< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Організаційні засади удосконалення безперервної багаторівневої системи підготовки фахівців у сфері інформаційної безпеки

Проведений у 15 та у 16.1 порівняльний аналіз систем підготовки фахівців ІБ у провідних країнах світу та в Україні визначив деякі спільні проблеми щодо організації і змісту їх навчання. До них можливо віднести наступні:

недостатньої адаптації змісту підготовки фахівців у ВНЗ до сучасних і перспективних потреб інформаційної безпеки за умов стрімкого розвитку науково-технічних засад інформаційного суспільства, суттєвого оновлення апаратно-програмних засобів на протязі вже навіть не періоду навчання, а навчального року чи окремого семестру. Відповідно – проблеми своєчасного оновлення стандартів і освіти і змісту навчання;

поєднання в змісті підготовки фахівців на базі визначеного напряму певних елементів змісту освіти деяких інших напрямів і, як наслідок, невідповідності необхідного та наявного бюджету навчального часу для забезпечення ускладнених кваліфікаційних вимог;

недостатньо узгодженого змісту навчання в системі безперервної підготовки і перепідготовки фахівців ІБ у ВНЗ та на чисельних курсах різної приналежності і форм власності;

необхідності узгодження змісту спеціальної підготовки фахівців гуманітарного і технічного профілю, цивільних та військових фахівців з

урахуванням майбутніх спільних об'єктів діяльності;

нормативно-правового забезпечення професійної (оперативної) діяльності фахівців ІБ і, відповідно, їх практичної підготовки під час навчання та ін.

Відповідно сформулюємо деякі вимоги до організації підготовки фахівців ІБ висококваліфікованими фахівцями з урахуванням певних особливостей даної сфери, а саме:

інформаційна безпека – специфічна предметна галузь, що потребує комплексного підходу до процесу підготовка фахівців, тобто викладання різних розділів фундаментальних і прикладних знань як інженерних, так і гуманітарних дисциплін;

система освіти в галузі ІБ має забезпечувати відповідність рівня підготовки фахівців рівню наукових знань і темпам розвитку інформаційних технологій та міжнародного і національного інформаційного законодавства;

загальну підготовку з питань інформаційної безпеки повинні мати всі суб'єкти інформаційної діяльності, а особливо керівництво органів державного, військового і корпоративного управління;

процес підготовки фахівців ІБ різних структур повинен будуватися на єдиній науково-методичній і правовій основі;

система підготовки (перепідготовки, підвищення кваліфікації) фахівців ІБ потребує проведення обов'язкового моніторингу з боку держави.

Для успішного вирішення зазначених проблем і реалізації вимог, з урахуванням досвіду першого етапу розвитку системи підготовки фахівців ІБ в Україні, в контексті інтеграції вищої освіти у європейський і світовий освітній простір, необхідно розвивати наступні основні складові загальнодержавної системи підготовки фахівців ІБ в Україні:

науково-методичні комісії з вищої освіти (за відповідними галузями знань) науково-методичної ради Міністерства освіти і науки України (НМК МОН України);

відповідні групи стандартів ССВО (в першу чергу галузі знань 12 "Інформаційні технології") зі своєчасним і повним відпрацюванням усіх їх компонентів, для чого, в першу чергу, прийнятий новий Перелік від 29.04.2015 доцільно доповнити таблицею відповідності щодо попереднього Переліку;

мережу ВНЗ (ВВНЗ) різної відомчої приналежності, які забезпечують фахову підготовку цивільних і військових фахівців ІБ з вищою освітою за визначеними галузями знань, напрямами та спеціальностями (за освітньо- кваліфікаційними рівнями "бакалавр" і "магістр"), а також перепідготовку, підвищення кваліфікації, підготовку наукових і науково-педагогічних працівників у галузі ІБ;

мережу профільних науково-дослідних установ, як самостійних, так і інтегрованих з відповідними ВНЗ;

підсистему курсової підготовки (підвищення кваліфікації) фахівців ІБ (державний і комерційний компоненти) з відповідними механізмами сертифікації фахівців;

підсистему підвищення кваліфікації з питань ІБ органів державного (військового, корпоративного) управління;

підсистему спеціальної підготовки з питань ІБ визначених категорій особового складу (який не є фахівцями ІБ) міністерства оборони України та міністерств і відомств, в компетенції яких забезпечення питань військової і державної безпеки;

підсистему загальної підготовки визначених верств населення в контексті адаптації до інформаційного суспільства та протидії деструктивному інформаційно-психологічному впливу.

Підготовку фахівців ІБ, принаймні за спеціальністю 125 Кібербезпека, бажано проводити переважно у ВНЗ державної форми власності.

Важливою умовою вирішення вище визначених проблем є організація взаємодії та кооперації відповідних відомств і ВНЗ з питань:

розробки і корегування стандартів і змісту освіти;

обміну навчально-методичним забезпеченням навчально-виховного процесу та досвідом удосконалення навчально-лабораторної бази ВНЗ;

наукових досліджень у галузі ІБ, підготовки наукових і науково- педагогічних кадрів, обмін науковцями.

Забезпечення такої взаємодії на змістовному рівні покладається на НМК МОН України і навчально-методичні центри у складі відповідних відомств та провідних ВНЗ, визначених відповідальними за розробку тих чи інших складових стандартів підготовки фахівців ІБ.

Так, наприклад, складову нормативно-правового забезпечення ІБ у взаємодії з іншими ВНЗ визначає Національна академія СБ України, складову інформаційної боротьби, інформаційно-психологічної протидії – Національний Університет оборони України і так по кожному напряму. Це дозволить виключити неузгодженість підходів до змісту підготовки фахівців і полегшити їх подальшу спільну професійну діяльність. Зрозуміло, що на рівні окремого відомства та ВНЗ розробляються варіативні частини наведених складових.

При цьому враховується світовий досвід підготовки фахівців, міжнародні стандарти інформаційної безпеки та нормативно-правове забезпечення. Значна (відкрита) частина змісту підготовки може бути взагалі інтегрованою з елементами кращих навчальних планів провідних університетів світу, для чого ефективно використовуються можливості дистанційної освіти, її сучасного варіанту – електронного навчання (e-Leaming – перспективна модель навчання, яка заснована на використанні нових мультимедійних технологій і Інтернету для підвищення якості навчання шляхом полегшення доступу до ресурсів і освітніх послуг, обміну ними між ВНЗ і спільної праці на відстані. На е- Leaming за підтримки ЮНЕСКО орієнтуються усі передові освітні систелш світу. Фактично грі технологія наповнює реальним змістом задекларовану комп'ютеризацію навчального процесу, так як без розміщення знань в Інтернеті, перенесення знань між ВНЗ та оперативній імплантації змістовних об'єктів-знань в навчальні програми на протязі днів, а не років, комп'ютеризація не має практичного сенсу).

З урахуванням значної складності об'єктів діяльності фахівців ІБ, необхідності внесення до навчальних планів їх підготовки за спеціальністю 125 Кібербезпека окремих елементів змісту підготовки за спеціальностями інших галузей знань, бажаною реалізацією окремих кваліфікаційних вимог на творчому (дослідницькому) рівні, необхідний освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця 1Б – магістр. Відповідно бажаний загальний термін підготовки фахівців – 5 – 6 років.

Визначення даних напрямів удосконалення системи підготовки фахівців ІБ, в першу чергу для "силових" міністерств і відомств підтвердили результати експертного опитування під час роботи міжвузівської науково- практичної конференції "Проблеми створення, розвитку та застосування інформаційних систем спеціального призначення" у 2009 році в Житомирському військовому інституті імені С.П. Корольова, в якому прийняли участь 26 експертів (4 доктора наук, 5 професорів, 14 кандидатів наук, 6 доцентів), серед яких:

керівний та науково-педагогічний склад відповідних кафедр усіх ВНЗ "силових" міністерств, які готують фахівців ІБ;

керівний склад замовників на підготовку фахівців ІБ.

Аналіз результатів експертного опитування визначив наявність спільних підходів стосовно структури, змісту і організації підготовки військових фахівців.

Так, 24 експерта (92%) визначили найбільш доцільною системою підготовки фахівців ІБ тактичного рівня на основі поєднання підготовки фахівців у різних ВНЗ за відповідними напрямами наступних галузей знань:

0502 "Системна інженерія"; 0302 "Міжнародні відносини"; 0303 "Журналістика та інформація"; 1701 "Інформаційна безпека"; 0501 "Комп'ютерні науки"; 0304 "Право".

Усі без винятку експерти визначили необхідним внесення до змісту навчання фахівців за певним напрямом (спеціальністю) окремих навчальних дисциплін з навчальних планів суміжних напрямів (спеціальностей). Тобто розширення змісту підготовки, наприклад, технічних фахівців гуманітарною складовою та складовою нормативно-правового забезпечення інформаційної безпеки, і навпаки.

Усі експерти вважають за необхідне здійснення обміну науково- педагогічними працівниками ВНЗ для проведення окремих занять з курсантами (студентами, слухачами) з дисциплін, за якими даний ВНЗ є базовим, у тому числі:

  • 11 експертів – на пропорційній за часом занять основі;
  • 15 експертів вважають за доцільне це робити за почасову оплату.

Усі експерти визначили необхідним організацію змагань курсантів (студентів) ВНЗ, які готують фахівців ІБ, з питань, які можливо визначити достатньо спільними у змісті підготовки (з кібернетичного захисту – для технічних спеціальностей; з інформаційно-аналітичної роботи – для більшості спеціальностей тощо):

  • 22 експерта – для забезпечення змагальності наукових і практичних шкіл різних ВНЗ різних відомств;
  • 2 експерта – вважають за доцільне робити це тільки в межах одного

міністерства (відомства).

Для забезпечення необхідної адекватності, гнучкості і безперервності підготовки фахівців ІБ необхідне функціонування розгалуженої системи курсів перепідготовки, підвищення кваліфікації та навчальних центрів у складі:

навчальних підрозділів післядипломної освіти ВНЗ і науково-дослідних установ;

навчальних центрів відповідних відомств;

навчальних підрозділів великих корпорацій, компаній, підприємств;

навчальних центрів фірм-виробників ІТ-продукції;

філій великих міжнародних спеціалізованих ІТ-академій;

окремих комерційних навчальних структур.

Контроль за організацією і програмами курсової підготовки, ліцензування освітньої діяльності курсів покладається на уповноважений державний орган за участі відповідних відомств. При цьому особлива увага повинна приділятись аналізу кадрового забезпечення курсової підготовки комерційними підрозділами, проведенню атестації науково-педагогічних (педагогічних) працівників, які займаються підготовкою (перепідготовкою) кадрів. Вони повинні мати вищу освіту, обов'язкову спеціальну підготовку у галузі ІБ та досвід науково-педагогічної діяльності.

Участь в контролі за організацією і програмами підготовки, ліцензуванні освітньої діяльності (на рівні експертів), участь в розробці і корегуванні змісту курсової підготовки крім комерційних структур і фірм- виробників IT, повинні приймати ще й представники відомств і підприємств, чиї фахівці проходять курсову підготовку, а також обов'язково ВНЗ для забезпечення узгодженості і безперервності навчання.

Ефективним шляхом підвищення якості і гнучкості змісту навчання є відкриття на базі ВНЗ, крім власних підрозділів післядипломної освіти, відділень міжнародних спеціалізованих фірм – мережевих академій, в яких мають змогу пройти навчальні курси і студенти під час отримання базової вищої освіти. Прикладом такої співпраці є відкриття локальних мережевих академій Cisco у багатьох ВНЗ України, у тому числі у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка, Національному авіаційному університеті, Харківському національному університеті радіоелектроніки та ін.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >