Інструменти реалізації соціальної відповідальності

Основними інструментами соціальної відповідальності є: добродійність, соціально відповідальні програми, соціально відповідальний маркетинг (CRM і CSM), соціальне підприємництво.

Добродійність – це надання безкорисливої (безоплатної або на пільгових умовах) допомоги тим, хто в цього потребує. Основні риси добродійності: добровільний вибір виду, часу й місця, а також вмісту допомоги. Це найпростіша форма соціальної відповідальності. Добродійність є супутником соціальної нерівності, практичним проявом моральності в сучасному світі. Добродійність може бути приватною, релігійною, корпоративною.

Форми добродійності:

• • передача їжі, майна, одягу, ліків, інших предметів споживання, а також коштів для їхнього придбання;
• • вироблення й передача знань і вмінь, створення прийнятних умов (середовища) для здійснення якої-небудь діяльності;
• • безкорисливе виконання робіт, надання послуг.

Прикладами останньої можуть бути участь у суботниках по прибиранню території, участь у добровільних народних дружинах, пожежних дружинах.

Переваги добродійності: швидке, гнучке, маловитратне зміцнення суспільної системи, у межах якої вона здійснюється.

Недолік добродійності: заохочення паразитизму.

Сучасні програми добродійності передбачають не безоплатну передачу грошей і продуктів, а стимулювання діяльності, наприклад надання освіти.

Найважливіший напрямок добродійності – волонтерство. Корпоративне волонтерство – це політика компанії, спрямована на залучення працівників до благодійної й іншої волонтерської діяльності, тобто це безоплатна особиста участь співробітників компанії в програмах і різних ініціативах на благо місцевого співтовариства на добровільній основі. Працівники можуть здійснювати волонтерську діяльність самостійно або від імені компанії. У другому випадку компанія направляє співробітників в індивідуальному порядку або цілими групами як тимчасових працівників в організації, у яких вирішуються завдання життєдіяльності місцевого співтовариства. Це можуть бути юристи, бухгалтера, інші фахівці.

Інтереси приватних компаній корпоративне волонтерство задовольняє на декількох рівнях (табл. 6).

Формування програми корпоративного волонтерства здійснюється у двох формах:

1. при розробці програм корпоративного волонтерства відштовхуються від затвердженої корпоративної стратегії, ураховуються перспективи розвитку компанії й ризики, пов'язані із цим. Такі програми, як правило, більш структуровані й систематизовані. Волонтерська діяльність пов'язана з основним бізнесом компанії й професійними навичками волонтерів. Прикладами таких програм можуть бути проведення безкоштовних курсів елементарної фінансової грамотності серед молоді аудиторською компанією або розвиток професійних навичок соціального маркетингу неприбуткової організації від рекламного агентства.

Таблиця 6

Напрями інтересів у корпоративному волонтерстві

2. роль компанії обмежена (фінансовою або просто ідеологічною) підтримкою різноманітних проектів і ініціатив, ініційованих працівниками. Волонтерська діяльність здійснюється переважно у вільний від роботи час і відрізняється різноманіттям форм і напрямків.

Волонтерство включає:

• • організацію програм пожертвування в грошовій або натуральній формі, наприклад, у вигляді грантів;
• • організацію збору пожертвувань на робочому місці. При цьому співробітники вносять посильний вклад, а компанія – пайовий;
• • індивідуальну й групову діяльність у благодійному проекті на умовах часткової зайнятості (наприклад, оплачуване звільнення на 100 годин на період реалізації проекту місцевого співтовариства);
• • особисту волонтерську діяльність на добровільній основі (наприклад, як бухгалтер);
• • керування діловими зв'язками компанії з місцевими організаціями, (наприклад, допомога в розвитку компаній-постачальників, що належать представникам етнічних меншостей).

Соціальні програми (соціальні інвестиції). Згідно з Міжнародним стандартом ISO 26000 Керівництво із соціальної відповідальності соціальними є фінансові та/ або організаційні інвестиції, та/ або будь-які інші матеріальні кошти, що можуть сприяти розвитку суспільства. Соціальні інвестиції не виключають філантропію і доброчинність, хоча і не обмежуються виключно цими аспектами. Соціальне інвестування обов'язково має розширювати економічні та соціальні можливості жителів території, наприклад, збільшення обсягів закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення діяльності у місцевих виробників і постачальників, залучення місцевих фахівців для аутсорсингу бізнес- процесів тощо. Ця форма передбачає розробку, реалізацію й оцінку соціальної сфери, спрямовану на підвищення значимості компанії в діловому співтоваристві, у владних структурах, у суспільних колах.

Соціальні програми класифікують по декількох ознаках:

• 1. По сфері реалізації:
  • • внутрішні, які спрямовані на рішення проблем компанії, наприклад пенсійні програми, програми участі працівників у прибутку, у керуванні;
  • • зовнішні, які можуть бути регіональними й національними. Регіональні націлені на надання допомоги місцевому співтовариству, національні спрямовані на рішення соціально-значимих проблем усього суспільства. В Україні більшість програм мають внутрішній характер, у Європі – зовнішній характер.
• 2. По суб'єктах виконання:
  • • власні програми компаній;
  • • програми партнерства з місцевими, регіональними й національними органами державного керування;
  • • програми партнерства з некомерційними організаціями, громадськими організаціями, професійними об'єднаннями;
  • • програми інформаційного співробітництва зі ЗМІ.
• 3. За напрямками діяльності:
  • • програми розвитку персоналу. Ці програми включають професійний розвиток, надання соціального пакета, схеми мотивації праці, створення умов для відпочинку й проведення дозвілля;
  • • програми охорони здоров'я, створення безпечних умов праці.
  • • програми, спрямовані на зміцнення репутації й іміджу компанії;
  • • програми природоохоронної діяльності й ресурсозбереження. Ці програми включають діяльність по економічному споживанню природних ресурсів, запобіганню забруднення навколишнього середовища, використанню екологічно безпечних транспортних перевезень, заходи щодо озеленення території;
  • • програми розвитку місцевого співтовариства. Ці програми включають акції щодо підтримки пенсіонерів, інвалідів, дітей з малозабезпечених родин;
  • • підтримки об'єктів культури й мистецтва, спортивних і освітніх організацій; підтримки соціально значимих досліджень.
  • • програми поширення сумлінної практики між діловими партнерами компанії.

Соціально відповідальний маркетинг. Цей напрямок реалізується в декількох видах: благодійний маркетинг, просування соціально значимої проблеми, корпоративний соціальний маркетинг.

Благодійний маркетинг – це маркетинг окремого продукту. Сутність зводиться до відрахування відсотка виторгу від продажу продукту, пов'язаного з певного благодійною акцією.

Маркетинг, пов'язаний із просуванням соціально значимої проблеми – це дії щодо просування певної ініціативи в області корпоративної соціальної відповідальності шляхом збору коштів, організації партнерства з некомерційними організаціями, формування волонтерів зі співробітників.

Корпоративний соціальний маркетинг використовується для допомоги в проведенні кампанії по зміні поведінки споживача, поліпшенню системи охорони здоров'я, навколишнього середовища, суспільного добробуту.

Соціально відповідальний маркетинг – це сфера співробітництва бізнесу й некомерційних організацій, що проявляється, наприклад, як схвалення ними просування якої- небудь етичної або екологічної марки.

Соціальне підприємництво засноване на сполученні економічних і соціальних цінностей. Соціальне підприємництво – це система господарювання, складовими якої є соціальні підприємства, соціально орієнтовані суб'єкти підприємництва, діяльність яких спрямована на досягнення добробуту територіальних громад (соціальні, екологічні й етичні цілі) шляхом використання системного взаємозв'язку розвитку соціального підприємництва й розвитку місцевої економіки.

Компонентами соціального підприємництва є соціальні підприємства (підприємства, власниками або співзасновниками яких є недержавні неприбуткові громадські організації) і соціально орієнтовані суб'єкти підприємництва (соціально відповідальний бізнес, що на систематичній основі здійснює добродійну діяльність).

Теоретичну основу становить концепція змішаних цінностей, сформульована Джедом Бмерсоном (старший науковий партнер Гарвардської школи бізнесу), відповідно до якої благо містить у собі 3 компоненти: економічну, соціальну й екологічну цінність.

Основна ідея соціального підприємництва у виконанні наступних функцій: позитивний соціальний вплив і фінансова незалежність і прибутковість.

Принципи соціального підприємництва:

• • прийняття на себе місії створення й підтримки соціальних цінностей і (благ);
• • виявлення й використання нових можливостей для реалізації обраної міси;
• • здійснення безперервного процесу соціальних інновацій, адаптації й навчання персоналу;
• • висока відповідальність за результати своєї діяльності.

Діяльність у сфері соціального підприємництва здійснюється в основному громадськими організаціями, але все частіше до соціального підприємництва прилучаються бізнес структури.

Критерії соціального підприємництва:

• • Соціальна й/або екологічна мета й результат.
• • Конкурентоспроможність на відкритому ринку.
• • Прибутковість.
• • Участь користувачів послуг у прийнятті рішень.
• • Реінвестиція доходу в бізнес або на соціальні цілі.

Соціальне підприємство – це бізнес-підприємство, метою якого є рішення соціальних проблем, що функціонує на основі фінансової дисципліни, інновацій і порядку ведення бізнесу, установленого в приватному секторі. Прибутки соціального підприємства направляються головним чином на розвиток бізнесу, суспільні справи або на рішення гострих суспільних проблем. Таке підприємство діє за всіма законами бізнесу й приносить прибуток, тому не вважається

благодійною організацією. Воно поширюється на такі області, як освіта, охорона навколишнього середовища, боротьба з бідністю, захист прав людини й т.п.

На даний час соціальне підприємництво є досить розповсюдженим у Європі, тому Україна має всі шанси розвивати в себе цей напрямок. У нас уже є соціальні підприємці, які здійснюють свою діяльність і роблять це досить ефективно. Разом з тим, на жаль, про них мало хто знає.

Основна відмінність соціального підприємництва від звичайного підприємництва – це характеристика виробленої цінності:

• • для звичайного підприємництва цінність має ринковий, економічний характер і виражається в категоріях доходу й прибутку;
• • для соціального підприємництва цінність – це перевага, що одержує значима частина суспільства або суспільство в цілому від зробленої соціальним підприємцем "великомасштабної трансформаций. При цьому цільовими групами, яким призначена "цінність", служать найменш захищені й найменш благополучні верстви населення, що не мають фінансових ресурсів, або політичних важелів для досягнення власними силами "одержуваної в результаті трансформації" цінності.

Характерні риси соціального підприємства:

• 1. Орієнтація підприємства на виробництво товарів і послуг для ринку.
• 2. Цілі: соціальні, екологічні. Вони мають ясні соціальні й /або екологічні цілі, виражені в створенні робочих місць, навчанні або наданні соціальних послуг. їхній прибуток переважно реінвестується для досягнення соціальних цілей.
• 3. Суспільна власність, що може виражатися в суспільному характері виробленого продукту (послуги), суспільному керуванні. Структура керування й власності звичайно заснована на участі груп стейкхолдерів (тобто персоналу, споживачів, представників місцевого співтовариства, інвесторів), або попечителів і директорів, що виступають від імені більш широкого кола стейкхолдерів. Вони підзвітні своїми стейкхолдерам і більш широкому співтовариству за соціальні, екологічні й економічні результати діяльності підприємства.
• 4. Соціальний результат – зміна за рахунок рішення конкретної соціальної проблеми, або усунення "провалу" ринку.
• 5. Підприємницький підхід використовує бізнес-механізми: інновації, стратегічний менеджмент, маркетинг, дисципліну й організацію, властиву прибутковому бізнесу.
• 6. Використання прибутку винятково для виконання соціальної місії.
• 7. Демократизація керування за рахунок використання різних форм участі працівників у керуванні.
• 8. Державний і суспільний контроль, насамперед, за цільовим використанням державних і інших коштів, виділених по соціальних програмах і замовленням.

Основні поняття і терміни:

• • інституціоналізація корпоративної соціальної відповідальності;
• • Стандарт SA 8000 "Соціальна відповідальність";
• • переваги впровадження стандарту SA 8000 "Соціальна відповідальність";
• • принципи Глобального договору ООН;
• • Міжнародний Стандарт ISO 26000;
• • принципи Стандарту ISO 26000;
• • національні моделі соціальної відповідальності;
• • нормативно правове забезпечення соціальної відповідальності в Україні;
• • інструменти реалізації соціальної відповідальності;
• • добродійність;
• • соціальні програми;
• • соціально відповідальний маркетинг;
• • соціальне підприємництво;
• • соціальне підприємство.