< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА В ДИТЯЧОМУ ЗАКЛАДІ ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ

Оздоровча зміна та основи дитячого самоврядування

Основою діяльності закладу є оздоровча зміна. У це поняття вкладено основний педагогічний зміст життя дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, оскільки діти приїжджають у заклад на певну зміну. Дитячі враження від оздоровчої зміни – це враження від конкретної зміни.

Зміна – це дуже точна назва для періодів життєдіяльності такої специфічної педагогічної системи, як тимчасовий дитячий колектив, оскільки зміна в дитячому закладі – це зміна дитиною свого оточення, стилю життєдіяльності, а інколи й зміна себе самої [38].

Для більшості дорослих зміна – це теж зміна стилю життя, звичних форм і методів роботи (за своєю суттю кожна зміна повинна відрізнятися від іншої ідеєю, справами, оформленням тощо). Отже, зміна в дитячому закладі – це певний період його роботи, протягом якого здійснюється повноцінний оздоровчо-освітній процес та реалізується весь комплекс педагогічних завдань.

У структурі зміни виділяють п'ять основних періодів: підготовчий, організаційний, основний, завершальний і післятаборовий. Зупинимося на короткому аналізі кожного з періодів зміни.

Так, під час підготовчого періоду відбувається емоційне налаштовування дитини й дорослого на майбутню зміну. Це час, коли дитина та педагог визначають для себе, чого вони чекають від дитячого закладу й зміни. У сучасних умовах, коли нерідко в дитячому закладі проводять тематичні або спеціалізовані зміни, така підготовка дуже важлива. Це період, коли розробляють програму зміни. Тривалість підготовчого періоду буває раною: від кількох днів до двох тижнів. На цьому етапі моделюються зміст, основні форми й методи роботи, система керування, логіка розвитку зміни.

Зміст, форми та методи діяльності закладу визначаються педагогічним колективом і будуються за принципом самоврядування з урахуванням національних та культурно-історичних традицій, особливостей соціально-економічного розвитку регіону.

У кожному дитячому закладі оздоровлення й відпочинку складаються перспективний план на літо, календарні плани роботи роботи закладу та загону на зміну, план-сітка заходів, плани роботи гуртків, клубів за інтересами, робочі плани вихователів, методиста, заступника начальника дитячого закладу з питань виховної роботи, конкретні плани підготовки й проведення різноманітних заходів у період оздоровчої зміни.

У перспективний план рекомендується включати такі розділи: характеристика регіону, де міститься дитячий заклад, його матеріальної бази, виховні завдання, зміст виховної діяльності закладу та його основні напрями: морально-патріотичне виховання, організація суспільно корисної праці й трудове виховання, фізичне та естетичне виховання й розвиток культури спілкування, формування здорового способу життя, туристична та екологічна робота, організаційно-методична робота тощо. Перспективний план роботи обговорюється й затверджується педагогічною радою [38].

Календарний план роботи дитячого закладу складається на одну зміну з урахуванням завдань, що зазначені в перспективному плані роботи, і пропозицій загонів. Перш ніж розпочинати планування, старший вихователь на організаційних зборах повинен ознайомити його учасників із перспективами роботи й завданнями на оздоровчу зміну. Після обговорення пропозицій рада закладу складає календарний план і визначає, який загін та хто з членів ради відповідає за підготовку й проведення того чи іншого заходу. На зміну доцільно планувати не більше чотирьох-п'яти загальних справ для всіх загонів, оскільки кожна з них вимагає тривалої та ретельної підготовки.

Рекомендується до плану внести розклад фізкультурно-оздоровчих занять, культурно-масових заходів, роботи гуртків, клубів, секцій. На основі цього плану складається план-сітка роботи закладу на кожну зміну, який розміщують для загального огляду.

Календарний план роботи загону складається вихователем загону на одну зміну. При складанні календарного плану насамперед потрібно врахувати пропозиції та поради дітей, з'ясувати їхні інтереси й побажання засобами анкетування, опитування та конкурсів на кращу пропозицію.

На основі щоденних загонових планів старший педагог-організатор разом із черговим по закладу складають зведений план роботи закладу на наступний день, розміщують його на щиті "Сьогодні в дитячому закладі".

Складаючи план роботи загону, у якому перебувають учні, потрібно передбачити всі можливості для їх самоствердження та саморозвитку, розвитку їхньої самодіяльності, ініціативи й творчості, а також координувати справи загонового колективу з календарним планом закладу на зміну, який є основним документом у визначенні основних форм роботи для кожного загону.

Фізкультурний і музичний керівники, лікар, керівники гуртків мають особисті плани роботи. Окремий план складає вихователь загону.

У дитячих закладах протягом кожної зміни рекомендується проводити фізкультурно-оздоровчу, туристичну, екологічну роботу: спортивні змагання з волейболу та футболу, спортивні естафети для молоді, змагання на воді. Під керівництвом досвідчених інструкторів діти долають перші кроки туристичного життя: учаться ставити намети, розводити вогнище, долати перешкоди, орієнтуватися на місцевості, куховарити, визначати небезпечні для здоров'я й життя рослини та гриби, комахи й плазуни тощо.

Остання справа підготовчого періоду одночасно є й першою акцією організаційного характеру – це заїзд дітей.

Організаційний період – це перші 3–4 дні зміни – час адаптації. Період, коли відбувається інтенсивний процес знайомства дитини з новим оточенням, із майбутньою діяльністю. Головне завдання педагога в організаційний період– допомогти вихованцю розкрити свої здібності та кращі якості. У цей період відносини між дітьми хиткі, але вже закладаються морально-психологічні основи існування тимчасового дитячого об'єднання.

У цей час особливо важливо знайти правильний тон, стиль взаємин дорослих і дітей. Для цього потрібно:

  • 1) створити умови для усвідомлення й прийняття дітьми, підлітками правил, норм, вимог життєдіяльності в дитячому закладі під час зміни;
  • 2) провести психолого-педагоґічну діагностику інтересів, можливостей і здібностей дітей;
  • 3) формувати основи самоврядування в дитячому об'єднанні;
  • 4) реалізувати спільну діяльність дітей та підлітків у програмі загону й закладу.

Взаємодію загонової програми з програмою дитячого закладу оздоровлення й відпочинку можна умовно представити таким чином:

  • – дотримання законів дитячого закладу;
  • – участь загону в справах закладу;
  • – спілкування з іншими загонами, міжзагонові справи;
  • – особисте "неформальне" спілкування дітей та ін.

Організаційний період – це період постановки чітких вимог і створення умов, за яких (у поєднанні із щирістю, доброзичливістю й увагою педагога) виконання цих вимог для дитини стає цікавим і необхідним.

1. Знайомство дітей один з одним, із педагогом.

Для цього потрібно включити дітей в активну діяльність, що припускає різнобічне спілкування; створити доброзичливу атмосферу; допомогти запам'ятати імена, знайти товаришів за інтересами, захопленнями; допомогти проявити кращі якості; дати можливість спробувати себе в різних видах діяльності; розповісти про себе, показати себе в справі; виявити довіру до дитини, повагу до її особистості, показати її значимість.

Потрібно організувати ігри на знайомство, візитки з іменами, колективні творчі ігри, спільну діяльність на загальну користь (чергування в їдальні), зустріч гостей або тих дітей, котрі приїхали пізніше, "вогник" знайомства, спільні справи, що сприяють знайомству; творчі, музичні, конкурсні програми, дискусійні форми обговорення загальних проблем, індивідуальні бесіди з дітьми, діагностика інтересів, робота з особистими щоденниками, "Цікава скринька" (запитання від дітей), загальне підбиття підсумків дня, обмін думками, вечір знайомства, знайомство з іншими загонами тощо.

2. Знайомство з навколишніми людьми та із самим дитячим закладом.

Потрібно познайомити дітей із тими дорослими, до кого можна звернутись у разі виникнення труднощів (із лікарем, сестрою-господаркою, теслею, електриком, кухарями); із людьми, котрі можуть відповісти на особисті питання дитини, дати корисну інформацію (начальник, методист, психолог, бібліотекар, керівники гуртків, вахтери, педагоги інших загонів, касир, завідувач камери схову й ін.); ознайомити з територією, допомогти навчитись орієнтуватися в таборі; ознайомити з умовами (у тому числі й побутовими) і можливостями, які є в таборі для дитини, проінформувати про те, як ними користуватися; ознайомити з навколишньою природою; позначити "небезпечні" місця дитячого закладу оздоровлення та відпочинку.

Із цією метою доцільно організувати екскурсії, ігрові форми ("Розвідка цікавих справ", складання карти-схеми закладу з природних матеріалів), ігри за станціями з маршрутними аркушами, зустрічі з цікавими людьми, ігри та заходи на різних майданчиках, ігри-подорожі. Рекомендовано виконувати частину справ на природі, у різних місцях дитячого закладу; давати дітям невеликі доручення, готувати з ними сюрпризи для інших людей. У куточку загону можна вивісити карту місцевості (готову або складену дітьми), іншу корисну інформацію. Можна підготувати вечір знайомства й прес-конференцію з адміністрацією, зі службами табору, презентація клубів, гуртків. Важливо не тільки дати інформацію, але й створити умови для самостійного її одержання.

3. Прийняття норм і вимог загального проживання та спільної діяльності. Слід ознайомити з вимогами й правилами, спрямованими на охорону життя та здоров'я дітей; із режимом дня, санітарно- гігієнічними вимогами, правилами їх виконання; повідомити про час для особистої гігієни протягом дня, навчити підтримувати затишок; із правилами користування побутовими приміщеннями, відвідування Їдальні; із законами й традиціями дитячого закладу, правами та обов'язками дітей і дорослих у ньому; домовитися про норми поведінки, підтримувати доброзичливу атмосферу, виробити власні норми, що будуть прийняті кожним.

Для цього потрібно організувати організаційний збір загону, "вогник" знайомства, вечір "загонових" легенд, законів і традицій, прийняття Декларації про закони життя в дитячому закладі, екскурсії, інструктажі, індивідуальні бесіди, інформаційний стенд, графік чергування, пам'ятки черговим; спільне обговорення проблем, пошук рішень; нагадування й контроль для вироблення та підтримки гігієнічних, побутових навичок у дітей; лист-наказ попередньої зміни.

4. Формування уявлень про перспективи діяльності.

Варто запропонувати дітям інформацію про можливі варіанти її діяльності в дитячому закладі; зацікавити їх, уключивши в інтенсивну діяльність, у планування; створити ситуацію вибору діяльності; виявити інтереси й бажання дітей, допомогти співвіднести їх із можливостями закладу, оздоровчої зміни.

Із цією метою слід організувати діагностику інтересів і потреб дітей, розвідку цікавих справ, планування, організаційний збір, дискусійні форми справ на теми, що стосуються вибору дітей, можливостей зміни, ставлення до відпочинку тощо, інтенсивну-різноманітну діяльність, зустрічі з цікавими людьми.

Педагог у цей період є ведучим, організатором, лідером. Для того, щоб кожен почував себе комфортно, потрібна цікава, інформаційно насичена, корисна діяльність. Діти – активні учасники справ, помічники. У перші дні зміни діти найчастіше нездатні самі її організувати, їм потрібна допомога.

Основний період зміничас особистісної самореалізації дитини. Головний мотив цього періоду – вибір видів діяльності, що дають змогу найбільш повно реалізувати особистісний творчий потенціал. Педагог із позиції організатора й керівника переходить на позицію консультанта, координатора, основна роль відводиться учнівському самоврядуванню.

Під дитячим самоврядуванням розуміємо навички повного самообслуговування або звичайний прояв ініціативи й самодіяльності, не пов'язаний із прийняттям та реалізацією управлінських рішень, найчастіше це обмежується тимчасовими рамками, зазвичай одним днем.

Основні завдання органів дитячого самоврядування:

  • 1) забезпечення й захист прав та інтересів вихованців;
  • 2) створення умов для виконання підлітками своїх обов'язків;
  • 3) сприяння творчій і спортивно-оздоровчій діяльності вихованців;
  • 4) створення різноманітних гуртків, товариств, об'єднань, секцій за інтересами;
  • 5) організація співпраці з молодшими вихованцями та з дітьми з інших загонів і закладів оздоровлення й відпочинку.

Найвищий орган самоврядування в дитячому закладі – загальні збори вихованців загону, на яких затверджується положення про самоврядування, обирається його виконавчий орган, визначаються структура й термін повноважень, заслуховується звіт. Учені визначають три типи самоврядування в дитячому закладі [42].

Перший типімітаційний (ігровий). Для нього характерне створення дитячої спільності як наслідування державного устрою: із республіками, парламентами, прокурорами, поліцією й т. ін. Відмінна риса цього типу самоврядування – перевага форми над змістом. Але це не означає, що його варто оцінювати тільки зі знаком мінус.

Другий тип самоврядування – псевдоділовий, або бюрократичний. Цей тип моделює в дитячому середовищі бюрократичний апарат. Під виглядом підготовки лідерів, організаторів, розширення дитячого активу створюються численні ради, штаби, комісії, що обираються на тривалий термін, але не зайняті реальною діяльністю. Цей тип самоврядування носить формалістичний характер, що полягає в ретельно приховуваній грі в керівництво.

Третій тип самоврядуваннядемократичний, творчий. Цей тип самоврядування (у• разі грамотного його втілення) відтворює демократичні принципи відносин і самоорганізації, а не лише форми.

У дитячому самоврядуванні визначають дві важливі функції:

  • 1) забезпечення нормальної роботи колективу, оптимальне розв'язання повсякденних завдань з урахуванням інтересів дітей;
  • 2) підготовка до майбутнього виконання обов'язків щодо участі в керівництві державними й суспільними справами, тобто засвоєння кожним підлітком знань, умінь і навичок управлінської діяльності [41].

Одне з основних завдань педагога – допомогти підліткові в його становленні як самостійної людини.

У міжособистісному плані основний період – це період конфліктів (час "приглядання" минув, висновки й оцінки зроблено). Виникають відносини, які можна розділити на стосунки за симпатіями й ділові відносини. У цей період велику роль починає відігравати суспільна думка, що формується в дитячому колективі.

Основний період зміни часто поділяється на два самостійних етапи:

  • 1 етап – навчально-демонстраційний;
  • 2 етап – демонстраційно-закріплюючий.

Завдання кожного етапу розрізняються за своїм змістом, а мета основного періоду залишається спільною – створення умов для реалізації основного змісту програми зміни стосовно кожної дитини, підлітка.

На першому етапі (навчально-демонстраційному, 5-2-й дні зміни) розв'язуються такі завдання, як:

  • • оволодіння дитиною знаннями й уміннями відповідно до профілю програми, навичок самовизначення у виборі видів діяльності, ролі та позиції в дитячому об'єднанні, що відповідають сподіванням, інтересам і потребам підлітка в саморозвитку;
  • • створення умов для прояву індивідуальності кожної дитини, її творчого й морального потенціалу;
  • • розгортання діяльності клубних просторів розвивавального та прикладного характеру, що відповідають інтересам і запитам дітей та підлітків;
  • • коректування ціннісно-мотиваційних норм спілкування, поведінки, відносин і діяльності;
  • • створення умов для діяльності органів дитячого самоврядування.

На другому етапі (демонстраційно-закріплюючому) розв'язуються

такі завдання:

  • • організація різноманітної творчої діяльності за активної участі дітей у її розробці та проведенні;
  • • створення умов для демонстрації самодіяльності й самостійності учасників програми в органах дитячого самоврядування;
  • • показ дитячих досягнень і надбань через різноманітні форми: ігрові програми, конкурси, турніри, спортивні змагання, навчальні заняття, трудові акції й т. ін.;
  • • показ знань, умінь і навичок, отриманих у роботі клубних об'єднань;
  • • коректування міжособистісних та групових відносин і взаємодій;
  • • аналіз індивідуальних та групових дій, спрямованих на стимулювання успішності учасників програми в різноманітних видах діяльності [41].

Під час основного періоду зміни в роботі акцентуємо не тільки на внутрізагоновій діяльності, але й на міжзагоновій. Причому акцент підсилюється на другому етапі основного періоду.

Ефективна робота педагога з організації діяльності дітей досягається завдяки варіативному підходу, що включає такі форми роботи:

  • 1. Група дітей або одна дитина, котра виконує доручення педагога.
  • 2. Одна дитина або ініціативна група, що зазвичай сама пропонує справу й береться за її організацію, залучення інших дітей.
  • 3. Творча група розробляє ідею, придумує та роздає завдання групам, перевіряє їхню готовність, проводить справу, аналізує разом з усіма.
  • 4. Рада справи обирається з представників від усіх груп загону, обговорює ідею на засіданні ради справи, повертається у свої групи для обговорення ідеї, приймає критику, збирається з новими пропозиціями й зауваженнями, розробляє ідею, продумує завдання, організовує підготовку та проведення, залучення членів загону, проводить справу, аналізує на засіданні ради, аналізує разом з усіма [3].

Таким способом можна готувати й проводити не тільки загонові заходи, а й міжзагонові.

Завершальний період (останні 3-4 дні зміни) – час узагальнення підсумків і самоаналізу дитини. Підліткам треба з'ясувати, чого вони навчилися, що з набутого досвіду може бути корисним у подальшому житті. Значення педагога як головного організатора знову зростає.

Досвід свідчить, що в завершальний період відбувається чимало випадків порушення режиму. Це викликано синдромом швидкого закінчення зміни. Тому завершальний період із погляду безпеки дитини найважливіший. Дитяче об'єднання стає більш згуртованим, спільні інтереси виступають на перший план. Настрій, незважаючи на близьку розлуку, – мажорний.

Педагогічні завдання, що розв'язуються в завершальний період зміни:

  • • груповий аналіз діяльності й демонстрація індивідуальних та групових досягнень;
  • • оцінка й самооцінка учасниками зміни особистісно-значимих результатів участі в програмі;
  • • створення емоційної атмосфери успішного завершення зміни, заохочення найбільш активних учасників діяльності органів самоврядування та центральних справ і подій зміни;
  • • стимулювання позитивних змін в особистісному розвитку учасника зміни як фактора його реадаптації до повернення додому;
  • • організація справ, що знімають психологічний стан тимчасовості перебування, викликаний швидким від'їздом;
  • • діагностика й розробка індивідуальних програм саморозвитку.

Заходи, що допоможуть виконати ці завдання, – підсумковий збір загону, прощальний "вогник", ділові ігри, прес-конференції, творчі справи.

Потрібно знайти баланс між масовими формами роботи розважального характеру та індивідуально-груповими формами, що мають, крім розважальної спрямованості, аналітико-рефлексивну (внутрізагоновий рівень).

Період після перебування в дитячому закладі (термін невизначений, залежить від конкретних обставин) – етап рефлексії, період усебічного аналізу того, що відбувалося під час зміни. Увага особистості фокусується на найзначнішому, найважливішому (позитивному й негативному) із того, що відбулося. Дитина остаточно визначається: чи справдилися її сподівання, чи поїде вона в дитячий заклад ще раз. Нерідко саме висновки в цей період впливають на ставлення дитини до життя в дитячому закладі.

У дитячому загоні можуть виявитися діти з різними рівнями самостійності:

  • 1) дуже активні, досвідчені (які беруть участь у роботі активу табору, у шкільному самоврядуванні, члени дитячих об'єднань тощо);
  • 2) мають деякий досвід самодіяльності;
  • 3) не мають досвіду самодіяльності, самостійності й самоврядування.

У педагога є досить багато способів для навчання підлітків самостійності та самоврядування. Один із них – організація різних за формою органів самоврядування в загоні: черговий командир, коли кожна дитина один день виконує обов'язки командира (або кілька дітей – загальновизнаних чи за бажанням – керують загоном, змінюючись через 3-4 дні); постійний командир; чергування традиційних доручень; творчі групи, пов'язані з підготовкою конкретних справ; ігрові моделі тощо.

Кожна форма по-своєму впливає на дитячу самостійність. Вибір форми залежить від рівня готовності дітей, котрі заїхали. Кожна форма сприяє розвиткові певного рівня самостійності (див. табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Форми органів спрямування

Форма

Дії педагога

Дії дітей

Педагогічний результат

Постійний командир

Навчання алгоритму планування дня; забезпечення інформаційного простору; спільне планування консультації

Під час планування дня враховують інтереси всіх членів групи загону; учаться планувати день; володіють інформацією про день, заплановані справи; організовують режимні моменти

Задоволення дитячих інтересів; реалізація досвіду дітей, їхньої активної позиції; набуття досвіду самоврядування; самостійності

Черговий командир

Навчання алгоритму планування дня; спільне планування дня; консультації

Володіння інформацією про день; учаться планувати день; організація режимних моментів

Занурення в активний навчальний простір; набуття досвіду самоврядування, відповідальності за тимчасовий колектив; реалізація досвіду, самоконтроль; навички спілкування; підвищення самооцінки; набуття нового самоорганізаторського досвіду

Дозвільні групи

Планування гри; участь в ігровій ситуації; її підтримка; створення відповідних структур керування грою

Участь у грі

Занурення в активний навчальний простір; реалізація набутого досвіду дитини; урахування інтересів, наявних можливостей дитини; набуття досвіду самореалізації, відповідальності за колектив

Творчі групи

Навчання колективного планування; навчання різних варіантів організації та проведення заходів; консультації

Планування своєї діяльності; уміння організовувати підготовчу роботу

Занурення в активний навчальний простір завдяки творчій роботі; набуття досвіду організаторської діяльності; навички аналітичної роботи; самоконтроль; реалізація творчих можливостей

Для того щоб самоврядування в загоні було діючим і педагогу вдалося навчити дітей самоорганізації й самодіяльності, потрібно:

  • а) забезпечити дітей повною інформацією про зміну, її програму, навчити вибирати справи та діяльність;
  • б) підвищити компетентність дитини в питанні організації діяльності однолітками, допомогти оволодіти вмінням вести дискусію, планувати роботу, розподіляти доручення, аналізувати свою діяльність, домовлятися, узгоджуючи свої особисті інтереси з інтересами інших членів групи, діяти конструктивно й не допускати конфліктів.

У дитячому закладі для вибору загонових органів самоврядування та передачі деяких повноважень підліткам проводиться організаційний збір загону.

Організаційний збір – це ключова справа організаційного періоду, що розв'язує комплекс завдань:

  • 1) закріплення норм і правил життя в загоні;
  • 2) визначення перспектив спільного життя;
  • 3) вибори органів самоврядування;

У підготовці й проведенні збору повинні активно брати участь усі діти загону.

Попередня підготовка до збору:

  • • провести заходи, що допоможуть виробити загальні норми життя колективу на основі традицій і законів табору;
  • • провести ігри та виконати вправи на виявлення лідерів у загоні;
  • • підготувати дитину до формування своєї особистої мети щодо участі в роботі загону на зміну;
  • • організація роботи самоврядування в загоні (мікрогрупи, черговий командир й т. ін.);
  • • організація планування життєдіяльності загону;
  • • підготовка необхідного обладнання та місця проведення оргзбору загону.

У процесі роботи вагомим є дотримання плану проведення організаційного збору загону, який уключає:

  • Вступну частину:
    • 1. Визначити завдання, які потрібно виконати учасникам збору.
    • 2. Прийняти правила ведення збору:
      • • правило схрещених рук ("Не повторюйся, про це вже говорили");
    • • правило піднятої правої руки ("Прошу слова");
    • • правило вільного мікрофона ("Кожний має право на свою думку й може її висловити");
    • • правило 2 хв ("Обговорювати питання швидко та конструктивно");
    • • правило ідеї ("Будь-яка ідея повинна бути почута");
    • • правило блокнота й ручки ("Незаписана думка – загублена думка");
    • • правило оплесків ("Згодний – аплодуй").
  • 3. Обрати групу (2-3 особи), що фіксує рішення збору. Ця група може називатись інформаційною, пресгрупою тощо.
  • Основну частину:

Обговорення таких питань:

  • 1. Що означає для нас назва зміни (якщо зміна тематична)? Як ми розуміємо свою роль у цій зміні?
  • 2. Нам усім разом доведеться прожити в дитячому закладі 21 день. Хто ми? Які ми? До чого ми всі разом прагнемо? (Постановка спільної мети загону).
  • 3. Щоб стати загоном, потрібно всім разом домовитися про правила життя. Можливо, обговорення правил життя загону відбулося до організаційного збору загону. Тоді на організаційному зборі потрібно урочисто затвердити ці правила (за формою вони можуть бути у вигляді Декларації, Кодексу, Статуту загону тощо).
  • 4. Кожен загін у дитячому закладі – унікальний і не схожий на інший, у кожного є своє обличчя, імідж. До зовнішніх ознак, які відрізняють один загін від іншого, належать:
    • назва загону, що повинна подобатися нам усім і відбивати характер та зміст діяльності нашого загону (основа – мета загону!);
    • девіз загону – короткий афоризм, якому ми слідуємо у своєму житті;
    • загонова пісня й улюблені пісні загону – вечірні, вогнищеві, ліричні, жартівливі й ін.;
    • емблема загону – символічний малюнок, що відбиває назву загону;
    • закони загонового життя, прийняті на зборі й оформлені в куточки;
    • елементи одягу;
    • ігрові загонові умовності – знаки вітання й т. ін.;
    • оформлення загонового місця;
    • загонові ритуали та традиції.
  • 5. Напередодні, проводячи планування, слід домовитися про те, які групи будуть у загоні й чим вони займатимуться. Відбувається затвердження складу груп (якщо цього ще не зроблено, то розподіл за трупами відбувається зараз).
  • 6. Про роль педагога в житті загону. Після того, як усі "посади" названі (командир, фізорг, завгосп, представник в інформаційну раду й ін., тобто ті, хто необхідний у цю зміну), важливо визначити коло обов'язків кожного. Крім обов'язків, складається перелік необхідних якостей і вмінь для кожної посади.
  • 7. Вибори. Вибори ефективніше проводити за допомогою таємного голосування, спираючись на прийняті обов'язки, якості, уміння.
  • 8. Після підрахунку голосів відбувається урочисте оголошення результатів виборів і поздоровлення – вручення знаків розрізнювання (значок, краватка тощо).
  • 9. Інформаційна група зачитує рішення збору.
  • •Завершальна частина

Ось кілька прийомів, використовуваних для завершення організаційного збору загону:

  • • педагог підбиває підсумок збору, вручає пам'ятні подарунки всім учасникам;
  • • діти пишуть листи собі до кінця зміни;
  • • зачитується наказ попередньої зміни;
  • • виконується загальна пісня тощо.

В одному загоні зазвичай від 25 до 30 дітей і два педагоги. У системі колективно-творчого виховання пропонується оптимальний для організації тимчасового колективу варіант формування й організації роботи мікрогрупами.

Мікрогрупи – невелике об'єднання (7-9 осіб) для спілкування та діяльності дитини, підготовка до загонових справ, чергування, обговорення проблем і цікавих тем. Спільні дії в невеликому об'єднанні вчать дітей, як можна організовувати себе й однолітків, самоврядування. Мікрогрупи загону починають складатися в організаційний період. Педагог, проводячи перші колективно-творчі заходи, ігри або конкурси, використовує різні способи формування малих груп. Постійна зміна складу подібних груп допомагає дитині познайомитися з більшою кількістю однолітків. Тоді педагог легко й ефективно сформує в загоні постійні мікрогрупи на основний період [41].

Мікрогрупи бувають тимчасовими (для організації, проведення або участі в загоновій справі) і постійними (для організації життєдіяльності загону протягом усієї зміни).

Мікрогрупи можуть мати особливі назви, це залежить від бажання й фантазії дітей, від сюжету, що лежить в основі загонової програми, від тематики зміни (екіпажі, відділи, творчі майстерні, ланки, компанії, команди, групи тощо).

У разі потреби склад мікрогруп може змінюватися, наприклад у середині основного періоду. Залежно від змісту діяльності мікрогрупи можуть бути такими:

  • • групи з чергуванням традиційних доручень (така форма роботи актуальна для дітей молодшого шкільного віку на невеликий проміжок часу);
  • • групи "за їх діяльністю", як правило, називають творчими (формуються для підготовки та проведення якої-небудь запланованої загонової справи; при цьому враховують якісний склад груп, звертають увагу на різні здібності дітей – лідерські, художні й т. ін.);
  • • ініціативні групи, сформовані для реалізації якоїсь ідеї, ініціативи, висунутої в будь-який момент зміни (такі групи з'являються в другій половині зміни – референтні);
  • • групи за інтересами – групи, що формуються для реалізації діяльності в якомусь певному напрямі (музика, спорт, інтелектуальна діяльність, творчість тощо).

Формування мікрогруп відбувається на загоновому зборі-плануванні, якому передує колективно-творча гра, мета якої – пошук інформації про можливу корисну діяльність у таборі.

Життєдіяльність мікрогрупи має відповідні періоди:

  • • перші дні роботи мікрогрупами – звикання один до одного в роботі, "притирання"; розв'язання мікрогрупових проблем; завдання пропонуються з ініціативи педагогів, вони повинні бути цікавими, не дуже складними й мати яскравий, відчутний результат;
  • • перший тиждень основного періоду – другий етап роботи мікрогруп – самореалізація дітей у своєму загоні. Діти готують справи, запропоновані під час планування, стають організаторами життя свого загону. Педагоги допомагають планувати роботу мікрогруп на день, допомагають дітям освоїти необхідні для підготовки й проведення справ прикладні та організаційні навички;
  • • другий тиждень основного періоду – третій етап роботи мікрогруп; діти вчаться проводити справи не тільки для свого загону, але й для інших, досить самостійно формулюють завдання групи на день, виходячи з плану роботи загону, самостійно планують роботу своєї групи;
  • • третій тиждень основного періоду – четвертий етап роботи мікрогрупи – самостійне планування роботи групи на день, самостійне виконання завдань і забезпечення умов для цього, уміння залучати помічників з інших загонів, фахівців табору, якісний аналіз дня в групі;
  • • підсумковий період – п'ятий етап роботи мікрогруп – проведення підсумкової справи загону, коли від згуртованості та якості дій кожної групи залежить загальний успіх для інших загонів табору [38].

У ході формування груп слід ураховувати такі моменти:

  • • групи повинні формуватися після спільного планування. Тоді розподіл справ між групами не буде принциповим;
  • • якщо групи формуються до загонового планування, то групі доцільніше в ході планування відразу визначитись у виборі напряму діяльності;
  • • важливо, щоб ігрова ситуація, використовувана при формуванні мікрогруп, не заплутала дітей.

Чергування традиційних доручень, зручний спосіб у роботі з дітьми молодшого й середнього шкільного віку. У загоні є справи, які потрібно вирішувати щодня для організації життя в таборі. їх можна розподілити між мікрогрупами, але виконувати одне доручення дітям незабаром набридне. Краще доручення – чергувати, зберігаючи склад груп постійним.

Для наочності та чіткості при зміні доручень між мікрогрупами в загоновий куточок можна помістити спеціальну рубрику або стрілку, яка крутиться, що вказує на чергове доручення мікрогрупи.

Групи змінюють доручення через 4-5 днів. Розглянемо зміну на 21 день, із яких три дні – організаційний період (знайомство, виявлення лідерів, оформлення мікрогруп) і три дні – підсумковий період (підсумкові справи, підготовка до від'їзду додому). На роботу малих груп залишається близько 15 днів. Якщо в загоні п'ять груп, то саме 3-4 дні кожна група може виконувати одне з п'яти доручень. Ці підрахунки приблизні. При плануванні зміни педагог записує в план- сітку роботу мікрогруп за ЧТД.

Пропонуємо орієнтовний список доручень:

Інформаційна група. Інформаційні КТС; стінгазети, листівки, радіопередачі, інформація про події у світі на ранкових інформаційних зборах, інформаційний годинник, реклама справ, подій тощо; організація й проведення конкурсу стінгазет і радіопередач між мікрогрупами.

Дозвіллєва група. Підготовка та проведення справ у загоні, заповнення музичних, ігрових пауз, проведення ігор у загоні, вихід в інші загони й проведення справ, творче чергування в їдальні, екскурсія дитячим закладом, дозвільна частина в організації поїздки.

Дизайнерська (оформлювальна) група. Оформлення рубрик загонового куточка; допомога дозвільній групі в оформленні справ.

Випуск стінгазет у загоні разом з інформаційною групою; навчання дітей у загоні оформлювавших умінь, конкурс на краще оформлення кімнат, виготовлення оформлення до чергування в їдальні, ініціатива в конкурсі газет (оформлення), оформлення загонового місця.

Творчо-сюрпризна група. Сюрприз-нагороди до КТС, заходи в загоні, сюрпризи іменинникам, концерт-сюрприз сусіднім загонам, сюрпризи черговим по їдальні, захід-сюрприз для всього загону (КТС, гра, екскурсія, вечір легенд тощо), сюрприз педагогам, працівникам дитячого закладу.

Чергова група. Підготовка загонового місця до збору загону. Відповідає за чистоту й порядок у кімнатах, на загоновому місці, за виконання режиму дня, підтримку порядку загонового місця та території, чергування по території й організацію чергування в їдальні.

Орієнтовні завдання чергової групи:

  • 1. Чергова група перевіряє чистоту й порядок у житлових кімнатах, проводить конкурс "Найзатишніша кімната", заповнює "Екран чистоти", стежить за виконанням графіка чергувань у кімнатах.
  • 2. Підтримує порядок на загоновому місці.
  • 3. Підтримує порядок у їдальні (красиво оформлює столи, стежить за збиранням посуду).
  • 4. Готує приміщення для загонових справ тощо.
  • 5. Організовує й проводить ігрові та музичні хвилинки протягом дня.
  • 6. Командир чергової групи оформлює план роботи загону наступного дня, стежить за його виконанням.

Спортивна група. Організація та проведення зарядки, допомога фізкерівникам у проведенні спартакіади, рухливі ігри, "веселі старти", організація участі загону в туристичних заходах, проведення зарядки в загоні або спільної зарядки для декількох загонів, допомога в організації походу, проведення спортивних годин у загоні, збереження й утримання в порядку спортінвентарю, організація та проведення пізнавальних заходів на тему "Здоровий спосіб життя".

Чергуючи доручення, діти кожної групи протягом зміни попрацюють в усіх напрямах, навчаються цікавої самостійної організації свого повсякденного життя.

Такий спосіб організації життя в загоні використовують рідко й тільки на початковому етапі зміни, щоб діти набули навичок самоорганізації та самостійності. Але варіанти багатьох структур дитячого самоврядування засновані саме на цьому підході, тому вважаємо, що знайомство з ним буде корисним.

Зазвичай, є зміни й у роботі педагогів-вихователів (соціальних педагогів). Саме вони найчастіше зазнають труднощів у самій організації роботи з мікрогрупами, яка потребує від педагогів уміння швидко організовувати дітей і вчасно приходити на допомогу там, де це потрібно.

Уявімо собі один день із життя загону, у якому працюють п'ять мікрогруп, створених за принципом ЧТД. Командири мікрогруп на ранковому інформаційному зборі повідомляють дітям про те, яку роботу вони повинні виконати:

  • • група № 1 (інформаційна) – готує інформаційну КТС;
  • • група № 2 (оформлювальна) – випускає стінгазету;
  • • група № 3 (сюрпризна) – готує сюрприз (об'ємну іграшку) кухарям дружини;
  • • група № 4 (дозвіллєва) – готує літературну вікторину;
  • • група № 5 (спортивна) – розробляє конкурси до "Веселих стартів".

Для розв'язання поставлених завдань, педагогам потрібно провести таку попередню роботу:

  • а) продумати й підготувати з черговою групою місця для діяльності дітей;
  • б) для групи № 1 – заздалегідь приготувати періодичну пресу (газети, журнали, літературу з КТС);
  • в) для групи № 2 – підготувати ватман, гуаш, пензлики, клей, кольоровий папір, ножиці тощо;
  • г) для групи № 3 – підготувати те саме, що й для групи № 2;
  • г) заздалегідь домовитися, з бібліотекою про роботу групи № 4;
  • д) заздалегідь домовитися з методичним, кабінетом закладу про можливість попрацювати в ньому групі № З і підготувати необхідні матеріали;
  • е) домовитися заздалегідь із сусіднім загоном про можливість попрацювати в холлі, на загоновому місці, з'ясувати, які справи в цей час передбачаються в сусідів, щоб не було накладок (підкоригувати план).

Усі ці пункти педагоги продумують і виконують напередодні роботи мікрогруп.

З огляду на те, що дві групи – № 4 і № 5 – працюють за межами загонового місця, напарникам краще розділитися:

  • • один педагог залишається в загоні з трьома групами в межах свого загону;
  • • другий (із двома групами) іде в бібліотеку та методичний кабінет.

У бібліотеці педагог допомагає дітям розібратися в запропонованій літературі, визначитися щодо етапів роботи. Можна дати вихованцям можливість виявити фантазію та самостійність (якщо вони до цього готові або працюють мікрогрупами вже не перший раз) чи постійно допомагати й направляти дітей, підкидати цікаві ідеї, підтримувати емоційно. Педагог постійно перевіряє, як ідуть справи в групі, яка перебуває в методичному кабінеті.

Другий педагог у цей час – у загоні з трьома групами, що залишилися. Під час роботи мікрогруп він – активний помічник, радник, консультант. У груп № 2 і № 3 – завдання, яке неможливо виконати, не володіючи певними навичками – прийомами оформлення (грунтовка паперу, вирізні та мальовані шрифти тощо). Отже, педагог стає активним учителем, майстром, підказувачем ідей, демонстратором цікавих прийомів.

Під час роботи з інформаційною групою педагог може підказати ідею КТС, радить подивитися цікаві матеріали в періодичній пресі, допомагає придумати реквізит для справи й т. ін.

Другому напарникові потрібно слідкувати за трьома групами та встигати допомогти кожній.

Під час такої роботи педагогу, крім конкретної допомоги у виконанні завдань, варто звертати увагу на взаємини дітей (загальний емоційний стан, комфортність, розподіл обов'язків, якість і динаміку роботи). Своїми спостереженнями напарники обмінюються при підбитті підсумків дня, це можна обговорювати й із дітьми.

Чергові командири, обрані в перші дні, – це, зазвичай, емоційні, творчі діти, котрі не відчувають труднощів у спілкуванні з незнайомими людьми. Але такі особистісні якості не завжди гарантують ділові й організаторські якості. Важливо, щоб це зрозуміли самі діти, а це можливо тільки в процесі спільної діяльності. Тому командир може бути як постійним, так і змінюваним. Поряд із командиром загону можуть бути й командири мікрогруп. Вибори командирів груп і командира загону відбуваються на організаційному зборі загону.

Один із варіантів виборів може бути такий:

  • • спільно складається перелік якостей майбутнього командира (це можна зробити групами, потім кожна група називає по одній якості, доповнюючи перелік, поки не назвуть усі якості, придумані в групі). Сформульовані сподівання колективу. Підліток, котрий претендує на звання командира, повинен співвіднести їх зі своїми особистісними якостями;
  • • спільно складається перелік обов'язків командира. Це теж сформульовані сподівання колективу, але тут дуже важлива позиція педагога. Є низка обов'язків, які дитина не може виконувати відповідно до встановлених правил у таборі, тому вчасне пояснення педагога допоможе в складанні списку обов'язків.

Командир (черговий або постійний) відповідає за організацію дня й проводить його планування з педагогом; стежить за відповідністю запланованих справ; бере участь у роботі ради командирів табору; організовує роботу ради загону; проводить ранковий інформаційний збір і вечірні збори загону;

• вибори командира. Рекомендуємо таємне голосування, коли кожен індивідуально приймає рішення.

Пам'ятайте, що в загоні є діти, які самі виявляють бажання бути командиром. Тому перед виборами педагог повинен запитати в дітей: "Хто хотів би сам запропонувати свою кандидатуру?". Також варто звернути увагу й на той факт, що на посаду командира можна пропонувати тих дітей, котрі самі не заявили про свої бажання, але педагог рекомендує їх.

Імена всіх запропонованих виписуються на аркуші ватману. Після того, як відповідь на запитання отримано, можна переходити до процедури виборів (технічно це організовується так: у кожної дитини – індивідуальний аркуш, на якому вона пише ім'я й прізвище людини, яку обирає);

• наступний крок – підрахунок голосів, оголошення результатів поздоровлення (вручення знаків розрізнювання, подарунків).

Може виявитися, що бажаючих бути командиром більше, ніж передбачалося, тоді до самої процедури виборів потрібно домовитися про таке: "Щоб у кожної людини була можливість побувати в ролі командира загону, можна домовитися, що через який-небудь проміжок часу (3-5 днів) на загальному зборі загону відбувається заміна командира".

Пропонуємо варіанти зміни командирів.

Варіант 1. Якщо це командири мікрогруп, то потрібно, аби попередні командири мікрогруп обов'язково одержали оцінку своєї групи:

  • а) кожна група, порадившись, висловлюється про роботу свого командира; педагоги обов'язково підбивають підсумки роботи командирів, дякують за роботу, дарують сюрпризи кожному з них;
  • б) відповідно до договору про якості й обов'язки командира, група обирає нового командира мікрогрупи.

Варіант 2. Попередній командир сам, за власним бажанням, передає свої атрибути (краватку, хустку, значок, іграшку) комусь із членів своєї групи.

Варіант 3. Після короткої наради вся група (разом із командиром) вирішує, хто з групи буде командиром на наступний термін (4-5 днів). Новобраний командир представляється (представлення може бути у творчій формі). Його вітають.

Якщо навіть командир у своїй групі одержав негативну оцінку роботи, після перевиборів педагогів йому все одно потрібно надати підтримку. Хтось із дітей може образитися через те, чому його не вибрали командиром. В індивідуальній бесіді з такими дітьми треба спробувати розібратися в їхніх особистих рисах характеру й особливостях: що приваблює в інших дітей, а що, навпаки, відштовхує. Щоб вчасно помітити необхідність у такій індивідуальній роботі, педагоги під час перевиборів командира повинні уважно стежити за взаєминами й емоціями всередині груп і допомагати дітям.

Обов'язки чергового командира можна розподілити таким чином:

Варіант 1. Черговий командир переобирається щовечора після аналізу дня або наприкінці "вогника". У такому випадку майже всі діти із загону побувають у ролі лідера.

Діти приділяють велику увагу атрибутам (у чергового командира може бути краватка, хустка значок). Черговий командир дня, який минає, підходить до когось із дітей у колі (обирає) та передає йому атрибут чергового командира. Заздалегідь можна домовитися з дітьми в загоні й дотримуватись умови: двічі не вибирати командиром, віддавати перевагу тим дітям у загоні, хто ще не був командиром.

Варіант 2. Черговий командир – це командир чергової мікрогрупи (у ЧТД це протягом 4–5 днів). Найчастіше черговий командир керує загоном в організаційний період, до організаційного збору загону й обрання постійного лідера та ради загону.

У перші дні зміни педагог може запропонувати чуйній, відповідальній дитині стати командиром.

Зі свого боку, орієнтовний перелік обов'язків у загоні може бути такий:

фізорг загону організовує:

  • • вихід загону на зарядку;
  • • проведення рухливих ігор, спортивних годин разом із педагогом;
  • • участь загону в спартакіаді табору;
  • • справи спортивно-оздоровчої спрямованості (разом із групою дітей).

відповідальний за санітарний стан:

  • • організовує прибирання в кімнатах, на загоновому місці й території, закріпленій за загоном;
  • • вирішує разом із педагогом питання господарсько-побутового характеру;
  • • допомагає в проведенні дня мийдодира (день генерального прибирання та зміни білизни).

Які ще представники органів самоврядування будуть у загоні, залежить від змісту програми табору. Наприклад, творча рада закладу припускає у своєму складі представників від кожного загону. Отже, і їхні обов'язки залежатимуть від того, що плануватиметься в діяльності творчої рад.

Рада загону – це група дітей у загоні, що поєднує командирів мікрогруп, командира загону, фізорга та ін.

Рада загону збирається щовечора (або зранку перед ранковим інформаційним збором). На цьому зборі обговорюють:

  • 1. Емоційний стан і стан роботи в групах, підбивають підсумки прожитого дня або періоду.
  • 2. Проблеми в групі, якщо вони є.
  • 3. Інформацію, із якою діти прийшли із засідань загальнотаборових рад.
  • 4. Детально проговорюється наступний день (спочатку педагог активно допомагає дітям, сам називає обов'язки кожної групи чи якоїсь посади – фізорг і т. ін., згодом командири самостійно обговорюють на зборі роботу для своєї групи на завтра, педагог допомагає в скрутних ситуаціях).
  • 5. Із командирами мікрогруп обов'язково обговорюється результат діяльності кожної групи.
  • 6. Окремо з командиром чергової мікрогрупи (якщо така є в загоні) обговорюються обов'язки чергової групи й чергового командира на завтра (залежно від плану дня та ситуації).

Отже, дитячий загін можна означити як мікросередовище, що об'єднує дітей і створює умови для їхньої творчої діяльності; що характеризується тимчасовістю й автономністю та водночас є педагогічним плацдармом, де створюється сфера справжнього повнокровного життя суб'єктів виховання й ураховуються особливості конкретного довкілля [28].

Позашкільне середовище, у якому формуються людські якості вихованців, є багатофакторним і досить суперечливим. Воно складне, насамперед, для педагогічного управління діяльністю й спілкуванням школярів, його вплив на особистість відбувається стихійно. А тому, щоб подолати ці труднощі, майбутній педагог-вихователь повинен бути добре ознайомлений з особливостями роботи в такому середовищі.

Іноді якийсь блок скорочується (частіше перший і другий), але потрібно, щоб командири володіли ситуацією в групі і вміли сказати про неї, шукали способи розв'язання проблем.

Органи дитячого самоврядування (ОДС) у закладі на кожну конкретну зміну можуть бути різноманітними, що визначається тематикою й змістом зміни.

У таблиці 2.2 зазначені можливі форми роботи органів самоврядування та їхні функції.

Таблиця 2.2

Форми роботи органів дитячого самоврядування

ОДС

Функції

Рада командирів

Обмін інформацією про діяльність загонів; планування спільної діяльності

Рада лідерів об'єднань (рада представників)

Координація діяльності різних об'єднань; розробка програм (якщо такі передбачаються в зміні)

Експертна рада

Експертиза й підтримка авторських проектів, програм та інших результатів діяльності

Творча рада

Розробка й організація різноманітної діяльності (конкурсні програми, свята)

Рада делегацій

Координація діяльності делегацій у програмі зміни; розробка загальних справ; розробка програми розвитку певного напряму табору

Рада редакторів (для журналістської зміни)

Координація професійної діяльності; редакторська робота над матеріалами зміни

Інформаційна рада

Координація діяльності зі створення інформаційного продукту (газети, радіовипуски тощо); організація навчальних занять із журналістики

Рада фізоргів

Організація спортивно-оздоровчої роботи в таборі (разом з інструкторами зі спорту)

Рада здоров'я

Організація просвітницької діяльності для набуття навичок ведення здорового способу життя

Рада завгоспів

Організація роботи для підтримки чистоти й порядку в корпусі та на території дитячого табору

Взаємодія загонових й органів дитячого самоврядування дитячого закладу – це обмін інформацією та реалізація запланованих справ. Взаємодія полягає в такому:

  • • інформування загону про зміст роботи загальнотаборової ради;
  • • організація роботи в загоні з реалізації справ, запланованих радою;
  • • участь загону в запропонованих справах інших загонів;
  • • внесення пропозицій від загону в зміст та організацію діяльності закладу (через представників у раді).

Робота з представниками ОДС у загоні повинна відбуватися щодня. За формою це індивідуальна бесіда з педагогом для координації планів, інформування загону на ранковому або вечірньому зборі загону, аналіз спільних справ і подій.

Аналіз роботи є обов'язковим, це дає змогу вчасно скоригувати ситуацію та залучити всіх дітей до реального керування своїм життям у дитячому закладі.

Аналіз роботи ОДС в загоні доцільно проводити щотижня, організовуючи для цього збір загону. Ці проміжні збори можуть разом із педагогом підготувати самі діти (командири груп, командир загону й ін.).

Аналіз роботи ОДС – це одне із питань збору, іншими можуть бути результати роботи загону за тиждень та визначення плану загону на наступний часовий проміжок.

Анапа роботи груп за тиждень:

  • 1. Вступні слова педагога про мету збору. Нагадування правил збору, передача права ведення збору командирові загону або командирам мікрогруп.
  • 2. Далі збір проводять командири. Аналіз зробленого групою за минулий період: успіхи й досягнення кожного учасника групи та всієї групи в цілому; труднощі в роботі групи; перспективи роботи групи.
  • 3. Думка інших груп про результати роботи.
  • 4. Висновки командирів про результати роботи загону за минулий період, перспективи діяльності. Якщо в загоні прийнято систему стимулів, знаків розрізнювання, то їх можна вручити тим, кого назве група.
  • 5. Ведення збору передається педагогу. Аналіз діяльності командирів, представників рад (якщо немає проблем у діяльності й не потрібні перевибори, то варто відзначити позитивні моменти в роботі дітей, подякувати їм, висловити побажання).
  • 6. Завершення збору: сюрпризи, виконання загонової пісні. Завершальний аналіз роботи ОДС проходить у рамках підбиття підсумків зміни на підсумковому зборі загону.

Слід зауважити, що робота ОДС буде успішною, якщо з перших днів у загоні:

  • • уводиться система чергового командира й проводиться якісний аналіз виконання обов'язків;
  • • у дитини є можливість спробувати себе в різній діяльності, у різних мікрогрупах і ролях;
  • • діти бачать конкретні (нехай навіть невеликі) результати своєї діяльності;
  • • приділяється достатньо уваги навчанню дітей "науки керувати", тобто педагог щодня знаходить час для розмови з дитиною, яка несе відповідальність за інших;
  • • панує атмосфера довіри й спільного вирішення всіх питань, а не диктату та вирішального голосу педагога;
  • • педагог не відпускає дитячу ініціативу на самоплин, думаючи, що діти повинні робити все самостійно, а постійно підказує та підтримує (дотримуючись при цьому відповідної грані – "ступеня невтручання");
  • • виконуючи будь-який обов'язок, дитина відчуває успіх (наприклад можна спробувати дитину-лідера в ролі ведучого якої-небудь справи, програми), особливо це важливо для молодших підлітків;
  • • структура загону відповідає віковим особливостям дітей;
  • • вчасно помічаються й конструктивно вирішуються всі конфліктні ситуації;
  • • педагог, по-справжньому довіряє дітям і дає їм право на помилку [36].

До дитячого самоврядування можна ставитися як до гри, адже й справді ситуації, що пропонуються для ухвалення рішення дітям, уже заздалегідь передбачені педагогом. Але в тому й полягає значення гри, що вона дає особистий досвід проживання ситуації кожному її учасникові, досвід прийняття відповідальності за свої рішення.

Найважливішим змістовим компонентом життєдіяльності дітей і дорослих у дитячому закладі є формування навичок самоврядування, самодіяльності, основою якої можуть стати розробка й прийняття договору як документа, що регулює життя в загоні.

Договір – це результат спільної діяльності дитини та дорослого за узгодження інтересів, потреб, домагань і позицій, що характеризується визначенням перспектив взаємодії, поділом функцій та відповідальності сторін.

Вільна дитина підкоряється правилам. Саме вони допомагають їй відчувати відповідальність за свою роботу, за рівень взаємин. За допомогою правил дитина вчиться контролювати власну поведінку. Зрозуміло, що для цієї мети найкраще підходять правила, вироблені спільно всіма членами співтовариства, тому що дитина завжди охоче виконує ті інструкції, у складанні яких вона сама брала участь, і відкидає схожі установки, якщо не визнає їх своїми.

Правил не повинно бути багато, головна умова – їх лаконічність, зрозумілість та обов'язковість для дотримання і дітьми, і дорослими. Тоді дитина сприйме їх не як зазіхання на її волю, а як запрошення до освоєння нового для неї простору взаємин та взаємодії.

Договірні відносини – досить перспективна форма роботи. Але універсальних методик побудови договірних відносин немає. Основний прийом, що використовується при побудові договірних відносин, – це індивідуальні та колективні бесіди. Причому колективні – це не значить весь загін, це можуть бути дві, три, чотири особи, мала група (аутсайдери, лідери, друзі, діти з однієї делегації, групи за статевими ознаками).

Індивідуальні бесіди – можуть бути різної тривалості за часом залежно від особливостей конкретної дитини й педагога. Важливу роль також відіграють психоемоційний стан дитини та педагога, час, місце проведення бесіди тощо. Один педагог може провести за день 3-4 бесіди, тому що це вимагає максимуму сил, уваги, зосередженості, а інакше ніякого результату не буде або він буде занадто малий, порівняно з витратами.

Розглянемо побудову договірних відносин на прикладі підписання декларації як найбільш простого й доступного методу. Найчастіше цей метод використовується в роботі з дітьми старшого віку з високим рівнем вимог, коли виникають проблеми неприйняття єдиних педагогічних вимог, побутових умов, небажання брати участь у програмі табору.

Поетапну діяльність педагога можна представити таким чином:

  • 1. Діагностика інтересів дітей, які заїхали в дитячий заклад. Цей етап необхідний для збору первинної інформації про дітей. Використовуються відомі всім методи збору інформації, такі як анкетування, опитування, бесіда, спостереження тощо. Реакція дітей на подібний вид роботи цілком адекватна. Не було випадку, щоб дитина відмовилася заповнювати дуже просту анкету. Зазвичай одне з останніх запитань у ній звучить так: "Чого я очікую від цієї зміни?". Дається кілька варіантів відповіді й можливість указати свій варіант. Потім непогано провести збір та обговорити всі отримані варіанти. Результатом обробки "первинної" інформації є виявлення потреб і сподівань дітей.
  • 2. Визначення реально наявних можливостей (педагогічні вимоги, закони, традиції, програма зміни тощо) – дуже важливий етап. Зазвичай сподівання й запити дітей значно перевищують• наявні можливості, і від прийняття або неприйняття реальних можливостей залежать усі подальші дії педагога. Особливу увагу варто звернути на те, щоб усі запропоновані вимоги були обгрунтовані.
  • 3. Коректування запитів дітей, співвіднесення бажаного з реальними можливостями табору. Тут можливі два варіанти: або коректування відбувається, або ж ні. Із дітьми, котрі скоригували свій рівень вимог, проблем не виникає. Можна сміливо переходити до завершального етапу – знайомства з декларацією. А з іншими починається найважча частина – індивідуальні або колективні бесіди. Далі все залежить тільки від майстерності педагога.
  • 4. Оформлення декларації. Визначення перспектив взаємодії. Розподіл обов'язків і відповідальності [14].

Декларація прав й обов'язків членів загону дитячого закладу може мати такий вигляд: обговоривши на загальному зборі проблеми прав та обов'язків усіх учасників, визнаючи принципи, проголошені в Конвенції про права дитини, з огляду на особливості життєдіяльності дитячого закладу, педагоги мають бути переконані в тому, що інтереси дітей пріоритетні стосовно дорослих інтересів, але їхня реалізація повинна бути спрямована на позитивний розвиток і не наражати на небезпеку життя дитини, розуміючи, що кожна хвилина життя в дитячому таборі має бути віддана радості, іграм, пізнанню нового в навколишньому світі й самого себе, домовилися про те, що:

дорослі:

  • • планують та організовують діяльність у загоні, забезпечуючи рівноправну участь дітей, визнаючи їх своїми партнерами;
  • • забезпечують права кожної дитини на збереження своєї індивідуальності, вільне вираження власних поглядів і думок, поважають її право на свободу думки; жодна дитина не може бути об'єктом утручання в здійснення її прав на особисте життя, таємницю кореспонденції, об'єктом зазіхання на її честь і репутацію;
  • • забороняють дії й рішення дитини, що загрожують її життю та здоров'ю, життю й здоров'ю оточуючих, які наносять шкоду природі;

діти:

  • • мають право на увагу до своєї думки, на вираження та відстоювання своєї думки в загоні, у дитячому таборі;
  • • звертаються за допомогою й порадою до будь-кого з дорослих у дитячому таборі;
  • • самостійно вибирають види діяльності, передбачені програмою зміни й планами загону;
  • • виконують правила дитячого гуртожитку, дбайливо ставляться до майна дитячого табору, беруть участь у самообслуговуванні, дотримуються розпорядку дня;
  • • не роблять дій, що наносять шкоду особистому здоров'ю та здоров'ю оточуючих, що становить небезпеку для їхнього життя;

діти і дорослі:

• визнають основною цінністю загону дитячого закладу кожну конкретну людину з її думками, почуттями, інтересами.

Після колективного схвалення й індивідуального підписання декларації дисциплінарних проблем у загоні стає значно менше. Підвищується рівень благополуччя дітей, зростає їхня активність і залучення до виконання програми закладу та загону.

З огляду на окреслене стосовно специфіки виховної діяльності в дитячому закладі, доцільно, на нашу думку, більш детально зупинитися на аналізі правил роботи з дітьми й підлітками, яких повинен дотримуватися педагог-вихователь (соціальний педагог), працюючи в ньому:

  • 1) виховання через діяльність;
  • 2) діяльність дітей має бути суспільно керованою, соціально значущою та побудованою на їхніх інтересах і захопленнях;
  • 3) життя в загоні повинне давати вихованцям максимум позитивних вражень;
  • 4) потрібно дотримуватися правил педагогічної етики.

Зупинимося більш конкретно на аналізі роботи соціального педагога (педагога-вихователя). Першого ж дня перебування дітей у дитячому закладі педагог-організатор знайомить їх, формує загін; веде розповідь про дитячий заклад (територію), про закони життя в ньому, про правила поведінки на його території, у кімнатах; знайомить із режимом дня; складає проект оформлення загонового місця; випускає стінгазету "Здрастуй, літо!".

Перед обідом педагогу слід пояснити дітям: о котрій годині обід; відвідування їдальні всіма вихованцями організоване без запізнень; у їдальні самообслуговування, за столом усі сидять тихо; їсти не поспішаючи, з'їдати все.

Перед сном показати, як розстелити ліжко; як і де складати покривало; як і де повісити одяг; лежати краще на правому боці, розмовляти тихо, бережно ставитися до майна (постелі) закладу й т. ін.

Після тихої години показати, як застеляти ліжко; провести конкурс "Хто краще застелить ліжко"; провести цікаву ігрову годину; вивчити 1-2 дитячі пісні; приступити до оформлення спалень; наголосити на постійному підтриманні чистоти в спальних кімнатах тощо.

Після вечері провести збір – вогник "Будьмо знайомі". Педагог повинен продумати місце проведення вогника (це може бути тихий, спокійний куточок табору); продумати, як розмістити дітей, щоб кожному було зручно. Розпочинається, як правило, збір-вогник із легкої, задушевної пісні, яку вивчили в таборі. Веде збір педагог- організатор, у руках якого – талісман, що передається з рук у руки. Педагог-організатор розпочинає розповідь про себе, бажано щось зіграти, прочитати, виконати пісню, танець... Потім із передачею талісману діти розповідають про себе:

  • • як звати;
  • • звідки приїхав;
  • • улюблене заняття;
  • • яке доручення виконував у школі;
  • • чого хоче навчитися сам і чого може навчити інших;
  • • співає, танцює, читає вірші тощо.

Після розповіді вивчають нові пісні, масовки, проводять ігри. На цьому зборі діти дізнаються один про одного, піднімається їхній настрій.

Після вечері вихованцям доцільно розказати про особисту гігієну перед сном тощо.

У перший же день педагогу-вихователю слід зібрати інформацію про дітей, провівши опитування.

Зміст опитувальника може бути таким:

  • 1. Прізвище, ім'я та по батькові дитини.
  • 2. Дата, місяць, рік народження.
  • 3. Домашня адреса.
  • 4. У якому гуртку, спортивній секції займався та в якому хотів би займатись у таборі.
  • 5. Улюблене заняття.
  • 6. Відомості про батьків: мама, тато, прізвище, ім'я, по батькові, де працюють.
  • 7. Стан здоров'я, спортивна підготовка (уміння плавати).
  • 8. Особлива інформація, яку повинен знати вожатий про дитину (чогось боїться, наявність алергії тощо).

Вивчення колективу може здійснюватися протягом тижня, адже від того, наскільки вдало воно буде організоване, залежатиме процес

подальшої взаємодії між членами конкретного тимчасового колективу та психологічний клімат у ньому.

У дитячому закладі педагог-вихователь (соціальний педагог) працює з тимчасовим дитячим колективом. Урахування особливостей педагогічного процесу в житті закладу ( поєднання різних виховних процесів, які дають змогу дітям швидше, а також вільніше виявити себе в нових умовах і в новому колективі) допоможе соціальному педагогу чітко визначити характер діяльності загону як колективу, впливати на внутрішньоколективні та міжособистісні стосунки, визначати свою особисту позицію, стиль відносин із дітьми тощо.

Отже, робота соціального педагога з дітьми, як і розвиток колективу, поділяється на кілька етапів, кожен із яких має свої особливості.

На першій стадії педагог:

  • • вивчає й аналізує поведінку дітей, їхні індивідуальні особливості, нахили, інтереси, здібності;
  • • повідомляє основну інформацію про заклад, його можливості, допомагає дітям пізнати одне одного, потоваришувати;
  • • створює умови для їхньої різноманітної діяльності;
  • • проектує перспективи їхнього розвитку протягом оздоровчої зміни.

На другій стадії педагог:

  • • виступає наставником дитячого самоуправління;
  • • допомагає активу налагодити роботу, учить планувати, здійснювати, аналізувати й координувати життя загону із загальними справами;
  • • із допомогою активу впливає на формування колективу, суспільної думки, позитивного психологічного мікроклімату, поведінку та вчинки членів загону;
  • • аналізує їхні мотиви, навчає психологічної самооцінки, само- корекції вихованців свого загону.

На третій стадії педагог разом із загоновим самоуправлінням продовжує допомагати формуванню й розвитку в дитячому колективі гуманних відносин і піклування одне про одного, проводить індивідуальну виховну роботу.

На четвертій стадії педагог допомагає дітям узагальнити результати роботи загону, проаналізувати вдачі та невдачі, накреслити перспективи подальших справ у школі, за місцем проживання, інших дитячих колективах й організаціях.

З аналізу соціально-педагогічної та психологічної літератури, досвіду діяльності літніх оздоровчих закладів стверджуємо, що найсуттєвішими й найтиповішими особливостями тимчасового колективу є:

  • • короткочасність, яка обумовлена обмеженими термінами початку та завершення свого офіційного існування й цим породжуються динамізм, інтенсифікація діяльності та спілкування;
  • • збірність, що ставить вожатих перед необхідністю використовувати й враховувати досвід життєдіяльності, спілкування, якого діти набули в шкільних колективах;
  • • автономність, тобто тимчасова ізольованість від сім'ї, школи, звичного оточення, товаришів, що створює об'єктивні умови для здійснення єдиних педагогічних вимог.

Результати аналізу роботи педагогічних колективів оздоровчих закладів свідчать, що основними причинами конфліктів, непорозумінь і труднощів у спілкуванні з вихованцями є: 1) нездатність соціальних педагогів і вожатих установити з ними дружні контакти; 2) одноманітність технік індивідуального й колективного впливу в різноманітних педагогічних ситуаціях тощо.

Часто це пояснюється неправильною психолого-педагогічною організацією, переоцінкою ролі виховного заходу, плануванням без урахування інтересів і запитів дітей, авторитарністю виховання, почасти недоліками сімейного виховання й шкільного життя (оскільки в загоні перебувають діти, які представляють різні культури та різні стилі виховання як у сім'ї, так і в школі).

У дитячих закладах оздоровлення й відпочинку з перших днів виокремлюються чотири основні групи дітей.

I група – вихованці із соціально-позитивною колективістською спрямованістю. Вони товариські, відгукуються на прохання дорослих та однолітків, відповідально ставляться до своїх доручень, справ загону, володіють навичками самообслуговування, життя в колективі тощо. Такі діти одразу ж стають помічниками дорослих, шефами менших.

II група – "відкритий пасив". Ці вихованці займають очікувальну позицію, не виявляють ініціативи, проте можуть виявити активність за певного стимулювання їх із боку дорослих. Представники цієї групи, як правило, слухняні, проте надмірне опікування з боку дорослих пригнічує розвиток їхньої ініціативи, самостійності та активності. У результаті очевидна пасивність і намагання залишитись осторонь. Саме дитячий заклад має стати в пригоді цій групі дітей у розвитку їхньої самостійності й намагання активного самоствердження.

III група – негативно налаштовані. Це вихованці, які примусово привезені до дитячого закладу. Зазвичай їм важко змиритися з режимом і дисциплінарними обмеженнями, яких діти не мали в домашніх умовах. Аналіз поведінки цієї групи вихованців свідчить про те, що авторитет батьків для них невисокий, вони звикли вирішувати, як проводити свій час; у них завищена самооцінка, що межує із зазнайством та нещирістю. Прикро, що в цілому підлітків – представників цієї групи – із роками стає дедалі більше. Це вимагає додаткових зусиль із боку педагогічних колективів у пошуку форм співробітництва й взаємодії з такими підлітками. Створення атмосфери творчого співробітництва, умов, спрямованих на розвиток культури поведінки, емпатії у відносинах з однолітками та дорослими, індивідуальний і диференційований підхід до таких дітей, правильний педагогічний інструментарій допоможуть соціальному педагогу переорієнтувати негативні установки цих вихованців.

IV група (малочисельна) – діти, які мають відхилення в психічному або фізичному розвитку. їх утомлює галас, вони прагнуть лишитися на самоті, що в умовах літнього оздоровчого закладу досить складно. Дискомфортне становище в колективі, непорозуміння з оточуючими, відсутність друзів провокує їх на агресію, скарги або ж конформістську позицію. До 10 % дітей різного віку не можуть жити автономно від сім'ї, вони важко переносять розлуку, негативно ставляться до колективних справ, веселих ігор, тому що всі їхні думки пов'язані з очікуванням батьків.

Специфічною особливістю діяльності літнього закладу є дотримання вихованцями обов'язків із самообслуговування (догляду за своїми речами, чистотою тіла тощо). У цьому контексті доцільно відзначити, що ті діти, яких удома не привчили до самостійності та самообслуговування, також відчувають дискомфорт і негативне ставлення оточуючих.

Наступною важливою для кожного вихованця особливістю літнього оздоровчого закладу є оцінка корисності його справ, умінь, старань, отримана від педагога-вихователя в процесі співробітництва.

У дитячому оздоровчому закладі організовують різноманітні види діяльності дітей (пізнавальну, трудову, спортивну, художню, ігрову, суспільну, краєзнавчу, благодійницьку, екологічну, туристичну тощо), їх зміст і співвідношення видів залежать від віку та рівня розвитку дитини, від переважання ігрової діяльності в молодшому віці до суспільної ціннісно орієнтованої в підлітковому, коли виникає гостра потреба в соціально значущих видах діяльності, у неформальному спілкуванні, зростає роль спортивно-змагальних форм дозвілля.

Отже, у дитячому закладі оздоровлення й відпочинку соціальний педагог працює з тимчасовим дитячим колективом, у якому відбувається особистісне становлення кожного вихованця. Саме тут, у таборі, педагоги якомога більше уваги приділяють оздоровчій, трудовій, художній, пізнавальній діяльності дітей. Виховний процес в умовах тимчасового колективу має специфічні особливості, які визначаються насамперед тим, що дозвілля тут є і часом відпочинку, і засобом самовиховання та саморозвитку, а вся виховна діяльність грунтується на добровільності, зацікавленості, активності самих вихованців, на задоволенні їхніх інтересів, прагнень, створенні душевного комфорту. У таборі дітей важко примусити займатися тим, що їм не цікаво, а тому у виховній роботі педагогу слід спиратися насамперед на інтереси дітей, груп, загонів. Спочатку зацікавити, і на цій основі будувати всю подальшу роботу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >