< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Нормативно-правове забезпечення діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку

Запорука майбутнього кожної держави – здоров'я її населення. Екологічні, економічні, соціальні проблеми в суспільстві зумовлюють негативну тенденцію до погіршення фізичного, морального, психічного благополуччя громадян України. Важливим постає питання організації оздоровлення та відпочинку як невід'ємного складника державної політики держави.

Один із важливих інститутів формування здорового способу життя дітей – дитячий оздоровчий заклад. З огляду на це вважаємо за необхідне розкрити специфіку, нормативно-правове забезпечення функціонування дитячих оздоровчих закладів та обгрунтувати чинники їх впливу на формування здорового способу життя школярів.

Аналіз психолого-педагогічної й правової літератури свідчить, що будь-яка діяльність в Україні має бути організована та повинна діяти в правовому полі. Оздоровча діяльність не виняток, а особливо коли йдеться про оздоровлення дітей. Нормативно-правове забезпечення згаданого процесу має певну специфіку та багатогранність, охоплює великий спектр діяльності й консолідує дії органів державної виконавчої влади та громадських організацій на всіх рівнях її повноцінного забезпечення.

Один із показників соціальної політики держави – довершеність законів, нормативно-правових актів, які забезпечують достойний рівень діяльності організацій і взаємодії між ними. Так, у статті З Конституції України зазначено, що "...людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю" [32, с. 4].

Відповідно до Закону України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" від 04 вересня 2008 р. № 375, турбота про здоров'я школярів – одне з головних завдань ставлення держави до проблем підростаючого покоління [54]. Водночас упродовж останніх років у країні зберігається тенденція до погіршення стану здоров'я дітей, зумовлена негативними факторами соціально-економічного, екологічного й психоемоційного характеру. Вплив постійно діючих факторів ризику, стресові перевантаження, зокрема в підлітковому віці, призводять до порушення механізму саморегуляції фізіологічних функцій і сприяють розвитку в школярів хронічних захворювань. На сьогодні залишається високим рівень інвалідності серед дітей, що є одним із найбільш несприятливих явищ у комплексі характеристик стану здоров'я та соціального благополуччя населення. Не вдається уникнути тенденції до зростання кількості дітей-сиріт і тих, хто позбавлений батьківського піклування. Закон України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" передбачає основні напрями державної політики в галузі оздоровлення й відпочинку дітей, забезпечення гарантій і реалізації прав дитини у сфері організації дитячого оздоровлення та відпочинку, упровадження порядку надання оздоровчих послуг, основні напрями створення соціально-економічних умов для забезпечення прав дітей на оздоровлення й відпочинок, сприятливих умов для якісного оздоровлення та відпочинку, функції органів державної влади та органів місцевого самоврядування, правові, фінансові й організаційні засади створення та діяльності дитячих оздоровчих закладів, їхні права й обов'язки.

Законом України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" (1992 р.) передбачені зобов'язання з боку держави з метою виховання здорового, гармонійно розвинутого молодого покоління, розвиток мережі оздоровниць, таборів відпочинку та інших дитячих закладів (стаття 59). Щодо контролю за охороною здоров'я дітей і проведенням оздоровчих заходів у дитячих виховних та навчальних закладах, то їх здійснюють поряд з органами й закладами охорони здоров'я також інші органи виконавчої влади за участю громадських організацій, насамперед профспілок (стаття 62).

Закон України "Про соціальну роботу з дітьми й молоддю" (2001 р.), що грунтується на Конституції України (254к/96-ВР), визначає соціальну роботу з дітьми та молоддю як діяльність уповноважених органів, підприємств, організацій та установ незалежно від їх підпорядкування й форми власності та окремих громадян, яка спрямована на створення соціальних умов життєдіяльності, гармонійного й різнобічного розвитку дітей та молоді, захист їхніх конституційних прав, свобод і законних інтересів, задоволення культурних та духовних потреб.

Організація відпочинку й оздоровлення дітей здійснюється в нашій державі через функціонування мережі дитячих оздоровчих закладів, що входять до організаційно-методичних форм позашкільної освіти України. У статті 53 Конституції України визначено, що "держава забезпечує розвиток позашкільної освіти" [32]. Правові, соціально- економічні, організаційні, освітні й виховні умови охоплення дітей позашкільною освітою закріплено Законом України "Про позашкільну освіту" (2000 р.), а типологію позашкільних закладів затверджено

Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку типів позашкільних навчальних закладів".

Відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про позашкільну освіту" (зі змінами й доповненнями) державна політика у сфері позашкільної освіти спрямована на збереження та розвиток мережі державних і комунальних позашкільних навчальних закладів без права їх перепідпорядкування, злиття, закриття, передачі приміщень, обладнання, техніки в оренду [55].

Отже, позашкільний навчальний заклад – це складова частина системи позашкільної освіти, яка надає знання, формуючи вміння та навички за інтересами, забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації й інтелектуальний, духовний і фізичний розвиток, підготовку до активної професійної та громадської діяльності, створює умови для соціального захисту й організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань і стану здоров'я вихованців, учнів та слухачів.

Позашкільні навчальні заклади можуть функціонувати у формі оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту й забезпечують організацію дозвілля, проведення змістовного відпочинку та передбачають оволодіння необхідними знаннями, уміннями й навичками організації здорового способу життя. До переліку типів позашкільних начальних закладів віднесено оздоровчі заклади для дітей і молоді: дитячо-юнацькі табори (містечка, комплекси) – оздоровчі, профільні, праці та відпочинку, санаторного типу, із денним перебуванням, туристичні бази.

На підставі статті 26 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" (січень, 200S р.) органи центральної й місцевої виконавчої влади мають забезпечувати щорічне безоплатне оздоровлення дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, у віці до 18 років. Рідні діти батьків-вихователів або прийомних батьків, котрі проживають в одній прийомній сім'ї або в одному дитячому будинку сімейного типу, мають право на безоплатне оздоровлення до досягнення ними повноліття. Кошти на оздоровлення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, виділяються з державного, місцевих бюджетів, коштів підприємств, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та інших джерел, не заборонених законодавством.

У Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та втратами, зумовленими народженням та похованням" (2000 р.), передбачено фінансування соціальних послуг у сфері позашкільної роботи, умови щодо забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам і членам їхніх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми здійснюється представниками застрахованих осіб, у тому числі й профспілками або їх об'єднаннями чи іншими уповноваженими найманими працівниками органами).

Крім законодавчих актів, реалізацію права дітей на оздоровлення та відпочинок регламентують численні нормативно-правові документи. Так, Президентом України щорічно видаються розпорядження щодо організації оздоровлення й відпочинку дітей; це питання перебуває на постійному контролі Верховної Ради та Кабінету Міністрів України. Відповідні центральні й місцеві органи виконавчої влади, на які покладено обов'язки з організації оздоровлення дітей, уживають заходів щодо організованого проведення оздоровчих кампаній.

Для покращення організації повноцінного відпочинку й оздоровлення дітей, а також стимулювання діяльності дитячих оздоровчих закладів у 2002 р. Державним комітетом України у справах сім'ї та молоді підготовлено Державну програму відпочинку й оздоровлення дітей на період до 2008 р. (затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2003 р. № 3). Саме цим документом визначено основні завдання, спрямовані на створення сприятливих умов для якісного оздоровлення та відпочинку дітей. Серед них – удосконалення нормативно-правової бази, нормативно-інструктивних матеріалів регіональних органів виконавчої влади з організації відпочинку й оздоровлення підростаючого покоління; збільшення кількості дітей, охоплених організованими формами відпочинку та оздоровлення; удосконалення мережі дитячих оздоровчих закладів; покращення матеріально-технічного, науково-методичного забезпечення діяльності дитячих оздоровчих закладів; створення сприятливих умов для реалізації соціально-педагогічних, медико-оздоровчих інноваційних проектів відпочинку й оздоровлення дітей; зміцнення кадрового потенціалу та підвищення престижу праці в дитячих закладах тощо.

Важливими програмами відпочинку й оздоровлення в галузі організації оздоровлення та відпочинку дітей стали Державна програма відпочинку й оздоровлення дітей до 2008 р., яка дала поштовх розробці програм відпочинку та оздоровлення дітей на місцевому рівні, що сприяло забезпеченню системного підходу до організації цієї справи; "Про медико-санітарне забезпечення літнього відпочинку та оздоровлення дітей" (Постанова головного державного санітарного лікаря України від 07.05. 2001 р. № 53); "Про Типове положення про дитячий оздоровчий заклад" (Наказ Держаного комітету України у справах сім'ї та молоді від 5 лютого 2004 р. № 31); "Про сертифікацію готельних послуг та послуги харчування, які надаються дитячим оздоровчим таборам" (Роз'яснення голови Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.03.2003 р.).

Отже, організація діяльності дитячого оздоровчого закладу здійснюється на основі таких нормативно-правових документів, ж Конвенція ООН про права дитини, Закон України "Про охорону дитинства", типове положення "Про дитячий заклад оздоровлення та відпочинок дітей", Закон України "Про оздоровлення та відпочинок дітей", Закон України "Про позашкільну освіту", Постанова "Про організаційне і фінансове забезпечення відпочинку та оздоровлення дітей в Україні", Державний соціальний стандарт оздоровлення та відпочинку дітей, Типові штатні нормативи дитячих закладів оздоровлення й відпочинку та ін.

Отже, у державі відбувається процес удосконалення нормативно- правової бази у сфері оздоровлення й захисту дітей. Приймаються та розробляються законопроекти, видаються укази, розпорядження Президента України, постанови, упроваджуються сучасні програми Кабінету Міністрів України, що забезпечують повноцінне оздоровлення дітей України.

Однак сьогодні очевидний той факт, що законодавча та нормативна база, яка регулює оздоровчу роботу з дітьми, ще значно відстає від сучасних потреб. Так, у чинному законодавстві є низка суперечностей у визначенні організаційно-правових засад функціонування дитячих оздоровчих закладів різних форм власності, що часто призводить на місцях до конфліктів власників цих закладів із контролюючими органами.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >