доменних імен та контроль за власним іміджем в Інтернеті. У контексті здійснення зовнішньополітичних іміджевих комунікацій такими напрямками є створення іміджевих веб-порталів, використання веб-сайтів зовнішньополітичного відомства та дипломатичних представництв за кордоном із відповідним інформаційним наповненням та мовною доступністю; створення на цих веб-порталах та веб-сайтах служб тематичних інформаційних розсипок; публікація іміджевих матеріалів як на власних веб- ресурсах, так і у світових Інтернет-виданнях та стрічках новин; використання доменних імен; контроль за іміджем держави в мережі Інтернет.

З метою створення позитивного внутрішнього іміджу держави необхідно активно застосовувати рекламно-інформаційні технології. Зокрема, по-перше, технології реклами слід використовувати не тільки для просування комерційних пропозицій, а й соціально-позитивної інформації іміджевого характеру. Така інформація про соціальні досягнення необхідна для того, щоб населення розуміло, що слід оцінити позитивно і чим можна пишатися. По-друге, необхідно рекламувати позитивні результати політичної модернізації країни і демонструвати конкретні приклади їх застосування. По-третє, до рекламно-інформаційної діяльності з поліпшення іміджу держави слід залучати авторитетних діячів політики, економіки та культури.

Для того, щоб Україна сприймалася в міжнародному просторі як надійний і передбачуваний партнер, що розділяє європейські демократичні цінності, необхідно задіяти такі інформаційно-комунікаційні механізми, як: налагодження комунікації з міжнародними громадськими організаціями, що симпатизують Україні й готові співпрацювати з метою формування позитивного іміджу України за кордоном;

  • – створення власних ЗМІ та співпраця із закордонними ЗМІ з метою ознайомлення міжнародної громадськості з принципами своєї зовнішньої і внутрішньої політики;
  • – заснування інформаційних центрів, органів зовнішньополітичної пропаганди, агентств, завданням яких повинна бути роз'яснювальна робота з цільовими аудиторіями і формування певної думки про Україну;
  • – організація супутникового мовлення в міжнародному інформаційному просторі українською та англійською мовами;
  • – включення кращих іміджевих вітчизняних телевізійних програм у пакети кабельного телебачення іноземних держав;
  • – організація науково-практичних конференцій, прес-конференцій, зустрічей з представниками міжнародної громадськості;
  • – більш активне залучення Інтернет ресурсів та їх наповнення іміджевим матеріалом;
  • – широке використання прийомів і методів PR.

Однак слід пам'ятати про те, що всі ці механізми стануть корисними тільки тоді, коли будуть усунені об'єктивно існуючі внутрішньополітичні проблеми, що негативно впливають на імідж держави.

Отже, формування позитивного іміджу держави можливе лише в контексті реальних успіхів і досягнень соціально-економічного розвитку країни, зміцнення авторитету державної влади. Однак і цього вже недостатньо. Практика показує, що імідж держави ґрунтується не тільки на реальних успіхах, а й на основі міфів і стереотипів масової свідомості, які впроваджуються за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >