Розподіл ролей у взаємодії за Еріком Берном. Сутність прибудови "зверху", "знизу" та "поруч"

Протягом життя людина залежно від ситуації грає різні ролі. Ерік Берн – засновник трансакційного аналізу – вважає, що все їх різноманіття можна звести до трьох станів: Дитина, Дорослий, Батько.

Головним завданням трансакційного аналізу вчений вважав вивчення станів "Я" (Его), що являють собою цілісні системи ідей та почуттів, які проявляються у відповідних моделях поведінки.

У стані Батька людина відчуває, думає, діє, говорить і реагує так само, як це робили її батьки. їхні вчинки виконують функцію совісті. Це завжди позиція керівника, організатора, переможця, який заради свого верховенства може вдаватися і до агресивних дій.

Стан Дорослого дозволяє об'єктивно оцінювати ситуацію, бачити перспективи її подальшого розвитку, обирати оптимальний шлях розв'язання й нести відповідальність за прийняті рішення.

Стан Дитини відповідає почуттям, думкам, діям, які мали місце в дитячому віці.

Варто пам'ятати, що вік особистості не має суттєвого значення. Важливим є її відчуття себе дорослим, чи дитиною, чи батьком.

У процесі взаємодії залежно від мети та ситуації, що склалася, співрозмовники можуть змінювати свої ролі, завдяки вибору тієї чи іншої прибудови. Прибудова – це пристосування людини до зовнішнього впливу. Поняття "прибудова" ввів у науковий обіг Π. М. Єршов, в основу її покладено вибір ефективної позиції спілкування.

Прибудова згори ("Батько") позиція домінування: суб'єкт незалежний, бере на себе відповідальність, не цікавиться думкою співрозмовника, вважає, що тільки його думка правильна й заслуговує на реалізацію, може бути самовпевненим.

Прибудова знизу ("Дитина") залежна позиція: суб'єкт перебуває в певній залежності від свого співрозмовника, не бере на себе відповідальність, емоційно мінливий.

Прибудова поруч ("Дорослий") – рівноправна позиція: суб'єкт об'єктивно оцінює ситуацію, розподіляє відповідальність між іншими суб'єктами спілкування, враховує думку співрозмовника, коректний, стриманий.

Прибудова партнерами зі взаємодії, як правило, обирається свідомо, хоча можливий і підсвідомий вибір. Вона показує, наскільки суб'єкт спілкування відчуває і розуміє власну позицію, бачить позицію партнера та якою мірою готовий з ним чи взаємодіяти, чи прилаштовуватися, чи домінувати.

Трансакція як одиниця взаємодії, її види та структура

Для кращого розуміння позицій "Дитина", "Дорослий", "Батько" (Дт, Д, Б) Берн вводить поняття "трансакція". Трансакція – це одиниця взаємодії, за допомогою якої визначаються позиції партнерів у спілкуванні. Людина, до якої звернено спілкування, називається трансакційним стимулом, а відповідь цієї людини на стимул – трансакційна реакція.

Існують такі види трансакцій: додаткова (рівна, нерівна), перехресна та прихована.

Додатковою трансакцією називається така взаємодія, в якій партнери адекватно сприймають позиції один одного, розуміють ситуацію однаково, спрямовують свої дії саме в тому напрямку, який очікується та приймається партнером.

Додаткова рівна трансакція передбачає, що партнер відповідає з тієї позиції, з якої надається стимул. Це – позиція повного взаєморозуміння між дитиною і дитиною, дорослим і дорослим, батьком і батьком.

Наприклад, розглянемо ситуацію:

– Петре, закрий негайно вікно! У кімнаті холодно і я замерзаю.
– Олексію, я сплю біля вікна і мені нехолодно. Це твої проблеми, що ти замерзаєш.

У наведеній ситуації спілкування відбувається з позиції Батько = Батько.

Схематично додаткову рівну трансакцію можна позначити так:

За додаткової нерівної трансакції співрозмовники правильно розуміють свою позицію та позицію партнера, але змістову складову акцентовано на оцінювання та узагальнення інформації, проблеми.

Син звертається до батька:

– Тату, ми підемо в неділю до ЗООПАРКУ?
– Так, адже ти добре поводився у школі, отримував упродовж тижня тільки відмінні оцінки – 10,11,12 балів, зробив уже всі уроки на понеділок.

Син звертається до тата з позиції Дитини й отримує відповідь із позиції Батька від тата

Схематично додаткову нерівну трансакцію можна зобразити так:

Перехресна трансакція – це така взаємодія, коли партнери або не розуміють, або не бажають помічати, з якої позиції до них звертаються, і відповідають з іншої позиції, виявляючи неадекватне розуміння ситуації, яскраво демонструють свою позицію.

– Іванов, чому не готовий звіт? Завжди з Вами проблеми.
– Василю Петровичу, Ви даремно нервуєте. Я ще вчора передав звіт секретарці.

Прихована трансакція – це така взаємодія, яка містить у собі одночасно два рівні: перший – "Я-ми" – явно виражено словесно, і другий – прихований, те, що маємо на увазі. Прихована трансакція позначається пунктиром.

Проаналізуймо ситуацію.

Зазвичай дружина з роботи приходить за годину раніше від чоловіка. І поки чоловік прийде додому, вечеря вже готова.

Сьогодні у дружини були збори трудового колективу, де вона виступала зі звітною доповіддю. Чоловік із дружиною зустрілись біля власного під'їзду. Дружина швиденько побігла на кухню готувати вечерю, а чоловік сів біля телевізора послухати новини. Через півгодини він відчув страшенний голод і звернувся до дружини:

– Люба, котра година (натякаючи, що вже час вечеряти)?
– Васильку, ти сам подивитися не можеш, лінуєшся піднятися з крісла, як завжди? (Дружина має на увазі, що зайнята, бо готує вечерю).

Трансакційний аналіз надає можливість усвідомлювати позиції свого "Я", задавати розподіл позицій та залежно від ситуації змінювати їх, протистояти прихованим і явним маніпуляціям.