МВС України як суб'єкт єдиної державної системи цивільного захисту

Забезпечення реалізації державної політики у сфері захисту цивільного населення у мирний час та в особливий періоди здійснюється єдиною державною системою цивільного захисту.

Едина державна система цивільного захисту передбачає сукупність органів управління, сил і засобів центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, рад виконавчих органів, підприємств, установ та організацій, які забезпечують реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту^[1].

Відповідно до завдань, які вирішує кожен із державних суб'єктів забезпечення особливих адміністративно-правових режимів (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та їх об'єднання), С. О. Кузніченко поділяє їх на загальні та спеціальні. До загальних суб'єктів належать ті, що визначають засади внутрішньої політики держави та стратегію державного управління, мають відповідні координаційні повноваження та вирішують зазвичай конституційно та законодавчо закріплені стратегічні завдання у цій сфері, а також реалізують державну політику щодо забезпечення внутрішньої безпеки^[2].

Положення про єдину державну систему цивільного захисту, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 9 січня 2014 р. № 11, надає МВС України статус одного із спеціальних суб'єктів, який забезпечуватиме спеціальні адміністративно-правові режими.

Єдина державна система цивільного захисту формується з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем та їх ланок. Функціональні підсистеми Єдиної державної системи цивільного захисту створюються у відповідних сферах суспільного життя центральними органами виконавчої влади з метою захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період, забезпечення готовності підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації.

Територіальні підсистеми Єдиної державної системи цивільного захисту створюються з метою здійснення заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій у мирний час та в особливий період у відповідному регіоні. Безпосереднє керівництво діяльністю територіальної підсистеми, її ланок здійснюється посадовою особою, яка очолює орган, що створив таку підсистему, ланку.

Відповідно до Переліку центральних органів виконавчої влади, що створюють функціональні підсистеми, затвердженого Кабінетом Міністрів України^[3], МВС України створює та забезпечує функціонування підсистеми забезпечення охорони громадського порядку й організації безпеки дорожнього руху. Безпосереднє керівництво діяльністю функціональної підсистеми МВС здійснюється керівником Міністерства та територіального органу внутрішніх справ.

Залежно від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла, Єдина державна система цивільного захисту забезпечує режими:

1) повсякденного функціонування;
2) підвищеної готовності;
3) надзвичайної ситуації;
4) надзвичайного стану.

Режими підвищеної готовності та надзвичайної ситуації зводяться у разі істотного погіршення виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної (бактеріологічної), сейсмічної та гідрометеорологічної обстановки або отримання інформації (прогнозу) про можливість виникнення надзвичайної ситуації державного рівня, а також у разі раптового її виникнення.

Підставами для тимчасового введення в Україні або в межах конкретної її території режиму підвищеної готовності Єдиної державної системи цивільного захисту є:

– на державному рівні – загроза виникнення надзвичайної ситуації державного рівня;
– на регіональному рівні – загроза виникнення надзвичайної ситуації регіонального рівня;
– на місцевому рівні – загроза виникнення надзвичайної ситуації місцевого рівня.

Підставами для тимчасового введення в Україні або в межах конкретної її території для єдиної державної системи цивільного захисту режиму надзвичайної ситуації є:

– на державному рівні – виникнення надзвичайної ситуації, що класифікується як ситуація державного рівня;
– на регіональному рівні – виникнення надзвичайної ситуації, що класифікується як ситуація регіонального рівня;
– на місцевому рівні – виникнення надзвичайної ситуації, що класифікується як ситуація місцевого рівня.

Відповідно до Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 р. № 1567^[4], в режимі надзвичайної ситуації з метою організації заходів щодо ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій на об'єктах підвищеної небезпеки розробляються плани локалізації та ліквідації наслідків аварій на таких об'єктах. З метою організації взаємодії між органами управління та силами цивільного захисту функціональних і територіальних підсистем, їх ланок під час ліквідації наслідків конкретних надзвичайних ситуацій зазначеними органами та силами відпрацьовуються плани такої взаємодії.

У контексті реагування на надзвичайні ситуації органами управління та силами цивільного захисту виконується низка завдань, а саме:

– ведеться розвідка осередку аварії (катастрофи), здійснюється оцінка обстановки, урядовою комісією ухвалюється рішення про ліквідацію надзвичайної ситуації, визначаються межі зони надзвичайної ситуації та призначення відповідного керівника;
– уточнюються завдання і порядок взаємодії сил реагування; здійснюється їх оперативне розгортання та поешелонне висування у зону надзвичайної ситуації, де вони переходять в оперативне підпорядкування керівнику ліквідації надзвичайної ситуації;
– здійснюється переміщення оперативних груп до зони надзвичайної ситуації; організовуються і здійснюються заходи з локалізації та ліквідації надзвичайної ситуації із залученням необхідних сил та засобів;
– забезпечується реалізація лікувально-евакуаційних, санітарно-гігієнічних та протиепідемічних заходів щодо ліквідації медико-санітарних наслідків надзвичайної ситуації, захисту населення та надання йому іншої невідкладної допомоги;
– організовується проведення робіт із найпершого життєзабезпечення постраждалого населення,
– здійснюється спостереження за станом навколишнього природного середовища у зоні надзвичайної ситуації та за обстановкою на аварійних об'єктах і на прилеглій до них території;
– інформується населення постраждалого регіону, якому надаються необхідні рекомендації щодо поведінки в умовах, що виникли.

Для ліквідації надзвичайних ситуацій державного рівня органами управління єдиної державної системи цивільного захисту утворюється об'єднане ешелоноване угруповання сил і засобів. Органи і підрозділи внутрішніх справ, що за місцем своєї дислокації потрапляють до зони надзвичайної ситуації входять до складу сил і засобів першого ешелону з терміном готовності до 40 хвилин. ОВС, що залучаються до складу зведених загонів, призначених для реагування на надзвичайної ситуації, входять до складу сил і засобів другого ешелону з терміном готовності до 2 годин.

Адміністративно-правовий режим надзвичайного стану відповідно до законодавства України передбачає систему основних та додаткових режимних заходів для усіх суб'єктів його забезпечення (МВС зокрема).

Основними заходами адміністративно-правового режиму надзвичайного стану є заходи щодо:

1) встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування територією, де вводиться надзвичайний стан;
2) обмеження руху транспортних засобів та їх огляд;
3) посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства;
4) заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом;
5) заборона страйків;
6) примусове відчуження або вилучення майна у юридичних і фізичних осіб.

З метою запобігання заворушенням або кримінальним правопорушенням в інтересах національної безпеки та громадського порядку, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей на період надзвичайного стану можуть запроваджуватися додаткові режимні заходи залежно від умов введення надзвичайного стану (ст. 17,18 Закону).

У разі введення надзвичайного стану у зв'язку із надзвичайними ситуаціями техногенного або природного характеру допускаються такі заходи:

1) тимчасова чи безповоротна евакуація людей з місць, небезпечних для проживання, з обов'язковим наданням їм стаціонарних або тимчасових жилих приміщень;
2) встановлення для юридичних осіб квартирної повинності для тимчасового розміщення евакуйованого або тимчасово переселеного населення, аварійно-рятувальних формувань та військових підрозділів, залучених до подолання надзвичайних ситуацій;
3) тимчасова заборона будівництва нових, розширення діючих підприємств та інших об'єктів, діяльність яких не пов'язана з ліквідацією надзвичайної ситуації або забезпеченням життєдіяльності населення та аварійно-рятувальних формувань;
4) встановлення карантину та проведення інших обов'язкових санітарних та протиепідемічних заходів;
5) запровадження особливого порядку розподілення продуктів харчування і предметів першої необхідності;
6) мобілізація та використання ресурсів підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності для запобігання небезпеці та ліквідації надзвичайних ситуацій з обов'язковою компенсацією понесених втрат;
7) зміна режиму роботи підприємств, установ, організацій усіх форм власності, переорієнтація їх на виробництво необхідної в умовах надзвичайного стану продукції, інші зміни виробничої діяльності, необхідні для проведення аварійно- рятувальних і відновлювальних робіт;
8) усунення від роботи на період надзвичайного стану в разі неналежного виконання своїх обов'язків керівників державних підприємств, установ і організацій, від діяльності яких залежить нормалізація обстановки в районі надзвичайного стану, та покладення тимчасового виконання обов'язків зазначених керівників на інших осіб.

З метою ліквідації стихійного лиха чи катастроф у мирний час може здійснюватися цільова мобілізація, обсяги і строк проведення якої визначаються в Указі Президента України про введення надзвичайного стану. У виняткових випадках, пов'язаних з необхідністю проведення невідкладних аварійно-рятувальних робіт, допускається тимчасове переведення або залучення на добровільній основі працездатного населення і транспортних засобів громадян для виконання зазначених робіт за дозволом відповідного керівника аварійно-рятувальних робіт та за умови обов'язкового забезпечення безпеки праці. Забороняється залучення неповнолітніх, а також вагітних жінок до робіт, які можуть негативно вплинути на стан їх здоров'я.

У разі введення надзвичайного стану у зв'язку із з масовими порушеннями громадського порядку, додатково можуть здійснюватися такі заходи, як:

1) запровадження комендантської години (заборона перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у встановлені години доби);
2) перевірка документів у громадян, а в необхідних випадках – проведення особистого огляду, огляду речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень та житла громадян;
3) заборона призовникам і військовозобов'язаним змінювати місце проживання без відома відповідного військового комісаріату;
4) обмеження або тимчасова заборона продажу зброї, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин, а також алкогольних напоїв та речовин, вироблених на спиртовій основі;
5) тимчасове вилучення у громадян зареєстрованої вогнепальної і холодної зброї та боєприпасів, а у підприємств, установ і організацій – також навчальної військової техніки, вибухових, радіоактивних речовин і матеріалів, отруйних і сильнодіючих хімічних речовин;
6) заборона виготовлення та розповсюдження інформаційних матеріалів, що можуть дестабілізувати обстановку;
7) регулювання роботи цивільних теле- та радіоцентрів, заборона роботи аматорських радіопередавальних засобів та радіовипромінювальних пристроїв особистого і колективного користування;
8) особливі правила користування зв'язком та передання інформації через комп'ютерні мережі;
9) порушення у порядку, визначеному Конституцією і законами України, питання про заборону діяльності політичних партій, громадських організацій в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.

В умовах воєнного стану під керуванням військового командування, у взаємодії із Службою безпеки України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та органами управління і силами цивільного захисту органи внутрішніх справ виконують завдання із забезпечення заходів правового режиму воєнного стану:

– здійснюють охорону важливих об'єктів національної економіки України;
– забезпечують нагляд за дотриманням населенням комендантської години (заборони перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також спеціального режиму світломаскування;
– забезпечують особливий режим в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів; перевірку документів у громадян, а в разі потреби проводять огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України;
– здійснюють нагляд за недопущенням фізичними та юридичними особами торгівлі зброєю, сильнодіючими хімічними і отруйними речовинами, а також алкогольними напоями та речовинами, виробленими на спиртовій основі;
– у разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану беруть участь у вилученні у підприємств, установ і організацій усіх форм власності, окремих громадян: вогнепальної зброї та боєприпасів, холодної зброї, навчальної та бойової техніки, вибухових, радіоактивних речовин і матеріалів, сильнодіючих хімічних та отруйних речовини, транспортних засобів, радіопередавального обладнання, телевізійної, відео- і аудіоапаратури, комп'ютерів, а також у разі потреби інших технічних засобів зв'язку.

Відповідно до Положення про військово-транспортний обов'язок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1921^[5], Державтоінспскція МВС надає органам військового управління інформацію про транспортні засоби, що перебувають на обліку, для вилучення, підготовки та передачі військовим формуванням з метою тимчасового використання в режимі оборони; погоджує з районними (міськими) військовими комісаріатами реєстрацію, перереєстрацію, переобладнання та зняття з обліку транспортних засобів, які плануються для передачі військовим формуванням; до 20 грудня подають районному (міському) військовому комісаріату (за місцем проведення технічного огляду) один примірник акта проведеної за поточний рік перевірки готовності транспортних засобів, призначених для передачі військовим формуванням.

У разі запровадження в межах зони надзвичайної екологічної ситуації правового режиму надзвичайного стану відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану" органи внутрішні справ беруть участь у забезпеченні таких заходів, як:

– забезпечення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження руху транспортних засобів та проведення їх огляду з метою необхідної їх обробки, тимчасової затримки у разі виявлення можливого небезпечного їх впливу на життя і здоров'я людей або загрози погіршення екологічної ситуації;
– посилення охорони громадського порядку та об'єктів, що забезпечують життєдіяльність населення;
– забезпечення режиму карантину та здійснення інших обов'язкових санітарно-протиепідемічних заходів;
– проведення необхідних робіт з надання допомоги тваринам у разі їх захворювання, загрози їх загибелі;
– виконання комплексу робіт щодо нормалізації екологічного стану на території зони надзвичайної екологічної ситуації.

[1] Кодекс цивільного захисту України: Закон України від 16 березня 2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada-gov.ua/laws/show/S403-17.
[2] Кузніченко С. О. Становлення та розвиток інституту надзвичайних адміністративно-правових режимів в Україні: автореф, дис. на здоб. наук, ступ, доктора юрид, наук: спец. 12.00.07 / С.О. Кузніченко. – X, 2010. – С. 24.
[3] Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту: Постанова Кабінету Міністрів України від 9 січня 20)4 р. № 11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/11-2014-п.
[4] Про затвердження Плану реагування на надзвичайні ситуації державного рівня: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 р. № 1567 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1567-2001-п.
[5] Про затвердження Положення про військово-транспортний обов'язок: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 р. № 1921 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1921-2000.