Підготовка виступу, промови. Способи їхньої побудови

Підготовка промови

Культура мислення оратора – це інтелектуальна база, рівень якої визначає якість ораторської діяльності в цілому і з погляду змісту зокрема.

Під час підготовки кожного конкретного публічного виступу культура мислення оратора виявляється в умінні оратора розробити концепцію своєї промови. Термін "концепція" (від лат. conceptio – сприйняття) широко відомий у різних сферах наукового мовлення. З ним пов'язано кілька значень:

• • основна думка, ідея твору, вчення;
• • система пов'язаних між собою і таких, що випливають один з одного,

поглядів на те чи інше явище;

• • спосіб розгляду чи розуміння чого-небудь;
• • загальний задум (художника, поета, ученого);
• • програма дій.

У риториці концепція – це сукупність знань про предмет промови, виражена в стислій, чіткій, послідовно розгорнутій формі. Розроблення концепції – не одноразовий акт. Для цього необхідна система послідовних інтелектуальних дій. При цьому логіка оволодіння темою, проблемою передбачає поетапність – сувору послідовність кроків у створенні концепції.

Навіть невеликий за обсягом виступ, щоб він був по-справжньому якісним, ефективним, вимагає розроблення концепції. Ця діяльність пов'язана з такими мисленнєвими операціями, як усвідомлення й формулювання мети, завдань, виокремлення різних аспектів у розвитку теми, виділення головного й другорядного, встановлення системних зв'язків між поняттями й іншими складовими предмета промови. Проте починати необхідно з визначення предмета промови, теми, основної проблеми.

Предметом промови може бути людина, книга, подія, певний процес, явище природи, група осіб, ідея, афоризм тощо. Предмет промови – це певна цілісна частина навколишнього світу, якій присвячений мовленнєвий твір. Предмет промови може бути матеріальним або ідеальним.

Тема – це предмет, відображений у певному ракурсі, який став змістом промови; розвиток теми дає бачення предмета під певним кутом зору – відповідно до мети й завдань, визначених промовцем. Тема – це головне, про що йдеться у висловлюванні, це матеріал, дібраний і зорганізований із урахуванням комунікативної налаштованості й умов ораторської діяльності. До теми промови висуваються такі вимоги:

• • повинна бути цікавою для оратора;
• • має відповідати віковим, професійним, освітнім і соціальним особливостям аудитори;
• • повинна бути актуальною і корисною не тільки для оратора, а передусім для слухачів.

Проблема – мисленнєве завдання, яке визначає собі автор промови і яке певним чином виконує. Проблема може бути настільки пов'язаною з темою, що складно їх розмежувати, і тоді краще говорити про проблемну тему – темою стає сама проблема.

Зрозумілий і доступний виклад теми, проблеми, їх коректне висвітлення в ораторській промові безпосередньо пов'язані з правильним розробленням концепції, оскільки вона є основою думки-промови оратора.

Послідовність кроків у розробленні концепції

1. Пошуки свого бачення предмета й теми промови.

Людині слід говорити лише про те, у чому вона достатньо компетентна. "Свій" погляд на речі, сама наявність такого погляду – одне з найважливіших підтверджень компетентності оратора. Визначаючи своє розуміння теми, необхідно уявити її якомога ширше, побачити всі її аспекти, усі складові. "Під час підготовки деяких тем, – радить Д. Карнегі,– рекомендується дещо прочитати, з'ясувати, що думали й говорили інші з цього ж питання. Але не починайте читати, перш ніж ви не вичерпаєте власних думок. Це дуже важливо".

2. Аналіз теми – вибір проблеми для вивчення теми.

У промові не варто й не слід розглядати надто широке коло питань. Необхідно окреслити межі виступу, визначивши певну проблему (рідше – кілька проблем) для обговорення. На цьому етапі починають формуватися концептуальні орієнтири. Відповідно до них систематизуються наявні за темою знання й матеріали: факти, докази, статистичні дані. У результаті цих розумових операцій формулюються окремі пункти, тези й роздуми майбутньої промови.

3. Дослідження проблеми крізь призму наявного чужого досвіду, її вивчення, "присвоєння" накопичених у літературі знань, пов'язаних з визначеною проблемою.

Цей етап розроблення концепції актуальний тоді, коли проаналізована тема й окреслена проблема дослідження. Лише за таких умов подальші пошуки ідей, аргументів і фактів відбуваються в одному чітко визначеному напрямі. Це обмежує "знаходження матеріалу", те коло джерел і спеціальної літератури, за допомогою яких оратор опановує тему. Так заощаджується час, відкидається зайве, другорядне й забезпечується більш раціональна організація розумової праці.

4. Критичне осмислення чужого досвіду, пропускання його крізь призму свого розуміння й навпаки; аналіз і синтез "чужого" і "свого" – формування позиції.

Останній етап передбачає не просто поповнення знань за темою, але й їх розширення й поглиблення шляхом осмислення усього прочитаного. Це вимагає коригування, внесення нових деталей, усунення певних компонентів у початковому концептуальному варіанті. Відбувається процес узагальнення й критичного аналізу власного первинного й вивченого чужого досвіду, що веде до формування позиції. На цьому етапі чітко оформлюється головна ідея, що об'єднує всі складові промови в композиційне ціле,– текст.

Таким чином, концептуальний закон риторики вчить систематизувати знання, матеріали, усебічно аналізувати тему, визначати й розв'язувати певну проблему, формувати власну позицію – грамотно будувати концепцію всієї промови. Таке уміння – запорука й фундамент ораторської діяльності, комунікативного успіху.

Для чіткого й лаконічного формулювання концепції доцільна тезова форма. Формулювання тез подумки (а краще – запис) свідчать про те, що концепція розроблена. Наступний етап ораторської діяльності в її докомунікативній фазі (до зустрічі із слухачами) полягає в розвитку, збагаченні тез, обґрунтуванні концептуальних установок, доборі й організації матеріалів промови.

Розроблення концепції й подальша робота над змістом, а також формою й структурою промови обов'язково повинні бути пов'язані зі стратегією й тактикою промови: без цього концепція "не працює". Створюючи концепцію, оратор повинен постійно пам'ятати основний напрям своєї промови, її "надзавдання" (стратегічний закон риторики).

Не менш важливо правильно побудувати тактику виступу: вона передбачає найбільш ефективні за наявних умов прийоми й способи аргументації, що допомагають виконати "надзавдання" (тактичний закон риторики).

Культура мислення, уміння розробити концепцію промови з урахуванням її стратегії й тактики допомагають оратору опанувати тему виступу, визначати й розв'язувати актуальні для слухачів проблеми. Усе це сприяє раціональній доаудиторній підготовці оратора, передбачає запланований вплив на аудиторію.