Нефінансова звітність в Україні

Нефінансова звітність в Україні знаходиться на етапі активного розповсюдження і має значний незадіяний потенціал. Ключову роль в залученні бізнесу до цього процесу має розвиток мережі Глобального договору ООН.

Вектори нефінансової звітності в країні окреслила сформована група підприємств-лідерів:

• умови праці та розвиток людського капіталу;
• збереження і відтворення навколишнього середовища;
• доброчинність;
• співпраця з місцевими громадами.

Оскільки відсутні жодні вимоги щодо методики складання Звіту про корпоративну соціальну відповідальність, за складністю – це більш простий звіт, він створюється за власною структурою компанії. Тут відображається перелік основних проектів компаній. Ця форма розрахована на широкі кола громадськості і на менеджмент підприємства. Такі звіти не проходять аудит.

Більшість вітчизняних компаній складають нефінансові звіти у довільній формі, розкривають в них різні сфери їхньої соціальної діяльності: Звіт яро корпоративну соціальну відповідальність та Звіт з прогресу.

Звіт з прогресу – його складають лише раз на рік у довільній формі компанії-члени Глобального Договору ООН, у відповідності до принципів Глобального Договору ООН (табл. 8). Звіт з прогресу містить наступну інформацію: вступне слово керівника компанії, основні принципи Глобального Договору ООН які компанія реалізує у свої соціальній політиці, плани на майбутнє. Така звітність не проходить обов'язковий аудит.

Таблиця 8

Принципи Глобальної ініціативи щодо звітності (GRI)

Принципи складання	Сутність принципів
Відкритість	Повне розкриття процесів, процедур і припущень, що лежать в основі підготовки звіту, є необхідною умовою довіри до нього.
Залучення зацікавлених сторін	Систематичне залучення зацікавлених сторін до процесу звітності для визначення найбільш важливих питань і послідовного поліпшення якості звітів.
Верифікація	Дані та інформація звітів повинні бути підтверджені протоколами, систематизовані, проаналізовані та представлені таким чином, щоб їх правдивість можна було перевірити за допомогою внутрішнього аудиту або зовнішнього оцінювання.
Повнота	У звіті наводиться вся інформація, що є істотною для оцінки економічної, екологічної та соціальної результативності організації, за умови, що вона відповідала визначеним межам, сфері та його часовим рамкам.
Значимість	Ступінь важливості, що надається кожному аспекту, показнику або фрагменту інформації і визначає рівень, за якого інформація стає достатньо значимою для включення до звіту.
Контекст сталого розвитку	Організація, що готує звіт, має прагнути включити інформацію про свою результативність до більш широкого контексту екологічних, соціальних та інших меж і обмежень, якщо завдяки йому інформація, що повідомляється, набуває істотного додаткового значення.
Точність	Інформація, яка повідомляється, повинна мати низький рівень похибки, щоб прийняті за η допомогою рішення мали високий рівень надійності.
Об'єктивність	Слід уникати упередженості при відборі й подачі інформації, а також прагнути представити збалансовану картину результативності організації
Зіставлення	При підготовці звітів організація повинна послідовно використовувати єдину методику, підходи до визначення меж і сфери застосування, повідомляти про будь-які зміни, а також коригувати раніше опубліковані дані.
Ясність	Форма подання інформації повинна враховувати різноманітні потреби та особливості різних груп зацікавлених сторін, забезпечувати доступність інформації для максимальної кількості користувачів з одночасним збереженням прийнятного рівня детальності.
Вчасність та регулярність	Періодичність публікування звітів повинна відповідати потребам користувачів і характеру самої інформації.

Ключовим аспектом соціальної звітності є сфера розвитку людського капіталу. Підприємства описують або хоч би згадують про участь персоналу в різноманітних тренінгах і програмах, розробляють і впроваджують об'єктивні системи оцінки ефективності роботи і мотивації, надають інформацію про соціальні переваги працівників, гідне ставлення до них, створення безпечних умов пращ.

Різнобічні механізми висвітлення й екологічних аспектів діяльності. Бізнес-структури розкривають інформацію про екологічні ініціативи, наприклад, обсяги інвестицій в проведення заходів щодо зменшення забруднення навколишнього середовища (вартість і перелік заміненого устаткування, вартість впровадження екологічних програм, проведення екологічного аудиту тощо) і отриманих від них результатів, надають детальну характеристику впливу функціональної діяльності на навколишнє середовище, у тому числі й негативного. Проте в Україні існують підприємства, які тільки декларують солідаризацію принципам збереження навколишнього середовища.

Слід зазначити детальне і всесторонне розкриття екологічних аспектів у звітах формату GRI. В Звітах про прогрес, як правило, вітчизняний бізнес інформує щодо реалізації принципів зеленого офісу і прихильність до програми Go Green, ініційованої Глобальним договором.

В нефінансовій звітності малих і середніх підприємств простежуються тенденції опису невеликих, але наскрізних ініціатив добросовісного відношення до навколишнього середовища.

Домінантою нефінансових звітів є доброчинні акції і проекти. Незважаючи на те, що менеджмент підприємств по-різному інтерпретує роль добродійності в соціально- відповідальному бізнесі (одні вважають ΰ "точкою відліку" соціальної відповідальності, інші, сприймаючи благодійні проекти як важливі для суспільства і держави в цілому, припускають, що вони повинні формуватися в тематично споріднених галузях і бути безпосередньо пов'язаними з основною діяльністю), в цілому бізнес в нефінансовій звітності детально інформує стейкхолдерів щодо адресної доброчинної допомоги і проведення соціальних акцій загального напряму, наприклад, із запобігання розповсюдження хвороб (ВІЧ/СНІДУ, раку, туберкульозу тощо), допомозі дітям в інтернатах, дитячих будинках тощо.

Аспекти співпраці з місцевими громадами у нефінансових звітах висвітлюються певною мірою через призму доброчинності. Це, зокрема, допомога в покращенні соціально- побутових умов у місцях розташування виробничих ділянок, допомога органам місцевого самоврядування тощо. Проте в деяких звітах зустрічаються приклади переходу від благодійності до партнерства для вирішення конкретних соціальних або екологічних питань території. У таких випадках мова йде про проекти співпраці з місцевими громадами і місцевими неурядовими організаціями.

Окрім вищезазначених аспектів, як правило, в нефінансовій звітності стисло характеризується діяльність в економічних показниках, зокрема надається інформація про доходи і прибутки, просування на ринку. Проте, оскільки фінансова звітність в Україні є обов'язковою, розкриття такої інформації не вимагає від бізнесу додаткових зусиль.

Водночас аспекти протидії корупції і відповідальності за продукцію не знайшли достатнього віддзеркалення в нефінансовій звітності вітчизняного бізнесу.

Розкриття принципу антикорупційної діяльності є найменш детальним серед всіх принципів Глобального договору. Незначна кількість підприємств указують на існування політики відбору бізнес-партнерів і співпраці з ними, найму працівників і підрядників, впровадження практики реєстрації подарунків (бізнес-партнерам і отриманих власне бізнесом).

У аспекті відповідальності за продукцію фактично відсутня інформація про відповідальність впродовж всього життєвого циклу продукту (в т.ч. збір і утилізація використаних товарів або упаковки). Як правило, в нефінансових звітах не висвітлюється інформація щодо відповідальності за постачальників впродовж всіх ланцюгів постачання.

Слід підкреслити, що процес соціальної звітності допомагає бізнесу оцінити ефективність управління економічними і соціальними програмами, вплив на навколишнє середовище, полегшує донесення соціальних стратегій до персоналу.

Нефінансові звіти, як дієвий інструмент структуризації діалогу між бізнесом і групами впливу, демонструють ринку заінтересованість бізнесу проблемами навколишнього середовища, економічного і соціального розвитку території, що активно формує позитивний імідж.

Проте бізнес набуває не тільки репутаційні вигоди, але і управлінські, наприклад, конструктивна співпраця з групами впливу, залучення капіталу і/або полегшення доступу до нього.

Використовують в Україні нефінансову звітність найбільш ефективно працівники і акціонери.

Ні за одним з комунікативних каналів практично не залучені до діалогу неурядові організації і державні органи через відсутність компетенцій використання нефінансової звітності. Слід зазначити, що в країнах Євросоюзу органи державної влади, зокрема, є найбільш активними споживачами нефінансової звітності.

Проте культура професійного діалогу на тему соціальної відповідальності бізнесу активно формується, нефінансова звітність удосконалюється, планово розширюються межі звітності або збільшується кількість наданої інформації. Удосконалюються канали і методи розповсюдження звітів, що інтенсифікують роботу з групами впливу і активізують ефективний зворотний зв'язок.