Види ораторського мистецтва. Жанри публічних виступів

Уміння спілкуватися у вузькому колі родини чи друзів дасться людині від природи, залежить від виховання, соціального стану, загальної культури особистості. Натомість виступам перед аудиторією (публікою) треба спеціально вчитися, виробляти це вміння шляхом тривалого тренування. Набути навички й уміння публічного виступу людям допомагає риторика – красномовство, ораторське мистецтво.

На сучасному етапі розвитку ораторського мистецтва виділяють такі його різновиди.

Соціально-політичне ораторське мистецтво: сфера поширення – громадсько-політичне життя; зазвичай має програмний характер; промови містять обговорення певної проблеми, пошуки шляхів її розв'язання, визначають відповідні завдання. Нині стрімко розвивається парламентське красномовство, в якому відбивається зіткнення різних суджень, боротьба думок.

Академічне ораторське мистецтво: сфера поширення – освіта й наука; у промовах цього виду красномовства повідомляють нові для слухачів факти або розглядають уже відомі, узагальнюють результати проведених досліджень та експериментів, пояснюють нові підходи до вивчення вже відомих фактів.

Судове ораторське мистецтво: сфера поширення – система правосуддя; виступи цього виду красномовства покликані здійснити цілеспрямований і ефективний вплив на суд, сприяти формуванню переконань суддів і всіх присутніх на судовому засіданні.

Духовне (церковно-богословське) красномовство: сфера поширення – релігійне життя-, давній вид красномовства, який має багатий досвід і традиції; у духовних промовах відбивається зацікавленість внутрішнім світом людини, джерелом її гарних і поганих звичок і намірів.

Соціально-побутове красномовство: для промов цього виду часто характерний вільний план викладу й висвітлення різних аспектів життя особистості; соціально-побутові мови об'єднує одне – йдеться про позитивні вияви особистості та її діяльності.

Залежно від змісту, призначення, способу виголошення та обставин спілкування виокремлюють різні жанри публічного мовлення.

Визначальним для кожного виду красномовства ε спосіб І форма монологічного мовлення. Кожен різновид красномовства має свої специфічні мовні риси, які складають систему з однаковим стилістичним забарвленням. Види красномовства не ізольовані один від одного. Вони не утворюють замкнутих систем, між ними існує широка й активна взаємодія.