Визначення стратегічних орієнтирів підприємства на підгрунті аналізу складових інноваційного потенціалу підприємства
Слід зазначити, що практично всі успішні підприємства зобов'язані своїм успіхом інноваціям, але далеко не всі підприємства, що займаються інноваційною діяльністю, його домотаються. Отже товарна інноваційна стратегія підприємства повинна відображати особливості данного шляху розвитку.
Серед її головних особливостей слід зазначити такі:
1. Специфіка методів ринкових досліджень, що передують розробленню нововведень (новацій).
У багатьох випадках розроблення інновацій сприяє появі принципово нових товарів, які задовольняють існуючі потреби нетрадиційними способами або ж формують нові потреби. Це призводить до того, що традиційні методи аналізу потреб і запитів споживачів для розробки новацій у багатьох випадках важко застосовувати, тому доводиться вдаватися до специфічних методів, які складно формалізувати.
2. Збільшення глибини прогнозування майбутнього розвитку результатів інноваційної діяльності.
Характерною рисою новації є те, що рішення про її розроблення найчастіше приймається на підставі аналізу ідеї, при цьому період часу від формулювання ідеї до її реалізації може бути досить тривалим. У той же час помилки, яких припустилися на даному етапі, можуть призвести до величезних втрат і навіть банкрутства. Тому необхідно прогнозувати майбутній розвиток подій на всіх етапах розробки інновації й виведення її на ринок, що е дуже трудомістким і потребує значних фінансових ресурсів, незважаючи на відсутність гарантій позитивного результату.
Єдиним прийнятним виходом у цій ситуації може бути складання прогнозу, який постійно уточнюється й коригується в міру розроблення новації з деяким її випередженням. При цьому на якомусь етапі може бути отриманий результат, що свідчитиме про необхідність припинення робіт з даної інновації і початок розробки інших ідей.
3. Різке збільшення обсягів інформації, яка обробляється, постійне 'її накопичення й аналіз з метою обгрунтованого прийняття управлінських рішень, своєчасного реагування неможливості й загрози, що виникають на ринку.
Прагнення до підвищення точності оцінки ситуації, пов'язаної з розробленням новації та її виведенням на ринок, призводить до різкого лавиноподібного збільшення обсягів інформації, що береться до уваги й аналізується. Особливо це стосується тих варіантів інноваційного розвитку, які передбачають розроблення й просування на ринку принципово нових видів товарів, оскільки такі проекти вимагають особливо ретельного обґрунтування через високий ступінь невизначеності їх результативності. При цьому вигоди від прийняття рішень в умовах більшої визначеності можуть і не компенсувати витрат на одержання інформації. Тому проблема визначення необхідного й достатнього обсягу інформаційної бази є досить гострою.
4. Багатоваріантний характер прогнозів, оскільки, як правило, розвиток подій може здійснюватися за декількома можливими напрямками, імовірності яких різні.
Для визначення сценаріїв розвитку й аналізу ситуацій, що виникають у випадку реалізації цих сценаріїв, є доцільним застосовувати методи, що спираються на побудову дерева рішень, гілками якого є фактори розвитку подій за тим чи іншим варіантом. Це дає можливість "переглянути" й проаналізувати різні поєднання факторів впливу, прогнозувати можливі наслідки й імовірності їх реалізації.
5. Оцінка здатності підприємства сприймати інновації (аналіз потенціалу інноваційного розвитку).
Потенціал інноваційного розвитку підприємства – це комплекс взаємопов'язаних ресурсів і здатності до їх реалізації, який визначає його спроможність (інтелектуальну, технологічну, інформаційну, науково-дослідницьку, економічну тощо) приводити у відповідність до зовнішніх внутрішні можливості розвитку на основі постійного пошуку, використання й розвитку нових сфер та способів ефективної реалізації наявних і перспективних ринкових можливостей.
Потенціал інноваційного розвитку підприємства розглядається як основа його збалансованого розвитку. Обов'язковою умовою, лише дотримання якої надає змогу розвиватися інноваційним шляхом, є наявність певного потенціалу інноваційного розвитку, який включає: ринковий потенціал, виробничо-збутовий потенціал, інноваційний потенціал. Загальна структура потенціалу інноваційного розвитку показана на рис. 5.9.
Рис. 5.9. Структура потенціалу інноваційного розвитку
6. Детальний аналіз чинників ризику й оцінка ступеня їх впливу.
Розроблення й введення на ринок інновацій завжди пов'язані зі значним ризиком, основними причинами якого є:
- • різкі зміни економічної, політичної, соціальної, екологічної та інших складових середовища господарювання в процесі розробки інновації і її просуванні на ринку;
- • зміни споживчих запитів;
- • неприйняття інновацій споживачами;
- • непередбачуваність дій конкурентів;
- • неадекватність оцінка власних можливостей виробництва й збуту;
- • прискорення темпів науково-технічного прогресу, технологічні й технічні прориви тощо.
Практика діяльності вітчизняних та іноземних підприємств-інноваторів підтверджує їх високий ризик. Наприклад, у СІЛА близько 60% новацій так і не втілюються в нові товари. Із загальної кількості інноваційних проектів з розробки й виведення на ринок нової продукції [7] зазнають краху близько 40% проектів, пов'язаних з розробленням товарів широкого вжитку, 20% – товарів промислового використання, 18% – послуг. При цьому близько 50% витрат на створення й просування інновацій на ринок припадає на вироби, що так і не знаходять попиту, 30% інновацій, що одержали визнання на ринку, швидко залишають його.
Комерційні невдачі нових товарів викликані такими причинами [16]: неправильна оцінка вимог ринку (32%), технічна недосконалість нових виробів (23%), висока ціна (14%), неадекватна збутова політика (13%), несвоєчасний вихід на ринок (10%), жорстка конкуренція (8%) і т.ін. До основних причин невдач належать: помилки визначення попиту (45%), недоробки й дефекти нового товару (29%), недоліки системи просування інновацій на ринок (25%), завищення ціни (19%), конкуренція (17%), несвоєчасний вихід на ринок (14%).
7. Ретельний добір методів і джерел фінансування інновацій, включаючи детальний аналіз альтернативних варіантів.
Вибір способу фінансування передбачає ретельне визначення методів і джерел фінансування інновацій, включаючи детальний аналіз альтернативних варіантів. Високий ризик інноваційної діяльності обумовлює певні ускладнення з пошуком джерел фінансування і, відповідно, специфіку їх фінансування. Зовнішні інвестори неохоче йдуть на фінансування інноваційних проектів, а фінансування за рахунок власних коштів для багатьох вітчизняних підприємств практично неможливе. В умовах перманентного бюджетного дефіциту сподіватися на державне фінансування також нереально. У будь-якому разі, для того, щоб зацікавити інвесторів, необхідний детальний аналіз інноваційного проекту, аналіз можливих сценаріїв розвитку подій, оцінка ризику.
Оскільки розвиток подій уже в ході реалізації інноваційного проекту може піти кількома напрямками (внаслідок впливу чинників зовнішнього й внутрішнього середовища господарювання), інноваційна стратегія з метою мінімізації ризику повинна передбачати поетапне фінансування й можливість модифікації структури джерел інвестування у випадку зміни умов реалізації проекту, а також зміни умов фінансування. Ця модифікація (відмова від одних попередньо визначених джерел і залучення інших і/чи зміна пропорцій ресурсів, які мобілізуються з різних джерел) має бути адекватною новій ситуації, новому сценарію розвитку подій. Поетапне фінансування дозволяє не ризикувати всіма коштами відразу, дає певну гнучкість у формуванні структури джерел фінансування інновацій. Однак при цьому необхідно підтримувати певний компроміс між перевагами й недоліками гнучкого управління формуванням структури інноваційних ресурсів та перевагами й недоліками фінансування, наприклад, на умовах довгострокового кредитування.
8. Узгодження цілей, етапів і терміні реалізації стратегії з прогнозованими параметрами стадій життєвого циклу нововведення.
У більш широкому розумінні це означає, що стратегія має забезпечувати ефективний розподіл і використання ресурсів, а також адаптацію інноваційного процесу до умов, які змінюються на різних стадіях життєвого циклу нововведення. Оскільки одне нововведення з часом повинне поступатися іншому, а основу зміни їх поколінь необхідно готувати заздалегідь, стратегія інноваційної діяльності має циклічний характер, тривалість циклу зумовлена тривалістю життєвого циклу конкретних інновацій.
Етапи фінансування товарних інновацій повинні відповідати стадіям життєвого циклу нововведення, починаючи з формулювання його ідеї й закінчуючи етапом виведення на ринок та пошуком ідеї наступної новації. У більш широкому розумінні це означає, що стратегія має забезпечувати ефективний розподіл і використання ресурсів, а також адаптацію інноваційного процесу до умов, які змінюються на різних стадіях життєвого циклу нововведення. Оскільки одне нововведення з часом повинне поступатися іншому, а основу зміни їх поколінь необхідно готувати заздалегідь, стратегія інноваційної діяльності має циклічний характер, тривалість циклу зумовлена тривалістю життєвого циклу конкретних інновацій. При цьому новий цикл звичайно починається з моменту виведення інновації на ринок, у цей же час паралельно починається робота над наступною інновацією і т.д. (рис. 5.10.).
Рис. 5.10. Цикли інноваційної діяльності
Інноватори лідери хоча й функціонують в умовах підвищеного ризику, але в разі вдалої реалізації нового продукту формують запас "економічної міцності", який виявляється в наявності портфелю нової конкурентоспроможності продукції й характеризується більш низькими порівняно із середніми питомими витратами виробництва. їх послідовники ризикують менше, але умови конкуренції для них більш важкі, відповідно гірші і їх економічні показники.
9. Висока мобільність і адаптивність стратегії, можливість її оперативної переорієнтації відповідно до змін умов зовнішнього і внутрішнього середовища господарювання.
Інвестиційний і інноваційний клімат в Україні характеризується частими змінами пріоритетів та умов здійснення даного виду діяльності, які відбуваються як унаслідок об'єктивних причин, так і через суб'єктивні дії осіб (груп осіб), що приймаюють рішення на державному й регіональному рівнях. З погляду ефективності управління інноваційними процесами необхідно постійно відслідковувати достатність мотивації товарної інноваційної стратегії, що реалізуються, і в разі її послаблення слід вносити відповідні корективи в систему мотивації чи напрямок розвитку. У цих умовах неминучими є корректней товарних інноваційних стратегій конкретних підприємств, аж до зміни пріоритетів в орієнтації на конкретні напрямки діяльності.
Блок-схема алгоритму поетапної розробки та аналізу інноваційних проектів наведено на рис. 5.11.
У цих умовах неминучими є корективи товарних інноваційних стратегій конкретних підприємств, аж до зміни пріоритетів в орієнтації на конкретні напрямки діяльності. Необхідно оцінити інноваційну стратегію за комплексом різних критеріїв (багатокритеріальна оцінка стратегій). Кожен з цих критеріїв ураховує різні чинники, що підвищує точність оцінки, знижує ймовірність упустити що-небудь. Крім того, різні стадії обґрунтування проектів інноваційного розвитку істотно відрізняються за складом завдань, методичним інструментарієм, складністю і точністю оцінки тощо.
10. Необхідність оцінки інноваційної стратегії за комплексом різних критеріїв (багатокритеріальна оцінка стратегії).
Для цього використовують відомі методики, що передбачають застосування таких показників, як чистий приведений дохід NPV, період окупності PP, індекс дохідності (рентабельності) РІ, внутрішня норма окупності IRR. Проте, високий ступінь невизначеності й, відповідно, ризику інновацій та інноваційної діяльності взагалі спричинені наявністю неточної, неповної та суперечливої інформації, потребує внесення певних коректив. Як вихідні дані, так і результати розрахунків мають імовірнісний характер, що унеможливлює однозначну оцінку ефективності інноваційних проектів, які передбачають упровадження нових чи модифікованих товарів. Тому розрахунки повинні мати багатоваріантний характер, ураховувати можливості різних варіантів розвитку подій у майбутньому, які мають різні ймовірності реалізації.
У цих умовах необхідно особливо ретельно прогнозувати й кількісно оцінювати ризик інноваційної діяльності (на різних етапах її проведення) з урахуванням усього комплексу чинників ризику з метою розробки комплексу заходів, спрямованих на зниження, компенсацію чи запобігання можливих негативних наслідків. Причому цю оцінку обов'язково слід здійснювати в умовах дефіциту інформації, що вимагає специфічних методів оцінки ризику.
Рис. 5.11. Блок-схема алгоритму поетапної розробки та аналізу інноваційних проектів.
