< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Показники ліквідності та платоспроможності підприємства

Платоспроможність і ліквідність характеризують фінансовий стан господарюючого суб'єкта, його наявні та потенційні можливості ефективної діяльності. Це свідчить про можливість підприємства успішно виконувати свої грошові зобов'язання перед іншими суб'єктами ринку.

Ліквідність та платоспроможність розраховуються за даними балансу і відображують фінансові можливості підприємства у певний період його діяльності. Це характеризує кредитоспроможність підприємства, що є комплексним поняттям і означає його спроможність погашати заборгованість не тільки в даний момент, а й у майбутньому. Високий рівень кредитоспроможності свідчить про те, що підприємство вчасно і в повному обсязі розраховувалось за усіма отриманими позиками, має стійкий фінансовий стан, високий рівень платоспроможності і ліквідності, а також позитивний прогноз щодо погашення заборгованості у майбутньому.

Залежно від часового інтервалу, протягом якого перевіряється спроможність підприємства виконувати свої зобов'язання перед кредиторами, для оцінки використовують ту чи іншу характеристику: на найбільш короткостроковому періоді – платоспроможність, більш тривалому – ліквідність.

Ліквідність – це спроможність підприємства погашати свої поточні зобов'язання вчасно і в повному обсязі. Для підтримки ліквідності на належному рівні підприємство повинно мати достатній обсяг грошових коштів та інших ліквідних активів, які в разі потреби можна перетворити в готівку і використати для погашення зобов'язань. При високому рівні ліквідності обсяг ліквідних активів значно перевищує обсяг поточних зобов'язань.

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості. Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності. Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їхні реальні надходження.

Ліквідність слід розглядати як стан активів у їхньому обороті, який закінчується отриманням грошових коштів, що є необхідною умовою платоспроможності. Враховуючи, що основу платоспроможності складають активи, яким притаманна різна ступінь ліквідності, остання є якісною характеристикою платоспроможності.

Аналіз ліквідності доцільно доповнити аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру. Платоспроможність підприємства свідчить про наявність грошових коштів упродовж достатнього періоду часу для виконання фінансових зобов'язань. Це можливість підприємства наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої строкові зобов'язання. При дослідженні поточної платоспроможності порівнюються суми платіжних засобів підприємства зі строковими зобов'язаннями.

Отже, платоспроможність означає здатність підприємства виконувати свої зобов'язання перед кредиторами. Підприємство є платоспроможним, коли воно може виконати свої зобов'язання перед кредиторами і не потребує застосування санаційних заходів або визнання банкрутом.

Рівень платоспроможності визначається співвідношенням між обсягом грошових коштів, що можуть бути використані для розрахунків, та обсягом платежів, які необхідно здійснити. Підприємство може вважатися платоспроможним, маючи незначний залишок на розрахунковому рахунку, якщо воно не має простроченої заборгованості або заборгованості, що потребує негайного погашення.

Платоспроможність підприємства залежить від ступеня ліквідності його балансу. Разом з тим ліквідність підприємства характерна як для поточного стану розрахунків, так і на перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки. Взаємозв'язок між платоспроможністю, ліквідністю підприємства і ліквідністю балансу базується на рівновазі активів і пасивів, що є основою ефективної діяльності підприємства (рис. 14.1). Іншими словами, ліквідність – це спосіб підтримки платоспроможності. Разом з тим, якщо підприємство має високий імідж і постійно платоспроможне, то йому легше підгримувати свою ліквідність.

Взаємозв'язок між ліквідністю й платоспроможністю підприємства.

Рис. 14.1. Взаємозв'язок між ліквідністю й платоспроможністю підприємства.

Основними ознаками платоспроможності підприємства є наявність на розрахунковому рахунку достатнього обсягу коштів та відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Для забезпечення платоспроможності підприємства на розрахунковому рахунку має бути страховий залишок коштів, в умовах розвиненого фондового ринку – страховий запас може бути у вигляді високоліквідних цінних паперів. Для оцінки ліквідності, платоспроможності та кредитоспроможності підприємства доцільно використовувати систему показників, які розраховуються за даними форми № 1 "Баланс" річного звіту.

1. Величина власних оборотних коштів (чистий оборотний капітал) – це різниця між сумою власного капіталу і довгострокових зобов'язань та основних засобів і вкладень, або поточні активи мінус поточні зобов'язання. Цей показник характеризує ту частину власного капіталу, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менший за один рік). Розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Його зростання в динаміці характеризує позитивну тенденцію і має особливе значення для розвитку підприємства.

Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток. При цьому не можна ототожнювати поняття "оборотні копии" та "власні оборотні кошти". Перший показник характеризує активи підприємства (II та ІII розділи активу балансу). Другий – джерела коштів, тобто частину власного капіталу підприємства, яка розглядається як джерело покриття поточних активів.

  • 2. Маневреність власних оборотних коштів – це відношення грошових коштів до функціонуючого оборотного капіталу. Зростання цього показника в динаміці – позитивна тенденція.
  • 3. Коефіцієнт покриття загальний – визначається діленням поточних активів на поточні зобов'язання. Цей показник характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань. Він показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи, в тому числі і матеріальні запаси. Загальний коефіцієнт покриття показує, скільки гривень оборотних коштів припадає на одну гривню поточних зобов'язань. Для нормального функціонування підприємства цей показник має бути більшим за одиницю. Необхідний рівень показника підприємство встановлює самостійно. Він залежить від потреби підприємства у вільних грошових ресурсах для погашення поточних боргових зобов'язань.
  • 4. Коефіцієнт абсолютної ліквідності – визначається діленням абсолютно ліквідних активів (грошових коштів) до поточних зобов'язань. Цей показник показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Оптимальний рівень коефіцієнта є ≥ 0,5. Прийнято вважати підприємство ліквідним, якщо його поточні активи перевищують поточні зобов'язання, але саме по собі це перевищення не дає повної характеристики ліквідності. Тому для оцінки ліквідності використовується система показників, які відіграють суттєву роль, адже вони є зручним засобом узагальнення величезного обсягу фінансових даних та є інструментом порівняльного аналізу діяльності підприємств.
  • 5. Частка власних оборотних коштів у покритті запасів – це відношення власних оборотних коштів до суми запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника – 50%.
  • 6. Коефіцієнт покриття запасів – це відношення стабільних джерел покриття запасів до суми запасів. Цей показник характеризує співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника перевищує 0,6-0,8, то поточний фінансовий стан підприємства вважається достатньо стійким.
  • 7. Коефіцієнт швидкої ліквідності – це відношення грошових засобів, коштів у розрахунках та інших активів до поточних зобов'язань. Цей показник аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їхню частину – виробничі запаси). Кошти, які можна отримати у разі вимушеної реалізації виробничих запасів, можуть бути суттєво меншими за витрати на їхнє придбання.

Коефіцієнт швидкої ліквідності показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів – грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Він характеризує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами. Орієнтовне значення цього показника має становити 1.

На основі використання цих показників можна не тільки оцінити стан і динаміку ліквідності, платоспроможності і кредитоспроможності підприємства, а також виявити потенційні можливості поліпшення фінансового стану підприємства.

Узагальнюючими показниками оцінки фінансового стану підприємств є показники ділової активності, які розраховуються за даними форм № 1 "Баланс" і № 2 "Звіт про фінансові результати" річного звіту.

  • 1. Коефіцієнт оборотності активів обчислюється як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення.
  • 2. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надасться підприємством.
  • 3. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується, розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємству.
  • 4. Строк погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості і показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства.
  • 5. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно- матеріальних запасів підприємства.
  • 6. Тривалість операційного циклу визначається як сума періоду обороту дебіторської заборгованості (в днях) і періоду обороту виробничих запасів (в днях).
  • 7. Тривалість фінансового циклу визначається як тривалість операційного циклу мінус період обороту кредиторської заборгованості.
  • 8. Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Аналіз ліквідності та платоспроможності передбачає визначення впливу окремих факторів на динаміку результативних показників. Для цього використовуються методи: ланцюгових підстановок, індексний, абсолютних і відносних різниць, інтегральний та ін. Узагальнюючи результати, необхідно не тільки дати інтегральну оцінку фінансової стабільності й платоспроможності підприємства, а й розробити ряд заходів щодо підвищення економічної ефективності його діяльності.

Отже, показники ліквідності та платоспроможності мають важливе значення в системі показників діяльності підприємства, оскільки забезпечують підтримку фінансової рівноваги підприємства. Ці показники дають змогу оцінити в динаміці оборотність власного капіталу, оборотних коштів, готової продукції, дебіторської та кредиторської заборгованості. На цій основі можна робити обґрунтовані висновки щодо прискорення обороту всіх складових майна та коштів підприємства, а отже – щодо стану його ділової активності.

Оцінка майнового стану підприємства

Для здійснення господарської діяльності підприємство повинно мати певне майно, котре належить йому на правах власності чи володіння. Усе майно, яке належить підприємству і відображене в його балансі, становить його активи. Активи – це економічні ресурси підприємства у формі сукупних майнових цінностей, які використовуються в господарській діяльності з метою отримання прибутку. Активи підприємства складаються із суми необоротних, оборотних (поточних) та інших активів.

Тому важливим етапом оцінки фінансового стану підприємства є аналіз майнового стану підприємства, що дає змогу визначити абсолютні і відносні зміни статей балансу за певний період, відслідкувати тенденції їхньої зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підприємства.

Для оцінки майнового стану підприємства доцільно використовувати наступну систему показників.

  • 1. Сума господарських коштів у розпорядженні підприємства. Цей показник дає загальну вартісну оцінку активів, які перебувають на балансі підприємства. Зростання цього показника свідчить про збільшення майнового потенціалу підприємства.
  • 2. Питома вага активної частини основного капіталу – це відношення вартості активної частини основних засобів до загальної їхньої вартості, виражене у відсотках. Згідно з нормативними документами до активної

частини основних засобів відносяться машини, обладнання і транспортні засоби. Зростання цього показника в динаміці є позитивною тенденцією.

  • 3. Коефіцієнт зносу основного капіталу – визначається діленням суми амортизаційних відрахувань на первісну вартість основних засобів. Показник характеризує частку зношених основних засобів у загальній їхній вартості. Використовується в аналізі для характеристики стану основних засобів. На основі недоамортизованої частини основних засобів розраховують коефіцієнт придатності основного капіталу.
  • 4. Коефіцієнт оновлення основного капіталу – це відношення вартості основних засобів, які надійшли за даний період, до первісної вартості основних засобів на кінець цього періоду. Показник показує, яку частину наявних на кінець звітного періоду основних засобів становлять нові, що надійшли у підприємство.
  • 5. Коефіцієнт вибуття основного капіталу – визначається діленням вартості основних засобів, які вибули за період, що аналізується на первісну вартість основних засобів на початок цього періоду. Показник показує, яка частина основних засобів, з котрими підприємство почало діяльність у звітному періоді, вибула з причини зносу та з інших причин.

Структура вартості майна дає загальне уявлення про фінансовий стан підприємства. Вона показує частку кожного елемента в активах і співвідношення позичкових і власних коштів підприємства в пасивах. У структурі вартості майна відображається специфіка діяльності кожного підприємства.

Отже, узагальнювальна оцінка фінансового стану підприємства сприяє встановленню за різними оцінними показниками його резервів щодо поліпшення фінансового стану.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >