Стратегія і тактика спілкування

Комунікативний вплив мовця проявляється у спілкуванні через реалізацію відповідних комунікативних стратегій і тактик.

Комунікативна стратегій – це комплекс певних мовленнєвих дій, спрямованих на досягнення комунікативної мети.

Незважаючи на значну кількість досліджень у цій царині, єдиної класифікації стратегій спілкування дотепер не створено.

Одні дослідники, зокрема Т. ван Дейк, виокремлюють контекстуальні, мовленнєві, семантичні, синтаксичні, схематичні, текстові стратегії спілкування. Інші виділяють власне комунікативну (правила й послідовність комунікативних дій, які виконує комунікатор) і змістову (поетапне змістове планування мети з урахуванням наявного мовного коду в межах кожного ходу в комунікації) або кооперативні (інформативні й інтерпретативні діалоги: поради, розповіді, повідомлення) та некооперативні (конфлікти, суперечки, претензії, погрози, ухиляння від відповіді) комунікативні стратегії.

Стратегія, обрана учасниками спілкування в тій чи тій комунікативній ситуації, передбачає застосування відповідної комунікативної тактики, тобто визначеної лінії поведінки на певному етапі комунікативної взаємодії, спрямованої на отримання очікуваного результату чи запобігання небажаного. Комунікативна тактика – це спосіб втілення стратегії спілкування, який передбачає виконання однієї чи кількох дій, які сприяють реалізації стратегії.

Наприклад, із метою раціонального впливу на адресата застосовують стратегію аргументації, яка передбачає реалізацію таких комунікативних тактик:

• • тактика обґрунтування (реалізується за допомогою встановлення причиново-наслідкових семантичних відношень);
• • тактика цитування (передається як непряма мова за допомогою сполучників згідно з, відповідно до, за...; називається конкретне джерело інформації або його автор);
• • тактика наведення прикладів (зазвичай приклади не виділяються за допомогою якихось маркерів);
• • тактика апеляції до авторитетів (авторитетом, як правило, виступає конкретна посадова особа або орган державної чи місцевої влади). Таким чином, правильно обрана комунікативна тактика дає можливість ефективно зреалізувати обрану стратегію, а отже,– досягати мети спілкування.

Маніпулювання та актуалізація у спілкуванні

У діловому спілкуванні дуже важливо вміти розпізнати психологічну позицію партнера і для себе обрати таку, що забезпечить конструктивне розв'язання питання. У зв'язку з цим виділяють маніпулювання й актуалізацію в діловому спілкуванні.

Маніпулювання – різновид прихованого психологічного впливу на психічні структури людської особистості з метою одержання бажаного для маніпулятора результату.

Маніпулювання полягає в подвійному впливі: разом з адресованим реципієнтові відкритим повідомленням маніпулятор надсилає йому "закодований" сигнал, сподіваючись на те, що цей сигнал активізує в свідомості адресата потрібні для маніпулятора образи.

Виділяють кілька типів маніпуляторів. Так, Е. Шостром характеризує їх за позицією в спілкуванні:

• • активні маніпулятори: завжди перекладають відповідальність на іншу людину, якою можна керувати і яку можна контролювати;
• • пасивні маніпулятори: намагаються бути "гарними для всіх"; якщо не можуть виконати поставлені перед ними завдання, зазвичай використовують фразу, яка свідчить про пасивну позицію: "Робіть зі мною, що хочете!";
• • маніпулятори – учасники змагання: для таких людей життя – це безперервний турнір, в якому вони виконують роль бійця; у діловому спілкуванні маніпулятори такого типу сприймають ділових партнерів як реальних чи потенційних суперників або ворогів;
• • байдужі маніпулятори: намагаються самоусунутися від контактів, одягаючи "маску" байдужості та індиферентності.

Способів маніпулювання в діловому спілкуванні є багато. В узагальненому вигляді їх можна подати так.

Проте на кожний прийом маніпулювання є свій "антидот", який нейтралізує вплив маніпулятора.

Також існують універсальні способи захисту, які можуть бути застосовані в будь-якій ситуації маніпулювання:

• • не показуйте свої слабкості:
• • усі маніпуляції ґрунтуються на використанні слабкостей людини;
• • усвідомте, що Вами маніпулюють:
• • ознакою маніпулювання завжди є відчуття незручності;
• • Вам не хочеться щось робити чи говорити, а доводиться, бо буде незручно;
• • не бійтеся "бути поганим" і зупиніть маніпулятивну гру, яка порушує Вашу незалежність;
• • пасивний захист:
• • рекомендують застосовувати, якщо Ви не знаєте, що і як відповісти маніпулятору;
• • не говоріть нічого, удайте, що нічого не почули, не зрозуміли або запитайте його про щось інше;
• • активний захист: маніпуляція може бути зруйнована
• 1) зустрічною маніпуляцією (хоча це не завжди добре, оскільки може спричинити тривалу маніпулятивну гру);
• 2) викриттям і осудом (усі маніпулятори бояться викриття).

Найбільш небезпечне в маніпулюванні – стрімкість, неочікуваність, раптовість дій маніпулятора. Якщо людина вдається хоча б до якогось прийому захисту від маніпуляції, то порушує заздалегідь визначений порядок ролей, які підготував маніпулятор, а отже, зводить маніпуляцію нанівець.

Знання основних причин маніпулювання й уміння аналізувати маніпуляції допомагає людині не лише розпізнати їх вияв у реальному спілкуванні, але й захиститися від них, передбачаючи вчинки партнера у спілкуванні.

Проте маніпуляція – це не лише негативне явище. Переважна більшість професійних завдань передбачає саме маніпулятивне спілкування. Саме тому ефективність процесів управління багато в чому залежить від рівня оволодіння законами й технікою маніпулятивного спілкування.

Як протилежність маніпуляції дослідники виділяють актуалізацію, сутність якої полягає в налагодженні контакту між учасниками спілкування, який ґрунтується на глибинній сфері потенційних можливостей людини, на довірі однієї людини до іншої. Актуалізатор, виявляючи активні чи пасивні складники своєї особистості, дає можливість іншим людям зрозуміти його й відгукнутися на його прояви. Він сприймає їх не як зовнішні об'єкти, а внутрішньо "торкається" до них, зберігаючи й зміцнюючи при цьому себе таким, яким є.

Наводимо порівняльну характеристику актуалізації й маніпуляції у спілкуванні.