< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Підходи до оцінки ефективності видатків місцевих бюджетів

В умовах ринкової економіки місцеві бюджети відіграють визначальну роль у регулюванні соціально-економічних процесів на регіональному рівні. Видатки місцевих бюджетів є джерелом забезпечення суспільних послуг, стимулюють сукупне споживання та покращення добробуту населения, що сприяє економічному пожвавленню. Однак для їх здійснення необхідні фінансові ресурси, які здебільшого вилучаються з реальної економіки у вигляді податків та інших фіскальних платежів, що є стримуючим фактором розвитку економіки. Тому позитивно впливатимуть на економічну систему лише ті бюджетні видатки, корисний ефект від яких перевищуватиме втрати економіки від фіскальної діяльності держави. Дотриматися цієї умови на практиці дуже складно з огляду на особливості підготовки і ухвалення рішень у бюджетній сфері.

Документи щодо розподілу суспільних коштів у демократичній країні ухвалюються у процесі затвердження бюджету представницькими органами влади. Тому проблему забезпечення умов для позитивного впливу системи формування місцевих бюджетів на соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць необхідно розв'язувати з урахуванням специфіки ухвалення таких рішень. На відміну від ринкового господарства, функціонування якого на засадах вільної конкуренції зумовлює зростання економічної ефективності та раціональний розподіл фінансових ресурсів, у бюджетній сфері існує чимало як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників, які часто призводять до протилежного.

Враховуючи ці особливості, на нашу думку, доцільно виокремити дві групи факторів, які впливають на розподіл бюджетних ресурсів. До першої належать специфічні риси функціонування політичних інститутів та мотиви їх поведінки в ухваленні рішень, до другої – інформаційне та аналітичне забезпечення осіб, що впливають на прийняття рішень у бюджетному процесі.

Домінуючого значення у цьому випадку набуває діяльність політичних інститутів, які отримали перемогу на виборах і значною мірою впливають на прийняття нормативно-правових актів у представницьких органах влади. Тому стратегічним завданням для забезпечення спрямування бюджетних коштів на фінансування тих видатків, що найбільше відповідають критеріям соціальної справедливості й економічної ефективності, повинно бути створення середовища, в якому основним мотивом для прийняття політичних рішень депутатами були б інтереси виборців, крім того, мінімізувалися б ризики для громадян, інтереси яких представлені депутатською меншістю. Для цього вчені пропонують сформувати ефективні процедури прийняття та виконання бюджетних рішень, що дозволило б створити жорсткі регламентуючі норми для бюджетних видатків та дотримання бюджетної політики, а також забезпечити прозорість бюджетного процесу[1].

Різноманітні розрахунки, які проводяться фахівцями для оцінки ефективності видатків та обґрунтування доцільності або недоцільності певних видатків у процедурі ухвалення бюджетних рішень, мають допоміжний характер. Незважаючи на це, саме за допомогою аналітичних досліджень можна детально з'ясувати наслідки від залучених коштів і здійснення бюджетних витрат, тобто визначити ефективність відповідних видатків. В умовах прозорості бюджетного процесу наявність об'єктивних висновків про такі дії відіграє важливу роль у забезпеченні бажаного впливу місцевих бюджетів на соціально-економічний розвиток територій.

Найуніверсальнішим методом, який застосовують для детальної оцінки наслідків бюджетних рішень для соціально-економічного розвитку в багатьох розвинених країнах, є аналіз "вигоди-витрати". Він ґрунтується на застосуванні критерію Калдора-Гікса, відповідно до якого стратегію можна прийняти тільки тоді, якщо ті, хто виграє від такої стратегії, можуть компенсувати збитки тим, хто їх зазнав, без погіршення свого початкового рівня добробуту[2]. Суть методу зводиться до порівняння грошової оцінки усіх позитивних та негативних наслідків від акумулювання в бюджеті фінансових ресурсів і їх витрачання з урахуванням зміни їх вартості в часі.

Враховуючи відсутність прямої фінансової вигоди від здійснення переважної більшості бюджетних видатків, найбільшою проблемою в аналізі "вигід-витрат" є проведення вартісної оцінки користі від таких видатків. Ця проблема привертає значну увагу провідних вчених-фінансистів. Так, американським фінансистом, лауреатом Нобелівської премії Джозефом Е. Стігліцом у підручнику "Економіка державного сектору" запропоновано оцінювати вигоди від бюджетних витрат шляхом їх порівняння з аналогічними благами, які пропонуються на ринку, або за допомогою непрямих способів з'ясування економічної вигоди[3]. На нашу думку, такий підхід до визначення економічної вигоди від бюджетних витрат є достатньо обґрунтованим та логічним, незважаючи на певну абстрактність такої оцінки.

Відомий німецький вчений-фінансист Шарль Бланкарт також пропонує низку способів для непрямої оцінки вигоди за допомогою дослідження сфер і форм прояву наслідків споживання суспільних благ. Такими методами є економія факторів, замінність і взаємодоповнюваність, метод обліку витрат, метод зіставлення ринкових цін, дослідження динаміки міграції, гіпотеза виборця-центриста, всенародний референдум, "польовий" експеримент, функції індивідуального добробуту[4]. Базою для проведення аналізу з використанням цих методик, на думку науковця, повинні бути дані про становище на приватних ринках, політичну ситуацію, дані опитувань населення.

На наше переконання, вирішуючи проблему побудови досконалої системи оцінки ефективності видатків місцевих бюджетів, а також їх впливу на соціально-економічний розвиток регіонів в Україні, необхідно враховувати особливості функціонування найважливіших суспільно-економічних систем та інституцій. Загалом застосування різноманітних відомих методик в нашій державі ускладнюється високою динамікою зміни інституційного середовища, а також різкою зміною економічних та соціальних показників її розвитку. В таких умовах надзвичайно важко виявляти усталені зв'язки між певними параметрами, а також прогнозувати їх збереження на тривалий період (час експлуатації основних фондів).

У розвинутих країнах велику роль у здійсненні оцінки ефективності від бюджетних видатків відводять непрямим методам. Зокрема, за допомогою фіксування змін на ринках товарів, суміжних із благами, які генерують бюджетні витрати, визначають їхню реальну вартість. Однак існує чимало факторів, які ускладнюють застосування цього методу в Україні: по-перше, це значна частка тіньового сектору, що зумовлює відсутність вірогідної та детальної інформації про функціонування економіки; по-друге, недосконалість системи збору, консолідації й оприлюднення статистичної інформації про діяльність економічних суб'єктів; по-третє, значний вплив неекономічних факторів на діяльність останніх. Тому сьогодні в нашій країні практично неможливо робити чіткі висновки про ефективність бюджетних видатків на основі вивчення динаміки на ринках замінних і взаємодоповнюваних товарів.

Формування місцевих бюджетів передбачає зокрема надання безкоштовних для споживачів суспільних послуг. Тому корисність таких заходів можна визначати шляхом підрахунку економії витрат суб'єктів господарювання. На відміну від вищеописаного методу, йому притаманна більша точність прогнозованих результатів. Тому, оцінюючи ефективність видатків місцевих бюджетів обійтися без такого методу визначення вигоди практично неможливо. Однак при цьому слід враховувати складність отримання необхідної достовірної інформації, що, безумовно, позначиться як на тривалості часу, необхідного для проведення дослідження, так і на вартості останнього.

З утвердженням ринкових відносин в Україні майже в усіх секторах вітчизняної економіки привабливішим для застосування стає метод визначення вартості благ, які населення отримує за рахунок бюджетних видатків, на основі їх порівняння з аналогічними благами, що пропонуються на ринку. При цьому потрібно зважати на недосконалість конкуренції, а також прогнозувати динаміку попиту на товари в майбутньому. Сферою застосування описаного методу можуть бути видатки, призначені для продукування як економічних, так і соціальних благ, на які встановлена ринком ціна.

Застосовувати індикатори міграції населення для оцінки ефективності видатків місцевих бюджетів у нашій країні досить проблематично. Так, можна навести вагомі аргументи, які ставлять під сумнів вірогідність припущення про визначальний вплив суспільних послуг на ухвалення рішення про переїзд. Такими аргументами є наявність значних витрат на переїзд, існування неекономічних факторів, які перешкоджають зміні місця проживання тощо.

В умовах розвиненої демократії та стабільного політичного становища існує також можливість з'ясування корисності тих чи інших бюджетних витрат на підставі поведінки виборців. У такому разі вважається, що вирішальне значення для ухвалення колективного рішення має позиція медіанного виборця. Відповідно до гіпотези виборця-центриста, на основі значної кількості голосувань або ж попередніх оцінок бюджетних видатків, можна спрогнозувати оцінку вартості благ, які отримує населення від їх реалізації. Проте, зважаючи на нестабільність політичної ситуації в Україні, інколи важко навіть виявити медіанного виборця, не кажучи вже про його оцінку суспільних послуг. Відповідно до цього, можливість використання такого методу в нашій країні сьогодні практично відсутня.

В окремих випадках у розвинутих демократичних країнах застосовується практика використання результатів референдуму для проведення грошової оцінки вигоди від видатків бюджету. Однак використовувати цей метод оцінки економічного ефекту у вітчизняних умовах недоцільно. Причиною цього є те, що в Україні відсутній досвід проведення таких референдумів.

Використання "польового експерименту" покликане уникнути негативних проявів, які притаманні прямим методам з'ясування ставлення населення до видатків місцевих бюджетів. У нього завжди існують підстави для певної стратегічної поведінки, що спричиняє відхилення результатів, одержаних прямими способами від реальної оцінки вартості благ. У ході "польового експерименту" проводять багаторазові опитування громадян з моделюванням різних варіантів розвитку подій, на підставі чого з'ясовують їхнє ставлення до бюджетних витрат. Перевагами цього методу є відносна простота проведення дослідження, а також висока точність одержаних результатів. Враховуючи вищесказане, можна стверджувати про можливість і доцільність його застосування в Україні.

Кінцевою метою здійснення бюджетних видатків є забезпечення індивідуального добробуту громадян, тому важливе значення для оцінки ефективності видатків місцевих бюджетів має з'ясування сприйняття їх корисності безпосередньо населенням, яке можна дослідити за допомогою опитувань. Організовуючи такі опитування в Україні, слід враховувати значне розшарування населення за рівнем добробуту, що, безумовно, позначиться на декларованій готовності платити за додаткові блага.

Таким чином, дослідження можливостей застосування різноманітних відомих методик оцінки ефективності видатків місцевих бюджетів дає змогу встановити певні обмеження щодо їх використання в Україні. Це пояснюється нестабільністю перехідного періоду та обмеженістю демократичних традицій у бюджетному процесі. Використання методик оцінки економічного ефекту в сучасних вітчизняних умовах, на відміну від розвинених країн, вимагатиме більших витрат; натомість одержані результати в багатьох випадках будуть менш точними. Тому сьогодні за допомогою методу аналізу "вигоди-витрати" доцільно вивчати ефективність масштабних бюджетних видатків, які в майбутньому генеруватимуть значні матеріальні вигоди.

Враховуючи труднощі використання методу "вигоди-витрати" для оцінки ефективності видатків місцевих бюджетів, на нашу думку, сьогодні варто чітко окреслити рамки його застосування. Перше таке обмеження, яке, до речі, широко використовують у розвинутих країнах, повинне стосуватися розміру бюджетних видатків. У країнах Європейського Союзу воно встановлено на рівні 5 млн. євро

[5]. Це пов'язано зі значною вартістю такого дослідження і необхідністю врахування принципу ефективності при його проведенні. Окрім цього, зважаючи на значні складнощі в отриманні всієї необхідної інформації, високі ризики, а також відсутність практичного досвіду, сьогодні можна говорити про доцільність його використання переважно у сферах, де легше визначати параметри бюджетних видатків насамперед при здійсненні інвестування в реальний сектор економіки, а також інфраструктуру.

Для оцінки ефективності бюджетних видатків, вигоди яких виражені у формі певних результатів соціального характеру, можна використовувати методи аналізу "витрати-ефективність" та "витрати-корисність". Суть першого зводиться до порівняння однотипних альтернативних видатків на основі зіставлення вигід, виражених у натуральних показниках на одиницю витрат, які потребує реалізація проекту. Аналіз "витрати-корисність", на відміну від першого, передбачає порівняння кількох складових (зазвичай, двох) вигоди, які також виражені у натуральній формі на одиницю витрат[6].

Позитивний вплив від застосування методик оцінки ефективності видатків місцевих бюджетів спостерігатиметься тоді, коли будуть сформовані умови для забезпечення об'єктивності та неупередженості при її проведенні. Як зазначалося вище, в основі поведінки політиків, які приймають найважливіші рішення про спрямування бюджетних ресурсів, часто лежать мотиви, які не завжди збігаються з результатами об'єктивного аналізу. Через це вони часто зацікавлені в тому, щоби при проведенні аналізу доцільності бюджетних рішень були одержані результати, які відповідали б їхнім власним цілям[7]. Для мінімізації такого впливу повинно бути сформоване відповідне інституційне середовище, в якому відбувається ухвалення рішень про формуванні і використання суспільних ресурсів. Основними принципами його забезпечення мають стати досягнення прозорості бюджетного процесу, наукова обґрунтованість та активне залучення громадського контролю.

Заходи щодо підвищення ефективності бюджетних видатків неодмінно мають включати запровадження об'єктивних методик визначення ефективності альтернативних видатків бюджету. Методики визначення результативності витрат місцевих бюджету мають забезпечувати диференційований підхід, що враховує як обсяги видатків, так і сфери, у яких вони здійснюються.

ІНФОРМАЦІЙНІ МАТЕРІАЛИ

УЖГОРОДСЬКА МІСЬКА РАДА сесія VI скликання

РІШЕННЯ

Про прийняття коштів на здійснення видатків місцевого бюджету на 2016 рік

Керуючись статтею 93 Бюджетного Кодексу України, на підставі Договору "Про передачу коштів на здійснення видатків місцевих бюджетів" від 8 липня 2015 року, статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", міська рада

ВИРІШИЛА:

  • 1. Прийняти кошти на здійснення видатків місцевого бюджету на 2016 рік по наданню послугз охорони здоров'я населенню Ужгородського району у вигляді міжбюджетного трансферту в сумі 3800000,00 грн (три мільйони вісімсот тисяч грн 00 коп.).
  • 2. Затвердити Договір між Ужгородською міською радою, Ужгородською районною державною адміністрацією, Ужгородською районною радою про передачу коштів на здійснення видатків місцевих бюджетів від 8 липня 2015 року (додається).
  • 3. Контроль за виконанням рішення покласти на заступника міського голови Фленька В.Ю.

Міський голова

В. Погорелов

Договір

про передачу коштів на здійснення видатків місцевих бюджетів

"_____"______________ 2015 року м. Ужгород

Керуючись статтею 93 Бюджетного Кодексу України, Ужгородська міська рада, Ужгородська районна рада та Ужгородська районна державна адміністрація склали договір про наступне:

  • 1. Ужгородська районна рада замовляє, а Ужгородська міська рада надає у 2016 році послуги з охорони здоров'я населенню Ужгородського району за видами медичної практики, які відсутні в лікувально-профілактичних закладах Ужгородського району на суму 3800000 грн (три мільйони вісімсот тисяч 00 копійок).
  • 2. Ужгородська районна рада передає кошти на здійснення видатків місцевих бюджетів на 2016 рік, по наданню послуг з охорони здоров'я населенню Ужгородського районну за видами медичної практики, які відсутні в лікувально-профілактичних закладах Ужгородського району. Ужгородській міській раді в сумі 3800000 грн (три мільйони вісімсот тисяч 00 копійок).
  • 3. Ужгородська міська рада приймає кошти на здійснення видатків місцевих бюджетів на 2016 рік з надання послуг з охорони здоров'я населенню Ужгородського районну за видами медичної практики, які відсутні в лікувально-профілактичних закладах Ужгородського району стаціонарними відділеннями міської дитячої клінічної лікарні, міського пологового будинку в сумі 3800000 грн (три мільйони вісімсот тисяч 00 копійок).
  • 4. Відділ охорони здоров'я Ужгородської міської ради зобов'язується щомісячно подавати зведений звіт про використання коштів міжбюджетного трансферту до 15 числа місяця, наступного за звітним, у відділ охорони здоров'я Ужгородської районної державної адміністрації та сприяти проведенню систематичних звірок з медичними закладами м. Ужгорода.
  • 5. Основним підтвердним документом для госпіталізації жителів Ужгородського району є направлення лікарів медичних закладів Ужгородського району та екстреної медичної допомоги.

Госпіталізація за самозверненнями (крім ургентних випадків), направленнями відомчих та приватних медичних закладів, які не перебувають у цивільно-правових відносинах з відділом охорони здоров'я Ужгородської райдержадміністрації, у звіти не вноситься та не береться до уваги при розрахунках використання коштів трансферту.

  • 6. Ужгородська міська рада зобов'язується у 2016 році фінансувати заклади охорони здоров'я за видатками по наданню послуг з охорони здоров'я згідно з кошторисами.
  • 7. Договір вступає в силу після затвердження на сесіях Ужгородської міської ради та Ужгородської районної ради і діє з 1 січня до 31 грудня 2016 року.
  • 8. У випадку, якщо видатки на лікування жителів Ужгородського району перевищують або є меншими за суму міжбюджетного трансферту, різниця враховується при розрахунках трансферту в наступних бюджетних періодах.
  • 9. Даний договір складено в шести примірниках, по два для кожної сторони, які мають однакову юридичну силу.

В.о. голови Ужгородської районної

державної адміністрації О.-В.В. Гарновдій

В.о. голови Ужгородської районної ради

С.Я. Мацко

Таблиця 2.А

Видатки загального фонду місцевих бюджетів України за 2014 рік (млн грн)

Найменування

Усього

Види бюджетів

бюджет АР Крим, обласні, міські (міст Києва та Севастополя) бюджети

міст республіканського (АР Крим), обласного значення

районні

міст районного значення

селищні

сільські

Державне управління

7905,87

792,80

2916,96

489,34

329,75

443,36

2933,66

Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави

120,89

0,35

14,25

23,18

1,08

27,35

54,68

Освіта

64508,10

15308,66

20434,96

23217,52

1383,91

1239,09

2923,96

Охорона здоров'я

42726,26

21199,20

10759,67

10751,58

1,07

8,32

6,41

Соціальний захист та соціальне забезпечення

54930,47

5448,14

21079,73

28282,26

18,68

21,14

80,53

Житлово-комунальне господарство

3815,08

565,93

2421,90

13,73

281,65

213,30

318,57

Культура і мистецтво

7512,46

2005,98

2177,39

2141,59

62,78

137,23

987,49

Засоби масової інформації

209,82

74,47

72,13

56,95

5,54

0,18

0,56

Фізична культура і спорт

1682,28

636,42

655,17

358,54

9,33

8,81

14,01

Будівництво

22,21

5,16

9,24

2,13

1,24

0,42

4,01

Сільське і лісове господарство, рибне господарство та мисливство

65,46

12,60

7,65

14,42

2,78

3,49

24,51

Транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика

2717,87

525,06

1883,34

274,30

1,65

3,16

30,35

Інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю

275,13

157,56

94,36

11,46

3,10

3,53

5,12

Охорона довкілля та ядерна безпека

9,88

4,90

1,39

0,97

0,58

0,16

1,87

Запобігання та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха

106,41

38,46

49,80

12,36

1,71

1,31

2,77

Обслуговування боргу

1457,87

1312,24

145,59

0,00

0,03

0,00

0,00

Видатки, не віднесені до основних груп

699,63

183,00

284,49

135,26

22,43

15,47

58,98

Усього видатків без урахування міжбюджетних трансфертів

188765,67

48270,92

63008,01

65785,58

2127,33

2126,35

7447,48

Усього видатків з трансфертами, що передаються до державного бюджету

190817,51

49475,06

63792,33

65846,59

2127,66

2126,66

7449,20

Усього

201445,38

51816,68

66651,19

70151,14

2265,90

2313,76

8246,71

Таблиця 2.Б

Видатки спеціального фонду місцевих бюджетів України за 2014 рік (млн грн)

Найменування

Усього

Види бюджетів

бюджет АР Крим, обласні, міські (міст Києва та Севастополя) бюджети

міст республіканського (АР К) рим, обласного значення

районні

міст районного значення

селищні

сільські

Державне управління

276,68

81,21

98,52

13,72

10,28

15,01

57,94

Правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави

6,32

0,00

3,40

0,22

0,07

0,14

2,50

Освіта

4380,92

1329,37

1693,11

768,81

187,43

144,46

257,74

Охорона здоров'я

3820,20

2320,15

1003,63

496,00

0,00

0,18

0,24

Соціальний захист та соціальне забезпечення

858,84

660,24

77,39

118,02

0,22

0,46

2,50

Житлово-комунальне господарство

13898,68

6802,50

6289,21

268,39

193,00

156,93

188,64

Культура і мистецтво

1816,91

1187,00

368,17

109,42

15,36

15,29

121,68

Засоби масової інформації

3,07

2,23

0,72

0,04

0,07

0,00

0,00

Фізична культура і спорт

145,96

36,36

82,85

21,43

0,95

2,79

1,59

Будівництво

3274,95

1084,57

1352,35

156,38

191,56

157,31

332,78

Сільське і лісове господарство, рибне господарство та мисливство

43,97

1,66

7,65

6,56

2,69

6,05

19,35

Транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика

3177,38

1094,44

1223,05

23,04

250,20

165,72

420,93

Інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю

1478,72

625,93

714,12

25,65

59,41

31,22

22,39

Охорона довкілля та ядерна безпека

60,26

11,99

3,21

1,25

10,11

7,70

26,00

Запобігання та ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха

26,43

6,36

12,16

7,03

0,21

0,24

0,42

Цільові фонди

1151,09

435,77

434,94

28,40

98,18

42,75

111,05

Видатки, не віднесені до основних груп

322,80

71,86

121,27

37,22

20,26

12,58

59,62

Усього видатків без урахування міжбюджетних трансфертів

34743,18

15751,64

13485,74

2081,59

1040,00

758,83

1625,37

Усього видатків з трансфертами, що передаються до державного бюджету

34809,34

15796,29

13499,74

2086,46

1040,56

758,88

1627,41

Усього

35817,30

16222,44

13652,86

2319,00

1062,41

797,86

1762,75

Термінологічний словник

Бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет) – план утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування.

Бюджет розвитку – доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для реалізації програм соціально-економічного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.

Бюджети місцевого самоврядування – бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (утому числі районів у містах), бюджети об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Бюджетна програма – сукупність заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети, завдань та очікуваного результату, визначення та реалізацію яких здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Видатки бюджету – кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, проведення їх бюджетного відшкодування.

Витрати бюджету – видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів.

Делеговані повноваження – повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Паспорт бюджетної програми – документ що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми відповідно до бюджетного призначення, встановленого рішенням про місцевий бюджет (законом про Державний бюджет України).

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі – метод управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів за рахунок коштів бюджету із застосуванням оцінки ефективності використання бюджетних коштів на всіх стадіях бюджетного процесу.

Поточний бюджет – доходи і видатки місцевого бюджету, які утворюються і використовуються для покриття поточних видатків.

Розпорядник бюджетних коштів – бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету.

  • [1] Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6 т. / Редкол.: М.Я. Азаров (голова) та ін. – Т. 1: Пріоритети бюджетної політики та економічне зростання в Україні / М.Я. Азаров, Ф.О. Ярошенко, В.М. Геєць (кер. авт. кил.) га ін. К.: НДФІ, 2004. 640 с. – С. 114.
  • [2] Аналіз вигід і витрат. Концепції і практика: 11 ер. з англ. / Ентоні Е. Боардмен, Девід X. Грінберг, Ейдан Р. Вайнінг, Девід Л. Веймар. – К.: Видавництво "АртЕк", 2003. – 568 с. – С. 32.
  • [3] Стігліц Джозеф Е. Економіка державного сектора: Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільський / Дж.Е. Стігліц. – К.: Основи, 1998. – 854 с. – С. 316-341.
  • [4] Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки / Шарль Бланкарт: Пер. з нім. С.І. Терещенко та О.О. Терещенка: Передмова га наук. редагування В.М. Федосова. – К.: Либідь, 2000. – 654 с. 466-472.
  • [5] Водянов А. Инвестиционные проекты, финансируемые из федерал бюджета: методы оценки эффективности / А. Водянов, О. Гаврилова,

    Л. Гришин и др. // Российский экономический журнал. – 2006. – № 1. – С. 9-28.

  • [6] Аналіз вигід і витрат. Концепції і практика: Пер. з англ. / Ентоні Е. Боардмен, Девід X. Грінберг, Ейдан Р. Вайнінг, Девід Л. Веймар. – К.: Видавництво "АртЕк", 2003. – 568 с. – С. 454.
  • [7] Бланкарт Шарль. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки / Шарль Бланкарт: Пер. з нім. С. І. Терещенко та О. О. Терещенка; Передмова та наук, редагування В. М. Федосова. – К.: Либідь, 2000. – 654 с. – С. 466-483.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >