Застосування спеціальних заходів з попередження насильства у сім'ї та заходів адміністративної відповідальності

На законодавчому рівні попередження насильства в сім'ї розглядається як система соціальних і спеціальних заходів, спрямованих на усунення причин і умов, які сприяють вчиненню насильства в сім'ї, припинення насильства в сім'ї, яке готується або вже почалося, притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні насильства в сім'ї, а також медико-соціальна реабілітація жертв насильства в сім'ї. Така діяльність забезпечується комплексом загальносоціальних і спеціальних заходів, метою яких є:

– усунення причин і умов, які призводять до насильства в сім'ї, обмеження його поширеності;
– припинення такого насильства, надання соціальної підтримки жертвам насильства в сім'ї та забезпечення їхньої безпеки;
– зменшення негативного впливу насильства, яке є в сім'ї, нормальний розвиток дітей;
– притягнення винних у вчиненні насильства в сім'ї до відповідальності, соціально-психологічна і медична корекція та підготовка до повернення в сім'ю;
– контроль за поведінкою осіб, які реально можуть учинити в сім'ї насильство, і осіб, визнаних винними в сімейному насильстві^[1].

Спеціальні заходи з попередження насильства у сім'ї вважаються особливими формами реагування органами внутрішніх справ на вчинення такого насильства та характеризуються значним профілактичним впливом на правопорушника. Закон виокремлює такі спеціальні заходи попередження насильства в сім'ї, як:

1) офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї;
2) взяття на профілактичний облік та зняття з профілактичного обліку членів сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї;
3) спрямування на проходження корекційної програми;
4) захисний припис.

Порядок здійснення спеціальних заходів визначений у розділі IIІ спільного наказу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту та Міністерства внутрішніх справ від 7 вересня 2009 р. № 3131/386 "Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії структурних підрозділів, відповідальних за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім'ї, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї"^[2].

Офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї як спеціальний захід виноситься члену сім'ї, який вчинив сімейне насильство. Таке попередження виноситься працівниками служби дільничних інспекторів міліції або кримінальної міліції у справах дітей під розписку осудній особі, яка на момент його винесення досягла 16-річного віку.

Метою вжиття такого спеціального заходу є доведення до відома члена сім'ї, який вчинив насильство в сім'ї, що у разі вчинення таких дій стосовно членів своєї сім'ї він може бути притягнутий до кримінальної, адміністративної чи цивільно- правової відповідальності згідно із законодавством України. Водночас особі, якій винесено офіційне попередження, а також іншим членам сім'ї має бути роз'яснено, які саме діяння у сфері сімейного насильства визнаються протизаконними та які вид і міра відповідальності передбачені законодавством за їх вчинення, що також матиме профілактичний вплив^[3].

Законодавством також визначено підстави для винесення офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї:

1) заява про допомогу жертви насильства в сім'ї або члена сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї;
2) висловлене жертвою насильства в сім'ї або членом сім'ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім'ї, бажання щодо вжиття заходів з попередження насильства в сім'ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;
3) отримання повідомлення про застосування насильства в сім'ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім'ї;
4) отримання інформації про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення (звернення громадян, організацій, підприємств, навчальних закладів тощо)^[2].

Винесення офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї для кривдника є сигналом про початок контролю за його подальшою поведінкою з боку міліції, кваліфікує як правопорушення дії, які він вчинив та інформує про види та міру відповідальності у разі вчинення такого насильства в подальшому. Водночас існують певні ризики ефективності застосування офіційного попередження, адже воно не містить жодних спрямовувальних норм поведінки, переліку заборонених дій. Кривдник може вчиняти дії, відмінні від тих, за які отримав офіційне попередження, змінюючи один вид насильства в сім'ї на інший. Оскільки насильнику не повідомляється письмово, які саме дії він не повинен вчиняти, йому лише доводиться, що він може бути притягнутим до кримінальної, адміністративної чи цивільно- правової відповідальності згідно із чинним законодавством чи в обов'язковому порядку повинен буде пройти корекційну програму^[5].

Варто пам'ятати також, що офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї не є видом покарання кривдника, а лише засобом реагування на факт вчинення насильства в сім'ї, тому не слід ототожнювати його із попередженням як видом адміністративного стягнення.

Загалом винесення офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї дає підставу для взяття кривдника на профілактичний облік, що, своєю чергою, збільшує ймовірність контролю за його поведінкою з боку міліції та автоматично підвищує безпеку жертви насильства.

Подальшим спеціальним заходом попередження насильства у сім'ї є постановка кривдника на профілактичний облік. Така процедура здійснюється відповідно до Закону та Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 листопада 2010 р. № 550^[6]. Відтак дільничний інспектор міліції ставить на профілактичний облік та у межах своєї компетенції проводить профілактичну роботу з особами, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість учинення насильства в сім'ї. Цей спеціальний захід здійснюється з метою недопущення в подальшому фактів насильства з боку кривдника. У разі постановки кривдника на профілактичний облік жертва насильства насправді може сподіватися на дієвий контроль за поведінкою кривдника з боку міліції. Адже профілактичний облік – це комплекс заходів щодо запобігання, попередження, фіксації та припинення протиправних дій, а також взяття на облік та накопичення відомостей щодо категорії осіб, які проживають на адміністративній дільниці та підлягають контролю з боку дільничного інспектора міліції^[7].

Як було згадано раніше, на профілактичний облік члени сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, ставляться тільки після винесення їм дільничним інспектором міліції або працівником кримінальної міліції у справах дітей офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї. Підставою для його складання в подальшому є раніше винесене кривднику офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства у сім'ї.

Термін перебування на профілактичному обліку становить один рік. Також законодавством передбачено випадки, коли профілактична робота припиняється:

– якщо кривдник після останнього правопорушення упродовж року не допустив повторних правопорушень;
– набрав законної сили вирок суду про притягнення члена сім'ї, який вчинив насильство в сім'ї, до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі;
– тривала (понад один рік) відсутність за місцем проживання;
– смерть такої особи.

З метою своєчасного виявлення осіб, схильних до вчинення правопорушень, дільничний інспектор міліції щомісяця вивчає та узагальнює: інформацію чергової частини міськрайоргану внутрішніх справ про виїзди чергових нарядів міліції на сімейні конфлікти; повідомлення закладів охорони здоров'я про заподіяння тілесних ушкоджень, пов'язаних з насильством у сім'ї; скарги та заяви громадян, повідомлення посадових осіб про правопорушення, учинені в сім'ях; матеріали, за якими винесено постанови про відмову в порушенні кримінального провадження за фактами, що були у сфері сімейно-побутових відносин^[6]. На жаль, система виявлення сімей, у яких вчиняється насильство, є не доволі ефективною. Як правило, робота з особами, які потерпають від насильства, проводиться лише у разі їх особистого звернення по допомогу. Тому нагальною є потреба запровадження такого механізму, який би забезпечив раннє виявлення сімей, у яких жертви, зокрема діти, потерпають від насильства та жорстокого поводження.

Ще одним спеціальним заходом попередження насильства у сім'ї є спрямування кривдника на проходження корекційної програми. Відтак у разі вчинення особою насильства в сім'ї після отримання нею офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї служба дільничних інспекторів міліції або кримінальна міліція у справах дітей видає цій особі під розписку спрямування на проходження корекційної програми та в триденний строк надсилає до відповідного кризового центру повідомлення про це.

Під корекційною програмою розуміють програму, спрямовану на формування гуманістичних цінностей та ненасильницької моделі поведінки в сім'ї особи, яка вчинила насильство в сім'ї^[9].

Дільничний інспектор міліції, який прямував кривдника до кризового центру на проходження корекційної програми не зобов'язаний доставляти останнього туди, чи перевіряти відвідування ним відповідних занять. Для правопорушника є обов'язком пройти корекційну програму. Після закінчення корекційної програми з відповідного кризового центру дільничний інспектор міліції отримує повідомлення про проходження або непроходження кривдником (якщо такий не з'явився) корекційної програми. У разі непроходження такою особою корекційної програми вона буде нести відповідальність за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП)^[10] "Вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми".

Захисний припис може бути винесений дільничним інспектором міліції або працівником кримінальної міліції у справах дітей за погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і прокурором особі, яка вчинила насильство в сім'ї, після отримання офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї.

Варто зауважити, що захисний припис є новим інститутом для українського законодавства, вперше запропонованим саме у Законі України "Про попередження насильства сім'ї".

Захисний припис – це спеціальна форма реагування служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах дітей щодо захисту жертви насильства в сім'ї, яким особі, яка вчинила насильство в сім'ї, забороняється вчиняти певні дії стосовно жертви насильства в сім'ї^[9]. Захисний припис може бути винесений осудній особі, яка на момент його винесення досягла 16-річного віку.

На погодження захисного припису начальнику відповідного органу внутрішніх справ та прокурору потрібно подати офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї, заяву та повідомлення (інформацію) про вчинення насильства в сім'ї або реальну загрозу його вчинення та інші матеріали, які характеризують особу, яка вчинила насильство в сім'ї. Особливим випадком, який не потребує погодження захисного припису, є існування в діях особи, яка вчинила насильство в сім'ї, ознак злочину.

Згідно з визначенням, захисний припис забороняє кривднику вчиняти певні дії (дію) щодо жертви насильства в сім'ї, а саме:

– чинити конкретні акти насильства в сім'ї;
– отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім'ї;
– розшукувати жертву насильства в сім'ї, якщо жертва насильства в сім'ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім'ї;
– відвідувати жертву насильства в сім'ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім'ї;
– вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім'ї.

Зазначені обмеження встановлюються на термін до 90 діб з дня погодження захисного припису з прокурором^[2].

Розглядаючи систему спеціальних заходів з попередження насильства в сім'ї, не можна не зазначити і позитивні зміни, зокрема вилучення із законодавства про попередження насильства у сім'ї такого спеціального заходу, як офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки. Хоча на практиці це лише поширило думку про те, що у вчиненні насильства над жертвою є певний відсоток і її вини.

Загалом виключення цього положення із системи спеціальних заходів є важливим кроком до увідповіднення законодавства України з протидії насильству в сім'ї до міжнародних стандартів.

Адміністративна відповідальність за вчинення насильства в сім'ї настає відповідно до норм Кодексу України про адміністративні правопорушення. 15 травня 2003 р. КУпАП було доповнено статтею 173-2, яка передбачала відповідальність за вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису. До того часу працівники правоохоронних органів за фактами вчинення насильства в сім'ї змушені були застосовувати ст. 173 КУпАП "Дрібне хуліганство", а в разі отримання жертвою тілесних ушкоджень – відповідні статті Кримінального кодексу України.

Незважаючи на те, що науковці наголошували на певних недоліках положень статті 173-2^[13], Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім'ї" від 25 вересня 2008 р.^[14] до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП були внесені зміни, що стосувалися лише включення положення про відповідальність за непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї. 2 грудня 2010 р. були внесені останні зміни до згаданої статті, щоправда стосувались вони санкції цієї статті.

На відміну від кримінального та цивільного законодавства, адміністративне законодавство України містить спеціальну норму, що закріплює адміністративну відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми. Названі діяння кваліфікуються за статтею 173-2 КУпАП – "Вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми", у якій йдеться про вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а також невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї.

Санкція цієї статті передбачає накладання на правопорушника штрафу від трьох до п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб. Ті ж дії, вчинені особою, яку упродовж року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, тягнуть накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців із відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

На жаль, практика свідчить, що в більшості випадків до правопорушників застосовується стягнення у вигляді штрафу. Накладання на кривдника штрафу або відрахування частки з його заробітку буде зменшувати розмір сімейного бюджету. Ураховуючи те, що доволі багато випадків сімейного насильства спостерігаються в сім'ях зі складними матеріальними умовами, така санкція викликає бажання членів сім'ї приховати насильство.

Отже, штраф повинен бути сплачений правопорушником не пізніше 15 діб з дня вручення йому постанови про накладання цього стягнення. Якщо штраф накладено на особу у віці від 16 до 18 років, а в нього немає самостійного заробітку, то штраф стягується з батьків або осіб, що їх замінюють. У разі несплати штрафу у встановлений термін постанова про накладення стягнення спрямовується для утримання відповідної суми з грошових прибутків правопорушника. Якщо утримати штраф із цих прибутків не має можливості, у місцевому суді виноситься постанова про стягнення штрафу судовим виконавцем. Судовий виконавець спрямовує стягнення штрафу на особисте майно правопорушника.

Виправні роботи застосовуються лише до правопорушників, які мають постійну роботу. Ця санкція не може застосовуватися до непрацездатних осіб (пенсіонерів за віком, інвалідів, до вагітних). Виправні роботи відбуваються виключно за місцем постійної роботи правопорушника. Відрахування здійснюються із заробітку за основним місцем роботи, за сумісництвом, гонорарів, одержуваних за договорами цивільно-правового характеру та трудовими договорами. Вони не допускаються з пенсій, грошової допомоги, виплат одноразового характеру.

Як уже було зазначено, наприкінці 2010 р. Верховною Радою України було прийнято Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення", яким було внесено зміни, зокрема до ст. 173-2 КУпАП в частині доповнення санкції цієї статті громадськими роботами, а також скасування вимоги щодо накладення адміністративного арешту лише в разі, якщо за обставинами справи, з урахуванням особи порушника, застосування більш м'яких заходів буде визнано недостатнім. Такий крок законодавця є більш ніж позитивний, оскільки застосування до осіб, які вчинили насильство в сім'ї, громадських робіт або адміністративного арешту спричинюють негативні наслідки особистого характеру саме для правопорушника, а не для сім'ї загалом^[15].

Адміністративний арешт до 15 діб може застосовуватись до особи, яка вчинила насильство в сім'ї, лише за рішенням суду. Певною мірою застосування адміністративного арешту дає можливість жертві насильства в сім'ї певний час перепочити від агресії з боку кривдника, поки він відбуває адміністративний арешт. Проте, з іншого боку, коли правопорушник повертається додому, він стає ще більш агресивним, звинувачуючи жертву насильства в сім'ї в тому, що йому довелося відбувати адміністративний арешт. І наступного разу, коли в сім'ї відбудеться насильство, жертва, найвірогідніше, не стане заявляти до правоохоронних органів про скоєне правопорушення, адже в такому разі вона постраждає знову. Відтак утворюються замкнуте коло, в якому застосування заходів адміністративного примусу, передбачених санкцією ст. 173-2 КУпАП, не сприяє поліпшенню ситуації в родині та вирішенню проблеми насильства в сім'ї^[16].

Отже, на наш погляд, санкції ст. 173-2 КУпАП, яка передбачає відповідальність за скоєння насильства в сім'ї чи невиконання захисного припису, не завжди є ефективними. В цьому разі доцільним є повна заміна штрафу та виправних робіт, що тягнуть відрахування коштів із сімейного бюджету, на громадські роботи, що спрямовані безпосередньо на покарання правопорушника та не завдають матеріальної шкоди родині.

Крім того, дії, що мають характер насильства в сім'ї, можуть бути кваліфіковані як інші адміністративні правопорушення, а саме: дрібне хуліганство (ст. 173); доведення неповнолітнього до стану сп'яніння (ст. 180); порушення тиші в громадських місцях (ст. 182); невиконання батьками або особами, що їх заміняють, обов'язків з виховання дітей (ст. 184).

[1] Насильство в сім'ї та діяльність органів внутрішніх справ щодо його подолання: навчально-методичний посібник для курсантів вищих навчальних закладів МВС України / укладачі: А. В. Запорожцев, А. В. Лабунь, Д. Г. Заброда, І. В. Басиста, І. В. Дроздова, В. О. Брижик, О. М. Мусієнко. – К., 2012. – С. 58.
[2] Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії структурних підрозділів, відповідальних за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім'ї, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї: Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту та Міністерства внутрішніх справ від 7 вересня 2009 р. № 3131/386 // Офіційний вісник України – 2009. – № 79. – Ст. 2695.
[3] Насильство в сім'ї та діяльність органів внутрішніх справ щодо його подолання: навчально-методичний посібник для курсантів вищих навчальних закладів МВС України / укладачі: А. В. Запорожцев, А. В. Лабунь, Д. Г. Заброда, І. В. Басиста, І. В. Дроздова, В. О. Брижик, О. М. Мусіснко. – К., 2012. – С. 63.
[4] Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії структурних підрозділів, відповідальних за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім'ї, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї: Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту та Міністерства внутрішніх справ від 7 вересня 2009 р. № 3131/386 // Офіційний вісник України – 2009. – № 79. – Ст. 2695.
[5] Моніторинг стану виконання законодавства України щодо протидії насильству в сім'ї 2001-2011 роки. – К. – X., 2011. – С. 127.
[6] Про затвердження положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 11 листопада 2010 р. № 550 // Офіційний вісник України – 2010. – № 95. – Ст. 3386.
[7] Насильство в сім'ї та діяльність органів внутрішніх справ щодо його подолання: навчально-методичний посібник для курсантів вищих навчальних закладів МВС України / укладачі: А. В. Запорожцев, А. В. Лабунь, Д. Г. Заброда, І. В. Басиста, І. В. Дроздова, В. О. Брижик, О. М. Мусієнко. – К., 2012. – С. 64.
[8] Про затвердження положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 11 листопада 2010 р. № 550 // Офіційний вісник України – 2010. – № 95. – Ст. 3386.
[9] Про попередження насильства в сім'ї: Закон України від 15 листопада 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – Ст. 70.
[10] Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – Додаток до №51. – Ст. 1122.
[11] Про попередження насильства в сім'ї: Закон України від 15 листопада 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 10. – Ст. 70.
[12] Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії структурних підрозділів, відповідальних за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім'ї, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім'ї: Наказ Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту та Міністерства внутрішніх справ від 7 вересня 2009 р. № 3131/386 // Офіційний вісник України – 2009. – № 79. – Ст. 2695.
[13] Ковальова О. В. Діяльність служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім'ї: дис. ... канд. юрид, наук: спец. 12.00.07 "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право" / О. В. Ковальова. – X., 2008. – С. 36; Вересов В. М. Адміністративна відповідальність за насильство в сім'ї: проблеми вдосконалення законодавства / В. М. Вересов // Права людини в діяльності органів внутрішніх справ України: матеріали наук.-практ. конф. (11-13 травня 2006 р.). – К.: Титул, 2006. – С. 145.
[14] Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім'ї: Закон України від 25 вересня 2008 р. // Відомості Верховної Ради. – 2009. – №13. – Ст. 153.
[15] Коломоєць О. Д. Адміністративно-правове регулювання відповідальності за вчинення насильства у сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 "Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право" / О. Д. Коломоєць. – Запоріжжя, 2010. – С. 83.
[16] Стан системи попередження насильства в сім'ї в Україні: правові, соціальні, психологічні та медичні аспекти / В. М. Бондаровська, О. О. Кочемировська, Г. М. Лактіонова, Ю. В. Онишсо, Р. Хаар, Г. О. Христова; заг. ред. О. Кочемировська. – К.: Вид-во ФОП Клименко Ю. Я., 2010. – С. 214.