Компоненти ділового спілкування та комунікативна ситуація
- 4.1. Етика ділової (професійної) комунікації
- 4.2. Стилі спілкування
- 4.3. Особа як суб'єкт і головна мета спілкування. Якості особистості, необхідні для ефективного спілкування. Роль самооцінки в діловому спілкуванні
- 4.4. Соціальні ролі й рольова поведінка людини в діловому спілкуванні
- 4.5. Стратегія і тактика спілкування
- 4.6. Маніпулювання та актуалізація у спілкуванні
- 4.7. Конгруентність
- 4.8. Рефреймінг
- 4.9. Полеміка у спілкуванні
- 4.10. Техніка аргументації
- 4.11. Конфліктні ситуації та методи їх розв'язання
- 4.12. Механізми взаєморозуміння у спілкуванні
- 4.13. Роль контактної зони під час спілкування
КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ
Актуалізація – налагодження контакту.
Ділова комунікація – комунікація, яка розгортається у сфері офіційних відносин і спрямована на розв'язання конкретної проблеми або на досягнення необхідного результату, з урахуванням спільних інтересів і мети комунікантів.
Ділова розмова – усний мовний контакт між людьми, пов'язаними інтересами справи, які мають необхідні повноваження для встановлення ділових відносин і вирішення ділових проблем.
Етика – вчення про мораль; система норм етичної поведінки людини.
Етика бізнесу – система знань про ділову і професійну мораль, її історію та практику.
Етикет – сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього прояву відношення до людей.
Ідентифікація – один із найпростіших способів розуміння іншої людини – уподібнення себе їй.
Конгруентність – це процес безоцінювального усвідомлення людиною своїх реальних і актуальних відчуттів, переживань і проблем із подальшим точним озвучуванням у мові й вираженням у поведінці способами, що не травмують інших людей.
Контактна зона – зона, що визначає просторове розміщення партнерів у спілкуванні.
Конфлікт – реальні або ілюзорні, об'єктивні або суб'єктивні, по-різному усвідомлені суперечності між людьми зі спробами їхнього емоційного розв'язання.
Маніпулювання – прихований психологічний вплив на партнера у спілкуванні з використанням його емоцій (почуттів, станів) із метою досягнення вигідної для маніпулятора поведінки.
Маніпулятор – людина, яка в своїх інтересах керує поведінкою іншої людини поза її волею.
Механізми взаєморозуміння – засоби, що сприяють налагодженню контакту між партнерами у спілкуванні.
Перцепція – процес сприйняття однією людиною іншої; обов'язковий складник процесу спілкування.
Полеміка – суперечка з метою виявлення неправоти опонента.
Рефлексія – усвідомлення індивідом, що діє, того, як він сприймається партнером по спілкуванню.
Рефреймінг – орієнтація людини на позитивну мету.
Рольова поведінка – індивідуальне виконання соціальної ролі; суспільство задає стандарт виконання, а виконання має особистісний характер.
Самооцінка – цінність, значимість, якою індивід наділяє себе в цілому та певні сторони своєї особистості, поведінки.
Соціальна роль – поведінка, якої очікують від людини, що має певний статус.
Соціальний статус – положення індивіда чи групи в соціальній системі, якому притаманні специфічні для даної системи ознаки; кожний соціальний статус має певний престиж.
Соціальні ролі – сукупність вимог, які суспільство висуває індивіду, а також дій, які повинна виконати людина, що має певний статус у соціальній системі. У людини може бути багато ролей.
Стиль спілкування – усталена система способів і прийомів, які застосовує учасник спілкування під час взаємодії.
Стратегія – вироблена система поведінки під час спілкування. Тактика – реалізація комунікативної стратегії в конкретній ситуації на основі володіння техніками і знання правил спілкування.
