ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Екологічний компонент соціальної відповідальності

Включення питань захисту екології в концепцію корпоративної соціальної відповідальності відбулося під впливом різних громадських організацій і в результаті численних екологічних катастроф, найвідомішими з тих, що виявили найбільший вплив на зміну політики корпорацій стосовно суспільства стали:

• • витік токсичних газів на заводі з виробництва пестицидів компанії Union Carbide у Бхопале (Індія) в 1994 р., у результаті якої загинули більш 22 000 людей;
• • катастрофа танкера Valdez компанії Exxon у берегів Аляски в 1989 р., що призвела до найбільшого розливу нафти в історії Америки – ураженими виявилися більш 1770 км прибережної території, сума штрафів компанії склала 1 млрд, доларів;
• • обвинувачення нафтової компанії Shell у порушенні прав корінного населення в долині ріки Нігер (на території Нігерії), де компанія Shell Nigeria добувала 80% своєї нафти (крім того, компанії були пред'явлені обвинувачення у фінансуванні диктаторського режиму в країні).

Екологічна складова корпоративної соціальної відповідальності проявляється в соціально-економічних відносинах, що включають ініціативні й добровільні додаткові зобов'язання товаровиробника-природокористувача по екологічному супроводу бізнес-діяльності з метою мінімізації негативного й максимізації позитивного впливу на природу й людину, і відповідні стимулюючі заходи з боку держави.

Екологічна складова КСО виконує ряд функцій.

Компенсаційна функція – спрямована на кількісну оцінку еколого-економічного збитку від діяльності й відповідне відновлення (компенсацію) майнових або інших втрат (відтворення асиміляційного й рекреаційного потенціалів території і т.д.).

Превентивна функція – проявляється в моніторингу й контролі екологічної ситуації в зоні господарювання, аналізі й прогнозі її динаміки, організації запобіжних заходів ио оптимізації потенційних ризиків у формі природоохоронної діяльності, екологічного страхування, виконання екологічно орієнтованих НДДКР і т.п.

Стимулююча функція – означає залучення правових, фінансово-економічних, інформаційних і інших важелів у сфері охорони навколишнього середовища, а також підвищення попиту на кращі доступні технології й екологічні інновації.

Бюджетна функція – випливає з вмісту концепції соціальної відповідальності бізнесу: здійснюючи на практиці екологічно значимі інвестиції за рахунок власних коштів, бізнес "розвантажує" бюджети всіх рівнів, прямо або опосередковане бере участь у реалізації національних проектів, тим самим, зміцнює позиції держави й підвищує рівень довіри до влади з боку суспільства.

Культурно-освітня функція – пов'язана з освоєнням нової парадигми управління, що передбачає активну участь бізнесу у формуванні високого рівня корпоративної культури, вплив на споживчу поведінку з урахуванням екологічних, енергетичних, кліматичних факторів і ін.

Проектовані й здійснювані в цей час інвестиційні проекти можуть виявити істотний негативний вплив на навколишнє середовище. На стадії обґрунтування таких проектів і їх реалізації необхідно враховувати питання екологічної й соціальної відповідальності бізнесу, насамперед, у частині використання суспільних екологічних благ.

Як показує світовий досвід, в основі всіх міжнародних механізмів екологічної й соціальної відповідальності при реалізації принципів відповідального фінансування лежать добровільні зобов'язання. Очевидно, що зазначені інструменти добровільних екологічних зобов'язань підприємств- природокористувачів, враховуючи рівень впливу господарської й іншої діяльності на стан суспільних екологічних благ як елемента природного капіталу, повинні відображати вимоги природоохоронного законодавства. Так, наприклад, стандарти екологічної й соціальної відповідальності, застосовувані Європейським банком реконструкції й розвитку, тісно взаємозалежні із законодавством ЄС.

В ідеалі сучасна соціально відповідальна ділова практика знаходить втілення в екологічно орієнтованому ("зеленому") бізнесі. Більш 10 років країни ЄС реалізують програму "Zero Waste", що означає "нуль відходів". Основна ідея даної програми – формування відповідальності виробників у рішенні проблеми скорочення обсягів твердих побутових відходів за допомогою зменшення кількості, повторного використання й переробки. Накопичений практичний досвід "зеленого бізнесу" дозволив президентові компанії "Мережа екобизнесу" Макото Андо виділити наступні ознаки (п'ять R): Очищення (Refine), Скорочення (Reduce), Рециклювання (Recycle), Повторне використання (Reuse), Реконсервація енергії (Reconvert energy).

В усьому світі найбільш значимими для соціально відповідальних компаній є наступні екологічні проблеми, які можна вирішити тільки за умови екологічно орієнтованої господарської діяльності:

• • забруднення всіх компонентів природного середовища (атмосфери, водних об'єктів, ґрунтів і ін.), що перевищує асиміляційний потенціал екосистем;
• • виснаження непоновлюваних природних ресурсів (нафта й ін.) і деяких поновлюваних природних ресурсів (прісна вода, ліси й ін.);
• • зниження й втрата біологічної різноманітності. Необхідність збереження місць проживань флори й фауни й цілих екосистем: зникнення одного виду тварин або рослин, порушення ландшафту може викликати необоротні наслідки для екосистеми в цілому;
• • зміна клімату, яка може привести до необоротних наслідків; наприклад, танення льодовиків може привести до підвищення рівня світового океану й затопленню великих територій, а також до дефіциту прісної води в тих регіонах, де населення користується водою з рік з льодовиковим живленням.

Для вирішення цих проблем соціально й екологічно відповідальні компанії використовують у своїй практиці наступні інструменти:

• • оцінку впливу на навколишнє середовище (включаючи стратегічну екологічну оцінку) при розробці стратегій і планів економічного розвитку;
• • екологічний аудит, що дозволяє на ранньому етапі виявляти природоохоронні порушення;
• • екологічне страхування, що передбачає відшкодування шкоди навколишньому середовищу;
• • сертифікація на відповідність положенням екологічних стандартів (міжнародні стандарти серії ICO 14000, що відносяться до екологічного менеджменту; міжнародний стандарт ICO 19011, що відноситься до аудита систем менеджменту якості й/або систем екологічного менеджменту; національні стандарти);
• • впровадження концепції технологічного нормування на основі найкращих доступних технологій;
• • соціальну звітність, що містить екологічний компонент.

Розглянемо більш докладно використання деяких із цих інструментів.