Напрямки побудови соціальної відповідальності бізнесу

У системі взаємодій учасників можна виділити два напрямки побудови соціальної відповідальності – взаємодія між організацією, зацікавленими особами й суспільством і взаємодія усередині організації.

• 1) Взаємодія між організацією, зацікавленими особами й суспільством. Вплив зовнішнього середовища багато в чому визначає економічне існування й поводження підприємства. З іншого боку, діяльність організації, як й її рішення, впливають на суспільство. Ефективним способом визначення соціальної відповідальності бізнесу на цьому рівні побудови є аналіз проблем соціальної відповідальності по наступних основних темах:
  • • організаційне управління;
  • • права людини;
  • • трудові практики;
  • • навколишнє середовище;
  • • сумлінні ділові практики;
  • • проблеми, пов'язані зі споживачами;
  • • участь у житті співтовариств й їхній розвиток.

Ці теми охоплюють найбільш імовірний економічний, екологічний і соціальний вплив, який контролюється бізнесом й ураховується ним при визначенні соціальної відповідальності.

Крім цього, існує вплив зацікавлених осіб, що мають безпосередній інтерес до будь-якого роду рішень або діяльності організації. Зацікавлені сторони розділяють спільні інтереси щодо призначення організації і її успіху. Взаємодія із зацікавленими сторонами може приймати багато форм. Вона може бути ініційована організацією або започаткована як відповідь зацікавленим сторонам. Вона може відбуватися як на неформальних, так і на формальних зустрічах, і може відбуватися за різними форматам, такими як індивідуальні зустрічі, конференції, семінари, суспільні слухання, обговорення за круглим столом, регулярні й структуровані процедури інформування й консультацій, колективні переговори й інтернет-форуми.

2) Взаємодії усередині організації. На даному рівні соціальна відповідальність бізнесу вибудовується за допомогою розробки й прийняття документів корпоративного управління. Так, у загальноприйнятому форматі, бізнес регулює відносини з акціонерами через кодекс корпоративного поводження, дивідендну політику; із працівниками – через колективний договір, політику в області охорони праці й промислової безпеки; з місцевим співтовариством – проводячи екологічну політику.

Особливе місце займає відповідальність організації перед працівниками, що проявляється через турботу про охорону праці, наявність соціальних гарантій, можливості кар'єрного росту й професійної майстерності. На цьому рівні соціальної відповідальності велика роль приділяється роботі профспілкової організації, що реалізує дію колективного договору й соціальних програм. Розроблені корпоративні програми навчання працівників дозволяють підвищувати їхній професійний рівень і досягати найкращих результатів у роботі.

Залежно від рівня побудови й напрямків соціальних інвестицій, можна виділити внутрішню й зовнішню соціальну відповідальність.

Внутрішня соціальна відповідальність спрямована на внутрішнє середовище організації. Її об'єктами є здоров'я, безпека, відпочинок, освіта й забезпечення працівників підприємства. При цьому мається на увазі не тільки базовий рівень відповідальності, обумовлений законодавством, але й більшою мірою додатковий добровільний відгук організації на соціальні проблеми, що виникають у її працівників.

Заходи реалізації внутрішньої соціальної відповідальності різноманітні, серед них:

• • соціальний захист працівників компанії: безпека праці, підтримка гідної заробітної плати, надання соціальних пільг і гарантій, санаторно-курортного лікування, іпотечні й інші програми;
• • забезпечення можливістю навчання й кар'єрного росту: навчання програмам підвищення кваліфікації, можливість кар'єрного просування, постійного навчання;
• • врахування інтересів працівників при прийнятті управлінських рішень: програми ефективного керування персоналом, залучення працівників у процес розвитку організації;
• • проведення соціально відповідальної реструктуризації.

Реалізація заходів внутрішньої соціальної відповідальності має велике значення для компанії, оскільки дозволяє послабити вплив різних негативних факторів на життєдіяльність працівників, уникнути плинності кадрів, підвищити продуктивність праці й, у цілому, досягти стабільності й стабільності розвитку компанії в довгостроковій перспективі.

Соціальна відповідальність, спрямована в зовнішнє середовище, називається зовнішньою соціальною відповідальністю. Формами її представлення можуть бути соціальні інвестиції в регіональні проекти розвитку місцевих співтовариств, добродійна діяльність, гранти, спонсорство й державно-приватне партнерство. До основних напрямків зовнішньої соціальної відповідальності належать:

• • взаємодія з місцевим співтовариством і місцевою владою;
• • підтримка інвалідів, ветеранів війни й соціально незахищених груп населення;
• • підтримка дитячих будинків, дитячих освітніх установ;
• • збереження історичної й культурної спадщини, розвиток національної культури;
• • сприяння розвитку науки, освіти, зміцнення матеріально-технічної бази навчальних закладів, проведення грантових програм;
• • розвиток фізкультури й спорту, професійних спортивних колективів;
• • підтримка охорони здоров'я, підвищення рівня здоров'я населення;
• • участь в кризових ситуаціях (надання допомоги постраждалим в результаті стихійного лиха – надання теплих речей, можливості зв'язку з родичами, надання транспортних засобів, надання матеріальної допомоги через перерахування грошових коштів до спеціального фонду та ін.);
• • сприяння охороні навколишнього середовища: визнання та впровадження організацією в свою діяльність екологічних принципів.

Таким чином, соціальна відповідальність бізнесу проявляється в розрізі трьох складових:

• 1) Реалізація набору послуг, включених у соціальний пакет (соціальний захист працівників, навчання, різні форми оздоровлення й т.д.), і побудова внутрикорпоративних відносин;
• 2) Діяльність у місцях дислокації (підтримка соціальної й інженерної інфраструктури містоутворюючими підприємствами);
• 3) Добродійна діяльність компанії, спрямована на певні категорії населення або об'єкти (безпосередньо не пов'язана з діяльністю підприємства: збереження культурної й історичної спадщини, адресна допомога, підтримка певних категорій населення й т.д.).