П'ять екоетичних правил
Правила екологічної етики мають більш вузьку сферу застосування. Про них доводиться згадувати, коли виникає конфлікт між інтересами людини і природи.
I. ПРАВИЛО САМООБОРОНИ
Це правило дозволяє застосовувати силу проти іншої живої істоти, а також екосистеми в цілях самозахисту лише у тому випадку, коли ми не можемо уникнути нападу або врятуватися. Ми повинні докласти всіх зусиль, щоб уникнути ситуацій, коли виникає небезпека нанесення нам шкоди іншим організмом, тобто вжити всі розумні заходи обережності. Причина таких обмежень і застережень в тому, що всі живі істоти, нешкідливі або шкідливі, мають власну внутрішню цінність, своє благо і тому повинні бути об'єктами поваги. Вбивство будь-якої істоти або спричинення їй шкоди людиною завжди саме по собі вважається за аморальне і може бути виправдано тільки у випадку відсутності альтернативи.
II. ПРАВИЛО СПРАВЕДЛИВОГО РОЗПОДІЛУ
Воно стверджує, що у разі зіткнення життєво важливих інтересів людей і життєво важливих інтересів природи обом конфліктуючим сторонам повинна бути надана частка благ.
III. ПРАВИЛО ПРОПОРЦІЙНОСТІ
Воно стверджує, що у разі конфліктів життєво важливих інтересів природи і побічних інтересів людини, пріоритет віддається природі. У зв'язку з цим вбивство слонів ради бивнів, відстріл крокодилів ради шкіри для сумочок, любительське полювання як спосіб розваги вбивством є неправильним.
IV. ПРАВИЛО МІНІМАЛЬНОЇ ШКОДИ
Воно стверджує, що у разі конфлікту життєво важливих інтересів природи або суттєвих інтересів людини, пріоритет віддається людині. Проте, якщо виникає необхідність нанесення шкоди природі, то вона повинна бути мінімальною. Потрібно вибрати таку альтернативу, яка передбачала б нанесення найменшої шкоди природі (насамперед), а також або повністю усувала пряме вбивство, або була пов'язана з найменшою кількістю убитих істот.
V. ПРАВИЛО СПРАВЕДЛИВОГО ВІДШКОДУВАННЯ
Це правило стверджує, що якщо в разі задоволення інтересів людей завдана шкода природі, то людиною повинна бути проведена компенсація шкоди. Чим більша шкода, тим значніша потрібна компенсація.
Екоетичні мотиви та обов'язки людини перед природою. Людина – єдина на Землі істота, що має перед іншими видами і природою в цілому моральні обов'язки. Останнє випливає з того, що дикі тварини і рослини як самоцінність є моральними партнерами людини, і людина перебуває з ними в моральних відносинах. Людина повинна захищати їх як слабкіших, більш беззахисних, як своїх братів і сестер, а природу – як свою матір. Звідси випливає обов'язок людини перед природою:
- • не винищувати види живих істот;
- • не ставитися жорстоко до живих істот;
- • не руйнувати ділянки дикої природи;
- • старатися якомога менше вбивати живих істот, не вбивати їх просто так, ради розваги;
- • захищати права живих істот та екосистем.
Людина повинна ставитися до дикої природи та інших живих істот, застосовуючи етичні поняття добра, обов'язку, справедливості, совісті, сорому, жалості, розширюючи мотиви соціального альтруїзму, співчуття, емпатії[1], співпереживання, любові, благоговіння, щастя.
Люди повинні пам'ятати, що, на відміну від народних казок, вовки та орли не є особинами, здатними відповісти нам добром на добро.
- [1] Емпатія (англ. empathy від грец. patho – співпереживання) – розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої особи у формі співпереживання.
