< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Відмивання коштів у системі загроз економічній безпеці

Особливе місце серед виокремлених загроз посідає відмивання коштів як механізм забезпечення функціонування тіньових економічних відносин, відтворення економічного потенціалу організованої злочинності тощо. Разом з тим у зв'язку з активним розвитком фінансової системи, технологічним удосконаленням здійснення фінансових операцій, проникненням у національні економіки транснаціональної злочинності, проблема відмивання коштів набуває глобального характеру. Створюючи систему загроз для фінансових ринків, зокрема національних, протидія відмиванню коштів є проблемою національної економічної безпеки, яка потребує усвідомлення природи та чинників поширення цього суспільно небезпечного явища, а також відповідного правового забезпечення, узгодженого з міжнародними стандартами.

Якщо обговорювати питання і виокремлювати причини, які призводять до порушення стану рівноваги в господарській системі, підриву системи соціальної рівноваги, то неодмінно можна назвати "відмивання коштів", незаконне вивезення капіталу, відтворення економічного потенціалу злочинних угруповань тощо. При розгляді феномена "відмивання коштів", зважаючи на його соціально-економічну зумовленість, слід брати до уваги те, що це явище набувало якісно нового поширення в різних країнах у періоди проведення соціально-економічних реформ та пов'язаної з цим економічної нестабільності. Його правову природу та суспільну небезпеку треба оцінювати у співпідпорядкованості з іншими небезпечними проявами, з'ясовуючи, якою мірою легалізація сприяє існуванню і розвиткові специфічних форм та видів організованої злочинності, тіньової економіки, корупції тощо.

Узагалі поняття "відмивання коштів" визначають як негативне соціально-економічне явище, основою якого є приховування незаконного походження доходів, спотворення інформації про природу їхнього походження, місцезнаходження, розташування, рух, дійсну належність і права власності на такі доходи, а також надання їм у будь-яких формах правомірного вигляду, коли особі відомо, що ці матеріальні блага є доходами, отриманими незаконним шляхом, а також інші дії, прямо або опосередковано пов'язані з оформленням правомірності фактичних відносин володіння, користування, розпорядження доходами або з приховуванням їхнього незаконного походження[1].

Відсутність державного контролю неминуче призводить до зростання злочинності у сфері економічної діяльності, зокрема "відмивання коштів", незаконного вивезення капіталу, розширеного відтворення економічного потенціалу злочинних угруповань і як наслідок – до порушення стану рівноваги в господарській системі, підриву системи соціальної рівноваги. Це стає поштовхом до різкого соціального розшарування та диференціації населення за рівнем доходів, зростає кількість випадків антисоціальної поведінки, активізується боротьба між соціальними групами, що проходить за межами правового поля тощо. Наслідком соціально-економічного розбалансування в суспільстві, крім соціального розшарування, стало великомасштабне поширення тіньової економіки, яка є основним виробником і споживачем "брудних" капіталів. На початковому етапі ринкової трансформації революційні зміни в системі управління і господарських зв'язків, процес розподілу засобів виробництва не могли не викликати зростання фіктивного сегмента тіньової економіки. І хоча таке зростання істотно пом'якшувало падіння офіційного ВВП, проте чим вищим був цей спад, то більша його частина переходила в "тінь"[2].

У всьому світі проблему відмивання грошей пов'язують передусім з організованою злочинністю: наркокартелями, работорговцями, терористами. В Україні ж є своя специфіка: легалізацією незаконно отриманих грошей займаються політики, чиновники і навіть правоохоронці. І вона є прямим наслідком глибокої тінізації економіки – від 60 до 80% ВВП перебуває в тіні.

За даними Держфінмоніторингу, в Україні за 2011 рік відмито близько 32 млрд гривень. Найпоширеніші схеми відмивання коштів пов'язані з операціями незаконного виведення грошей за кордон та інвестування з офшорних зон. У 2010 році таким чином було легалізовано 27 млрд гривень.

На другому місці стоять операції нерезидентів з цінними паперами, де сума підозрілих операцій становила 8,3 млрд гривень.

Третє місце займає оформлення вантажів за підробленими документами або на фіктивні фірми (псевдоекспорт), що дозволяє відмивати близько 5,1 млрд гривень.

Операції страхування і перестрахування – 2,1 млрд гривень. Часто гроші виводять за кордон і з використанням страхових компаній. Укладається договір фіктивного страхування. Витрати на страхування відносять на валові і не платять податок на прибуток. А страхова компанія, у свою чергу, перестраховує ризики в закордонній компанії, виводячи кошти наприклад, у Монако.

Операції, проведені з використанням загублених або підроблених паспортів, – 1,6 млрд грн і приватизаційні процеси – 1,1 млрд гривень.

Наразі експерти прогнозують, що у зв'язку в набуттям чинності нового антикорупційного законодавства (вимагає від держслужбовців звітувати і за прибутки, і за витрати) відмивати гроші будуть набагато частіше. Або чиновникам доведеться вести життя підпільних мільйонерів.

Значна частина фінансових компаній є ланкою в ланцюжку відмивання грошей і одночасного відходу від податків. Щоб грамотно перетворити "брудні" гроші на "чисті", використовується схема з безлічі фінансових операцій. А щодо фінансової установи, то висока активність у розрахунках не викликає підозри з боку органів нагляду – через свої банки дуже легко проводити фіктивні операції.

Кримінальні структури часто легалізують "брудні" гроші за допомогою так званих конвертаційних центрів. Одна з найскладніших, але вигідних для злочинців і небезпечних для держбюджету схем – легалізація грошей, яка супроводжується незаконним відшкодуванням ПДВ. Її суть у тому, що експортер отримує "брудні" гроші від імпортера-нерезидента (зазвичай він перебуває в офшорній зоні), а потім відправляє їх назад нібито за надану послугу / товар. Один із посередників зникає, не переводячи до бюджету ПДВ, отриманий від продавця. Але решта учасників схеми вимагають у держави повернення ПДВ. Фактично рух товарно-матеріальних цінностей, транспортування і перетину ними кордону не відбувається, як і не надається ніяких реальних послуг. Однак за документами, які пред'являються до відшкодування ПДВ, усе чисто[3].

В Україні Держфінмоніторинг України як підрозділ фінансової розвідки забезпечив у 2013 році активну діяльність, спрямовану на боротьбу з відмиванням "брудних" грошей і фінансуванням тероризму. Значні зусилля були направлені на імплементацію в національне законодавство нових вимог Стандартів FATF щодо протидії відмиванню коштів, фінансуванню тероризму та розповсюдженню зброї масового знищення.

Згідно з чинним законодавством, фінансові посередники подають до Держфінмоніторингу України інформацію про фінансові операції, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу або щодо яких є підозри у причетності до відмивання коштів чи фінансування тероризму.

Найбільш активними в системі звітування, в розрізі суб'єктів первинного фінансового моніторингу, є банківські установи, які надсилають основну частину повідомлень про операції, що підлягають фінансовому моніторингу.

Протягом 2013 року від банківських установ було отримано 96,37% від загальної кількості повідомлень про фінансові операції (рис. 2.4)[4].

Динаміка інформування про фінансові операції банківськими і небанківськими установами за 2008-2013 роки

Рис. 2.4. Динаміка інформування про фінансові операції банківськими і небанківськими установами за 2008-2013 роки

Серед небанківських установ найбільш активним у поданні повідомлень є страховий сектор. Питома вага таких повідомлень у загальному обсязі взятих на облік повідомлень про фінансові операції, що надійшли до Держфінмоніторингу України від небанківського сектору, становила 80,03% (рис. 2.5)[2].

Унаслідок існування багатьох інших форм кримінальних фінансів виникає складний економічний комплекс, який зосереджує в собі легальні і нелегальні фінансові джерела погодження. Для виявлення та боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, був ухвалений Закон України від 28 листопада 2002 року "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму"[6]. Цей Закон спрямований на захист прав та законних інтересів громадян, суспільства і держави шляхом визначення правового механізму протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та забезпечення формування загальнодержавної багатоджерельної аналітичної інформації, що дає змогу правоохоронним органам України та іноземних держав виявляти, перевіряти і розслідувати злочини, пов'язані з відмиванням коштів та іншими незаконними фінансовими операціями.

Питома вага повідомлень за видами суб'єктів небанківського сектору за 2013 рік

Рис. 2.5. Питома вага повідомлень за видами суб'єктів небанківського сектору за 2013 рік

Поширення тіньової економіки неможливе без органічно важливого в її обігу процесу легалізації злочинного походження доходів, оскільки вона виступає, по-перше, замовником неврахованих коштів, а по-друге, найбільшим виробником нелегальних доходів. Вплив цього чинника стимулює процес легалізації злочинних доходів до розширення його масштабів. Незаконна діяльність, що приносить доходи, зокрема скоєння злочинів, випадає зі сфери, що регулюється економічними законами і принципами. А капітали, отримані таким чином, витрачаються на придбання нових товарів та послуг, упроваджуються в легальний економічний обіг, відтак викликають порушення рівноваги (зростання цін, інфляцію тощо).

Отже, відмивання коштів, виконуючи свою специфічну функцію, стає механізмом, який забезпечує зв'язок легальної і нелегальної економіки. Основним аргументом є те, що офіційна і нелегальна економіки існують у симбіозі, сполучною ланкою між якими виступає процес відмивання коштів. Якби не існувало відмивання коштів, то нелегальна економіка потерпала б від недостачі ресурсів[7].

За сучасних умов фінансова сфера організаційно сформованого злочинного угруповання не може існувати без злагодженого механізму легалізації своїх кримінальних доходів. Фінанси злочинного походження мають легалізовуватися, щоб мінімізувати можливість установлення реальних злочинних джерел їх походження, для реалізації можливості використання отриманих злочинних доходів, для розширення фінансової бази та впливу організованої злочинності в легальному секторі економіки і суспільно-політичному житті країни.

Ще одним чинником, який посилює цю проблему, є об'єктивні процеси розвитку світової економіки й еволюція національних господарств. Виражаючи суть сучасних процесів розвитку економіки, ці процеси безпосередньо впливають на проблему контролю потоків незаконних грошових коштів. Хоча трапляються винятки, проте економічний прогрес загалом асоціюється зі зростанням питомої ваги сектору послуг у світовому валовому продукті та скороченням у ньому частки матеріального виробництва товарів. На рівні країн зі зростанням добробуту і ступеня розвитку держав у складі валового національного продукту (ВНП) також відбувається зрушення у вартісному відношенні від виробництва матеріальних товарів до надання невідчутних послуг, що відкриває нові можливості для відмивання коштів, здобутих злочинним шляхом.

Для контрольних і правоохоронних органів усіх цивілізованих країн легалізація (відмивання) доходів, здобутих злочинним шляхом, є серйозною проблемою, що потребує глибокого аналізу з метою впровадження у майбутньому ефективних заходів протидії.

Проблема протидії легалізації злочинних доходів виникає там і тоді, де і коли сформовано розуміння високої суспільної небезпеки наслідків організованої злочинності, що активно втручається в систему низки соціальних відносин, дезорганізуючи їх, дестабілізуючи нормальні взаємозв'язки і взаємодію практично у всіх важливих сферах, модифікуючи, пристосовуючи їх до своїх інтересів.

Організована злочинність виникає і розвивається за законами ринку, де головною метою є прибуток.

Відсутність обмежень у способах одержання прибутку багато в чому визначає високу ефективність (з економічного погляду) діяльності злочинних організацій. По-перше, вони не сплачують податків (якщо, звичайно, не вважати своєрідним податком частину коштів, що виділяється на корупцію), і вже тому є в більш виграшному становищі порівняно з легальними підприємствами. По-друге, злочинна організація у процесі незаконної діяльності, здобуваючи готівку, одержує додаткові переваги перед суб'єктом законної підприємницької діяльності, тобто ширший спектр можливостей використання отриманого прибутку. По-третє, організована злочинність не обмежена в пошуках і створенні нових "ніш" економічної діяльності: реалізуються часом канібалістські проекти, наприклад, вбивство осіб похилого віку з метою заволодіння належною їм нерухомістю. По-четверте, злочинні організації ведуть економічну боротьбу, керуючись принципом "мета виправдовує засоби", а тому легальний конкурент їм просто не в змозі протистояти.

Отже, можна констатувати, що організована злочинність має іманентну якість: тенденцію до диверсифікованості – розвитку від незаконних до законних видів і форм діяльності. А легалізація злочинних доходів є вираженням цієї властивості[8].

Таким чином, економічна безпека – це не лише стан захищеності, а й можливість створювати будь-які умови та механізми для захисту. Однією з необхідних умов економічної безпеки є участь держав у спільній діяльності з розвитку міжнародної системи економічної безпеки. Однак вирішувати питання економічної безпеки за рахунок зусиль на міжнародному рівні сьогодні неможливо. У зв'язку з цим підвищується роль захисту своєї економічної системи як основного фактора забезпечення національної безпеки.

Це свідчить про те, що питання економічної безпеки не залишається поза увагою як органів влади, так і науковців. Для цього робляться великі кроки у законодавчому напрямі, у науковому пошуку нових засобів створення економічної безпеки держави або вдосконаленню вже напрацьованих засобів боротьби з корупцією, відмиванням коштів, тіньовою економікою тощо. Саме тому держава повинна й далі турбуватися про створення ринку послуг економічної безпеки. Політико-економічні передумови безпеки національної економіки мають створити атмосферу функціонування національної економіки без таких ганебних явищ, як корупція, хабарництво, рейдерство та інша економічна злочинність.

Глобалізація світової економіки потребує посилення антикорупційних зусиль. Для міжнародних інвесторів необхідність давати хабара і мати справу з офіційним вимаганням є еквівалентною додатковим податкам, але, на відміну від офіційного податку, корупція не приносить податкового доходу державі. Зниження рівня корупції є більш ефективним шляхом поліпшення економічного стану країни, ніж зниження податків, бо не зменшує державних доходів. Корупція на додачу до скорочення економічного зростання значно підвищує ймовірність макроекономічної нестабільності в умовах глобалізації. Розширюється розрив між країнами, що можуть управляти корупцією і мати вигоду з глобалізації, і тими, які не лише не роблять цього, а й зазнають великих загроз з боку негативних моментів глобалізації, таких, як, наприклад, мінливість міжнародних потоків капіталу або валютно-фінансові кризи. Саме тому для подальшого розвитку держави необхідно протидіяти корупції та своєчасно виявляти фактори, які підривають стійкість, соціально-економічну безпеку держави. Це питання є важливим для суспільного прогресу, нормального життя та запобігання іншим викликам і загрозам.

  • [1] Користін О. Є. Економічна безпека: навч. посібник / О. Є. Користін. – К.: КНЕУ, 2010. – 306 с.
  • [2] Там само.
  • [3] Складено рейтинг найпопулярніших способів відмивання грошей в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: tsn.ua/groshi/skJadeno-reyling-naypopulyarnishih-sposobiv-vidmivannya-gro- shey-v-ukrayini.html.
  • [4] Звіт Державної служби фінансового моніторингу України за 2013 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: sdfm.gov.ua/conlcnl/file/Site_docs/2014/20140226/zvit%202013.pdf.
  • [5] Там само.
  • [6] Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" від 28 листопада 2002 року № 249-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.rada.gov.ua.
  • [7] Користін О. Є. Економічна безпека: навч, посібник / О. Є. Користін. – К.: КНЕУ, 2010. – 306 с.
  • [8] Користін О.Є. Економічна безпека: навч, посібник / О.Є. Користін. – К.: КНЕУ, 2010. – 306 с.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >