Усна форма ділової комунікації
Основи риторики в діловому спілкуванні
- 1.1. Поняття про риторику
- 1.2. Етика й культура спілкування в пам'ятках історії та літератури
- 1.3. Антична риторика
- 1.4. Формування нових засад європейського красномовства в епоху Середньовіччя
- 1.5. Початок формування в Україні наукової думки про спілкування
- 1.6. Дослідження етики й культури спілкування на сучасному етапі
- 1.7. Особливості сучасного красномовства
- 1.8. Напрями вивчення культури й етики спілкування в Україні
- 1.9. Види ораторського мистецтва. Жанри публічних виступів
- 1.10. Підготовка виступу, промови. Способи їхньої побудови
КЛЮЧОВІ ПОНЯТТЯ
Бесіда – доповідь, повідомлення на яку-небудь тему з подальшим обміном думками; співбесіда; розмова з ким-небудь.
Вид ораторського мистецтва – історично сформований тип красномовства зі специфічними засобами мовного впливу.
Гомілет – Християнський проповідник (від гомілетики).
Гомілетика – у середньовічній християнській риториці – тлумачення Біблії через проповідь чи повчальну бесіду.
Градація – стилістична фігура, побудована завдяки наведенню слів в особливому порядку (ступінь вияву ознаки в слові поступово зростає чи спадає).
Дебати – інтелектуальне змагання, учасники якого розвивають уміння активно обстоювати свої судження і переконання.
Дискусія – широке публічне обговорення суперечливого питання.
Диспут (наукова полеміка) – форма співробітництва, яка використовується для вивчення двох різних поглядів на певну проблему з метою встановлення істини.
Доповідь – публічне повідомлення на певну тему.
Евристика – особливий метод ведення діалогу, який запровадив давньогрецький філософ Сократ.
Іронія – стилістична фігура, вживання якої демонструє аудиторії критичне ставлення промовця до наведеного прикладу, ситуації тощо.
Композиція виступу – структура, план.
Лекція – форма пропаганди наукових знань. Різновиди лекцій виділяють залежно від їх змісту та форми викладу: пропагандистські, наукові, навчальні.
Літературний прийом – мовний засіб, ужитий із певною метою, найчастіше для увиразнення сказаного.
Мнемоніка – прийоми запам'ятовування, що ґрунтуються на встановленні асоціативних і структурних зв'язків між реченнями.
Мовна норма – сукупність загальноприйнятих правил мовної системи, які закріплюються у процесі комунікації.
Мовний стиль – сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання.
Оратор – той, хто виголошує промову.
Патристика – сукупність літературних творів Отців Церкви.
Позитивізм – вміння відшукувати у будь-якому явищі, ситуації позитивний вияв.
Полеміка – мовна суперечка, що виникла внаслідок гострого зіткнення позицій співрозмовників під час спілкування.
Полемічна література – твори побудовані у вигляді гострих суперечок, діалогів, із системою тез і спростувань.
Прагматизм – стиль життя, для якого характерні раціональність і скерованість суто на матеріальний бік.
Промова – усний публічний виступ з якогось приводу: мітингова, ділова, ювілейна, жалобна промова.
Проповідь – жанр церковної риторики.
PR-технології – розроблення і комплексне багаторазове використання PR-засобів, рекламних матеріалів, покликаних в річищі певної концепції впливати на суспільну думку, ставлення громадськості, з метою сформувати позитивний образ індивіда, організації, країни.
Риторика – наука про ораторське мистецтво, красномовство, способи переконання, ефективні форми мовного впливу на аудиторію.
