Логічні, еврестичні методи та метод інверсії

Ці методи ототожнюються з асоціюванням та генеруванням ідей. Метод асоціювання ідей базується на використанні можливостей органів чуття людини (слуху, зору, дотику) та її розумових здібностей для формування нових ідей. Спостерігаючи, слухаючи або відчуваючи певний реальний об'єкт, людина здатна відійти від його образу і уявити собі інший, що має певну подібність, але принципово відрізняється від нього. Пов'язана з цим оригінальна ідея фіксується і використовується для подальшого опрацювання. Під час спостереження і формування ідеї аналізуються властивості реального та уявного об'єкта. На підставі логічних роздумів і прямого порівняння цих властивостей приймають необхідні рішення. Даний процес передбачає наявність точних відповідей на низку конкретних питань. З'ясовуються, зокрема, переваги та недоліки конструктивного виконання товару, можливості його використання за нових умов або здійснення масштабної (збільшеної, зменшеної) модифікації виробу. Вивчаються також можливості зміни зовнішнього оформлення або принципів дії виробу, зміни матеріалів, тощо. Відповіді на ці питання дають змогу створити образ майбутнього об'єкта.

Метод генерування ідей базується на систематизації даних щодо розвитку певного виду товару в минулому та їх логічному аналізу для визначення можливих напрямків розвитку продукту в майбутньому. Поширеними засобами генерування є діаграми та матриці ідей, метод "мозкового штурму", евристичні методи.

Метод генерування за допомогою діаграми ідей передбачає використання відповідного графічного матеріалу, який синтезує минулий досвід становлення та розвитку товару, що розглядається. Така діаграма своєю наочністю допомагає підвищенню активності творчої діяльності в процесі пошуків нових варіантів розв'язання задачі, сприяє такому пошуку і створює для нього необхідні передумови. Отже, діаграма ідей забезпечує поширення та поглиблення ознак систематизації та класифікації об'єкта.

Метод генерування з використанням матриці ідей пов'язаний з проникненням у морфологію (склад та структуру) виробу. Даний метод вважають продуктивнішим, оскільки він дає змогу отримати більшу кількість комбінацій ідей, у тому числі й альтернативних. Останнє сприяє знаходженню принципово нових рішень. Морфологічний аналіз Грунтується на побудові матриці основних характеристик об'єкта прогнозування з урахуванням усіх їх можливих значень та наступним вибором і оцінкою варіантів сполучень цих значень. Він реалізується за допомогою побудови морфологічного блоку, який було запропоновано швейцарським ученим Ф. Цвікі в кінці 50-х років. Параметри об'єкта, відібрані на попередньому етапі в якості найважливіших для вирішення певної проблеми, розміщуються в рядках та стовпчиках багатовимірної таблиці – морфологічної матриці (рис.4. 3). У кожній клітинці матриці є варіанти можливих рішень. Процедура морфологічного аналізу – це послідовна оцінка можливих сполучень різних характеристик (у нашому прикладі – фізичних принципів та технічних рішень). Загальна кількість варіантів створення нового товару дорівнює (m):

(4.2)

де– кількість різних типів характеристик;

ri – кількість характеристик і -го типу.

Рис. 4.3. Морфологічна матриця ідей для вибору транспортного засобу.

Послідовність етапів морфологічного аналізу:

• – загальна характеристика проблеми (жодні рішення не пропонуються);
• – проблема поділяється на декілька компонентів (наприклад, визначаються параметри об'єкта – форма, матеріал упаковки, вміст);
• – для кожного параметра пропонується декілька можливих варіантів (як відомих так і тих, що не використовуються в представлених на ринку товарах). При цьому складається матриця, так званий морфологічний ящик, у першому стовпчику якої перелічено всі параметри, а праворуч у тому ж рядку – альтернативні рішення;
• – параметри й альтернативні рішення комбінуються;
• – вибір оптимального, з погляду фірми, рішення.

Метод морфологічного аналізу дістав широкого практичного застосування в проектуванні нових виробів, а також для визначення можливості патентування основних параметрів виробів з метою "заблокувати" винаходи, які можуть з'явитися у майбутньому, і перекрити конкурентам шлях до імітації інновації.

Рисунок 4.4. демонструє сутність морфологічного методу генерації ідей кавоварки.

Рис. 4.4. Морфологічний ящик для конструкції кавоварки.

На підставі аналізу морфологічного ящика й технологічних можливостей фірми формують два альтернативних варіанти конструкції кавоварки (рис. 4.5.).

Рис. 4.5. Альтернативні варіанти конструкції кавоварки.

Ще один приклад демонстрації сутності морфологічного методу аналізу для генерації ідей наведений на рис. 4.6.

Рисунок ілюструє морфологічний метод генерації ідей упаковки.

Альтернативне рішення: упаковка для рідини (мінеральна вода для косметичних цілей) у формі конуса з пластичного матеріалу.

Прогнозна сутність методу морфологічного аналізу виявляється в можливості передбачення ймовірності характеристик товарів, які ще не створені, але можуть з'явитися в майбутньому.

Рис. 4.6. Генерація ідеї нової упаковки

Метод мозкового штурму. Мозковий штурм запропонований А. Осборном наприкінці 30-х років і передбачає наявність таких етапів: підготовчого; генерації ідей; аналізу й оцінки ідей.

Суть першого етапу складається в організації процесу мозкового штурму. Проведення етапу починається з моменту ухвалення рішення щодо необхідності використання мозкового штурму для рішення проблеми. Для ефективного вирішення робочих питань призначається ведучий, відповідальний за організаційну й процедурну частину роботи. У його функції на підготовчому етапі входить: формулювання завдання, підбір учасників для наступних етапів роботи, рішення організаційних питань (приміщення, магнітофон, оповіщення й згода керівництва, запрошених, збір). Важливим елементом цього етапу є підбір учасників. У групу генераторів повинні входити люди, схильні до творчості, що володіють яскравою фантазією, здатні швидко підхоплювати чужі ідеї й розвивати їх. У групу аналітиків повинні входити особи, що володіють великою кількістю знань з досліджуваного питання, тобто фахівці, здатні оцінити ідеї, висунуті на етапі генерації.

Процедура проведення мозкового штурму регламентується декількома правилами. Одним з найважливіших є необхідність заборони критики на етапі генерації. Критика не повита допускатися в будь-якій формі, при цьому самі ідеї подаються без обгрунтування. Допускається висування свідомо нереальних, фантастичних, жартівливих ідей.

Генерування нових ідей заохочується ведучим і проходить, як правило, протягом 35-55 хв. Чисельний склад групи 6-10 осіб. Всі ідеї фіксуються на магнітофон або стенографуються. Вважається нормальним, коли за один цикл роботи група видає 60 – 100 ідей. На етапі аналізу основним правилом є виявлення раціональної основи в кожній ідеї.

Перевагою методу є його простота в сполученні зі значною кількістю нових ідей. Відомі приклади успішного застосування методу при вирішенні конструкторських, технологічних, організаційних, управлінських, економічних завдань, при проведенні експертиз у цих галузях, а також при прогнозуванні.

Недоцільно застосовувати мозковий штурм для рішення завдань пошуку оптимальної конфігурації об'єкта або усунення конкретних протиріч розвитку технічних систем. Однак це доводиться робити в тому випадку, якщо в групі немає фахівців, знайомих з методами пошуку.

Доцільним є застосування мозкового штурму в пошуку рішень у недостатньо дослідженій галузі, виявлення нових напрямків рішення проблеми. Його також рекомендується використовувати для пошуку нових сфер застосування вже існуючого виробу або матеріалів, а також для виявлення недоліків існуючого виробу.

Крім переваг, метод має й істотні недоліки. Так, наприклад, витрати часу на пошук рішення проблеми можуть бути дуже великі при відсутності гарантії знаходження сильних ідей. Також багато часу займає підготовка й проведення мозкового штурму з дотриманням усіх обмежень і вимог. Значні труднощі виникають у процесі підбора учасників. Процес висування ідей також не завжди задовольняє фахівців. Проте, усвідомлення закономірностей процесу пошуку ідей за допомогою колективної роботи й постійна орієнтація на бажаний результат дозволяє зробити мозковий штурм більше керованим і підвищити ймовірність одержання бажаних ідей.

У цьому контексті становить інтерес докладний розгляд деяких особливостей роботи ведучого, які не освітлені докладно у вітчизняній літературі. Обов'язком ведучого є забезпечення якісного проведення мозкового штурму на всіх його етапах. У першу чергу, це обов'язки організаційно-управлінського характеру. Пропонується обирати ведучих серед осіб, що володіють високою творчою активністю в сполученні з доброзичливістю стосовно ідей, висловлених іншими. Крім того, ведучий повинен мати високий авторитет серед тих, ким він буде керувати.

З розвитком методів пошуку нових технічних рішень з'явилися ведучі-професіонали, що дозволило пред'являти до них цілий ряд додаткових вимог. Отже особа, що виступає в ролі ведучого, повинна вміти виконувати такі процедури: ухвалювати рішення щодо застосування мозкового штурму, тобто визначати доцільність використання саме мозкового штурму для рішення завдання; підбирати учасників ("генераторів" й "аналітиків"); навчати учасників необхідним процедурам; формулювати завдання з урахуванням кваліфікації й особистих якостей, залучених до мозкового штурму, фахівців; забезпечувати діяльність учасників під час генерації й аналізу ідей; проводити класифікацію ідей; оцінювати ідеї; аналізувати підсумки проведення мозкового штурму.

Кожна з перерахованих процедур містить у собі певну послідовність дій, глибина її пророблення залежить від кваліфікації ведучого.

Основною метою ведучого під час етапу генерації є одержання великої кількості різних ідей, спрямованих на рішення поставленої проблеми. Однак висуває ідеї не сам ведучий: він може тільки стимулювати, спонукати до цього генераторів.

У діяльності ведучого під час генерації можна виділити: забезпечення процедурної частини процесу генерації; психологічну підтримку учасників; управління процесом генерації для розширення або звуження поля пошуків.

Незважаючи на швидкоплинність, етапу генерації притаманні яскраво виражені фази, на яких дії ведучого повинні бути різними: фаза "Включення" або створення робочої обстановки; фаза "Наповнення" або основна фаза, протягом якої відбувається висування більшої частини ідей; фаза "Прориву", на якій проводиться генерація ідей за ключовими пунктами проблеми або за одним з перспективних напрямків; фаза "Індукція", на якій відбувається пошук нових і доробка виявлених раніше напрямків розв'язуваної проблеми з використанням отриманої інформації.

Загальною метою ведучого, що реалізується на всіх фазах, є введення "генераторів" у стан максимальної творчої розкутості, щиросердечного підйому, концентрації думки на певному об'єкті. Необхідно забезпечити активну роботу підсвідомості генератора, мовно або графічно фіксувати разом з ним усі образи, що виникають в свідомості під час міркування вголос (табл. 4.2.).

Психологічна підтримка може здійснюватися шляхом позитивної оцінки запропонованих генераторами ідей, дублювання ідей, поданих учасниками. Ідея, що здалася групі нереальною, за можливості повинна бути розвинена, доведена до логічного завершення і їй повинна бути надана висока оцінка. Цьому ведучий повинен приділяти особливу увагу, тому що, запропонувавши учасникам висловлюватися вільно, без обмежень, він нав'язав певні правила гри. Учасник, що прийняв ці правила й висловив ідею, що здалася іншим генераторам нереальною, виявляється в дуже некомфортному положенні. І ведучий зобов'язаний "стати поруч", показати високу евристичність ідеї, її перспективність.

Процедурна частина дій ведучого спрямована на контроль над виконанням основних правил роботи, корекцію відхилень.

Таблиця 4.2.

Функції, що виконуються ведучим під час етапу генерації

Як правило, при проведенні етапу генерації боротьба із критикою займає небагато часу. Проводити її треба, роблячи зауваження чемно, але рішуче. Видаляти критиків під час генерації не рекомендується, краще звести все до жарту.

Значну частину часу ведучого займає процес регулювання ходу висловлювань. Якщо ідей небагато, доцільно дублювати кожну з них. Це дозволяє регулювати хід висловлювань, тому що зазвичай в таких випадках генератор чекає, коли на нього зверне увагу ведучий. Якщо процес генерації ідей проходить активно, то завдання ведучого – дати можливість висувати ідеї всім учасникам процесу генерації.

Для цього можна час від часу просити висловитися тих учасників, які не можуть залучитись у процес висловлень.

Керування з метою розширення поля пошуків проводять у тому випадку, якщо генератори не виходять за рамки декількох відомих напрямків рішення проблеми, або якщо необхідно дати детальний опис будь-якої частини пристрою, етапу процесу. Ведучий переформулює завдання по-новому, показуючи, що це с слідством одержання нової інформації із проблеми.

У групах, що різняться за інтенсивністю висування ідей, стратегія роботи ведучого на фазах "Наповнення" й "Прорив" буде різною. У групі, в якій ідеї генеруються слабко, ведучий виконує роль стимулятора, активно генеруючи ідеї (як правило, тут ідеї ведучого являють собою розвиток висловлених генераторами ідей).

У групі, в якій ідеї генеруються активно, ведучий виконує, як правило, експертні, аналітичні функції, звертаючи увагу на інформацію, видану генераторами, і показуючи, які узагальнені напрямки рішення завдання вже запропоновані.

Одним з основних правил є й докладна фіксація процесу генерації за допомогою магнітофона, стенографії або просто акуратного й швидкого запису спеціально призначеним учасником. Після завершення етапу генерації висунуті ідеї докладно записуються й передаються для аналізу групі експертів.

На етапі аналізу не тільки оцінюється рівень запропонованих ідей, а й також висуваються нові ідеї, але це вже повинні бути ідеї, що дозволяють перетворити пропозиції, висунуті раніше, зробити їх більш ефективними.

Отже, на основних етапах ведучий має справу із процесами висування, генерації ідей. Фундаментальна різниця між етапами полягає в тому, що на першому (генерація) фахівці висувають ідеї без аналізу, опираючись, в основному, на підсвідомість, інтуїцію тощо, а на другому (аналіз) ідеї висуваються в результаті свідомого їхнього вивчення й розвитку.

Якщо на першому етапі потрібні генератори інтуїтивного типу, то на другому – усвідомленого, логічного типу.

Основними механізмами, використовуваними при обробці ідей, є узагальнення й конкретизація. Узагальнення застосовується для звільнення від зовнішніх емоційних, відволікаючих моментів з метою виявлення принципу, закладеного у висловлення. Переклад ідей на рівень узагальнених застосовується також для їхньої класифікації. Після виявлення принципу, на якому базувалося висловлювання, і оцінки його перспективності приймається рішення про конкретизацію ідеї. Цей процес містить у собі наповнення абстрактної конструкції галузевим, специфічним змістом, розвиток ідеї, відпрацювання труднощів, тобто відбувається "конференція ідей", присвячена реалізації абстрактного принципу. Етап аналізу ідей проходить протягом досить тривалого часу, займаючи, як правило, від одного до декількох днів роботи групи кваліфікованих фахівців. Він складається з великої кількості повторюваних операцій з розгляду сформульованих ідей, що дозволяє побудувати досить просту загальну послідовність дій при аналізі.

На рис. 4.7. наведена основна структура "мозкового штурму". Існує декілька методів мозкового штурму та його модифікацій:

• – класичний мозковий штурм;
• – анонімний мозковий штурм;
• – дидактичний мозковий штурм;
• – деструктивно-конструктивний мозковий штурм;
• – техніка творчої співпраці.

Класичний мозковий штурм охарактеризовано вище.

Анонімний мозковий штурм. Безпосередньо мозковий штурм проводиться до засідання. Учасників просять сформулювати та записати всі ідеї, що стосуються проблеми, на аркуші паперу і віддати їх ведучому. Ведучий представляє ідеї послідовно, не називаючи авторів, а група розвиває і вдосконалює ці ідеї.

Дидактичний мозковий штурм (техніка Літта). До початку засідання постановка проблеми точно відома тільки ведучому, який підводить учасників до проблеми поступово протягом, як правило, серії засідань: спочатку їх знайомлять лише із загальними аспектами проблеми, надалі додаткова інформація виводиться послідовно, внаслідок чого проблема вирішується повністю.

Деструктивно-конструктивний мозковий штурм. Мозковий штурм проводиться двома етапами. На першому етапі висвітлюються всі вади існуючого рішення проблеми, а на другому ведеться пошук нових, кращих ідей.

Техніка творчої співпраці. При цьому методі групова робота змінюється на індивідуальну. Спочатку протягом 10-15 хвилин проводиться груповий мозковий штурм.

Рис. 4.7. Основна структура методу "мозгового штурма"

Потім учасники індивідуально (5-10 хвилин) обмірковують проблему, записують нові ідеї, вдосконалюють висловлені в процесі дискусії пропозиції.

Конференція ідей.

Є модифікацією методу мозкового штурму, яка характеризується більш швидким темпом засідання і припускає доброзичливу критику у формі реплік і коментарів. Усі ідеї фіксуються в протоколі, але автори не вказуються.

Різновидом цього методу є:

• • конференція ідей Гільде;
• • дискусія 66;
• • метод 635.

Конференція ідей Гільде. До участі в конференції ідей залучають і працівників, добре обізнаних з проблемою, і новачків, здатних висувати нові свіжі ідеї, оскільки над ними не тяжіють традиційні підходи до її вирішення. Скептиків або фахівців, які вважають, що краще за інших усе знають, не варто запрошувати на конференцію. Головуючий, статус якого під час конференції рівний з іншими, має підтримувати невимушену обстановку, неухильно рухаючись до мети.

Дискусія 66 (серія гудучих голосів). Учасників розбивають на групи по шість осіб, кожен незалежно від інших готує своє рішення проблеми або відпрацьовує позицію щодо певного питання. У кожній групі визначається ведучий, протоколіст, спікер. Групова робота триває приблизно 6 хвилин. Після цього всі групи збираються на пленарне засідання, на якому може бути вибраний новий погляд на проблему, яку знову обговорюють окремо протягом короткого часу.

Метод 635. Група, до складу якої входять 6 учасників, аналізує і чітко формулює проблему. Після цього кожен з учасників протягом 5 хвилин заносить до формуляра 3 пропозиції щодо вирішення проблеми і передає формуляр своєму сусідові, який бере до уваги пропозиції попередника і занотовує ще три власні пропозиції. Вони можуть виникнути внаслідок певних асоціацій із записаними рішеннями або бути абсолютно новими. Після того, як усі учасники опрацювали формуляри, процес завершується. Час, який надається для обмірковування на останніх фазах, може бути продовжений.

Приклад "Вибір напрямків рішення завдання "приборкати шум". При створенні напівавтоматів для плазменної обробки деталей було встановлено, що рівень звукового тиску на експериментальній установці перевищив припустимі санітарні норми й склав на робочому місці оператора до 130 дб. Ситуація погіршувалася тим, що тенденція збільшення потужності плазмотронів викликає в перспективі подальший ріст звуку. Крім того, конструкція напівавтомата передбачає різні отвори в робочій камері для входу й переміщення в ній виконавчих підсистем й оброблюваної деталі. Отвори передбачені для винесення механізмів з робочої зони. Усунення отвору можливе за умови внесення всіх механізмів і приладів у робочу камеру, але тоді виникне проблема збереження їхньої працездатності в тяжких умовах.

Питання, поставлене перед експертами: "Що необхідно зробити, щоб рівень звукового тиску за межами камери плазменного напівавтомата (у навколишньому середовищі цеху) був меншим 85Дб.

Пропозиції експертів-генераторів:

• 1. Розташовувати напівавтомат таким чином, щоб його задня щілина була ближче всього до стіни цеху.
• 2. Перевести приводи на лінійні двигуни, тоді можна ввести їх у камеру й закрити щілину.
• 3. При розміщенні механізму ззовні використати телескопічний захист.
• 4. Установити абажур над плазмотроном
• 5. Зробити стінки камери подвійними.
• 6. Установити напівавтомат на окремій ділянці, у закритому приміщенні, щоб ізолювати інших робітників, непов'язаних з роботою напівавтомата.
• 7. Застосувати телекамеру й дистанційне управління, а напівавтомат розмістити в окремому боксі;
• 8. Зробити дві камери: внутрішню з негерметичною щілиною – робочу й зовнішню для механізмів і захисту від звуку.
• 9. Має сенс рухати деталь, а не плазмотрон, тоді не буде щілин.
• 10. Застосувати повітряний лабіринт у щілині.
• 11. Застосувати суцільний рухливий захист щілини за допомогою транспортерної стрічки, що буде намотуватися на правий або лівий барабан залежно від того, куди рухається маніпулятор плазмотрона.
• 12. Використовувати можливість відбивати й самопоглинати звук.
• 13. Створити спрямовану звукову хвилю – противозвук.
• 14. Змінити форму камери з урахуванням звукової картини.
• 15. Застосувати відбивач, що збирав би звукові хвилі й направляв їх в одну точку, у якій установити поглинач цих хвиль.
• 16. Зробити внутрішню камеру ребристою з ребрами певної конфігурації й розміру – "камертони", які будуть створювати противозвук і гасити звук.
• 17. Використати "камертони" як арматури для навішення звуковбирних матів.
• 18. Потрібно в принципі змінити прямокутну форму камери, зробивши її, наприклад, круглою для повернення звуку в центр.
• 19. Створити навколо камери водяну зону (можна між подвійними стінками).
• 20. Змусити вібрувати стінки камери на противагу звуку плазмотрона.
• 21. Створити вакуум усередині камери.
• 22. Відмовитися від плазменного напилювання, проводити металізацію.
• 23. Зробити пристрій, що всмоктував би звук.
• 24. Застосувати м'які надувні стінки.

Експерти-аналітики об'єднали пропозиції в три групи:

• а) пропозиції щодо вдосконалювання різних перешкод на шляху звуку (пасивний захист);
• б) пропозиції щодо створення активних перешкод поширенню або утворенню звуку (активний захист);
• в) пропозиції щодо зміни способу обробки, щоб взагалі уникнути звуку.

Перша й третя групи пропозицій виявляються неприйнятними, тому що при даному фізико-технологічному способі обробки всякі пасивні захисти не ефективні.

У другу групу включені пропозиції під номерами 12, 13, 15, 16, 17 й 23. Якщо їх об'єднати, то можна сформулювати наступну вимогу: варто поглинати звук накладенням на нього "заспокійливих" звукових коливань, створюваних елементами конструкції напівавтомата. У всякому разі, причина сильного звуку полягає в природі звукового потоку; ревіння плазматрона – це сукупність вибухів окремих мікровихрів, що утворюються в турбулентному потоці стікаючої плазми. Отже, щоб зменшити звук, потрібно перетворити турбулентний потік у ламінарний, безвихровий шляхом уведення в нього додаткового джерела звукових коливань, або застосовуючи активну насадку, що згладжує.

А тепер порівняйте цю рекомендацію з описом способу, використовуваного для рішення подібної проблеми в аеродинаміці: при певних швидкостях потоку в аеродинамічній трубі виникають автоколивання, труба починає вібрувати; якщо не зупинити цей процес, конструкцію рознесе. Тепер перед початком випробувань у великій аеродинамічній трубі, де вільно розміщається сучасний літак, включається невеликий динамік. Потужність його випромінювання більш ніж у 1000 разів слабкіше привода, що розганяє повітря. Але це маленьке джерело, установлене у зворотному каналі труби, творить чудеса: повністю гаситься пульсація потужного потоку й вібрація величезного спорудження.

Синектика – пошук ідей нових товарів на основі використання аналогій з інших сфер життя. Він був запропонований В. Гордоном. В основу синектики покладено мозковий штурм, до участі в жому запрошують фахівців різних сфер діяльності. Група від одного штурму до іншого накопичує досвід вирішення проблеми. Основні прийоми, які використовуються в синектичному штурмі, засновані на аналогії:

• • прямій (ж вирішуються завдання, схожі на дані);
• • особистій (спробуйте ввійти в образ даного в завданні об'єкта і висловитися з цієї позиції);
• • символічній (дайте образне визначення суті завдання);
• • фантастичній (ж це завдання вирішили б казкові персонажі).

Можна виділити три варіанти синектики:

• • класична синектика;
• • синектична конференція;
• • візуальна синектика.

Класична синектика. Зазвичай вона передбачає створення групи із 5-7 осіб, базується на правилах і умовах проведення мозкового штурму і здійснюється в три етапи: 1) формулювання проблеми; 2) відчуження змісту проблеми – використовуючи певну техніку відчуження (прямі, особисті, символічні, фантастичні аналогії) група віддаляється від проблеми, абстрагується від конкретної ситуації; 3) формування підходів до вирішення проблеми – поняття, які з'явилися в процесі відчуження, порівнюються з визначеною проблемою, у результаті відпрацьовуються ідеї вирішення проблеми.

Синектична конференція має багато елементів, подібних до методів класичної синектики, але не передбачає дотримання жорсткої послідовності синектичного процесу, зберігається лише стиль обговорення проблеми через аналогії. При цьому немає чітко вираженої фази відчуження, аналогії, які формуються вільно, є поштовхом для відпрацювання ідеї вирішення певної проблеми.

Візуальна синектика передбачає, що етапи відчуження і стимулювання пошуку ідей здійснюється за допомогою зображення (діапозитивів, великих зображень на календарях, рекламних проспектах, виставлених на стендах). Відчуження (аналіз) проводиться після того, як учасники спільно описують перше зображення. Ідеї з'являються з елементів представленого зображення.

Метод контрольних запитань.

Цей метод реалізується за допомогою переліку запитань, розроблених А. Осборном, Т. Ейлоаром, Д. Пірсоном, Г.Л. Бушем та ін.

До переліку, запропонованого А. Осборном, входять 9 груп запитань:

• • Яке нове застосування можна запропонувати для об'єкта?
• • Який інший об'єкт подібний до цього і що можна скопіювати?
• • Які модифікації можна отримати завдяки обертанню, вигину, скручуванню, повороту, зміні функцій, кольору, форми, контура?
• • Що у технічному об'єкті можна збільшити (розміри, міцність, кількість елементів та ін..)?
• • Що у технічному об'єкті можна зменшити (ущільнити, стиснути, прискорити, звузити, подрібнити)?
• • Що у технічному об'єкті можна замінити (елемент, матеріал, привід та ін.)?
• • Що в об'єкті можна переробити (схему, компонування, порядок роботи та ін.)?
• • Що в об'єкті можна зробити навпаки?
• • Які нові комбінації елементів можливі?

Проілюструємо метод контрольних запитань на прикладі TV Video Colimbi від PHILIPS (рис. 4.8.)

Рис. 4.8. Ілюстрація методу контрольних запитань на прикладі телевізора TV Video Colimbi (PHILIPS).

Метод словесних асоціацій. Коли ми шукаємо потреби, які можуть бути задоволені, або працюємо над поліпшенням наявного товару, форми обслуговування, ідеї можуть підказати слова.

Метод словесних асоціацій полягає у методичному складанні та перечитуванні списку слів і понять доти, доки якесь слово наштовхне на нову ідею.

Джерелом словесних асоціацій можуть бути словники, журнали з проблем торгівлі, технічна література.

Метод колективного блокнота. Кожен з учасників отримує блокноти для ідей, в яких чітко описано проблему, і щоденно вносить у свій блокнот ідеї, які спали йому на думку. Через певний термін (приблизно місяць) усі блокноти здають координатору, який впорядковує, регулює матеріал. Потім усі учасники вивчають та обговорюють результати.

Евристичні методи базуються на асоціативних здібностях, інтуїтивному мисленні і здатності людини управляти ним. До таких методів належать різні правила та рекомендації, що допомагають розв'язувати задачі без попереднього оцінювання результатів. До найпоширеніших евристичних методів належать методи аналогії та інверсії (табл. 4.3.)

Таблиця 4.3.

Систематизація евристичних методів аналогії

Методи аналогії відображають природне прагнення людини до відтворення у виборах особливостей предметів, процесів і явищ навколишнього середовища, а також розумових здібностей і фізичних властивостей власного організму. Прагнення до встановлення подібностей й розбіжностей об'єктів живої природи і створюваних людиною знарядь праці супроводжує особистість на всіх етапах творчої діяльності. Ще й досі шукають аналогії між літаком та птахом, маніпулятором та рукою людини, кібернетичним пристроєм і людським мозком. У цілому, методи аналогії залежно від специфіки об'єкта наслідування поділяють на два класи: методи наслідування об'єктів неживої природи, методи наслідування об'єктів живої природи (людини та інших біологічних істот). Метод аналогії має багато різновидів. Так, наприклад, метод репродукції відтворює специфічні особистості окремих предметів природного середовища в об'єктах, що проектуються. Відтворюються зовнішні обриси, форми, пропорції та інші особливості об'єкта. Таким прикладом може бути конструктивне вирішення сучасних телевеж, архітектура службових споруд тощо. Метод пристосування передбачає пристосування природних конструкцій та речовин для споживчих цілей (наприклад, декоративні прикраси, прості знаряддя праці). Безпосередньо з відтворенням пов'язаний метод копіювання. Він передбачає використання стандартних копіювальних пристроїв для багаторазового використання аналогічних рішень, щобули знайдені раніше. На цьому принципі базується використання трафаретів, шаблонів, моделей тощо.

У сучасній практиці генерування ідей широко застосовується метод прецеденту. Він передбачає використання в новому товарі оригінального й ефективного функціонального принципу, що застосовувався у попередніх моделях. Наприклад, торгові автомати, каси-автомати. Метод конструктивної подібності (принцип матриці) покладено в основу проектування товарів, що є геометричною (лінійною, площинною або об'ємною) аналогією вже існуючих. Наприклад, ряд автомобілів, що побудовані на спільній конструктивній базі, серія електропобутових виробів.

Застосовується також у творчій діяльності метод реінтеграції (метод "нитки Аріадни"), що сприяє створенню нового складного товару за аналогією з відносно простим. Відомо, що ракетний двигун Ф. Бандера було розроблено за аналогією з паяльною лампою. Для розроблення товарів споживчого призначення дуже часто використовується метод псевдоморфізації. За цим методом створюють вироби, які за формою аналогічні існуючим, але мають інше функціональне призначення. Метою такого товару с створення хибного уявлення щодо його справжньої функції. Наприклад, запальничка-пістолет, радіоприймач-гаманець.

Широко застосовуються для генерування ідей методи, що пов'язані з наслідуванням об'єктів живої природи. Наприклад, метод палеобіоніки бере за прототипи для нових товарів силуети тварин (крокуючий екскаватор). Метод біомеханіки базується на відтворення в товарах, що розробляються, принципів механіки руху істот (гелікоптер). Метод біоархітектури використовує для нових товарів форми та пропорції, властиві об'єктам живої природи (наприклад, радіатори опалювання, огорожі та інші конструкції). Проектуючи товари, які штучно відтворюють функції, притаманні людині, використовують метод біокібернетики. Останнім часом у дослідницькій практиці широко застосовуються методи біоніки – науки, що вивчає закономірності і принципи функціонування живого організму з метою створення штучних технічних систем. Автоматизовані системи, що самонавчаються, робототехнічні пристрої, пристосування для розпізнавання образів – це далеко не повний перелік сфер застосування біонічних алгоритмів.

До логічних належать також методи альтернативного пошуку, засновані на комплексному використанні в процесі пошуку ідей нових товарів прийомів, за допомогою яких утворюють альтернативні пари у вигляді "прийом – антиприйом". Наприклад: збільшення-зменшення, гіперболізація-мініатюризація, макроідеалізація-мікроідеалізація.

Метод інверсії. Метод інверсії (від лат. перестановлення) також відіграє важливу роль у пошуку ідей нових товарів. Він передбачає пошук рішень у напрямках, протилежних загальновизнаним для аналогічних об'єктів. Наприклад, метод інверсії робочих матеріалів і речовин передбачає заміну традиційних їхніх видів на нетрадиційні. Це забезпечує можливість виконання товаром нових функцій або збільшує його корисність. Метод інверсії форми об'єкта передбачає зміну експлуатаційних властивостей товару за допомогою відхилення від традиційних рішень. Наприклад, літак з крилами, що складаються, катер на підводних крилах. Якщо потрібно одночасно брати до уваги суперечливі вимоги до конструктивних матеріалів, також застосовують метод інверсії. Наприклад, заміна металевих деталей на пластмасові забезпечує сполучення традиційно протилежних властивостей – міцності й легкості.