< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Правила більшості, за якими ухвалюються рішення парламенту

Одним із наслідків колегіальності парламенту постає ухвалення ним рішень на основі відповідної підтримки кількості членів парламенту, яка становить визначену більшість.

Ухвалення важливих владних рішень, насамперед рішень парламенту, за правилом більшості вважається однією з формальних ознак демократії. Реальності така ознака набуває за умов, якщо застосування цього правила супроводжується юридичним закріпленням і належною реалізацією справедливих у суспільному сенсі прав тих, хто становить відповідну меншість.

Визнано категорії простої, відносної, абсолютної та кваліфікованої більшості.

Просту більшість становить кількість членів парламенту, яка менша, ніж більшість від його загального складу, але достатня для ухвалення багатьох рішень. Така більшість пов'язана з кількістю членів парламенту, що беруть участь і (або) голосують у пленарному засіданні, на якому ухвалюється рішення, і зумовлена наявністю кворуму.

У мінімальному вимірі просту більшість становить половина плюс один від того числа членів парламенту, яке є кворумом – мінімальним числом його членів, участь яких у пленарному засіданні й у голосуванні фактично робить парламент дієздатним.

Розрізняють кворум присутності (кількість членів парламенту, необхідна для відкриття та проведення пленарного засідання), і кворум голосування (кількість членів парламенту, необхідна для проведення голосування) в парламенті.

У конституціях кворум у парламенті зазвичай визначений у половину або половину плюс один від загального числа або від присутніх на засіданні депутатів. У деяких країнах для ухвалення важливих рішень кворум становить дві третини.

У багатьох країнах правило простої більшості використовується під час прийняття в парламенті звичайних законів.

Згідно з правилом відносної більшості результат голосування визначається шляхом порівняння кількості голосів, поданих за різні пропозиції, проекти рішень, кандидатури тощо. Таке правило застосовується у парламенті не часто, зокрема у разі так званого рейтингового голосування.

Абсолютну більшість визначає число членів парламенту, яке становить половину плюс один від загального складу парламенту.

За правилом абсолютної більшості в багатьох країнах приймають у парламенті окремі закони (у багатьох пострадянських країнах – усі звичайні закони). В ряді країн така більшість необхідна для повторного прийняття закону, який повернув до парламенту на повторний розгляд глава держави.

У частині парламентських республік правило абсолютної більшості застосовується при обранні президента парламентом або спеціальною колегією, сформованою фактично на основі складу парламенту.

До парламентських рішень, які ухвалюються на основі правила абсолютної більшості, належать і ті, що стосуються затвердження кандидатури прем'єр-міністра й новосформованого складу уряду, висловлення довіри або недовіри уряду або його окремим членам та деякі інші.

Кваліфіковану, або спеціальну, більшість становить визначене число депутатів, необхідне для ухвалення найважливіших парламентських рішень. Зазвичай така більшість вираховується від загального складу парламенту.

Проте кваліфікована більшість може вираховуватися й від числа учасників засідання парламенту, на якому ухвалюють відповідне рішення. Визначення такої більшості передбачає порівняно більший кворум, а сама ця більшість у конкретній ситуації може бути числом меншою, ніж абсолютна більшість.

Вимога кваліфікованої більшості була закріплена ще в перших конституціях щодо внесення змін до основного закону й розглядалася як гарантія стабільності конституційного ладу. Нині така вимога трактується і як засіб урахування позиції парламентської меншості.

На основі різної за числом кваліфікованої більшості в сучасних державах здійснюється ревізія конституції, про що йшлося, і ухвалюються деякі інші важливі парламентські рішення.

Для багатьох випадків кваліфікована більшість встановлена у дві третини. У президентських і в деяких інших республіках на основі правила такої більшості долається вето щодо прийнятого парламентом закону.

В Греції, Естонії, Італії й Угорщині більшість у дві третини необхідна для ухвалення рішення про обрання президента парламентом або спеціальною колегією.

Іноді кваліфіковану більшість визначено у три п'ятих. Наприклад, у Греції така більшість потрібна для ухвалення рішення про проведення законодавчого референдуму, а в Албанії – для прийняття деяких законів.

В Азербайджані, Казахстані й Туреччині рішення парламенту про дострокове припинення повноважень президента ухвалюється парламентом за підтримки більшості у три чверті. А в Данії закон про делегування так званих суверенних прав наднаціональним організаціям має бути прийнятий на основі більшості у п'ять шостих.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >