< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Адміністративна діяльність ОВС щодо попередження насильства у сім'ї

Поняття і види насильства у сім'ї

Світовою громадськістю насильство визнано однією з найбільш розповсюджених у світі форм порушення прав людини. Без подолання цього соціально-небезпечного явища неможливо створити умови для самореалізації людини, розвитку паритетної демократії, реалізації принципів рівних прав і можливостей кожного громадянина[1].

Проблема насильства у сім'ї не оминула і нашу країну. Упродовж останніх років вона практично набула державного значення. Оскільки виникнення насильницьких дій у сім'ї не просто зумовлюють домашнє неблагополуччя, знищують злагоду і гармонію в родині, а й є передумовою злочинності у суспільстві загалом. Нажаль, в Україні проблема домашнього насильства тривалий час залишалась поза правовим полем, що сприяло дедалі більшому поширенню латентності правопорушень у сфері сімейних відносин. Проте прийняття у 2001 році Закону України "Про попередження насильства в сім'ї"[2] та низки підзаконних нормативно-правових актів дещо покращило стан запобігання та припинення цього соціально-негативного явища.

Вказаний Закон дає такі визначення понять:

  • – насильство в сім'ї – це будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім'ї щодо іншого, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і завдають йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю;
  • – члени сім'ї – особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання;
  • – жертва насильства в сім'ї – член сім'ї, який постраждав від фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства з боку іншого члена сім'ї;
  • – попередження насильства в сім'ї – система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім'ї, припинення насильства в сім'ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім'ї, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім'ї;
  • – реальна загроза вчинення насильства в сім'ї – погроза вчинення одним членом сім'ї стосовно іншого члена сім'ї умисних дій фізичного, сексуального, психологічного чи економічного характеру, якщо є реальні підстави очікувати її виконання.

Слід зазначити, що інколи як тотожне або близьке за значенням до терміну "насильство в сім'ї" вживається визначення "домашнє насильство".

Розглядаючи насильство у сім'ї як будь-які умисні дії, фізичного, сексуального, психологічного чи економічного характеру, а також погроза вчинення таких дій, одним учасником сімейних відносин щодо іншого, якщо ці дії порушують права і свободи члена сім'ї і завдають йому матеріальну чи моральну шкоду, необхідно вказувати перелік таких учасників сімейних відносин:

  • – подружжя;
  • – батьки та діти (усиновлювачі та усиновлені);
  • – брати та сестри;
  • – мачуха (вітчим) та падчерка (пасинок);
  • – баба (прабаба), дід (прадід) та внуки (правнуки);
  • – особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, але не перебувають у шлюбі між собою;
  • – інші родичі прямої або непрямої лінії споріднення за умови їхнього спільного проживання, зокрема і хатня робітниця.

Варто зауважити, що законодавством України у разі вчинення актів насильства стосовно один одного між колишнім подружжям, якщо вони розлучені, але продовжують проживати в одному помешканні, на них не поширюється законодавство про попередження насильства в сім'ї, оскільки вони не вважаються членами однієї сім'ї. Проте, якщо в цій ситуації постраждалими також є спільні діти, такі дії можуть розцінюватися як насильство в сім'ї (дії одного з колишнього подружжя стосовно іншого у присутності дітей можуть бути розцінені як психологічне насильство в сім'ї, якщо воно завдало душевних страждань неповнолітній особі). Те ж стосується й інших колишніх членів сім'ї[3].

Насильство в сім'ї має чотири види: фізичне, сексуальне, психологічне і економічне.

Фізичне насильство в сім'ї – умисне нанесення одним членом сім'ї іншому члену сім'ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров'я, нанесення шкоди його честі та гідності.

За характером заподіяної шкоди фізичне насильство поділяється на три види:

  • 1) вбивство;
  • 2) насильство, що є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого;
  • 3) насильство, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого[4]. Приклади фізичного насильства:
    • – тілесні ушкодження різної тяжкості – порушення анатомічної цілості тканини, органів та їх функції, що виникає внаслідок дії одного чи кількох зовнішніх ушкоджуючи факторів – фізичних, хімічних, біологічних, психічних;
    • – застосування холодної чи вогнепальної зброї;
    • – заподіяння опіків;
    • – побиття, стусани, укуси;
    • – удушення;
    • – кидання предметами в бік жертви та ін.

Сексуальне насильство в сім'ї – протиправне посягання одного члена сім'ї на статеву недоторканість іншого члена сім'ї, а також дії сексуального характеру щодо дитини, яка є членом цієї сім'ї.

Приклади сексуального насильства:

  • – нав'язування сексуальної близькості;
  • – примус до болісних або садистських статевих зносин та застосування предметів для цієї мети;
  • – демонстрація дитині (підлітку) статевих органів (ексгібіціонізм);
  • – демонстрація акту онанізму;
  • – залучення в заняття дитячою проституцією, зокрема й використовуючи порнографічну літературу, фотографії, кінофільми та ін. з метою одержання прибутку тощо.

Психологічне насильство в сім'ї – насильство, пов'язане з дією одного члена сім'ї на психіку іншого члена сім'ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров'ю.

Певним різновидом психологічного насильства можна розглядати психічне насильство[5]. Воно спрямоване на психіку потерпілого, спричиняючи різноманітні почуття: жах, гнів, обурення, схильність виконати вимогу винуватця та ін.

Залежно від форми психічне насильство може бути: словесним; письмовим; у вигляді конклюдентних дій – жестів, демонстрації зброї та ін.

Приклади психологічного насильства:

  • – використання лайливих слів та (або) крику, образи, приниження, які спричиняють шкоду самооцінці члена сім'ї та дають змогу тримати його в атмосфері страху;
  • – брутальна критика дій, думок, почуттів члена сім'ї, звинувачення його в усіх проблемах;
  • – образа переконань, що мають цінність для особи;
  • – образа віросповідання, національної, расової та класової приналежності або походження;
  • – обмеження в самореалізації, навчанні, роботі;
  • – налаштовування дітей проти матері (батька);
  • – систематичні безпідставні докори і зауваження, вияви незадоволення;
  • – образливі жести або дії (наприклад, плювки в члена сім'ї або в його напрямку);
  • – вияви брутальності щодо родичів або друзів члена сім'ї, їх образи з метою принизити члена сім'ї;
  • – спричинення шкоди домашнім тваринам, до яких член сім'ї емоційно прив'язаний – з метою помсти або залякування;
  • – знищення, пошкодження або приховування особистих речей члена сім'ї та інших предметів, які хоч і не мають великої грошової вартості, але є для нього цінними;
  • – примус члена сім'ї до принизливих дій;
  • – контроль і обмеження можливостей спілкування з родичами або друзями, стеження;
  • – крайні вияви ревнощів, підозрілості, стеження, що роблять життя нестерпним;
  • – погрози фізичного або іншого насильства над жертвою, або іншими близькими їй особами, зокрема дітьми; спричинити економічну шкоду (позбавити фінансової підтримки або якогось майна); розлучення або подружньої невірності; піти з сім'ї та забрати з собою дітей; розповісти всім про його особисті справи, секрети тощо; самогубства або спричинення собі фізичної шкоди та ін.

Економічне насильство в сім'ї – умисне позбавлення одним членом сім'ї іншого члена сім'ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я.

Приклади економічного насильства:

  • – позбавлення або обмеження одним з членів сім'ї іншого члена сім'ї можливості користуватись і розпоряджатись грошовими коштами, які він заробив, або які є їх спільною власністю;
  • – створення ситуацій, коли один з членів сім'ї вимушений просити гроші (при їх наявності) на утримання сім'ї або на необхідні власні потреби;
  • – ненадання грошей на утримання дітей, невиплата аліментів;
  • – дріб'язковий контроль за всіма витратами, вимога звітувати за них;
  • – демонстрація того, що домашня робота не має ніякої економічної цінності;
  • – позбавлення можливості користуватись власним або спільним майном;
  • – пошкодження або знищення майна іншого члена сім'ї або спільного майна та ін.

Говорячи про насильство в сім'ї, не можна не виділити його основні причини. Насильство в сім'ї відбувається у всіх секторах суспільства, незалежно від релігії, раси, сексуальних вподобань, професійного та освітнього рівнів тощо. Особи, які чинять насильство, намагаються одержати владу та контроль над їхніми близькими. Коли образа переходить

межу і перетворюється на насильство, все може розпочатись з порівняно незначних виявів. Коли насильство повторюється, воно стає все жорстокішим та цілеспрямованим[6]. Відтак причини сімейно-побутових конфліктів можуть бути найрізноманітніші. Найбільш поширеною можна вважати пияцтво. Саме через нього здійснюється більшість злочинів та правопорушень. Велика кількість конфліктів, що виникають між членами сім'ї, пов'язана із розподілом майна. Іноді до найстрашніших трагічних наслідків призводять банальні сварки, що виникають між найближчими та найдорожчими людьми. Вже традиційними у негативному значенні цього слова стали сімейні конфлікти на ґрунті ревнощів. Хоча насильство в сім'ї існує в будь-якій країні та не залежить від матеріального статку, раси і культури, ця проблема найгостріше постає в найбідніших країнах, тому чималу роль у виникненні сімейних конфліктів виконує і низький соціально-економічний рівень забезпечення сім'ї. Цей перелік можна й далі продовжувати, але доцільніше приділити увагу заходам, спрямованим на їх попередження та подолання.

  • [1] Пояснювальна записка до проекту Закону України "Про запобігання та протидії домашньому насильству" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:sh2ilqQodQcJ:pervomaysk.mk.gov.ua/store/files/1363857350.
  • [2] Про попередження насильства в сім'ї: Закон України від 15 листопада 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – Ст. 70.
  • [3] Насильство в сім'ї та діяльність органів внутрішніх справ щодо його подолання: навчально-методичний посібник для курсантів вищих навчальних закладів МВС України / укладачі: А. В. Запорожцев, А. В. Лабунь, Д. Г. Заброда, І. В. Басиста, І. В. Дроздова, В. О. Брижик, О. М. Мусієнко. – К., 2012. – С. 13.
  • [4] Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – Т. 4. – К.: Укр. енцикл., 1998. – С. 68.
  • [5] Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – T. 4. – К.: Укр. енцикл., 1998. – С. 68.
  • [6] Методичні рекомендації щодо організації роботи дільничних інспекторів міліції з протидії насильству в сім'ї / укладачі: А. В. Запорожцев, В. О. Брижик, О. М. Мусієнко, Д. Г. Заброда, І. В. Басиста. – К., 2010. – С. 18.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >