< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Загальні засади протидії відмиванню грошей

У Франції запобігання відмиванню грошей закріплено законодавчо на двох рівнях. По-перше, відповідно до загальних положень банківського права, які у Франції узагальнені й перераховані в Основних правилах Монетарного і фінансового Кодексу (CMF). По-друге, боротьба з відмиванням грошей закріплена у французькому кримінальному праві в Кримінальному Кодексі.

Кримінальний кодекс

Кримінальний кодекс дає визначення злочину відмивання грошей у главі IV у томі 3 від ст. 324-1 до 324-9 Кримінального кодексу.

Стаття 324-1 Кримінального кодексу кваліфікує відмивання грошей, які є джерелом нефінансових активів або коштів, отриманих від злочинної діяльності, завуальованих або трансформованих, або ж інвестованих за умови прямої або непрямої вигоди. З цього випливає, що французьке кримінальне право визначає початкові ознаки злочину, тобто злочинні діяння або злочини, які можуть генерувати фінансову вигоду, беруться до уваги як кримінально каране діяння, що передує скоєнню злочину по відмиванню грошей. У зв'язку з цим, Кримінальний кодекс містить список таких правопорушень. Він також фіксує відмінності між умисним або необережним поводженням, а ст. 324-1 Кримінального кодексу точно визначає суб'єктивну сторону злочину.

В інших статтях, тобто від ст. 324-2 до 324-9 Кримінального кодексу, вирок змінюється по-різному, наприклад, санкція ст. 324- 1 передбачає п'ять років позбавлення волі і штраф 375 000 євро і таку ж суму лише за замах скоєння злочину (ст. 324-6). Однак ця санкція може подвоїтися, якщо відмивання грошей здійснюється при виконанні професійних обов'язків або – організованою групою (ст. 324-2).

Стаття 324-3 Кримінального кодексу дозволяє також збільшити штраф, який, до речі, передбачений і для юридичних осіб (ст. 324-9), до половини активів, які були відмиті в результаті злочинної діяльності з відмивання грошей. Таким чином, у кожному конкретному випадку штраф, у порядку ст. 324-1 і ст. 324-2 Кримінального кодексу, може бути призначено у фіксованій сумі 375 000 євро або 750 000 євро. Те ж саме відноситься до терміну позбавлення волі, який також може бути збільшено, при обтяжуючих обставинах (ст. 324-5). Зрештою, відмінною особливістю ст. 324-7 Кримінального кодексу є те, що вона дає можливість вводити спеціальні додаткові покарання для фізичних осіб, як, наприклад, заборона на професійну діяльність (№ 1), заборона видавати чеки та платіжні картки (№ 3), позбавлення ліцензії (№ 5) аж до позбавлення громадянських прав (№ 9) або заборона проживання на певній території в країні або заборона на виїзд за кордон (№ 10, 11).

Отже, у Франції, на відміну від більшості інших держав-членів ЄС, кримінально-правові санкції щодо відмивання грошей розроблені дуже докладно й конкретизовано і тому, імовірно, є особливим внеском для стримування (для залякування).

Монетарний і фінансовий Кодекс (CMF)

У Франції, як уже згадувалося раніше, усі банківські положення Монетарного і фінансового Кодексу (CMF) викладені узагальнено. У цьому основному документі, який включає в себе ряд томів, у п'ятому томі "Фінансові послуги" можна знайти відповідні зобов'язання по боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму. У січні 2009 року останні положення були повністю переписані після повного узгодження. Разом із заходами щодо оцінки ризиків було розглянуто й законодавчі ініціативи щодо відмивання грошей, а також розширено і вперше юридично визначено список адресатів і термінологію, що стосується бізнес- відносин (ст. L 561-2-1 CMF) або бенефіціарного власника (ст. L 561-2-2 CMF та ст. L 561-3 № 1-4 CMF).

Зокрема, термін "відмивання грошей" у контексті CMF не визначається, але міститься посилання на його зміст у ст. 324-1 Кримінального кодексу.

У статті L 561-1 до ст. L 563-5 CMF зазначено установи та фізичних осіб, які вважаються зобов'язаними сторонами в боротьбі з відмиванням грошей і фінансуванням тероризму. Це, зокрема, фінансові та кредитні установи (№ 1), страхові компанії (№ 2), профспілки (№ 3 і 4), Французький національний банк (№ 5), фінансові брокери та агенти з продажу нерухомості (№ 6 і 8), міняйли й різні дилери (№ 7), казино та лотереї (№ 9), бухгалтери, податкові консультанти, адвокати, нотаріуси і юристи (№ 11, 12 і 13), але також, і це французька специфіка, доміційовані особи, які надають послуги згідно з французьким Торговим кодексом (Code de Commerce). До цих послуг відносяться, наприклад, надання юридичної адреси, ідентифікація бізнесу, адміністративної або поштової адреси. Завдяки впровадженню цих послуг у стандарти відмивання грошей, гарантовано те, щоб цими послугами, значення яких зросло в останні роки в умовах глобалізації економіки, не зловживатимуть з метою відмивання грошей.

Зобов'язання, що накладаються на зобов'язаних осіб, розділяються на такі категорії:

  • – зобов'язання виконувати правила належної обачності щодо клієнтів банку (ст. L 561-5 ff. CMF);
  • – зобов'язання ведення облікової документації (ст. L 561-12 CMF);
  • – зобов'язання щодо внутрішніх заходів безпеки (ст. L 561-32 до ст. L 561-33 і ст. L 561-38 CMF);
  • – зобов'язання повідомляти про підозрілі операції й зобов'язання щодо звітності (ст. L 561-15 до L 561-19 CMF).

Правила належної обачності щодо клієнтів банку

Перелік загальних правил належної обачності щодо клієнтів банку на основі оцінки ризиків визначено в ст. L 561-5 ff. їх використання при низьких ризиках відмивання грошей у цілому або частково можуть бути не прийняті до уваги (ст. 561-9, п. 2 CMF), але в разі підвищених ризиків вимоги до загальних правил доповнюються та посилюються додатковими заходами (ст. 561-10 CMF).

При загальних правилах зобов'язана сторона повинна ідентифікувати особу клієнта або фактичного власника до встановлення ділових відносин або проведення операції, за допомогою відповідних заходів для перевірки на основі діючих документів (ст. L 561.5 CMF). Ці попереджуючі загальні вимоги ідентифікації застосовуються за ст. R 561-10 CMF, а також у разі з так званими випадковими клієнтами (разовими клієнтами) і бенефіціарними власниками, які часто є такими клієнтами, за умови якщо:

  • – існує підозра, що бізнес може бути використаний з метою відмивання грошей або фінансування тероризму;
  • – вартість угоди або взаємопов'язаних угод перевищує 15 000 євро (проте це зобов'язання не поширюється на обмінні пункти, казино, ігрові клуби й т.д.);
  • – вартість угоди або кількох взаємопов'язаних угод, перевищує 8000 євро (ця вимога стосується лише обмінних Пунктів);
  • – договірна сторона виконує трансфертні операції або пропонує послуги, або отримує їх;
  • – якщо грошові кошти чи бізнес відповідають змісту ст. L 561- 15 CMF, тобто операції пов'язані з так званими країнами-ізгоями.

У зв'язку з проведенням ідентифікації і перевіркою особистості зобов'язані сторони повинні залучати агентів (помічників по виконанню таких дій) як третю сторону (ст. 561-7 CMF) з метою збору інформації щодо професійних, економічних та фінансових характеристик клієнтів (як додаткової ідентифікаційної інформації), а також необхідним є визначення мети та характеру ділових відносин. При цьому динамічні дані необхідно постійно, безперервно контролювати, тобто зобов'язані сторони повинні гарантувати, що операції і наявна в них інформація про клієнтів регулярно оновлюються і співпадають. Якщо зобов'язані сторони або їх агенти не в змозі визначити або отримати інформацію про мету і характер ділових відносин, клієнтам забороняється укладати угоди, здійснювати операції або продовжувати стосунки далі. Якщо сторони вже вступили в ділові відносини, їх необхідно припинити (ст. L 561-8 CMF).

Коли ризик відмивання грошей та фінансування тероризму вважається низьким, зобов'язана сторона може звільнити себе від загальних правил або вони можуть бути зведені до прийнятного рівня. Згідно зі ст. L 561-9, п. 2 CMF, відповідно до ІII Директиви, як до клієнтів (ст. R 561-15 CMF), так і до послуг (ст. R 561-16 CMF), в яких убачається низький ризик, застосовуються тільки спрощені правила.

Посилені вимоги правил належної обачності щодо клієнтів застосовуються за умови, якщо існує підвищений ризик відмивання грошей. Відповідно до ст. L 561,10 CMF така ситуація припустима, якщо клієнт або його особистий представник не з'явився особисто, якщо клієнт перебуває у відносинах з політично значущою особою, або умови бізнесу сприяють анонімності клієнта (наприклад, анонімні цінні папери та боргові зобов'язання (облігації)), або зобов'язана сторона за свій рахунок або за рахунок бізнесу третіх сторін має відносини з фізичними або юридичними особами, які проживають або зареєстровані в країнах або на територіях, які не відповідають приписам щодо запобігання відмиванню коштів.

Ведення облікової документації

З урахуванням обмежень, більш суворих правил, які можуть бути встановлені в установах самостійно в будь-який час, зобов'язаним сторонам відповідно до ст. L 561-12 CMF загалом пропонується всі документи, які стосуються ідентифікації клієнта, зберігати протягом п'яти років. Термін починається з моменту закриття рахунку або по закінченні ділових відносин.

Зобов'язання щодо внутрішніх заходів безпеки

Зобов'язаним сторонам також пропонується створити відповідні системи для оцінки та управління ризиками відмиванням грошей. Крім того, вони повинні забезпечити, щоб їх співробітники постійно проходили навчання щодо інформованості про свої зобов'язання відповідно до закону про запобігання відмиванню грошей. Система, що використовується для оцінки ризику, повинна забезпечувати класифікацію ризиків, виходячи з різних класів ризику. Класифікація ризиків повинна проводитися залежно від ступеня впливу. Необхідним є створення профілів клієнтів, що робить можливим виявлення ризиків відмивання грошей у відносинах з клієнтами, з урахуванням типової ситуації з відмивання грошей.

Зобов'язання повідомляти про підозрілі операції та зобов'язання щодо звітності

З 2009 року посилено вимоги щодо повідомлення про підозрілі операції. Якщо до набрання чинності Положення про TRACFIN під наглядом були лише такі суми і угоди, які були пов'язані з незаконним обігом наркотиків, шахрайством з фінансовими інтересами ЄС, організованою злочинністю або фінансуванням тероризму, тепер це зобов'язання поширюється на всі суми або угоди, які підозрюються в тому, що вони походять від кримінального злочину (ст. L 561-15, п. 1 CMF).

До TRACFIN направляється також інформація щодо всіх сум і угод, про які зобов'язані сторони знають, припускають або мають вагомі підстави вважати, що вони є результатом ухилення від сплати податків (ст. L 561-15, п. 2 CMF). Зобов'язання щодо припущення мають місце лише за умови, що, принаймні, підтвердився один з шістнадцяти критеріїв, що визначено в акті № 2009-874 від 16.7.2009. Наприклад, це втручання фізичних осіб, що діють від імені третіх осіб (№ 3), використання застави готівкою (№ 8) або перерахування грошових коштів за кордон, одночасно з поверненням суми у вигляді кредиту (№ 12).

Обов'язково на адресу TRACFIN мають надаватися повідомлення про всі угоди, в яких особистості клієнта, вигодонабувача, засновника трасту або довірчої особи спеціально створеного Фонду з управління активами не можуть бути однозначно визначеними або викликають сумніви (ст. L 561-15, п. 4 CMF).

Нарешті, унормовані додаткові вимоги до звітності щодо операцій із фізичними та юридичними особами, а саме, якщо у випадку укладання навіть незначних угод, що підлягають реєстрації, є мінімальна підозра, обов'язковим є повідомлення про підозру (ст. L 561-15, п. 6 CMF).

Якщо існує хоча б яке-небудь із зазначених вище зобов'язань повідомляти про підозру, зобов'язані сторони повинні відмовитися від виконання угоди й доповісти в TRACFIN, повідомлення може бути здійснене в усній або письмовій формі (ст. L 561-16 і ст. L 561-18 CMF). Далі дії зобов'язаних сторін залежать від реакції TRACFIN: якщо транзакції є ризикованими і їх проведення не дозволяє TRACFIN, вони повинні бути призупинені щонайменше протягом наступних двох днів. Термін заборони може бути продовжений на прохання TRACFIN Судом Вищої інстанції Парижа (Tribunal de grande instance de Paris). Якщо реакція TRACFIN відсутня, транзакція може бути проведена.

У будь-якому разі зобов'язані сторони за межами своєї установи повинні зберігати мовчання про дії, що виконуються після повідомлення про підозру, щоб не поставити під загрозу успіх учасників розслідування (ст. L 561-19 CMF). За недотримання цієї заборони вони несуть відповідальність – караються штрафом у розмірі 22 500 євро (ст. L 574-1 CMF).

Правила і процедури щодо ідентифікації клієнта

У CMF визначено, що клієнт проходить ідентифікацію до встановлення ділових відносин або проведення операції. Загальні вимоги щодо забезпечення належного результату ідентифікації клієнта пояснюються переважно в ст. L 561-5 CMF та ст. L 561-20 CMF.

Ідентифікація фізичної особи за її присутності

Ідентичність фізичної особи встановлюється в її присутності, відповідно до ст. L 561-5 CMF, а потім перевіряється відповідними засобами. Це зобов'язання конкретизується в ст. R 561-5 CMF. Після цього зобов'язана сторона повинна встановити: ім'я та прізвище; місце народження; дату народження; отримати для ідентифікації особи, визначені для перевірки цієї інформації чинні офіційні документи з фотографією (ст. R 561-51 CMF). Як необхідні документи, які в CMF, зокрема, не уточнюються, до уваги беруться: посвідчення особи, паспорт, посвідчення водія і вид на проживання. Крім того, тип документа, що посвідчує особу, орган, що видав документ для перевірки достовірності в разі необхідності, а також місце проведення та дата повинні бути записані разом з зібраною інформацією й зберігатися до п'яти років після закриття рахунку (ст. L 561-12 CMF).

Ідентифікація фізичної особи за її відсутності

Якщо клієнт або його представник не присутні особисто, зобов'язаній стороні повинні, принаймні, надати копію паспорта та надати можливість ідентифікувати особисті дані, згадані вище. Крім того, зобов'язана сторона повинна запровадити додаткові заходи, спрямовані на забезпечення належної ідентифікації на відстані (резервне копіювання). Ці заходи особливо актуальні для дистанційної легітимності, особливо в контексті відносин з установами не з країн ЄС.

Визначення ідентичності юридичної особи або групи осіб

Для визначення ідентичності юридичної особи (CMF згадує лише про корпорацію), незалежно від того, чи то внутрішньої, чи то зовнішньої корпорації, відповідно до ст. R 561-5 № 2 CMF визначається та реєструється: назва компанії, її організаційно-правова форма, юридична адреса компанії та особистості законних представників. Для ідентифікації законного представника фізичної особи перевірка ідентичності відбувається відповідно до принципів, викладених вище.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >