< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Нормативні правила утримання тварин, що виключають жорстокість

Аналізуючи правила утримання тварин, що виключають жорстокість, необхідно зазначити, що вони поділяються на загальні та спеціальні. Щодо загальних, то вони не диференціюються залежно від утримання, транспортування і т. ін. Загальні умови утримання тварин повинні:

  • • відповідати їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям;
  • • задовольняти їх природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби.

Кількість тварин, що утримуються, обмежується можливістю забезпечення їм умов утримання відповідно до вимог законодавства.

Місце утримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температурно-вологісний режим, природне освітлення, вентиляцію та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.

Утримання тварин у дитячих закладах допускається за умови забезпечення постійного догляду за тваринами відповідно до вимог законодавства.

ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" у ст. 8 визначено особливості утримання диких тварин у неволі:,

  • • допускається, якщо створені умови, що відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям;
  • • без створення відповідних умов не допускається;
  • • допускається за наявності дозволу, виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища;
  • • без дозволу допускається в разі тимчасового утримання врятованої постраждалої тварини.

У разі проведення перевірки Держекоінспекцією України складається акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, утримання зоологічних колекцій, у тому числі диких тварин у неволі, в якому одне з основних питань, яке висвітлюється, – це наявність Дозволу на утримання диких тварин у неволі[1].

Не всі підприємці своєчасно оформляють такий дозвіл. Так, тимчасова контрольна комісія Київради при перевірці діяльності Київського зоологічного парку виявила, що підприємство протягом дев'яти років не отримувало дозволу на утримання та розведення диких тварин[2], що є прямим порушенням ст. 8 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження". За недодержання європейських стандартів у поводженні з тваринами Київський зоологічний парк загальнодержавного значення у вересні 2007 року було виключено із престижної Європейської Асоціації Зоопарків та Акваріумів (ЄАЗА)[3]. Хоча він є парком загальнодержавного значення[4], який створений з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, формування експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни і розробки наукових основ розведення її представників у неволі. Він входить до складу природно-заповідного фонду України. У своїй діяльності керується КУ, законами України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про природно-заповідний фонд України", "Про тваринний світ", "Про культуру"[5], іншими актами законодавства України, нормативними актами Мінприроди України, Міністерства культури України та Положенням про нього[6].

В інших випадках органи державної влади безпідставно не видають такі дозволи. ТОВ лікувально-діагностичний центр "Назарет" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності Мінприроди України щодо невидачі дозвільного документа на утримання в умовах дельфінарію морських ссавців – трьох чорноморських афалін та зобов'язання надати дозвіл на утримання зазначених тварин з метою надання їм постійної медичної допомоги.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що відповідач без законних підстав не видає позивачу дозволу на утримання в умовах дельфінарію морських ссавців – чорноморських афалін, що вилучені з природного середовища у 2005-2007 pp., з метою надання тваринам постійної медичної допомоги. Суд адміністративний позов задовольнив повністю і зобов'язав Мінприроди України видати ТОВ лікувально-діагностичному центру "Назарет" дозвіл на постійне утримання в умовах неволі трьох морських ссавців – чорноморських афалін, вилучених у 2005-2007 роках[7].

Допускається утримання дрібних диких тварин, які традиційно утримуються людьми в неволі і можуть бути забезпечені умовами утримання відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 41 ЗУ "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності"[8] та ст. 38 ЗУ "Про ветеринарну медицину" КМ України затвердив Порядок видачі дозволу на проведення заходів із залученням тварин[9]. Цей Порядок визначає процедуру видачі (відмови у видачі), переоформлення, видачі дубліката чи анулювання дозволу на проведення заходів із залученням тварин, який видається за принципом організаційної єдності юридичним особам та фізичним особам – підприємцям, які проводять виставки, змагання тварин, ярмарки, аукціони, вистави з мандрівними тваринами, організовують пересувні зоопарки тощо.

Для отримання дозволу, що видається на безоплатній основі, юридична особа або фізична особа – підприємець (заявник) подає в дозвільний центр заяву, до якої додається довідка про готовність до проведення заходу.

Довідка про готовність до проведення заходів, яка підписується заявником, повинна містити інформацію про:

  • • вид та найменування заходів;
  • • місце їх проведення, відповідність умов утримання тварин вимогам ст. 7 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження";
  • • відповідність транспортного засобу вимогам ст. 11 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження", якщо заявник здійснює транспортування тварин;
  • • час початку та припинення проведення заходів із залученням тварин;
  • • матеріально-технічні засоби, що будуть використовуватися під час проведення заходів та утримання тварин у період між проведенням заходів.

Заява та довідка про готовність до проведення заходу, що додається до неї, подаються в одному примірнику особисто заявником (керівником юридичної особи, фізичною особою – підприємцем) або уповноваженою ним особою.

Зазначені заява та довідка можуть бути надіслані рекомендованим листом з описом вкладення, при цьому підпис заявника (фізичної особи – підприємця) та уповноваженої ним особи засвідчується нотаріально.

Заявник несе відповідальність за достовірність відомостей, зазначених у заяві та довідці про готовність до проведення заходу, що додається до неї.

Заява та довідка про готовність до проведення заходу, що додається до неї, передаються державним адміністратором до відповідного державного органу ветеринарної медицини.

На підставі поданих документів головний державний інспектор ветеринарної медицини протягом двох робочих днів призначає державних інспекторів ветеринарної медицини для проведення перевірки даних, зазначених в поданих документах, та стану здійснення ветеринарно-санітарних заходів.

За результатами перевірки оформляється відповідний акт, в якому зазначається стан здійснення ветеринарно-санітарних заходів, а в разі, коли заходи не здійснювалися, – детальний опис виявлених порушень з посиланням на відповідну вимогу законодавства. Зазначений акт подається головному державному інспекторові ветеринарної медицини відповідного територіального органу для прийняття рішення про видачу дозволу чи відмову в його видачі.

Дозвіл видається заявнику за умови здійснення ветеринарно- санітарних заходів протягом 30 днів з дати надходження заяви. У разі відмови у видачі дозволу заявнику в установлений законом строк надсилається письмове повідомлення з обґрунтуванням причини відмови.

Строк дії дозволу не може становити більш як ЗО днів.

Заявникові може бути відмовлено у видачі дозволу або він може бути анульований з підстав, визначених у законах України "Про ветеринарну медицину" та "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ст. 29 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження", законів України "Про тваринний світ", "Про Червону книгу України", "Про ветеринарну медицину", розпорядження КМ України "Про затвердження переліку нормативно-правових актів з питань захисту тварин від жорстокого поводження"[10] та з метою утримання і розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах, суб'єктами господарювання Мінприроди України затвердило Порядок утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах[11]. Цей Порядок, встановлює механізм утримання, використання диких тварин, у тому числі занесених до Червоної Книги України або які є об'єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни та флори, що знаходяться під загрозою зникнення (Конвенція CITES), у неволі або в напіввільних умовах, визначає права та обов'язки власників диких тварин, а також контроль у цій сфері. Для певних видів (груп видів диких тварин) може встановлюватися окремий порядок відповідно до чинного законодавства.

Порядок утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах, поширюється на юридичних та фізичних осіб, які утримують диких тварин в умовах неволі або в напіввільних умовах на території України.

Утримання та розведення диких тварин у стані неволі або в напіввільних умовах базується на таких принципах:

  • • гуманного ставлення до тварин;
  • • участі органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади, громадських організацій у сфері захисту тварин від жорстокого поводження;
  • • обліку, регулювання чисельності диких тварин;
  • • обов'язкового виконання власниками диких тварин вимог чинного законодавства.

Утримання диких тварин у неволі допускається, якщо:

  • • створені умови, що відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям;
  • • дотримані вимоги, встановлені ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження";
  • • наявні документи, що підтверджують законність набуття дикої тварини.

Утримання диких тварин у неволі без створення відповідних умов не допускається.

Утримання диких тварин у неволі дозволяється з метою:

  • • демонстрації та проведення екологічно-виховної роботи при організації дозвілля – в куточках живої природи, зоологічних парках, національних природних парках, регіональних ландшафтних парках;
  • • реабілітації – в центрах порятунку та реабілітації диких тварин;
  • • розведення та подальшої реінтродукції[12] – в біосферних та природних заповідниках, національних природних парках, регіональних ландшафтних парках, центрах розведення диких тварин, зоологічних парках;
  • • проведення наукових досліджень (використання у наукових цілях) – у науково-дослідних установах та зоопарках;
  • • використання у видовищних заходах, при організації дозвілля – в цирках;
  • • розведення для підвищення продуктивності мисливських угідь – у мисливських господарствах;
  • • використання приватними особами в естетичних цілях, у тому числі об'єктів тваринного світу, занесених до Червоної книги України та CITES;
  • • тимчасової перетримки – в зоомагазинах та на виставках, у тому числі об'єктів тваринного світу, занесених до Червоної книги України та CITES.

Кількість тварин, що утримуються фізичною чи юридичною особою, обмежується можливістю забезпечення їм умов утримання відповідно до вимог Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах. При цьому утримання тварин не повинно порушувати права та свободи осіб, які мешкають поряд.

Умови утримання диких тварин повинні забезпечувати їх біологічні, видові та індивідуальні потреби, а також запобігати виходу з місць їх утримання.

Дикі тварини повинні утримуватися у вольєрах, клітках або інших приміщеннях, норми площі яких не можуть бути менші, ніж мінімальні норми згідно з додатком до Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах.

Місце утримання тварин має забезпечувати достатній простір для розміщення диких тварин, бути обладнаним необхідними пристосуваннями, що забезпечують їх життєдіяльність (нори, гнізда, укриття, ставки, басейни тощо).

Усе обладнання, в тому числі електроприлади, має встановлюватися таким чином, щоб воно не травмувало тварин та не було ними пошкоджене.

При вольерному утриманні тваринам необхідно забезпечувати достатнє укриття від дощу, снігу та вітру або надмірного сонячного випромінювання, якщо це необхідно для їх комфорту та благополуччя. Для теплолюбивих тварин мають бути передбачені відповідні закриті приміщення, в тому числі для перетримки тварин у зимовий період.

У басейнах, резервуарах та акваріумах для водних тварин необхідно підтримувати належний рівень солоності, вмісту кисню та інші показники якості води та упереджувати потрапляння у воду сторонніх предметів.

Годівля тварин має здійснюватися за кормовим раціоном, що враховує потреби для конкретного виду та індивідуальні потреби кожної особини. При складанні раціону необхідно враховувати умови утримання, розміри, вік і активність кожної тварини і потреби в особливих обставинах (наприклад, фізіологічні потреби тварини, утримання тварин у групі/стаді, зимовий сон тощо) та особливості раціону для певних тварин (наприклад, для тварин, що перебувають на ветеринарному лікуванні, для вагітних тварин, молодняку тощо).

При забезпеченні кормами та водою необхідно враховувати природну поведінку тварин. У тварин завжди має бути наявна в достатній кількості свіжа питна вода, до якої кожна тварина цілодобово має вільний доступ. Контейнери для кормів та води при використанні мають бути розміщенні таким чином, щоб вони були завжди доступними для тварини. Після використання їх необхідно регулярно мити. Контейнери для кормів та води забороняється використовувати з іншою метою.

Методи годування повинні бути безпечними як для тварин, так і для їх власників чи осіб, які проводять годування тварин.

При утриманні диких тварин забороняється:

  • • розміщувати в розташованих поруч приміщеннях диких тварин, взаємна присутність яких приводить до стресу;
  • • допускати надмірне домінування одних особин диких тварин над іншими;
  • • утримувати в одному приміщенні диких тварин, спільне мешкання яких може призвести до загибелі одної з них.

При використанні тварин у видовищних заходах забороняється примушування тварин до виконання неприродних для них дій, що призводять до травмувань, а також використання тварин в умовах надмірних фізіологічних навантажень.

Власники диких тварин зобов'язані:

  • • дотримуватись вимог Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах, ветеринарно-санітарних вимог та громадського порядку;
  • • утримувати диких тварин із забезпеченням умов природних (фізіологічних) потреб відповідно до їх біологічних особливостей, дотриманням санітарно-гігієнічних норм і правил, не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних та юридичних осіб, не створювати загрози небезпеки або незручності для людей та тварин;
  • • отримати передбачені законодавством відповідні ветеринарні документи на тварину;
  • • на вимогу посадових осіб установ ветеринарної медицини надавати тварин для огляду, діагностичних досліджень, профілактичних щеплень та обробок;
  • • у разі виникнення підозри на наявність у тварини захворювання негайно ізолювати таку тварину і звернутися до ветеринарного лікаря;
  • • передати тварину у власність іншої фізичної чи юридичної особи, якщо відсутня можливість її подальшого утримання;
  • • інформувати заклади охорони здоров'я про випадки укусу або травмування тварини. Дикі тварини, які покусали людей чи тварин, повинні бути негайно доставлені їх власниками в найближчу установу державної ветеринарної медицини для огляду;
  • • надавати для тимчасової ізоляції диких тварин у разі, якщо твариною було завдано тілесних ушкоджень людині або іншій тварині та за наявності відповідного рішення органів санітарно- епідеміологічної служби;
  • • регулювати приплід власних диких тварин;
  • • при перебуванні тварини за межами місця утримання забезпечити безпеку оточуючих людей та їх майна, інших тварин та самої тварини.

При транспортуванні тварин повинні задовольнятися їх потреби в їжі та воді, має бути забезпечений захист від шкідливого для них зовнішнього впливу.

Техніки відлову і перевезення тварин мають враховувати темперамент та особливості поведінки тварин з метою зменшення ризиків можливих поранень, ушкоджень, стресу.

Тварина, яка перевозиться за межі місця утримання, має супроводжуватися її власником або компетентними особами, які діють від імені власника.

У випадку загибелі тварини її власник повідомляє про факт її загибелі у заклад ветеринарної медицини, підприємство, організацію чи установу, що спеціалізується на утилізації (похованні) трупів тварин. Забороняється викидати трупи тварин в контейнери для збору сміття чи захоронювати їх у не відведених для цього місцях.

Відчуження диких тварин врегульовано законодавством. Так, продавець тварини зобов'язаний забезпечити покупця достовірною інформацією про вид, підвид, стан здоров'я та інші якості тварини, а також про умови її утримання.

Якщо продається дика тварина з числа видів, що занесені до Червоної книги України або підлягають охороні відповідно до чинних міжнародних договорів України, інша дика тварина, продавець тварини зобов'язаний також надати покупцеві документ, що засвідчує законність набуття такої тварини у власність.

Дарування тварин допускається тільки після попереднього погодження з майбутнім власником.

Підзаконними актами регулюються питання щодо особливостей утримання у неволі деяких видів тварин. Мінприроди України[13] затверджено Правила і норми утримання дельфінів в умовах неволі[14]. Вони розроблені з метою виконання ст. 31 ЗУ "Про тваринний світ", ст. 19 ЗУ "Про Червону книгу України"[15], ст. 37 ЗУ "Про ветеринарну медицину", ст.ст. 7-8 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження", з урахуванням природоохоронного статусу китоподібних, визначеного Угодою про збереження китоподібних Чорного моря, Середземного моря та суміжної акваторії Атлантичного океану[16], Конвенцією про збереження мігруючих видів диких тварин[17] як об'єктів тваринного світу, що занесені до Червоної книги України.

Правила регламентують основні вимоги до умов утримання дельфінів в умовах неволі. Вони поширюються на дельфінарії (океанаріуми), суб'єктів права власності на об'єкти тваринного світу та інших осіб, що утримують (тимчасово утримують) дельфінів в умовах неволі.

Басейни і вольєри мають бути міцними і підтримуватися в справному стані, щоб забезпечувати утримання морських ссавців, їх захист від ушкоджень і перешкоджати проникненню небажаних тварин інших видів ззовні. Залежно від кліматичних умов басейни і вольєри можуть бути відкритими або розміщуватися під постійною покрівлею чи покрівлею, що знімається, а їх конструкція повинна враховувати біологічні, видові та індивідуальні особливості тварин. У басейнах і вольєрах не повинно бути незакріплених предметів, гострих виступів та країв, які б могли травмувати тварин або заподіяти їм іншої шкоди.

З метою ізоляції, лікування, переміщення і тренування дельфінів мають бути забезпечені умови для тимчасового утримання тварин. У разі потреби для цього в дельфінарії (океанаріумі) облаштовуються окремі басейни-ізолятори (вольєри-ізолятори), резервуари (ванни) і пристосування для утримання тварин. Повинна бути передбачена можливість відокремленого утримання самок на останніх строках вагітності та самок з дитинчатами, що вигодовуються ними.

Басейн-ізолятор для проведення ветеринарно-санітарних заходів обладнується окремою системою водообміну та водопідготовки і розміщується на відстані, що виключає інфікування здорових тварин. За наявності двох і більше басейнів-ізоляторів їх водні системи повинні бути відокремленими.

Конструкція басейну має забезпечувати повне стікання води під час її заміни.

У разі проведення в дельфінарії (океанаріумі) культурно-масових заходів за участю морських ссавців обладнується демонстраційний басейн.

При використанні пальово-сіткових вольєрів китоподібні та ластоногі повинні бути розміщені на максимально можливій відстані в межах вольерного комплексу.

Профіль дна басейну повинен мати нахил для збирання сміття, що потрапило у воду, стікання змивів донного осаду, а також не мати ділянок, що не осушуються при повному зливанні води під час її заміни.

Для попередження можливого жорстокого поводження з дельфінами та спричинення занепокоєння з боку відвідувачів басейни облаштовуються фізичними бар'єрами у вигляді огорож, стін і прозорих екранів.

В Україні у зв'язку з метеорологічними умовами здебільшого побудовані дельфінарії (океанаріуми) критих конструкцій і тому вони повинні відповідати таким вимогам:

  • • робочий стан систем постачання повітря і води повинен постійно контролюватися; температурні режими повітря і води повинні регулюватися підігріванням або охолодженням залежно від погодних умов, щоб тварини не відчували несприятливих температурних впливів (жари або холоду); мають бути виключені різкі зміни температури повітря і води;
  • • споруди повинні вентилюватися за допомогою природних або штучних засобів, щоб забезпечити циркуляцію свіжого повітря і встановлення оптимального мікроклімату;
  • • повітря має бути чистим за показником присутності часток пилу і відповідати санітарно-бактеріологічним вимогам для закритих приміщень, а його температура не повинна перевищувати 28° С;
  • • температура води має бути в межах від 15 до 25° С;
  • • допустимо лише короткочасне коливання температур у межах від 8 до 28° С;
  • • природне, штучне або комбіноване освітлення має бути достатнім і відповідати потребам дельфінів за своєю якістю, розподілом і тривалістю, а також забезпечувати можливість зручного обслуговування тварин і гігієнічного контролю місць їх утримання;
  • • освітлення повинно попереджати зайве опромінення тварин;
  • • спектр джерел штучного освітлення має бути наближений до природного;
  • • у денний час має бути забезпечено часткове сонячне освітлення.

Законодавством закріплені мінімальні розміри басейну-ізолятора для утримання дельфінів. Вони повинні відповідати таким вимогам:

  • • глибина – мінімальна глибина басейнів, а також середня глибина вольєрів у природній морській акваторії з природним схилом дна – 3,5 м;
  • • площа поверхні – мінімальна площа поверхні для групи з 1- 5 дельфінів – 275 м2;
  • • мінімальна додаткова площа поверхні на кожного додаткового дельфіна – 75 м2;
  • • мінімальний горизонтальний розмір басейну (вольєра) – 7,3 м;
  • • об'єм води – мінімальний загальний об'єм води для групи з 1-5 дельфінів – 1000 м3;
  • • мінімальний додатковий об'єм води на кожного додаткового дельфіна – 200 м3.

При надходженні нових дельфінів ці тварини повинні бути ізольовані від дельфінів, уже адаптованих до місцевих умов, та утримуватися в басейні-ізоляторі для проведення профілактичного карантину з метою запобігання занесенню та поширенню хвороб. Карантин має тривати доти, доки спеціаліст у галузі ветеринарної медицини переконається, що нові особини – здорові і не становлять небезпеки як носії інфекції.

Рівень шуму в місцях утримання тварин не повинен перевищувати 60 дБ у діапазоні частот 0-60 кГц. Під час проведення культурно-масових заходів припустиме короткочасне підвищення гучності, але не довше 60 хвилин та не більше 100 дБ.

У місцях утримання тварин заборонено застосування піротехнічних та світлотехнічних засобів (наприклад, світломузики, прожекторів та інших джерел освітлення, не наближеного до природного).

Персонал дельфінарію (океанаріуму), поряд з фахівцями загального профілю і техніками з експлуатації устаткування та апаратури, повинен включати таких фахівців, які безпосередньо залучаються до утримання тварин:

  • • спеціаліст у галузі ветеринарної медицини;
  • • спеціаліст з водопідготовки;
  • • дресирувальник морських тварин. Він повинен мати навички рятування людей на воді та надання першої медичної допомоги.

У басейнах та у вольєрах дельфінарію (океанаріуму) може використовуватися як природна морська вода, так і штучно приготовлена вода, солоність якої повинна становити 12-36 грамів на літр. Допустимим вважається коливання рівня солоності води не більше 5 грамів на літр протягом доби. Сіль додається у воду басейну у вигляді концентрованого розчину. Неприпустимо засипання солі безпосередньо в басейн. Для реєстрації параметрів якості води та спуску її рівня ведеться відповідний журнал.

Нормативами закріплено особливості годування дельфінів у дельфінаріях. Так, їжа (корм) має бути корисною і привабливою для дельфінів, не містити хімічного та бактеріального забруднення, а її кількість і поживна цінність – достатніми для підтримання здорового фізіологічного стану тварин.

Кормові раціони повинні бути збалансовані за вмістом білка (містити всі незамінні амінокислоти) та жиру. Допускається використання фармацевтичних препаратів та харчових добавок у разі дефіциту вмісту вітамінів і мінеральних речовин. Ветеринарні препарати перед годівлею дельфінів вводяться в тушку риби шприцом, а пігулки і капсули закладаються за зябра або в черевну порожнину.

Продуктами годівлі дельфінів є морська риба та головоногі молюски, що надходять у дельфінарій (океанаріум) у замороженому вигляді. Годування тварин продуктами, що не пройшли стадію глибокої заморозки (-32 °С), і прісноводною рибою не допускається.

Неприпустимим є позбавлення годування тварин як прийом тренування або покарання.

Раціони і режими годівлі установлюються індивідуально спеціалістом у галузі ветеринарної медицини відповідно до калорійності компонентів корму, залежно від віку, вагогабаритних характеристик, фізичних навантажень і стану тварини (репродуктивний період, вагітність, молочне годування). Годівля має бути достатньою, щоб забезпечити здоровий стан усіх тварин.

В осінньо-зимовий період під час зниження температури води й повітря норми годівлі збільшуються на 15-20 %.

Розморожений корм після необхідної механічної обробки (видалення шипів і плавникових пластин, великих кісток тощо), зважування та поділу на раціони необхідно зберігати в індивідуальних ємностях. Корм роздається дельфінам в індивідуальному порядку відповідальними працівниками, які мають забезпечити кожну тварину кормом у необхідній кількості. Годування дельфінів з рук відвідувачів може бути дозволене лише в присутності відповідального працівника і тільки наданим ним кормом.

При годівлі тварин в обов'язковому порядку необхідно дотримуватися таких правил:

  • • вилучати корм, що потрапив на дно басейну;
  • • знищувати залишки корму, що не були з'їденими та зберігалися більше 1,3 години без відповідного охолодження;
  • • не допускати повторного заморожування корму для подальшого годування дельфінів.

Транспортування дельфінів має здійснюватись відповідно до законів України "Про тваринний світ", "Про ветеринарну медицину", "Про захист тварин від жорстокого поводження" та постанови КМ України "Про затвердження Правил транспортування тварин"[18], а у разі перетину державного кордону – також з урахуванням вимог, установлених Конвенцією про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою знищення[19], та Митним кодексом України[20].

Транспортування тварин з одного місця утримання в інше з будь-якою метою і на будь-який строк здійснюється за умови попереднього інформування Держветфітослужби України, Держекоінспекції України та Мінприроди України не пізніше ніж за 10 робочих днів до запланованої дати транспортування. В екстрених випадках (транспортування хворих і травмованих особин, виникнення форс-мажорних обставин[21] у дельфінарії (океанаріумі)) повідомлення до Держекоінспекції України та Мінприроди України надсилається протягом 24 годин. Заборонено перевозити тварин до місць утримання, які не відповідають вимогам Правил і норм утримання дельфінів в умовах неволі.

При транспортуванні тварин повинна бути передбачена можливість проведення заходів щодо забезпечення чистоти повітря, а також для запобігання їх перегріванню, переохолодженню, обсиханню та травмуванню.

Розміри ванн, у яких здійснюється транспортування, повинні відповідати розмірам тварин. Для зниження ризику травмування дельфінів вживаються заходи для обмеження свободи їх руху.

Засоби, що використовуються для підтримання тіла дельфіна під час транспортування, повинні:

  • • забезпечувати доступ супроводжуючої особи до тварини;
  • • обладнуватися спеціальними м'якими прошарками для запобігання травмуванню тварин під тиском власної ваги тіла;
  • • утримувати тварину від зайвих активних рухів і виключати можливість самотравмування.

Транспортний засіб, у якому розміщуються ванни або носилки з дельфінами, повинен:

  • • бути в належному санітарно-технічному стані;
  • • мати укриття від прямих сонячних променів, а в холодну пору року – від холоду;
  • • забезпечувати безпеку і комфорт тварин;
  • • виключати можливість накопичення у ньому вихлопних газів і пилу;
  • • забезпечувати вільний доступ до повітря;
  • • забезпечувати можливість якнайшвидшого вивантаження тварин у разі виникнення форс-мажорних обставин.

Забороняється перевезення дельфінів разом з будь-якими матеріалами, речовинами або засобами, які можуть завдати їм шкоди, та за температури повітря у транспортному засобі вище +28 °С або нижче +15 °С.

Супроводжуюча особа під час транспортування дельфінів зобов'язана:

  • • підтримувати шкіру тварин вологою або запобігати її висиханню іншими способами (наприклад, шляхом нанесення ланоліну);
  • • не допускати обмеження грудних плавників у свободі руху;
  • • періодично змінювати положення тварин у просторі, щоб уникнути травмування шкірних покривів у точках, що перебувають під тиском власної ваги тіла тварин;
  • • заспокоювати тварин для уникнення їх активності, яка може призвести до перегріву або травмування;
  • • контролювати фізіологічний стан тварин;
  • • надавати іншу необхідну допомогу особисто або із залученням спеціаліста у галузі ветеринарної медицини.

Дельфінів заздалегідь готують до транспортування за допомогою спеціальних тренувань і перед його початком проводять необхідний ветеринарний огляд. Дельфіни, що потребують надання ветеринарної допомоги, не підлягають транспортуванню, за винятком ситуації, коли його метою є отримання такої допомоги. Самок на пізніх строках вагітності і тих, що вигодовують дитинчат, а також самих дитинчат, які потребують материнського вигодовування, транспортувати забороняється.

Ветеринарно-санітарне забезпечення утримання тварин у дельфінарії (океанаріумі) здійснюється відповідно до вимог ЗУ "Про ветеринарну медицину", а також повинно включати:

  • • контроль за станом здоров'я тварин та їх годуванням, проведенням санітарно-гігієнічних заходів, якістю кормів, що зберігаються і згодовуються, станом водного середовища;
  • • проведення лікувально-профілактичних процедур;
  • • організацію розведення тварин;
  • • організацію патолого-анатомічного дослідження загиблих особин.

Дельфіни повинні утримуватися спільно (групами), за винятком ситуацій, коли вони тимчасово утримуються в ізоляції згідно з ветеринарними показаннями (обстеження, хвороба, агресивна поведінка тощо).

Не допускається:

  • • розміщення дельфінів в одному басейні (вольєрі) з тваринами інших видів, які можуть завдати їм стресу або дискомфорту або якось інакше негативно вплинути на їх здоров'я та умови утримання;
  • ізоляція тварини, не зумовлена станом її здоров'я (зокрема, як прийом тренування або засіб покарання);
  • • постійне або довготривале перебування дельфінів в одному басейні (вольєрі) з ластоногими (тюленями та моржами). Роздільні місця утримання дельфінів і ластоногих мають бути облаштовані таким чином, щоб забезпечити їх ізоляцію одне від одного.

Померлі тварини підлягають обов'язковому патолого-анатомічному обстеженню, за результатами якого складається звіт, який містить відомості про усі виявлені патологічні зміни з обгрунтованим висновком стосовно причини смерті. Ці звіти повинні зберігатися адміністрацією дельфінарію (океанаріуму) протягом трьох років. Утилізація трупа дельфіна проводиться згідно з ветеринарними і санітарно-епідеміологічними правилами з оформленням відповідної документації.

Особливості використання дельфінів. Будь-яка особа, що утримує дельфінів у неволі, може здійснювати просвітницькі і природоохоронні заходи шляхом:

  • • проведення видовищних вистав еколого-просвітницького характеру;
  • • організації науково-просвітницьких виставок, лекцій і конференцій;
  • • розміщення наочної інформації про біологію та охорону морських ссавців;
  • • проведення відкритих уроків для школярів;
  • • створення умов для проходження студентами наукової і педагогічної практики;
  • • підготовки, видання, поширення наукових та науково-популярних публікацій, аудіовізуальних та інтерактивних посібників тощо.

Дельфіни, що утримуються в неволі, мають бути доступними для проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень, а також повного виключення методів, які здатні заподіяти тваринам дискомфорт, стрес чи травму або спричинити їх захворювання чи загибель.

Перевага повинна надаватися дослідженням, які не можуть бути виконані в природних умовах, але є важливими для кращого розуміння життя дельфінів у морі та розробки методів збереження їх популяцій. Іншим важливим напрямом наукових досліджень є покращення умов утримання дельфінів у неволі і збереження їх здоров'я.

Дослідження мають проводитися під контролем науковця, що має досвід роботи з морськими ссавцями. Програма і детальний план досліджень повинні бути погоджені з керівником дельфінарію (океанаріуму), що персонально відповідає за умови утримання дельфінів у неволі, та зі спеціалістом у галузі ветеринарної медицини, який здійснює ветеринарний нагляд за тваринами.

Культурно-освітня та виховна функції є найважливішими еколого-просвітницькими напрямами діяльності дельфінарію (океанаріуму). Видовищні культурно-масові заходи повинні давати відвідувачам можливість отримати об'єктивну інформацію про дельфінів, середовище їх існування, нагальність збереження морських екосистем. Приміщення дельфінарію (океанаріуму) повинно містити доступну наочну інформацію про заходи з охорони дельфінів та їх біологію.

Методи дресирування, що використовуються для навчання тварин у процесі підготовки до проведення культурно-масових заходів, повинні грунтуватися на гуманних засадах, визначених ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження".

Загальна тривалість проведення культурно-масових заходів із залученням кожної окремої тварини не повинна перевищувати 90 хвилин на добу. Перерва між ними повинна тривати не менше двох годин. Один день на тиждень у програмі культурно-масових заходів визначається як вихідний для проведення санітарно-ветеринарних заходів та забезпечення відпочинку тварин.

Забороняється проведення культурно-масових заходів та сеансів плавання з дельфінами з 23.00 години до 10.00 години.

Під час проведення культурно-масових заходів забороняється використовувати звукові (більше 100 дБ) та інтенсивні світлові ефекти, що можуть спричинити стрес у тварин.

Не допускається використання під час проведення культурно- масових заходів хворих дельфінів, вагітних самок і дитинчат, що перебувають на молочному вигодовуванні.

Персонал дельфінарію (океанаріуму) зобов'язаний не допускати самовільного підходу відвідувачів до тварин і стежити, щоб відвідувачі не торкалися та самовільно не годували тварин, не кидали сторонні предмети в басейн (вольєр).

Безпосередній контакт відвідувачів з дельфінами обмежується короткочасним сеансом під наглядом дресирувальника морських тварин, який повинен забезпечувати безпеку відвідувачів і тварин та у разі потреби надавати необхідну допомогу (зокрема у воді).

Відвідувачі, яким дозволяється контакт з дельфінами, мають бути докладно проінструктовані щодо правильного поводження з тваринами і попереджені про можливі обопільні негативні наслідки контакту, включаючи стрес, травми та інфікування.

Сеанси плавання з дельфінами здійснюються відповідно до затвердженого керівником дельфінарію (океанаріуму) графіка та повинні проводитися лише в індивідуальному порядку і в спеціально обладнаному басейні (вольєрі) за наявності рятувальних засобів. У цьому графіку має бути визначено максимальну кількість сеансів плавання з дельфінами протягом дня. Одночасне перебування двох або більше відвідувачів у воді разом з дельфіном не допускається (крім осіб, які супроводжують неповнолітніх дітей, та осіб з обмеженими фізичними можливостями). Вода повинна відповідати санітарно-гігієнічним нормам для плавання людини.

Плавання з дельфіном може бути дозволено тільки після обов'язкової співбесіди з відвідувачем стосовно його самопочуття та за умови прийняття ним душу безпосередньо перед сеансом плавання з дельфінами. Відвідувач до купання з дельфіном не допускається за наявності ознак сп'яніння, інфекційних захворювань або інших очевидних змін стану здоров'я, які можуть завдати шкоди дельфіну або самому відвідувачу при контакті з дельфіном.

У дельфінаріях (океанаріумах), де утримуються дельфіни в неволі, має бути забезпечено облік тварин для оперативної ідентифікації кожної особини.

Факт народження життєздатної особини дельфіна встановлюється комісією фахівців дельфінарію (океанаріуму), включаючи відповідального за утримання тварин і спеціаліста у галузі ветеринарної медицини, зі складанням відповідного акта та оформленням ветеринарної документації згідно із законодавством.

Про надходження дельфіна до дельфінарію (океанаріуму), у тому числі про народження дельфіна, протягом 24 годин письмово повідомляють Держекоінспекцію України із зазначенням таких відомостей:

  • • прізвисько (кличка);
  • • біологічний вид;
  • • стать;
  • • дата народження або орієнтовний вік;
  • • місце народження і місце придбання тварини;
  • • морфометричні показники, зокрема довжина і маса тіла;
  • • дані електронного чіпування і (або) генетичної ідентифікації (за наявності);
  • • інші ознаки, що дають змогу ідентифікувати тварину, зокрема зроблені з двох боків фотографії всього тіла, спинного і хвостового плавників, окремі фото та опис особливих прикмет, до яких можуть відноситися, наприклад, шрами та ділянки з аномальною пігментацією шкіри;
  • • відомості про травми, перенесені хвороби, діагностичні дослідження, імунізацію, вагітність і пологи.

Збереження усіх ідентифікаційних даних і матеріалів забезпечується Держекоінспекцією України. Вона або її відповідний територіальний орган проводить щорічну інвентаризацію індивідуального складу дельфінів у дельфінаріях (океанаріумах).

У разі загибелі або втечі дельфіна дельфінарій (океанаріум) повинен протягом 24 годин повідомити про це Держекоінспекцію України або її відповідний територіальний орган, забезпечити проведення патолого-анатомічного обстеження (у разі загибелі) та складання відповідного акта, який передається до Держекоінспекції України або її відповідного територіального органу в якомога коротший строк, але не пізніше як протягом трьох діб з часу загибелі або втечі морського ссавця.

Особливості утримання домашніх тварин регламентуються ст. 9 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження". Особа, яка утримує домашню тварину, зобов'язана:

  • • забезпечити домашній тварині необхідні умови, що відповідають її біологічним, видовим та індивідуальним особливостям, відповідно до вимог законодавства;
  • • дотримуватися санітарно-гігієнічних норм експлуатації жилого приміщення, де утримується домашня тварина (місце постійного утримання), та норм співжиття.

Правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування[22][23]. Тобто кожний орган місцевого самоврядування затверджує правила утримання домашніх тварин у конкретному населеному пункті[24][25][26].

Так, наприклад Правила утримання домашніх тварин в м. Чернівцях затверджено рішенням Чернівецької міської ради[27]. Правила утримання домашніх тварин встановлюють порядок тримання та поводження з тваринами, визначають права та обов'язки юридичних і фізичних осіб – власників домашніх тварин, а також контроль у цій сфері і розробляються відповідно до вимог законів України "Про благоустрій населених пунктів"[28], "Про захист тварин від жорстокого поводження", "Про тваринний світ", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про ветеринарну медицину", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою врегулювання відносин у сфері поводження з домашніми тваринами, забезпечення відповідного санітарного, екологічного та епізоотичного стану на відповідній території населеного пункту.

Дія Правил поширюється на відносини, що виникають у зв'язку з утриманням тварин і поводження з ними фізичних та юридичних осіб.

Поводження з домашніми тваринами ґрунтується на принципах:

  • • гуманного ставлення до тварин;
  • • захисту тварин від жорстокого поводження;
  • • відповідальності за жорстоке поводження з тваринами.

Кількість тварин, яких може тримати фізична чи юридична

особа, обмежується можливістю забезпечення їм умов тримання відповідно до вимог ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження".

Умови тримання тварин повинні задовольняти їхні природні потреби в їжі, воді, сні, рухах, контактах із собі подібними, у природній активності та інші потреби. Місце тримання тварин повинно бути оснащено таким чином, щоб забезпечити необхідні простір, температуру повітря, режим вологості і вентиляції, природне освітлення та можливість контакту тварин із природним для них середовищем.

Місце тримання тварин повинно забезпечити неможливість заподіяння шкоди третім особам внаслідок агресивної або непередбачуваної дії тварин.

Особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані:

  • • дотримуватись чинних вимог, правил громадського порядку[29], норм співіснування, ветеринарних норм, не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних та юридичних осіб, не створювати загрози безпеці людей;
  • • реєструвати (перереєструвати) домашніх тварин віком від двох місяців і старше. При первинній реєстрації тварин їхнім власникам видаються реєстраційні посвідчення і правила тримання, а на собак, крім того, і номерні знаки. Номерний знак собаки прикріплюється до його нашийника;
  • • незалежно від реєстрації породних собак та котів у кіно- логічних і фелінологічних[30] спілках, які мають міжнародний статус (сертифікат), зареєструвати тварин у загальній електронній базі даних домашніх тварин м. Чернівців;
  • • новопридбаних домашніх тварин зареєструвати впродовж одного місяця від дати придбання;
  • • тримати сторожових собак на прив'язі і спускати їх з прив'язі лише в закритих дворах з висотою огорожі, що виключає можливість втечі; про наявність таких собак застерігати написом при вході та по периметру об'єкта або території;
  • • виводити собак на сходи, у двори, інші місця загального користування лише на повідку з прикріпленим до нашийника особистим номерним знаком, а потенційно небезпечних собак та собак, що визнані небезпечними (відповідно до додатка Правил), обов'язково на короткому повідку (не більше 1,2 м) і в наморднику, крім собак дрібних порід, на яких у реєстраційних посвідченнях зроблено відповідну відмітку;
  • • не допускати забруднення екскрементами тварин приміщень, сходових кліток та інших місць загального користування в будинках, дворах і на вулицях;
  • • прибирати екскременти за своїми тваринами в під'їздах багатоквартирних будинків, ліфтах, на сходах та інших місцях загального користування. Ця вимога не поширюється на власників собак-поводирів;
  • • у разі неможливості подальшого тримання тварини передати її у власність іншої особи або здати до підприємства, уповноваженого у сфері поводження з домашніми тваринами в м. Чернівцях, або притулків для тварин;
  • • у випадках падежу тварини негайно повідомляти державну ветеринарну установу за місцем проживання, здавати трупи тварин до підприємства, уповноваженого у сфері поводження з домашніми тваринами в м. Чернівцях, реєстраційні посвідчення, а на собак і номерні знаки до установи, яка їх видала;
  • • негайно повідомляти заклади охорони здоров'я і ветеринарної служби про випадки укусу або травмування твариною людини або іншої тварини, а також доставляти у ветеринарну установу тварин, які покусали людей чи інших тварин або заподіяли їм травми, для огляду і карантинування впродовж 10 днів, а покусаних тварин – для огляду і лікування;
  • • у разі, коли неможливо доставити вказаних тварин, що покусали, повідомити про них підприємство, уповноважене у сфері поводження з домашніми тваринами в м. Чернівцях, з метою вилову і доставки їх до установи ветеринарної медицини;
  • • надавати тварин для проведення щорічного щеплення проти сказу, огляду, діагностичних досліджень, профілактичних щеплень та обробок, на вимогу посадових осіб державних органів ветеринарної медицини та житлово-комунальних організацій незалежно від форм власності та підпорядкування;
  • • забезпечувати своєчасне щеплення проти сказу собак, котів та інших тварин;
  • • негайно ізолювати тварину і звернутися до ветеринарної установи у разі виникнення підозри на наявність у тварини захворювання;
  • • у разі смерті тварини письмово повідомити організацію, яка видала реєстраційне посвідчення та номерний знак, для внесення змін до загальної електронної бази даних домашніх непродуктивних тварин;
  • • надавати тварин для тимчасової ізоляції у разі, коли на те є відповідне рішення органів санітарно-епідеміологічної служби чи установи державної ветеринарної медицини, а також тих, що завдали тілесних ушкоджень людині або іншій тварині. Тимчасова ізоляція тварин може проводитись у встановленому порядку, якщо ця тварина є небезпечною для оточуючих;
  • • здійснювати перевезення домашніх тварин усіма видами громадського транспорту з додержанням правил, чинних на даному виді транспорту, при обов'язковому забезпеченні безпеки людей;
  • • регулювати приплід власних тварин, у тому числі шляхом стерилізації.

Власники домашніх тварин мають право:

  • 1) утримувати домашніх тварин:
    • а) у квартирах, де проживає кілька сімей, лише за письмовою згодою всіх мешканців квартири. Не дозволяється утримувати собак, котів та інших тварин у місцях загального користування;
    • б) кількість тварин, що утримується, залежить від розміру та стану житлової площі помешкання відповідно до ветеринарно- зоогігієнічних вимог;
    • в) у "зоокутках" дитячих, освітніх, наукових, санаторно- курортних і оздоровчих закладів – з дозволу відповідного органу за погодженням з органами державної санітарно-епідеміологічної служби та ветеринарної медицини, за умов забезпечення постійного догляду за тваринами відповідно до вимог ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження";
    • г) на території присадибної земельної ділянки, за умови якщо огорожа цієї ділянки забезпечує ізоляцію тварини на цій території;
    • д) собак без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально- дресирувальних майданчиках;
    • е) собак з метою охорони об'єктів будівництва, територій підприємств, установ, організацій, за умов наявності обладнаних приміщень або на прив'язі;

є) за умови наявності погодження з державною службою ветеринарної медицини та наявності відмітки про щорічне щеплення проти сказу для охорони – в обладнаних приміщеннях або прив'язі, для дослідної мети – у вольєрах, біологічних клініках (віваріях) або в розплідниках (для юридичних осіб);

  • 2) навчати собак без повідків і намордників на майданчиках для дресирування за визнаними навчальними програмами;
  • 3) вигулювати собак на пустирях, у місцях та зонах для вигулу у разі їхнього створення (у додатках визначаються переліки місць та зон вигулу собак на території міста).

У випадку порушення ветеринарно-санітарних вимог відповідними службами складається акт про порушення, на підставі якого обмежується кількість тварин, тримання яких дозволено згідно з вимогами законодавства України.

Особа, яка супроводжує домашню тварину, зобов'язана забезпечити безпеку:

  • • оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною твариною;
  • • супроводжуваної домашньої тварини;
  • • дорожнього руху шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою.

При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Власникам домашніх тварин забороняється:

  • • утримувати домашніх тварин незареєстрованими;
  • • продавати тварин у не визначених спеціально для цього місцях; у стані алкогольного сп'яніння вигулювати тварин;
  • • вигулювати собак без повідка і намордника у не визначених спеціально для цього місцях;
  • • приводити тварин (крім тварин супроводу – собак- поводирів) у приміщення магазинів і кафе (крім спеціалізованих магазинів для тварин), об'єктів громадського харчування, освіти та культури, на територію дитячих майданчиків, інші місця загального користування тощо;
  • • доручати вигул собак особам, яким не виповнилося 14 років, психічно хворим, визнаним недієздатними або фізично неспроможними керувати твариною;
  • • купувати, продавати або дарувати тварин, транспортувати їх, брати участь в виставках, спортивних змаганнях та інших заходах тощо без відповідного ветеринарного документа встановленого зразка;
  • • розводити тварин з уродженими патологіями, генетично та фізіологічно несумісних тварин;
  • • жорстоко поводитись з тваринами, залишати бездоглядними або знищувати їх;
  • • наносити тваринам побої, травми з метою примушування тварин до виконання будь-яких вимог;
  • • проводити собачі бої та інші заходи, які допускають жорстокість по відношенню до тварини;
  • • вирощувати собак та котів з метою отримання з них м'яса і шкірок;
  • • викидати трупи собак та котів в контейнери для збору сміття, захоронювати їх у не відведених для цього місцях;
  • • навчати собак атакувати людину в життєво важливі органи;
  • • утримувати домашніх тварин в приміщеннях спільного користування житлових комплексів (під'їзди, горища, підвали та інше).

Реєстрація домашніх тварин здійснюється у загальній електронній базі даних домашніх тварин м. Чернівців.

Породні собаки, які належать фізичній або юридичній особі – члену кінологічної організації, підлягають обов'язковій реєстрації у загальній електронній базі даних домашніх тварин м. Чернівців незалежно від реєстрації в організації.

Реєстрація котів здійснюється за бажанням власника з видачею реєстраційного посвідчення встановленого зразка.

Підприємство, уповноважене у сфері поводження з домашніми тваринами в м. Чернівцях, повинно у десятиденний термін зареєструвати тварину та видати власнику реєстраційне посвідчення, особистий номерний знак (жетон), а також ознайомити власника тварини з ветеринарно-санітарними вимогами щодо її тримання.

Для проведення реєстрації/перереєстрації власник тварини повинен надати власне посвідчення особи та ветеринарний паспорт на тварину, виданий у встановленому порядку державною службою ветеринарної медицини.

Перереєстрація тварини проводиться у разі зміни місця проживання чи реєстрації власника або зміни власника. Тварини, власники яких не здійснили перереєстрацію, вважаються зареєстрованими неналежним чином. Для проведення перереєстрації власнику тварини необхідно надати паспорт, відповідний документ і реєстраційне посвідчення на тварину встановленого зразка. При перереєстрації видається нове посвідчення про реєстрацію без зміни реєстраційного номера, крім випадків, коли реєстрація була проведена в іншому населеному пункті.

Собаки, незалежно від породи, належності і призначення, в тому числі і ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, які знаходяться без власника у громадських місцях, вважаються бездоглядними і підлягають вилову. Виловлені тварини доставляються до комунального підприємства, уповноваженого у сфері поводження з домашніми тваринами в м. Чернівцях.

Домашні тварини підлягають тимчасовій ізоляції у разі, якщо на це є відповідне рішення органів санітарно-епідеміологічної служби, ветеринарної медицини, а також ті, що завдали тілесних ушкоджень людині або іншій домашній тварині.

Тимчасова ізоляція домашніх тварин проводиться у примусовому порядку, якщо тварина є небезпечною для оточуючих.

Вилов безпритульних та бездоглядних тварин окремими фізичними і юридичними особами забороняється, крім випадків, коли ці тварини проявляють явну агресію, яка загрожує здоров'ю людей.

Вилов таких тварин проводиться у відсутності сторонніх осіб, особливо дітей, з 05.00 години до 07.00 години та після 20.00 години (вліткупісля 22 години). Він здійснюється підприємством, уповноваженим у сфері поводження з домашніми тваринами в м. Чернівцях.

При поводженні з безпритульними тваринами необхідно керуватися вимогами та правилами гуманного ставлення, передбаченими законодавством України.

Дозволяється продаж та придбання домашніх тварин:

  • • на території власника тварини;
  • • в розплідниках племінних тварин, які зареєстровані у кінологічних, фелінологічних та інших організаціях;
  • • у притулках;
  • • під час проведення спеціалізованих заходів (виставки, аукціони тощо), за наявності передбаченого чинним законодавством положення;
  • • на спеціалізованих ринках, які обладнані відповідним чином згідно з ветеринарно-санітарними правилами для ринків.

Дозволяється відчуження цуценят віком не менше двох місяців, кошенят – трьох місяців.

Продаж, придбання та дарування домашніх тварин повинен здійснюватися при наявності ветеринарного паспорта на тварину, виданого у встановленому порядку державною службою ветеринарної медицини та шляхом укладання угоди відповідно до чинного законодавства і на підставі акта приймання- передавання.

Відповідальність осіб, що тримають домашніх тварин, полягає в тому, що фізичні та юридичні особи, що утримують домашніх тварин, зобов'язані суворо дотримуватись вимог чинного законодавства України. Не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб, не створювати загрози безпеці людей, а також тварин, в тому числі через жорстоке поводження з ними або їх жорстоке умертвіння.

Фізичні та юридичні особи, які тримають домашніх тварин, несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України, зокрема, за:

  • • жорстоке поводження з тваринами, їх мордування або вчинення дій, що призвели до їх мучення, каліцтва чи загибелі;
  • • порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог;
  • • порушення правил благоустрою та забезпечення чистоти і порядку в м. Чернівцях;
  • • знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об'єктів озеленення на території міста;
  • • за порушення вимог цих Правил.

Органи внутрішніх справ (патрульно-постова служба та дільничні інспектори міліції) здійснюють нагляд за дотриманням порядку вигулу домашніх тварин (собак) у громадських місцях і вживають відповідні заходи у разі порушення законодавства про порядок поводження та утримання домашніх тварин, у тому числі за жорстоке поводження з ними.

Контроль за додержанням цих Правил на території м. Чернівців здійснюється посадовими особами місцевого самоврядування, виконавчими органами районних в місті Чернівцях рад, житловими організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування прибудинкових територій, посадовими особами органів МВС, громадськими організаціями, статутною метою яких є захист тварин, і Держветслужбою та Держсанепідслужбою Чернівців.

Виконавчі органи районних в місті Чернівцях рад:

  • а) координують діяльність, у разі наявності, підпорядкованих підприємств, установ, організацій щодо дотримання вимог цих Правил та інших нормативно-правових актів тримання собак, котів та інших тварин;
  • б) здійснюють контроль за додержанням вимог цих Правил та інших нормативно-правових актів у сфері тримання собак, котів та інших тварин юридичними та фізичними особами згідно з чинним законодавством;
  • в) у разі створення сприяють забезпеченню облаштування місць та зон для вигулу собак на своїх адміністративних територіях;
  • г) визначають підприємства та організації, які повинні здійснювати обслуговування і забезпечення відповідного технічного та санітарно-епідемічного стану місць і зон для вигулу, майданчиків для дресирування собак.

Житлові організації незалежно від форм власності та підпорядкування:

  • а) слідкують за своєчасною реєстрацією (перереєстрацією) власниками тварин та додержання ними цих Правил;
  • б) у межах своїх повноважень здійснюють контроль виконання цих Правил, складають протоколи про порушення відповідно до ст. 154 КУпАП;
  • в) забезпечують тримання підвалів, горищ та інших технічних приміщень у будинках закритими або відповідно обладнаними для запобігання проникненню до них тварин;
  • г) забезпечують інформування мешканців будинків щодо проведення планової вакцинації від сказу та інших протиепідемічних заходів, реєстрації (перереєстрації) тварин;
  • д) сприяють працівникам ветеринарної медицини в проведенні протиепізоотичних заходів, безоплатно надають приміщення для проведення профілактичних щеплень проти сказу;
  • е) надають відповідну інформацію за запитом щодо осіб, на яких складено протоколи про адміністративне правопорушення за порушення вимог цих Правил;

є) сприяють виконанню своїх посадових (службових) обов'язків щодо дотримання вимог цих Правил працівникам служби вилову тварин;

ж) забезпечують встановлення біля входів на дитячі майданчики, які за ними закріплені, таблички з написом "Вигул собак заборонено" (розмір таблички 350 х 700 мм, висота літер 65 мм).

Службові особи підприємств, установ, організацій всіх форм власності:

  • а) слідкують за своєчасною реєстрацією тварин, які постійно знаходяться на підвідомчій території, та додержанням цих Правил;
  • б) повідомляють працівників комунального підприємства з поводження з тваринами в м. Чернівцях про наявність безпритульних тварин та сприяють виконанню ними своїх обов'язків.

Контроль у сфері захисту тварин від жорстокого поводження може здійснюватися громадськими організаціями, статутною метою яких є захист тварин від жорстокого поводження.

Громадські організації у сфері захисту тварин від жорстокого поводження:

  • а) беруть участь у проведенні державними органами управління у сфері захисту тварин від жорстокого поводження перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями планів і заходів, пов'язаних із захистом тварин від жорстокого поводження;
  • б) ставлять перед відповідними органами державної влади питання про конфіскацію тварин та відповідальність осіб, які їх утримують, згідно з вимогами чинного законодавства у разі виявлення фактів жорстокого поводження з тваринами;
  • в) подають до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про захист тварин від жорстокого поводження, в тому числі здоров'ю громадян і майну громадських організацій;
  • г) сприяють організації та проведенню інформаційно-просвітницьких заходів, тематичних лекцій, семінарів, конференцій, виставок з метою забезпечення виховної роботи із питань тримання тварин.

Діяльність громадських організацій у сфері захисту тварин від жорстокого поводження здійснюється відповідно до законодавства України на основі їх статутів.

Для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин. На території міста Чернівці притулки для тварин можуть створюватися Чернівецькою міською радою, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами. Притулки для тварин проводять свою діяльність за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел.

Приватні притулки підлягають обов'язковій реєстрації та повинні діяти на підставі Положення про них, затвердженого управлінням ветеринарної медицини у м. Чернівці. Реєстрація й облік тварин, які надійшли до приватного притулку, є обов'язковими.

Окрім правового регулювання утримання домашніх тварин в населених пунктах, міськрадами приймаються й інші нормативні документи щодо поводження з тваринами. Так, рішенням Київської міської ради було ухвалено програми регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами на 2008-2011 роки[31], контролю за утриманням домашніх тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами на 2012-2016 роки[32] та нові Правила утримання собак і котів у Києві[33]. Програми передбачали вилов і масову стерилізацію безпритульних тварин з подальшим їх поверненням на місця попереднього перебування за методом ВСП – "відлов – стерилізація – повернення". У свою чергу, Правилами було передбачено відповідальне ставлення власників до здійснення контролю за розведенням домашніх тварин. Таким чином, сукупно Програми й Правила були спрямовані на "перекриття" обох джерел поповнення кількості безпритульних тварин – і їхнє природне розмноження, і поповнення за рахунок неконтрольованого розмноження власницьких тварин.

Особи, які утримують домашніх тварин, мають право з'являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх).

Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку. Особа, яка супроводжує тварину, зобов'язана забезпечити безпеку:

  • • оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною;
  • • супроводжуваної домашньої тварини;
  • • дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою.

При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду.

Дозволяється утримувати домашніх тварин:

  • • у квартирах, де проживає кілька сімей, – лише за письмовою згодою всіх мешканців квартири. При цьому не дозволяється утримувати домашніх тварин у місцях загального користування;
  • • у "зоокутках" дитячих, освітніх, наукових, санаторно- курортних і оздоровчих закладів – з дозволу відповідного органу за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ветеринарної медицини;
  • • у вільному вигулі на ізольованій, добре огородженій території (в ізольованому приміщенні) на прив'язі або без неї;
  • • юридичними особами: для охорони – в обладнаних приміщеннях або на прив'язі; для дослідної мети – у вольєрах, біологічних клініках (віваріях) або в розплідниках.

Також дозволяється утримувати собак без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках.

Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов'язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у ст. 2 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження", санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин.

На практиці, на жаль, доволі часто виникає питання про притягнення до відповідальності власників собак, які кусають громадян. У разі, якщо це зробила службова собака або собака бійцівських порід, то власника притягують до відповідальності за ст. 1187 ЦК України, оскільки утримання таких собак визначено законодавцем як джерело підвищеної небезпеки, порядок їх утримання визначено законами.

Під час розгляду справ такої категорії необхідно звертати увагу на те, що відповідальність за порушення правил тримання собак і котів встановлена ст. 154 КУпАП, а правила утримання домашніх тварин відповідно до вимог ст. 9 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" від 30.12.2009 р. встановлюються органами місцевого самоврядування.

У разі виникнення сумнівів щодо питання, чи є собака службовим або його порода бійцівською, у випадках, коли ці обставини мають значення для правильного вирішення справи і є складовою предмета доказування, потрібно звертатися за відповідним роз'ясненням до фахівців у порядку, визначеному процесуальними нормами. Отже, задоволення на підставі ст. 1187 ЦК України вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок нападу собаки, що не є службовим і порода якого не є бійцівською, буде помилковим. Необхідно врахувати, що інші домашні тварини не визнаються такими, що створюють підвищену небезпеку.

Ветеринарне обслуговування тварин регламентоване ст. 10 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження". Так, особа, яка утримує тварину, зобов'язана забезпечити своєчасне надання їй ветеринарної допомоги.

У разі виникнення підозри на наявність у тварини захворювання особа, яка її утримує, зобов'язана негайно ізолювати таку тварину і звернутися до ветеринарного лікаря.

Ветеринарні процедури щодо тварин можуть здійснювати тільки особи, які мають відповідну фахову освіту.

Ветеринарне обслуговування повинно включати послуги з евтаназії тварин або новонародженого приплоду тварин.

Питання транспортування тварин розкривається у ст. 11 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження". При транспортуванні тварин повинні задовольнятися їх потреби в їжі та воді, а також має бути забезпечений захист від шкідливого для них зовнішнього впливу.

Транспортний засіб, призначений для перевезення тварин, повинен бути спеціально оснащений для того, щоб виключати травмування або загибель тварин. При завантаженні і розвантаженні тварин мають використовуватися пристрої і прийоми, що виключають травмування і загибель тварин.

Транспортування тварин різних видів проводиться роздільно, за винятком таких їх видів, які природно контактують один з одним або є нейтральними один до одного.

Загиблі тварини і ті, що не підлягають подальшому транспортуванню, повинні бути відокремлені від інших на першій же стоянці.

Перевезення тварин у транспорті загального користування здійснюється відповідно до правил перевезення тварин у транспорті загального користування.

Правила транспортування тварин встановлюють вимоги до перевезення тварин авіаційним, автомобільним, залізничним, морським та річковим транспортом[34].

Перевезення тварин через державний кордон здійснюється з урахуванням вимог, установлених ЗУ "Про ветеринарну медицину", МК України та відповідно до постанови КМ України "Про затвердження Порядку видачі дозволів на імпорт та експорт зразків видів дикої фауни і флори, сертифікатів на пересувні виставки, реекспорт та інтродукцію з моря зазначених зразків, які є об'єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення"[35].

Екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць здійснюється відповідно до Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць[36], яке розроблено з метою встановлення загальних вимог здійснення екологічного контролю:

  • • транспортних засобів, у тому числі автомобілів, літаків, суден, військових кораблів, паромів та інших плавучих засобів;
  • • вантажів, що містять промислову сировину, відходи виробництва, хімічні сполуки, токсичні хімічні, радіоактивні та інші небезпечні для навколишнього природного середовища і здоров'я людей речовини;
  • • засобів захисту рослин, стимуляторів їх росту, добрив;
  • • усіх видів диких тварин, водних живих ресурсів і рослин, зоологічних, ботанічних, мінералогічних колекцій, мисливських трофеїв.

Окрім екологічного контролю, здійснюється також митний контроль за переміщенням товарів та природних об'єктів, що впливають на стан дотримання екологічного правопорядку, є першим реальним бар'єром попередження їх незаконного надходження чи несанкціонованого вивозу з нашої країни. Важливо забезпечити належний методичний супровід такого контролю з огляду на те, що митне законодавство динамічно розвивається.

Характерна риса сучасних екологічних правовідносин – інтенсивне використання природних ресурсів. У деяких випадках воно стає хижацьким та протиправним. Трапляються непоодинокі незаконні спроби вивозу природних об'єктів з нашої країни, ввезення на її територію небезпечних відходів. Таким порушенням під час переміщення товарів та природних об'єктів через митний кордон має протистояти, в першу чергу, потужна законодавча база.

Митний контроль являє собою сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм МК України, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

У наведеному визначенні основних термінів і понять у п. 13) ч. 1 ст. 4 МК України розкривається поняття заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Ці заходи не пов'язані із застосуванням мита до товарів, що переміщуються через митний кордон України, і встановлені відповідно до закону заборони та/або обмеження, спрямовані на захист внутрішнього ринку, громадського порядку та безпеки, суспільної моралі, на охорону здоров'я та життя людей і тварин, охорону навколишнього природного середовища, захист прав споживачів товарів, що ввозяться в Україну, а також на охорону національної культурної та історичної спадщини. Таким чином держава охороняє навколишнє природне середовище, встановлюючи на законодавчому рівні заборони та/або обмеження щодо переміщення певних товарів через державний кордон.

Відповідно до п. 42 ч. 1 вказаної статті при переміщенні через кордон митними органами проводиться попередній документальний контроль. Це – контрольні заходи, які полягають у перевірці документів та відомостей, необхідних для здійснення державних санітарно-епідеміологічного, ветеринарно-санітарного, фітосанітарного, екологічного контролю та виконуються митними органами в пунктах пропуску через державний кордон України щодо товарів, у тому числі продуктів та сировини тваринного походження.

У п. н) ч. 1 ст. 20 ЗУ "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачається, що до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить здійснення екологічного та радіологічного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. У пунктах пропуску через державний кордон України екологічний контроль окремих товарів, що ввозяться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту), здійснюється митними органами у формі попереднього документального контролю.

Перелік цих товарів та порядок здійснення попереднього документального контролю затверджено відповідною постановою КМ України[37]. Для виконання попереднього документального контролю товарів перевізник або експедитор, чи уповноважена особа подає посадовій особі митного органу документи, необхідні для здійснення відповідного виду державного контролю.

Відповідно до другого розділу МК України визначається країна походження товару. Так, відповідно до ч. 1 ст. 38 товарами, повністю виробленими у цій країні, вважаються:

  • 1) корисні копалини, добуті з надр цієї країни, в її територіальних водах або на її морському дні;
  • 2) продукція рослинного походження, вирощена або зібрана в цій країні;
  • 3) живі тварини, що народилися та вирощені в цій країні;
  • 4) продукція, одержана від живих тварин у цій країні;
  • 5) продукція, одержана в результаті мисливського або рибальського промислу в цій країні;
  • 6) продукція морського рибальського промислу та інша продукція морського промислу, одержана судном цієї країни або судном, що орендоване (зафрахтоване) цією країною;
  • 7) продукція, одержана на борту переробного судна цієї країни виключно з продукції, зазначеної у п. 6 цієї статті.

Таким чином, аналізуючи цю статтю, можна дійти висновку, що МК України оперує такими екологічними дефініціями: живі тварини; мисливство та рибальство. Вказані терміни не знайшли сталого використання у тексті кодексу. Адже ст. 44, яка визначає порядок підтвердження країни походження товару, у п. 6) ч. 4 вказує на таке: через митний кордон України переміщуються зразки флори, фауни, ґрунтів, каміння тощо для наукових досліджень, відібрані на об'єктах України, які розташовані в полярних регіонах або на островах у нейтральних водах Світового океану, що знаходяться у сфері наукових інтересів України.

Відповідно у цих двох статтях застосовуються різні терміни, які мають вказувати на тотожні природні об'єкти. Маються на увазі тварини та рослини і фауна та флора. Цю неузгодженість із термінами до новітнього МК України було привнесено з екологічного законодавства. Так, законодавець, визначаючи термін "довкілля", тобто оточення, у якому функціонує об'єкт (повітря, вода, земля, флора, фауна тощо), пробував застосовувати терміни "флора" та "фауна". Це визначення деякий час діяло в першій редакції Наказу МНС "Про затвердження Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів".

У ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" розрізняють терміни "тварини" та "дикі тварини". Вживання терміна "тварини" у такому значенні означає, що тварини – біологічні об'єкти, що належать до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові. До диких тварин відносяться тварини, природним середовищем існування яких є дика природа, у тому числі ті, які перебувають у неволі чи напіввільних умовах. Тобто до фауни відносяться і сільськогосподарські та домашні тварини.

Регламентуючи у ст. 122 МК України умови поміщення товарів у митний режим митного складу, законодавець передбачає, що у митний режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком живих тварин. Подібна вимога міститься і у ст. 141 МК України щодо заборони поміщення у митний режим безмитної торгівлі живих тварин. У разі переміщення через митний кордон України живих тварин митний контроль таких товарів здійснюється першочергово, що прямо передбачено ст. 360 МК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 МК України домашні тварини, що ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають письмовому декларуванню та застосуванню до них заходів контролю, визначених законом. Згідно з ч. 5 ст. 379 МК України дозволяється тимчасове ввезення на митну територію України домашніх тварин у кількості не більше трьох ссавців, шести птахів, 20 акваріумних риб без застосування до них заходів гарантування, передбачених кодексом, та з поданням митним органам документів, які видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України. Однак у разі порушення цих правил і вилучення в особи надлишкових тварин їх утримання не регламентовано МК України. Нагальним є розроблення Правил реалізації конфіскованих на митниці тварин. Таким чином у кодексі необхідно передбачити механізми утримання чи реалізації конфіскованих тварин із урахуванням вимог ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження".

Відповідно до Постанови КМ України "Про здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон" Мінприроди України забезпечує виконання екологічного контролю одночасно (у разі потреби) з радіологічним контролем у пунктах пропуску через державний кордон (крім випадків здійснення екологічного контролю посадовими особами митних органів у формі попереднього документального контролю): всіх видів риб, диких тварин і рослин, зоологічних, ботанічних, мінералогічних колекцій, мисливських трофеїв.

Підсумовуючи викладене, можна дійти висновку, що в МК України немає єдиної правової позиції щодо визначення дефініцій деяких природних об'єктів. У ньому чітко не розмежовані поняття флори та фауни і тваринного та рослинного світу, що призводить до певної неузгодженості між екологічним та митним законодавством. Проаналізувавши еколого-правові дефініції, що наведені у МК України, можна констатувати відсутність диференціації поняття тварини як природного об'єкта та товарно-матеріальної цінності.

Необхідно на відомчому рівні передбачити розроблення Правил реалізації конфіскованих на митниці тварин. Одним зі способів підвищення ефективності боротьби з контрабандою тварин має стати взаємодія та чіткіша координація роботи митних органів, Мінприроди України, прикордонників та підрозділів МВС, активізація їх співпраці з громадськими природоохоронними організаціями, пов'язаної з протидією контрабанді об'єктів тваринного та рослинного світу, відстеження тенденцій розвитку цього явища.

Перевезення тварин може здійснюватися із залученням супроводжуючої особи або без неї. Без супроводжуючої особи перевезення здійснюється у разі, коли:

  • • тварини перебувають у закритих контейнерах, які належним чином провітрюються, містять корм і воду в дозаторах в обсязі, достатньому для перевезення тривалістю вдвічі більше, ніж заплановано;
  • • перевізник виконує функції супроводжуючої особи;
  • • відправником призначено особу, що здійснює догляд за тваринами у пунктах зупинки.

Перед початком транспортування тварин привчають до транспортного засобу, яким вони перевозяться. У разі коли завантаження або вивантаження тварин триває більш як чотири години, відправник (одержувач) здійснює їх годування і напування та залучає спеціаліста у галузі ветеринарної медицини. При цьому застосовують вантажно-розвантажувальні пристрої (платформи, трапи, східці, містки, підмостки тощо), конструкція яких дає змогу їх прибирати та дезінфікувати, унеможливлює травмування, мінімізує збудження тварин та унеможливлює їх втечу.

Під час завантаження, перевезення і вивантаження тварин забороняється:

  • • завдавати ударів тваринам;
  • • натискати на особливо чутливі місця на тілі тварин, що може завдати їм болю або страждань;
  • • підвішувати тварин за допомогою механічних засобів;
  • • піднімати або тягнути тварин за голову, вуха, роги, лапи, хвіст або шкіру;
  • • використовувати голки, шипи або інші колючі засоби;
  • • перешкоджати пересуванню тварин, яких ведуть до місця завантаження, здійснення ветеринарного оброблення тощо.

Засоби з функцією електричного шоку використовуються лише для дорослої великої рогатої худоби, а також дорослих свиней у разі, коли вони не рухаються, і виключно за наявності вільного простору попереду них. Дія цих засобів спрямовується лише у м'язи задньої частини тіла і не повинна тривати довше однієї секунди. Застосування таких засобів припиняється, якщо тварина не реагує на подразник.

До тварин, що підлягають перевезенню, не застосовуються знеболюючі засоби, за винятком випадків, коли це необхідно для забезпечення їх нормального стану. Такі засоби можуть бути застосовані виключно спеціалістом у галузі ветеринарної медицини.

Тварини перевозяться окремо, якщо:

  • • належать до різних видів або види ворожі один одному;
  • • значно відрізняються за розмірами та віком (крім випадків перевезення приплоду разом з матір'ю);
  • • серед них є дорослі кнури чи жеребці або статевозрілі самці та самки, особини з рогами і безрогі, особини, яких необхідно прив'язувати на час перевезення, та такі, що не потребують прив'язування.

Тварини, яких планується перевезти, перед завантаженням до спеціального транспортного засобу підлягають огляду спеціалістом у галузі ветеринарної медицини з метою підтвердження їх придатності до перевезення.

Не придатними для перевезення є:

  • • тварини, які під час руху відчувають біль або не можуть самостійно рухатися;
  • • поросята віком до 21 дня (у разі перевезення на відстань понад 100 км);
  • • ягнята віком до семи днів (у разі перевезення на відстань понад 100 км);
  • • телята віком до десяти днів (у разі перевезення на відстань понад 100 км);
  • • цуценята та кошенята віком до 56 днів, крім випадків, коли вони перевозяться разом з матір'ю;
  • • самки під час останнього періоду вагітності (остання десята частина загального строку вагітності);
  • • новонароджені тварини з незагоєним пуповинням;
  • • тварини, що мають тяжке відкрите поранення або випадіння органів;
  • • тварини, що мають роги, у період, коли шкіра, яка покриває зародки рогів м'яка, – якщо не вжито спеціальних заходів для їх збереження.

Засоби перевезення тварин повинні відповідати таким вимогам:

• забезпечувати захист тварин від несприятливих погодних

умов;

  • • забезпечувати належну вентиляцію та обсяг вільного простору з урахуванням особливостей окремих видів тварин;
  • • містити маркування, що означає наявність живих тварин, і знак, що вказує на їх вертикальне розміщення;
  • • перебувати у належному стані та легко очищуватися, бути сухими, не містити сторонніх запахів, а в окремих випадках, які визначаються спеціалістом у галузі ветеринарної медицини, бути продезінфікованими;
  • • забезпечувати безпеку тварин;
  • • передбачати можливість здійснення догляду за ними та проведення огляду;
  • • виключати можливість втечі тварин.

Ссавців і птахів необхідно годувати кожні 24 години і напувати кожні 12 годин. Корм і вода повинні бути високої якості.

Перевезення тварин авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом здійснюється відповідно до правил, що затверджуються Мінінфраструктури України.

Щодо особливостей транспортування домашніх тварин, то собаки, коти та інші дрібні тварини перевозяться у відповідних засобах перевезення із суцільним щільним дном, що можуть розташовуватися у кілька ярусів.

Собак і котів, що перевозяться, необхідно годувати і напувати з інтервалами, що не перевищують відповідно 24 і 8 годин.

У разі перевезення домашніх тварин залізничним транспортом собаки великих порід перевозяться у тамбурі вагона поїзда (не більше одного собаки в тамбурі) у намордниках на міцному повідку під наглядом супроводжуючої особи, а собаки малих порід перевозяться на руках або під сидінням власника.

Інші тварини (не більше двох) перевозяться в засобах перевезення і розташовуються у місцях, відведених для ручної поклажі.

У разі перевезення домашніх тварин авіаційним транспортом у пасажирському салоні повітряного судна дозволяється перевозити:

  • • службових собак у супроводі кінолога;
  • • собак-поводирів, що супроводжують сліпих або глухих пасажирів. При цьому службові собаки (собаки-поводирі) повинні мати ошийник та намордник і бути прив'язані до крісла біля ніг кінолога (власника);
  • • дрібних тварин, вага яких разом із засобом перевезення не перевищує восьми кілограмів.

Клітки птахів повинні бути покриті щільною темною матерією, через яку не проникає сонячне світло.

Тварини, вага яких разом із засобом перевезення перевищує вісім кілограмів, перевозяться у багажно-вантажних відсіках повітряного судна. Перевезення зазначених тварин міжнародними рейсами здійснюється за наявності міжнародного ветеринарного сертифіката і дозволу на ввезення та/або вивезення.

У разі перевезення домашніх тварин автомобільним транспортом у салоні транспортного засобу допускається перевозити дрібних тварин у кошиках, сумках із суцільним дном, птахів у клітках, собак у намордниках за наявності повідка, за умови, що тварини не забруднюють салон та речі пасажирів і розташовуються на підлозі, а за наявності підстилки – на сидінні (під час перевезення в таксі).

Законодавством визначено особливості транспортування с.-г. та диких тварин, а також риби та інших гідробіонтів. Також визначається мінімальна площа спеціальних транспортних засобів та контейнерів, що використовуються для перевезення с.-г. тварин; мінімальна денна норма корму та води для с.-г. тварин, що підлягають перевезенню на морських або річкових суднах; розрахункові норми споживання рибою кисню під час перевезення; норми завантаження однорічок коропа; нормативи перевезення риби у рибницьких господарствах.

ЗУ "Про бджільництво"[38] у ст. 16 регламентує перевезення (кочівлю) пасік до медоносних угідь, яке здійснюється відповідно до ветеринарно-санітарних правил за погодженням з власниками або користувачами земельних ділянок.

Особливості права власності та інших речових прав на тварин врегульовані ст. 12 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження". Право власності або інші речові права особи, яка утримує тварину, обмежені обов'язком дотримання норм і вимог зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 180 ЦК України тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законом, а ті, що занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обороту лише у випадках та порядку, встановлених законом.

У ЦК України вказано, що тварини є особливим об'єктом цивільних прав, однак за загальним правилом на них поширюється правовий режим речі. Необхідно враховувати, що поняття "тварини" є надзвичайно широким і фактично охоплює всі біологічні об'єкти, що не охоплюються поняттям "рослина", під яким потрібно розуміти речі, та "людина" – фізична особа. Таке широке поняття "тварина" наводиться в ЗУ "Про ветеринарну медицину" і означає ссавців, свійську птицю, птахів, бджіл, комах, риб, ракоподібних, молюсків, жаб, амфібій та рептилій[39].

Правила поводження з тваринами встановлюються в нормативно-правових актах, які мають юридичну силу закону. До них передусім належать такі норми ЦК України:

  • – у ст. 12 ЦК України вказано, що відмова від права власності на тварину здійснюється в порядку, встановленому актами цивільного законодавства;
  • – відносини щодо права власності на бездоглядну домашню тварину регулюються ст.ст. 340-342 ЦК України;
  • – утримання деяких тварин (дикі звірі, службові собаки та собаки бійцівських порід) віднесено до джерела підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК України) і покладає на їх власників додаткові обов'язки.

Право власності та інші речові права на тварин у разі жорстокого поводження з ними можуть бути припинені за рішенням суду шляхом їх оплатного вилучення або конфіскації.

У разі такої конфіскації, як правило, тварина направляється у спеціалізований притулок або місце тимчасового утримання з обов'язковим переданням її новому господарю чи направленням у притулок чи переданням зоозахисній організації. Умертвіння конфіскованої тварини забороняється, окрім випадків передбачених законодавством.

Угоди, укладені особою, яка не досягла 18 років, з набуття або передачі права власності чи іншого речового права на тварину можуть бути визнані недійсними за рішенням суду, якщо такі угоди укладені без згоди батьків цієї особи або осіб, що їх замінюють.

Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Умови угод, предметом яких є тварини, передбачено ст. 13 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження". Так, продаж з попереднім виставленням пропонованих тварин для показу покупцям допускається в разі дотримання вимог вище зазначеного Закону.

Тварини як предмет купівлі-продажу. Продавець тварини зобов'язаний забезпечити покупця достовірною інформацією про вид, породу, стан здоров'я та інші якості тварини, а також про умови її утримання.

Якщо продається дика тварина з числа видів, що занесені до Червоної книги України або підлягають охороні відповідно до чинних міжнародних договорів України, інша дика тварина, продавець тварини зобов'язаний також надати покупцеві документ, що засвідчує законність набуття такої тварини у власність.

Тварини як предмет дарування. Дарування тварин допускається після попереднього погодження з майбутнім власником. Виникає питання, у якій формі має бути це попереднє погодження і які юридичні наслідки воно буде мати. Адже за змістом цієї статті важливо, щоб майбутній власник дав саме попередню згоду на одержання тварини, щоб дарування не спричинило будь-яких незручностей в її утриманні.

Встановлення у заповіті обов'язку спадкоємців утримувати та доглядати тварин заповідача. ЦК України у ст. 203 передбачає, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Останнє дуже важливе, адже утримання та догляд за твариною є проявом суспільної гідності спадкоємця. Тим більше, що, керуючись ч. 2 ст. 1240 ЦК України, заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети. Зазначеною нормою не встановлено ні права вимоги виконання обов'язку, ні суб'єктів, які вправі контролювати його виконання. Тому доцільно це положення регламентувати у заповіті шляхом конкретизації зацікавлених осіб. За відсутності конкретного положення у заповіті правом вимагати виконання обов'язків для суспільно корисної мети володітиме як виконавець заповіту, так і кожна із зацікавлених у виконанні осіб, які мають майновий або немайновий інтерес, діють відповідно до наявних у них повноважень щодо захисту суспільних інтересів[40].

Такими, наприклад, можуть бути громадські об'єднання чи зоозахисні організації, що ставлять ціллю у своїх статутних завданнях захист та піклування про тварин, інші спадкоємці. Можливість інших спадкоємців вимагати виконання заповідального покладання пояснюється, по-перше, немайновим інтересом, якщо вони були більш близькими заповідачеві, а тому виконання його останньої волі найбільше відповідає їх інтересам. По-друге, якщо вони мають у цьому і власне майновий інтерес, оскільки, якби обтяжений заповідальним покладанням спадкоємець відмовився від своєї частки спадщини, то вона перейшла б до інших спадкоємців. Таким чином, приймаючи спадщину і погоджуючись з умовами заповідального покладання, обтяжений ним спадкоємець добровільно зобов'язується перед іншими спадкоємцями його виконати[41].

Однак необхідно наголосити, що національне законодавство, на відміну, наприклад, від російського (абз. 2 ч. 2 ст. 1139 ЦК Російської Федерації[42]), безпосередньо не передбачає у заповідальному покладанні права заповідача покласти на одного або декількох спадкоємців обов'язок утримувати належних заповідачеві домашніх тварин, а також здійснювати необхідний нагляд і догляд за ними. Подібне заповідальне покладання також прямо передбачене в абз. 2 ч. 2 ст. 1055 ЦК Республіки Білорусь[43].

Згідно з чинним законодавством України тварина є особливим об'єктом цивільного права, тому на неї не може поширюватися правова конструкція заповідального відказу (легати), передбаченого ст.ст. 1237-1238 ЦК України.

Для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин. Вони можуть створюватися органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами.

Притулки для тварин проводять свою діяльність за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел. Місцеві бюджети можуть передбачати кошти на створення притулків для тварин та відшкодування витрат притулкам для утримання тварин незалежно від форм власності.

Положення про притулок для тварин встановлює (визначає) загальні вимоги та механізми проведення організації робіт з утримання домашніх тварин у притулках[44]. Відповідні положення про притулки на певній адміністративній території можуть затверджуватись місцевими органами самоврядування та узгоджуватись з місцевими органами виконавчої влади, місцевою санітарно-епідеміологічною та ветеринарною службами.

У таких закладах мають дотримуватись ветеринарно-санітарних вимог до утримання тварин у притулках[45]. Зазначені вимоги регламентують: умови утримання тварин; вимоги до приміщень; ветеринарне обслуговування; поховання або утилізація трупів. Вони не поширюються на:

  • • установи, що утримують диких, лабораторних, зоопаркових, циркових чи екзотичних тварин;
  • • спеціалізовані розплідники для службових тварин, зоомагазини, куточки живої природи;
  • • утримання тварин в домашніх умовах.

Положення про відповідний притулок відображає організаційні, кваліфікаційні та інші спеціальні вимоги щодо його роботи, обумовлює її режим, рівень забезпечення матеріально-технічної бази, максимальну кількість тварин для одночасного перебування.

Притулок розташовують від житлових будинків та будівель іншого призначення на відстані не менше ніж 300 м. Його територія має бути огороджена.

Діяльність притулку повинна бути спрямована на створення відповідних умов утримання безпритульних тварин, взаємодію із засобами масової інформації, громадськими організаціями з метою проведення просвітницької і виховної роботи з питань утримання та поводження з тваринами, забезпечення виконання заходів та місцевих програм з регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами і пошуку тваринам нових власників.

Утримання тварин у притулку при виконанні місцевих програм регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами повинно мати на меті покращення епізоотичної і епідемічної ситуації відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

У разі залучення притулку до виконання місцевих програм регулювання чисельності безпритульних тварин відшкодування витрат на утримання тварин притулкам незалежно від форм власності може здійснюватись за рахунок місцевого бюджету, а також за рахунок інших, не заборонених законом джерел.

У притулку утримуються виловлені безпритульні тварини, тварини, вилучені у власників за рішенням суду, а також тварини, від яких власники відмовились у зв'язку з неможливістю їх утримання.

Здійснення вилову та надходження тварин до притулків на адміністративній території здійснюється службами/підприємствами відповідно до вимог законодавства.

Тваринам, що перебувають у притулку, повинна надаватись ветеринарна допомога.

Притулок повинен обов'язково мати облаштовані приміщення (відділення): приймальне відділення; карантинне відділення; ізолятор; відділення з утримання тварин.

Надходження тварин до притулку фіксується в Журналі реєстрації надходження тварин. На кожну тварину заводиться картка обліку тварини.

Після реєстрації всі тварини, за винятком тих, які надійшли з ветеринарних установ та мають ветеринарні документи, розміщуються на 14 діб до карантинного відділення.

Під час карантинування тварина обов'язково повинна бути оглянута спеціалістом ветеринарної медицини, проведені лабораторно-діагностичні дослідження та профілактичні обробки.

Проведення евтаназії здійснюється у разі виявлення у тварин особливо небезпечних інфекційних хвороб, тяжких травм та каліцтв, не сумісних з життям, невиліковних хвороб або наявності інших підстав для її проведення. Право проводити евтаназію має лише лікар ветеринарної медицини, як виняток, інша компетентна особа – при надзвичайних або екстремальних випадках, передбачених законодавством ситуаціях, коли необхідно покласти край стражданням тварини.

При утриманні тварин у притулку повинні бути забезпечені:

  • • належні умови утримання, у тому числі зоотехнічні, зоогігієнічні норми та ветеринарно-санітарні вимоги;
  • • дотримання вимог законодавства з питань поводження з тваринами;
  • • заходи з недопущення розмноження тварин, що перебувають у відділеннях утримання;
  • • належні умови щодо своєчасного надання ветеринарної допомоги.

У притулку повинні щоденно проводитись: огляд тварин, вольєрів, годування тварин, миття посуду для тварин, миття і дезінфекція вольєрів, місць для вигулу і підсобних приміщень, а також вигул тварин, які потребують соціалізації та психологічної реабілітації. Раціон годівлі тварин встановлюється залежно від віку, маси тіла, стану здоров'я, виду корму. Дієтична чи індивідуальна годівля хворих тварин встановлюється за призначенням лікаря ветеринарної медицини.

Без проведення карантинування до притулку приймаються домашні тварини на час відсутності (від'їзду) їх власника або неможливості певний період утримувати тварину в домашніх умовах за наявності ветеринарних документів.

Утримання домашніх тварин у притулках здійснюється на договірних засадах. На час перебування домашньої тварини у притулку останній відповідає за життя й здоров'я тварини перед власником цієї тварини відповідно до договору.

У разі надходження до притулку бездоглядної тварини вживаються заходи щодо пошуку її власника, а ця тварина карантинується. У випадку повернення бездоглядної тварини власнику притулок має право на відшкодування власником тварини витрат на утримання відповідно до цивільного законодавства.

Домашні тварини, від яких відмовилися їх власники, після проходження карантинного періоду переводяться до відділень утримання тварин для подальшого пошуку нових власників.

Громадяни або фізичні чи юридичні особи, що виявили бажання взяти тварину з притулку додому або на підприємство для утримання та догляду, повинні скласти договір про передачу прав на тварину або інший документ про утримання тварини.

Безпритульні тварини, які відповідно до місцевих програм регулювання чисельності тварин підлягають поверненню до ареалу перебування, повинні обов'язково пройти комплекс ветеринарних лікувально-профілактичних заходів, а також після проходження карантинного періоду направляються на кастрацію. Кастровані тварини піддаються післяопераційній перетримці тривалістю не менше семи діб.

Передача тварин новим власникам або до ареалу їх перебування здійснюється лише за умов проведення ідентифікації тварини і відсутності інфекційних та інвазійних захворювань, що засвідчується відповідними ветеринарними документами.

У разі потреби допускається у притулку додаткове закріплення за тваринами добровільних помічників – волонтерів, які мають навички поводження з тваринами.

Утилізація, кремація чи поховання трупів тварин повинна проводитись у місцях, спеціально відведених для цього. Визначення місця поховання трупів тварин віднесено до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

За ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження" регулювання чисельності диких тварин і тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини, здійснюється методами біостерилізації або біологічно обґрунтованими методами, а в разі неможливості їх застосування – методами евтаназії.

Умертвіння тварин допускається:

  • • для одержання господарсько корисної продукції;
  • • для припинення страждань тварин, якщо вони не можуть бути припинені в інший спосіб;
  • • за необхідності умертвіння новонародженого приплоду тварин;
  • • при регулюванні чисельності диких тварин і тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створюваних діяльністю людини;
  • • за необхідності умертвіння окремих тварин, які хворі на сказ чи на інше особливо небезпечне захворювання або є носіями особливо небезпечного захворювання;
  • • за необхідності оборони від нападу тварини, якщо життя або здоров'я людей знаходиться в небезпеці.

Щодо умертвіння тварини із ціллю самозахисту, то необхідно наголосити, що ця вимога є виключним переліком і тому таке умертвіння допускається у випадку необхідності оборони від нападів тварини, але тільки якщо життя або здоров'я людей знаходиться у небезпеці. Про можливість умертвіння тварини з метою охорони власності, наприклад на с.-г. посіви в указаній нормі не сказано, що дає підґрунтя трактувати її як заборону на умертвіння з такою метою.

При умертвінні тварин мають дотримуватися такі вимоги:

  • • умертвіння проводиться методами, що виключають передсмертні страждання тварин;
  • • приміщення, де проводиться умертвіння, повинно бути відокремлене від приміщення, де утримуються інші тварини;
  • • забороняється застосовувати негуманні методи умертвіння тварин, що призводять до загибелі від задушшя, електричного струму, больових ін'єкцій, отруєння, курареподібних препаратів, перегріву, та інші больові методи;
  • • переробка тварин дозволяється тільки після їх умертвіння;
  • • умертвіння тварин, що страждають, проводиться негайно, якщо їх страждання неможливо припинити іншим чином.

Методичні рекомендації щодо проведення евтаназії тварин[46] обумовлюють механізм організаційних робіт з умертвіння тварин не с.-г. призначення гуманними методами. Методичні рекомендації враховують вимоги законів України "Про захист тварин від жорстокого поводження", "Про ветеринарну медицину", "Про охорону навколишнього природного середовища", Рекомендації Всесвітнього товариства захисту тварин (WSPA)[47] про цивілізоване регулювання чисельності бездоглядних тварин: вилов, транспортування, утримання в притулках і присипання[48].

Евтаназія може бути рекомендована з метою припинення страждань тварини, якщо вони не можуть бути припинені в інший спосіб, або наявності характерних підстав, віднесених до критеріїв її проведення, викладених у додатку 7.

З відчуття професійної етики і поваги до пацієнта з метою виключення передсмертних страждань тварин при евтаназії необхідно попередньо проводити премедикацію тварин або використовувати комбінації лікарських засобів з анестетиками.

Тварини повинні утримуватись в умовах, які задовольняють їх природні потреби в їжі, воді, сні до самого моменту умертвіння.

Право проводити евтаназію має лише лікар ветеринарної медицини, як виняток інша компетентна особа – при надзвичайних або екстремальних випадках, передбачених законодавством ситуаціях, коли необхідно покласти край стражданням тварини.

Лікар ветеринарної медицини повинен кваліфіковано та обґрунтовано провести роз'яснення власнику (утримувачу) тварини про можливі наслідки перебігу захворювання, ймовірний ступінь страждань тварини та запропонувати як етичний та неминучий захід провести евтаназію.

Лише власник тварини має право прийняття рішення про умертвіння тварини. Таке рішення повинно бути викладено у письмовій формі.

У разі виникнення підстав для проведення соціального виду евтаназії, особливо в рамках виконання місцевих програм регулювання чисельності безпритульних тварин, рішення щодо умертвіння тварин повинно прийматися колегіально.

Евтаназія повинна проводитися із спричиненням мінімальних фізичних і моральних страждань для тварини. Вибраний метод евтаназії повинен викликати втрату свідомості (глибокий наркоз) та смерть, викликану зупинкою роботи серця чи центру дихання.

Законодавством заборонено застосовувати негуманні методи умертвіння тварин, що призводять до загибелі від асфіксії, електричного струму, больових інфекцій, отруєння, курареподібних препаратів, перегріву та інші больові методи.

Приміщення, де проводиться умертвіння, повинно бути відокремлене від приміщення, де утримуються інші тварини.

Зобов'язувати лікаря ветеринарної медицини проводити евтаназію всупереч його морально-етичним принципам неприпустимо.

Особа, яка провела евтаназію, повинна переконатися і констатувати смерть тварини та в разі необхідності оформити відповідний документ про проведену евтаназію (акт про умертвіння).

Порядок проведення заходів, необхідних для скорочення чисельності тварин, які становлять небезпеку[49], встановлює вимоги до проведення заходів, спрямованих на регулювання чисельності тварин, що не утримуються людиною, але перебувають в умовах, повністю або частково створених діяльністю людини.

З метою запобігання виникненню та поширенню зооантропонозних захворювань людей місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до ст. 16 ЗУ "Про захист населення від інфекційних хвороб" затверджують правила утримання тварин у домашніх умовах, виділяють, облаштовують на територіях населених пунктів місця для їх вигулювання, забезпечують відлов, тимчасове утримання та регулювання чисельності бродячих тварин.

Регулюванню чисельності підлягають безпритульні тварини, які:

  • • заподіюють шкоду компонентам природного середовища, життю, здоров'ю та майну громадян, майну юридичних осіб;
  • • заподіюють шкоду сільському, лісовому, мисливському і (або) рибному господарству;
  • • завдають клопоту мешканцям населених пунктів;
  • • створюють загрозу чи перешкоджають транспортному руху, функціонуванню ліній електромережі, промислових і військових об'єктів;
  • • народилися з відхиленнями у фізичному розвитку, хворі або є носіями збудників хвороб, небезпечних для життя і здоров'я інших тварин чи людей;
  • • чисельність яких загрожує санітарно-епідеміологічному благополуччю населення;
  • • створюють загрозу виникнення епізоотій.

Регулювання чисельності безпритульних тварин здійснюється відповідно до вимог, визначених законами України "Про ветеринарну медицину", "Про захист населення від інфекційних хвороб", "Про мисливське господарство та полювання" та "Про захист тварин від жорстокого поводження".

Безпритульні тварини підлягають вилову[50]. Подальше обстеження виловлених безпритульних тварин, проведення процедур з ними і вирішення питання власності на них здійснюються відповідно до вимог ст. 24 ЗУ "Про захист тварин від жорстокого поводження".

Відповідно до ст. 30 ЗУ "Про місцеве самоврядування в

Україні"[51] вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронения трупів тварин належить до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

  • [1] Про затвердження уніфікованих форм актів перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства, шо містять перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) : Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.10.2012 р. за № 483 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 81 (02.11.2012). – Ст. 3291.
  • [2] Про продовження роботи тимчасової контрольної комісії Київради щодо перевірки діяльності Київського зоологічного парку : Рішення Київської міської ради від 31.03.2011 р. за №74/5461 // Хрещатик. – 2012. – 06. – № 83.
  • [3] Про звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин порушення Конституції України та законів України, прийняття протиправних рішень посадовими особами Київської міської ради та її виконавчого органу [Електронний ресурс] : Проект постанови Верховної Ради України від 19.11.2009 р. за № S363 // Ліга : Закон. – 1 файл. – DF44Z00C.LHT. – Назва з екрана.
  • [4] Про затвердження Положення про зоологічний парк загальнодержавного значення : Наказ Мінекобезпеки та Мінкультури України від 20.02.1998 р. за № 21/46 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 17 (14.05.98). – Ст. 641.
  • [5] Про культуру: Закон України від 14.12.2010 р. за № 2778-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 24 (17.06.2011). – Ст. 168.
  • [6] Про затвердження Положення про Київський зоологічний парк загальнодержавного значення [Електронний ресурс]: Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19.02.2010 р. за № 92 // Ліга: Закон. – 1 файл. – та 100092.LHT. – Назва з екрана.
  • [7] Адміністративна постанова [Електронний ресурс]: Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.07.2010 р. за № 2а-3505/10/11/0170 // Ліга: Закон. – 1 файл. – V058599.LHT. – Назва з екрана.
  • [8] Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон України від 06.09.2005 р. за №2806-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 48 (02.12.2005). – Ст. 483.
  • [9] Про затвердження Порядку видачі дозволу на проведення заходів із залученням тварин: Постанова КМ України від 22.12.2010 р. за № 1175 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 98 (30.12.2010). – Ст. 3492.
  • [10] Про затвердження переліку нормативно-правових актів з питань захисту тварин від жорстокого поводження: Розпорядження КМ України від 28.07.2010 р. за № 1585-р // Урядовий кур'єр. – 2010. – 09. – 01.09.2010. – № 160.
  • [11] Про затвердження Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 30.09.2010 р. за № 429 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 2 (21.01.2011). – Ст. 128.
  • [12] Реінтродукція – це спеціальний випуск представників видів у природу або переселення представників видів з території, де вони вижили, на інші території колишнього ареалу. Такі дії можуть бути рятівними для видів, що перебувають під загрозою зникнення або вимерлих у природі. Однак переселення вимерлих у природі видів у дикі умови може бути доволі складним, навіть якщо умови їх колишнього проживання були відновлені. Це пов'язано з тим, що особини, які все життя утримувалися в неволі, не отримали навичок виживання від своїх батьків і ці навички могли бути втрачені.
  • [13] Про затвердження Положення про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України: Постанова КМ України від 02.11.2006 р. за № 1524 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 44 (15.11.2006). – Ст. 2949.
  • [14] Про затвердження Правил і норм утримання дельфінів в умовах неволі: Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 06.12.2012 р. за № 622 // Офіційний вісник України. – 2013. – № 16 (07.03.2013). – Ст. 575.
  • [15] Про Червону книгу України: Закон України від 07.02.2002 р. за № 3055-111 // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 30 (26.07.2002). – Ст. 201.
  • [16] Угода про збереження китоподібних Чорного моря, Середземного моря та суміжної акваторії Атлантичного океану: Багатостороння угода від 24.11.1996 р. // Офіційний вісник України. – 2004. – № 3 (06.02.2004). – Ст. 156.
  • [17] Про збереження мігруючих видів диких тварин [Електронний ресурс]: Конвенція ООН від 23.06.1979 р. // Ліга: Закон. – 1 файл. – MU79303.LHT. – Назва з екрана.
  • [18] Про затвердження Правил транспортування тварин : Постанова КМ України від 16.11.2011 р. за № 1402 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 8 (06.02.2012). – Ст. 294.
  • [19] Про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою знищення [Електронний ресурс] : Конвенція ООН від 03.03.1973 р. // Ліга: Закон. – 1 файл. – MU73K07U.LHT. – Назва з екрана.
  • [20] Митний кодекс України від 13.03.2012 р. за № 4495-VI // Офіційний вісник України. – 2012. -№ 32 (04.05.2012). – Ст. 1175.
  • [21] В українському законодавстві не визначено поняття форс-мажору, але разом з цим вживається поняття обставин непереборної сили та інших незалежних від громадянина чи юридичної особи обставин.
  • [22] Про розгляд звернення [щодо виконання Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження"] [Електронний ресурс]: Лист МВС України від 13.08.2010 р. за № 10/5-5427 // Ліга: Закон. – 1 файл. – mvsl55.LHT. – Назва з екрана.
  • [23] Про розгляд звернення [щодо застосування нормативно-правових актів у сфері захисту тварин] [Електронний ресурс]: Лист Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 07.06.2007 р. за № 19/3-366 // Ліга: Закон. – 1 файл. – fin29905.LHT. – Назва з екрана.
  • [24] Про затвердження Правил утримання тварин у місті Луцьку [Електронний ресурс]: Рішення Волинської міської ради від 24.11.2008 р. за № 32/35 // Ліга: Закон. – 1 файл. – V0080364.LHT. – Назва з екрана.
  • [25] ро затвердження Правил утримання домашніх тварин в м. Чернівцях та визнання такими, що втратили чинність, окремих рішень з цього питання [Електронний ресурс]: Рішення Чернівецької міської ради від 29.05.2014 р. за № 1216 5427 // Ліга: Закон. – 1 файл. – hvl40050.LHT. – Назва з екрана.
  • [26] Про затвердження Програми охорони тваринного світу та регулювання чисельності безпритульних тварин у м. Одесі на 2007-2015 роки [Електронний ресурс]: Рішення Міської ради від 04.07.2007 р. за № 1388-V // Ліга: Закон. – 1 файл. – od070419.LHT. – Назва з екрана.
  • [27] Про затвердження Правил утримання домашніх тварин в м. Чернівцях та визнання такими, що втратили чинність, окремих рішень з цього питання [Електронний ресурс]: Рішення Чернівецької міської ради від 29.05.2014 р. за № 1216 // Ліга: Закон. – 1 файл. – hvl40050.LHT. – Назва з екрана.
  • [28] Про благоустрій населених пунктів: Закон України від 06.09.2005 р. за № 2807-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 49 (09.12.2005). – Ст. 517.
  • [29] Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України: Наказ МВС від 11.11.2010 р. за № 550 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 95 (20.12.2010). – Ст. 3386.
  • [30] Фелінологія – наука про котів. Термін має латино-грецьке походження від латин, felinus (котячий) і грец. logos (наука). Фелінологія вивчає анатомію, генетику, фізіологію і розведення свійських котів.
  • [31] Про Київську міську програму регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами: Рішення Київської міської ради від 25.10.2007 р. за № 1080/3913 // Хрещатик. – 2008. – 06. – № 98.
  • [32] Про затвердження Київської міської програми контролю за утриманням домашніх тварин та регулювання чисельності безпритульних тварин гуманними методами на 2012-2016 роки : Рішення Київської міської ради від 05.04.2012 р. за № 382/7719 // Хрещатик. – 2012. – 11. – № 161; 163-164.
  • [33] Про врегулювання питань утримання та поводження з собаками і котами в м. Києві : Рішення Київської міської ради від 25.10.2007 р. за № 1079/3912 // Хрещатик. – 2008. – 06. – № 97.
  • [34] Про затвердження Правил транспортування тварин: Постанова КМ України від 16.11.2011 р. за № 1402 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 8 (06.02.2012). – Ст. 294.
  • [35] Про затвердження Порядку видачі дозволів на імпорт та експорт зразків видів дикої фауни і флори, сертифікатів на пересувні виставки, реекспорт та інтродукцію з моря зазначених зразків, які є об'єктами регулювання Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення: Постанова КМ України від 25.07.2007 р. за № 953 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 55 (06.08.2007). – Ст. 2211.
  • [36] Про затвердження Положення про екологічний контроль у пунктах пропуску через державний кордон та в зоні діяльності регіональних митниць і митниць: Наказ Мінекобезпеки України від 08.09.1999 р. за № 204 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 47 (10.12.99). – Ст. 2320.
  • [37] Деякі питання здійснення попереднього документального контролю в пунктах пропуску через державний кордон України: Постанова КМ України від 05.10.2011 р. за № 1030 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 78 (17.10.2011). – Ст. 2882.
  • [38] Про бджільництво: Закон України від 22.02.2000 р. за № 1492-111 II Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 21 (26.05.2000) – Ст. 157.
  • [39] Науково-практичний коментар до статті 180 Цивільного кодексу України [Електронний ресурс]: станом на 15.11.2007 р. // Ліга: Закон. – 1 файл. – KK001366.LHT. – Назва з екрана.
  • [40] Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2-х т. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – 5-те вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2013.- Т. II. – С. 1033.
  • [41] Белицкая Н.А. Институт особых завещательных распоряжений в наследственном праве Российской Федерации: дис. ... канд. юрид. наук. – М., 2008. – С. 110.
  • [42] Гражданский кодекс Российской Федерации. Часть третья: Федеральный закон от 01.11.2001 г. за № 146-ФЗ // Собрание законодательства Российской Федерации. – 2001. – № 49. – Ст. 4552 (Ч. 3).
  • [43] Гражданский кодекс Республики Беларусь от 07.12.1998 г. за № 218-3 // Ведомости Национального собрания Республики Беларусь. – 1999. – № 7-9. – Ст. 101.
  • [44] Про затвердження Положення про притулок для тварин: Наказ Державного комітету ветеринарної медицини України від 15.10.2010 р. за № 439 II Офіційний вісник України. – 2010. – № 85 (15.11.2010). – Ст. 3013.
  • [45] Про затвердження Ветеринарно-санітарних вимог до утримання тварин у притулках: Наказ Державного комітету ветеринарної медицини України від 15.10.2010 р. за № 438 // Офіційний вісник України. – 2010. – № 85 (15.11.2010). – Ст. 3012.
  • [46] Про затвердження Методичних рекомендацій щодо проведення евтаназії тварин [Електронний ресурс] : Наказ Державного комітету ветеринарної медицини України від 07.09.2010 р. за № 365 // Ліга : Закон. – 1 файл. – fin59308.LHT. – Назва з екрана.
  • [47] Всесвітнє товариство захисту тварин [Електронний ресурс] : Офіційний сайт. – URL : worldanimalprotection.org/
  • [48] Про регулювання чисельності собак [Електронний ресурс] : Рекомендації Всесвітнього товариства захисту тварин та Всесвітньої організації охорони здоров'я від 25.05.1990 р. – URL : whqlibdoc.who.int/ha/1990/31595.pdf
  • [49] Про затвердження Порядку проведення заходів, необхідних для скорочення чисельності тварин, які становлять небезпеку: Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 28.09.2010 р. за № 425 II Офіційний вісник України. – 2010. – № 97 (27.12.2010). – Ст. 3461.
  • [50] Про створення робочої групи щодо визначення та розв'язання проблем безпритульних тварин в м. Житомирі [Електронний ресурс]: Рішення виконкому Житомирської міської ради від 03.07.2013 р. за № 302 // Ліга: Закон. – 1 файл. – zil 30258.LHT. – Назва з екрана.
  • [51] Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р. за № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >