Передмова
Заговори, щоб я тебе побачив.
Сократ
Сьогодні для українського суспільства все ще залишається актуальною проблема культури ділового мовлення. Це стосується як писемної, так і усної її форм, адже, на жаль, частина наших співвітчизників ще й досі не сприймають помилки в оформленні документів, в усних виступах як "пляму на службовому мундирі", спримітизовано вважаючи, що головне не "форма", а "зміст". Для іншої групи мовців досі не подоланим залишається мовний бар'єр, значною мірою спричинений внутрішнім страхом сказати щось неправильно під час усного висловлення в офіційному спілкуванні, браком навичок публічних виступів, відсутністю елементарних знань з основ комунікації. Попри наявність Державної уніфікованої системи документації, на практиці часто спостерігається цілком вільне поводження укладачів документів із правилами оформлення реквізитів ділових паперів, що, відповідно, порушує загальноприйняті норми й негативно впливає на діловий імідж установи й конкретної особи, причетної до укладання документа.
То ж очевидно, що на часі потреба в посібнику, що уможливить ознайомлення читача з природою спілкування, його основними структурними компонентами й формами, провідними принципами риторики, правилами оформлення ділових паперів тощо. Учені зазначають: "Байдуже ставлення до мовлення, як писемного, так і усного, призводить до так званих девіацій (відхилень) у мовленні, комунікативних невдач"[1]. Уникнути таких невдач, озброїти студентів знаннями й покликаний цей навчальний посібник. До його складу увійшли 10 розділів з підрозділами, що містять теоретичний і практичний матеріал з основ комунікативної лінгвістики, риторики, культури мовлення, діловодства.
Автори посібника сподіваються, що він стане в нагоді не лише студентам, а й усім, хто прагне навчитися краще працювати з документами, удосконалити навички усного й писемного ділового мовлення.
Загальне поняття про мовленнєве спілкування
Природа спілкування
- 1.1. Загальне поняття про мовленнєве спілкування
- 1.2. Функції спілкування
- 1.3. Моделі спілкування
- 1.4. Спілкування як діяльність. Типи спілкування
- 1.5. Спілкування як взаємодія
- 1.6. Спілкування як обмін інформацією
КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ
Декодування інформації (декодифікоція) – переведення адресантом змісту отриманого мовного повідомлення у звичні особистісні смисли.
Дискурс – тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різні форми вияву, відбувається в межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників.
Зворотний зв'язок – реакція адресата на отримане повідомлення.
Інтенція комунікативна (задум комунікативний) – комунікативний намір адресанта (осмислений чи інтуїтивний), який визначає внутрішню програму мовлення і спосіб її втілення.
Інтеракція мовлення – взаємодія комунікантів у процесі спілкування з використанням засобів мовного коду.
Канал комунікації – шлях фізичного передавання повідомлення від адресанта й адресата; засоби, за допомогою яких передається повідомлення.
Кодування інформації (кодифікація) – втілення задуму (інтенції) адресанта в засоби конкретної мови відповідно до законів її функціонування; перехід від особистісних смислів адресанта до їх утілення в загальноприйняті значення одиниць мовного коду.
Комунікакти – особи, які беруть участь у спілкуванні.
Комунікативна мета – запланований мовцем результат, на отримання якого скерована комунікативна діяльність.
Комунікативний акт – інтеракція, процес, який відбувається в певному місці на перетині осей простору й часу між адресантом і адресатом, результатом якого є дискурс.
Комунікативний код – мова або її різновиди (діалект, сленг, стиль) та немовні засоби, які використовують учасники комунікативного акту.
Комунікативний намір – тактичний хід, що є практичним засобом досягнення відповідної комунікативної мети.
Комунікація – смисловий та ідеально-змістовий аспект соціальної взаємодії; обмін інформацією в різноманітних процесах спілкування.
Модель комунікації – схема, що відтворює основні елементи та функціональні характеристики процесу комунікації.
Перцепція – сприйняття інформації, одержаної в результаті взаємодії комунікантів.
Повідомлення – інформація, призначена для передавання адресатові, втілена в конкретні коди.
Спілкування – сукупність зв'язків і взаємодій людей, суспільств, суб'єктів, у яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками та результатами діяльності.
Трансакція мовленнєва – сукупність усіх типів мовленнєвої взаємодії в дискурсі.
Функції спілкування – найважливіші способи використання міжособистісні інтеграції в суспільстві.
- [1] Левченко, О. П. Науковий стиль: культура мовлення: навч. посібник / О. П. Левченко. – Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2012.– С. 5.
