ФІНАНСОВИЙ МОНІТОРИНГ У СИСТЕМІ ЗАПОБІГАННЯ ВІДМИВАННЮ КОШТІВ В УКРАЇНІ

Основні поняття та загальна система

Фінансовий моніторинг є досить новою сферою контрольної діяльності держави й чітко визначеним предметом моніторингу. Саме тому фінансовий моніторинг виділяється низкою специфічних ознак, серед яких окреме місце займає власний понятійний апарат та спеціальна термінологія.

До переліку таких основних термінів і понять належать, зокрема:

• фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які здійснюються суб'єктами фінансового моніторингу у сфері ПВК/ФТ, що включають проведення державного фінансового моніторингу та первинного фінансового моніторингу;
• державний фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які здійснюються СДФМ, спрямованих на виконання вимог законодавства у сфері ПВК/ФТ;
• первинний фінансовий моніторинг – сукупність заходів, які здійснюються СПФМ, спрямованих на виконання вимог Закону, що включають проведення обов'язкового та внутрішнього фінансового моніторингу;
• доходи, одержані злочинним шляхом, – будь-яка економічна вигода, одержана внаслідок учинення суспільно небезпечного діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, яка може складатися з матеріальної власності чи власності, що виражена в правах, а також включати рухоме чи нерухоме майно та документи, які підтверджують право на таку власність або частку в ній;
• фінансова операція – будь-які дії щодо активів, здійснені за допомогою СПФМ;
• об'єкт фінансового моніторингу – дії з активами, пов'язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання цих активів з метою ВК або ФТ, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників.

Характеризуючи систему фінансового моніторингу, виходячи з її визначення, в основу покладають два основних підходи: через систему суб'єктів, розкриваючи їх повноваження та функції, або через комплекс заходів, які також чітко визначені.

В основу характеристики фінансового моніторингу через систему суб'єктів покладено розподіл на дві категорії суб'єктів фінансового моніторингу: СПФМ та СДФМ.

Перелік СПФМ і органів, що здійснюють їх державне регулювання у сфері ПВК/ФТ (СДФМ), представлений у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1.

Система суб'єктів фінансового моніторингу

Суб'єкти державного фінансового моніторингу (СДФМ)	Суб'єкти первинного фінансового моніторингу (СПФМ)
Національний банк України	банки, платіжні організації та члени платіжних систем, що є банківськими установами
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку	фондові біржі, компанії з управління активами та інші професійні учасники ринку цінних паперів (крім банків)
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг	страховики (перестраховики), ломбарди та інші фінансові установи, а також юридичні особи, що відповідно до законодавства надають фінансові послуги (крім фінансових установ та інших юридичних осіб, щодо яких державне регулювання і нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму здійснюється іншими суб'єктами державного фінансового моніторингу), платіжні організації та члени платіжних систем, що є небанківськими установами
Міністерство юстиції України	нотаріуси, адвокати та інші особи, які надають юридичні послуги
Міністерство фінансів України (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму)	суб'єкти господарювання, які проводять лотереї або будь-які інші азартні ігри, суб'єкти господарювання, які здійснюють торгівлю дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них, аудитори, аудиторські фірми, фізичні особи – підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку
Міністерство інфраструктури України (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері надання послуг поштового зв'язку)	оператори поштового зв'язку (у частині здійснення ними переказу грошей)
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку)	товарні та інші біржі, що проводять фінансові операції з товарами
Держфінмоніторинг (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму)	суб'єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна (ріелтори), фізичні особи-підприємці та юридичні особи, які проводять фінансові операції з товарами (виконують роботи, надають послуги) за готівку, за умови, що сума такої фінансової операції дорівнює чи перевищує 150 тисяч гривень.

З набуттям чинності новим Законом особи, які здійснюють операції з готівковими коштами на суму понад 150 тис. грн., будуть виключені з числа СПФМ за рахунок введення обов'язкового моніторингу таких операцій банківськими установами.

СПФМ є первинною ланкою в системі фінансового моніторингу та зобов'язані вживати достатніх заходів з метою унеможливлення використання їх з метою ВК/ФТ.

Умовно СПФМ можна розділити на такі групи: банківські установи, небанківські фінансові установи та організації і спеціально визначені СПФМ (представники нефінансових професій).

Категорія спеціально визначених СПФМ в Україні з'явилась порівняно недавно, у серпні 2010 року. У рекомендаціях FATF зазначена категорія суб'єктів називається ВНУП (визначені нефінансові установи та професії). Ця категорія суб'єктів має обмежений перелік обов'язків порівняно з іншими СПФМ.

До спеціально визначених СПФМ належать:

• суб'єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна (ріелтори);
• суб'єкти господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них, якщо сума фінансової операції дорівнює чи перевищує 150 тис. грн.;
• суб'єкти господарювання, які проводять лотереї та азартні ігри, у тому числі казино, електронне (віртуальне) казино;
• нотаріуси, адвокати, аудитори, аудиторські фірми, фізичні особи – підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку, суб'єкти господарювання, що надають юридичні послуги (за винятком осіб, які надають послуги в рамках трудових правовідносин);
• фізичні особи – підприємці та юридичні особи, які проводять фінансові операції з товарами (виконують роботи, надають послуги) за готівку, за умови, що сума такої фінансової операції дорівнює чи перевищує 150 тис. грн.

З набуттям чинності новим Законом до переліку СПФМ буде включено адвокатські бюро та об'єднання.

Обов'язки, визначені Законом для спеціально визначених СПФМ, є більш м'якими, ніж для банківських установ і небанківських фінансових установ та організацій, і враховують специфіку їх діяльності.

Так, наприклад, спеціально визначені СПФМ зобов'язані стати на облік лише при настанні певних умов, визначених Законом та порядком взяття на облік СПФМ, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Водночас у Законі враховано спеціальні обмеження щодо подання Держфінмоніторингу інформації про фінансові операції окремими категоріями спеціально визначених СПФМ.

Адвокати, особи, які надають юридичні послуги, аудитори, аудиторські фірми, фізичні особи – підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку, не повідомляють Держфінмоніторинг про свої підозри, якщо інформація стала їм відома за обставин, що є предметом їх адвокатської або професійної таємниці, коли вони виконують свої обов'язки щодо захисту клієнта, представляють його інтереси в судах та в справах досудового врегулювання спорів.

Нотаріуси не повідомляють Держфінмоніторинг про свої підозри щодо фінансових операцій у разі, якщо відповідна інформація стала їм відома за обставин, що є предметом таємниці вчинюваних нотаріальних дій, крім випадків посвідчення договорів купівлі- продажу нерухомого майна, за умови, що сума такої операції дорівнює чи перевищує 400 тис. грн. або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 400 тис. грн.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги, забезпечують виконання обов'язків СПФМ під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, при підготовці й здійсненні правочинів щодо купівлі-продажу нерухомості, за умови, що сума такої операції дорівнює чи перевищує 400 тис. грн. або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 400 тис. грн.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням та виробами з них, забезпечують виконання обов'язків СПФМ, якщо сума фінансової операції дорівнює чи перевищує суму 150 тис. грн., при проведенні операцій з предметами високої вартості (зокрема з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, антикварними речами, предметами мистецтва тощо) або при організації торгівлі такими предметами, зокрема аукціонної.

Суб'єкти господарювання, які проводять лотереї та азартні ігри, у тому числі казино, електронні (віртуальні) казино, забезпечують виконання обов'язків СПФМ при здійсненні фінансових операцій, пов'язаних з прийняттям чи поверненням ставок або виплатою виграшів.

Фізичні особи – підприємці та юридичні особи, які проводять фінансові операції з товарами за готівку (виконують роботи, надають послуги), виконують обов'язки СПФМ, за умови, що сума такої фінансової операції дорівнює чи перевищує суму 150 тис. грн., у випадках, передбачених статтями 6 і 8 Закону.

З набуттям чинності новим Законом буде знято порогові суми для здійснення фінансового моніторингу нотаріусами та суб'єктами підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги під час підготовки та/або здійснення правочинів щодо купівлі-продажу нерухомості. Унаслідок цього суб'єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги під час здійснення операцій з купівлі-продажу нерухомого майна, забезпечуватимуть обов'язки СПФМ під час підготовки та/або здійснення правочинів щодо купівлі-продажу нерухомості.

З набуттям чинності новим Законом нотаріуси, адвокати, адвокатські бюро та об'єднання, особи, які надають юридичні послуги, аудитори, аудиторські фірми, суб'єкти господарювання, що надають послуги з бухгалтерського обліку, можуть не повідомляти Держфінмоніторинг про свої підозри в разі, коли відповідна інформація стала їм відома за обставин, що є предметом їх професійної таємниці, або має привілей на збереження службової таємниці, а також у випадках, коли вони виконують свої обов'язки щодо захисту клієнта, представництва його інтересів у судових органах та у справах досудового врегулювання спорів.

На всіх спеціально визначених СПФМ (крім суб'єктів господарювання, які проводять лотереї та азартні ігри, у тому числі казино, електронне (віртуальне) казино) не поширюється вимога щодо автоматичного звітування про фінансові операції, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу відповідно до статті 15 Закону.

Спеціально визначені СПФМ подають Держфінмоніторингу інформацію щодо здійснених операцій та/або оформлених правочинів лише у випадках, якщо є підстави вважати, що вони є підозрілими або такими, що можуть бути причетними до ВК/ФТ.

Для спеціально визначених СПФМ, які здійснюють свою діяльність одноособово без утворення юридичної особи (адвокати, нотаріуси, бухгалтери, аудитори, юристи), та тих, що здійснюють операції за готівку, немає обов'язку розробляти правила і програми проведення фінансового моніторингу та призначати відповідальних працівників, як це передбачено для всіх інших СПФМ.

Крім того, усі спеціально визначені СПФМ звільнені від обов'язку розробляти критерії ризику та здійснювати управління ними, здійснювати відстеження (моніторинг) фінансових операцій клієнта, операції якого стали об'єктом фінансового моніторингу.

Після набрання чинності новим Законом на спеціально визначених СПФМ будуть поширюватися пункти 4, 11 і 22 частини другої статті 6 Закону, які не поширюються на них у даний час. Отже, спеціально визначені СПФМ будуть зобов'язані:

– забезпечувати у своїй діяльності управління ризиками та розробляти критерії ризиків;
– подавати на запит Держфінмоніторингу інформацію щодо відстеження (моніторингу) фінансових операцій клієнта, операції якого стали об'єктом фінансового моніторингу, у порядку, установленому Міністерством фінансів України за погодженням з відповідними СДФМ;
– проводити аналіз відповідності фінансових операцій, що проводяться клієнтом, наявній інформації про зміст його діяльності та фінансовий стан з метою виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу.

Водночас національна система ПВК/ФТ включає в себе не тільки СПФМ і СДФМ. До неї також входять:

– правоохоронні (розвідувальні) органи, які здійснюють розслідування матеріалів сформованих Держфінмоніторингом;
– інші державні органи, у т.ч. контролюючі, які виступають джерелами інформації для Держфінмоніторингу;
– судові органи;
– фінансові розвідки інших країн (ПФР);
– органи, які сприяють ПВК/ФТ на міжнародному рівні.

Національна система ПВК/ФТ представлена на рис. 3.1.

Завдання та обов'язки, що стосуються всіх СПФМ, визначені в 6, 8-12, 17 статтях Закону.

Крім того, існує ряд профільних законів, що впливають на правовий статус окремих груп СПФМ, зокрема:

• Закон України "Про банки і банківську діяльність" (статті 63, 64 і 65);
• Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (стаття 18);
• Закон України "Про страхування" (статті 2 і 40);
• Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" (стаття 16).

Водночас спочатку слід підкреслити одну важливу деталь: кожен зі СДФМ має власні нормативно-правові акти, що регулюють питання ПВК/ФТ. При цьому всі нормативно-правові акти можна умовно поділити на 2 групи, що регулюють:

– банківську сферу;
– небанківську сферу.

Цей поділ закріплений у 6, 7, 8, 12 і 14 статтях Закону.

Національна система ПВК/ФТ

Рис. 3.1. Національна система ПВК/ФТ

Банківські установи керуються, зокрема, вимогами Закону і Закону України "Про банки і банківську діяльність", а також нормативно-правовими актами Національного банку України. Водночас небанківські установи, також спеціально визначені СПФМ, керуються Законом, профільними законами, постановами Кабінету Міністрів України та нормативно-правовими актами відповідних СДФМ.

Що ж до вимог нормативно-правових актів СДФМ, які регулюють небанківську сферу, то вони переважно є подібними між собою й тому детальний аналіз кожного нормативно-правового акту є недоцільним. Акцент буде зроблений на наявних особливостях у регулюванні окремих груп СПФМ.

Вимоги до банківських і небанківських установ будуть розглядатися в розрізі відмінностей щодо виконання ними вимог Закону.

Повний перелік нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері ПВК/ФТ, наведений у додатку 1.

Розглянемо більш детально всі завдання і обов'язки СПФМ та СДФМ.