Норми сучасної української літературної мови

Мовлення людини ян представника соціуму загалом чи знавця конкретної професії зокрема тоді можна буде назвати культурним, коли дібрані мовно-виражальні засоби відповідатимуть меті й ситуації спілкування, коли мовець буде говорити і писати правильно. А це неможливо без опанування чинних мовних норм.

Сучасна українська мова – мова нормована. Нормативність як найважливіша ознака літературної мови виявляється в тому, що склад словника в ній дібраний із загальної скарбниці національної мови, значення й уживання слів, вимова, правопис й утворення граматичних форм підпорядковуються загальноприйнятому зразку.

Норма – це об'єктивно вироблені, загальновизнані й загальноприйняті мовні засоби і правила їх використання (словозміни, словотворення й утворення речень) у певний період розвитку літературної мови, що розглядаються як зразок для мовлення всіх, хто користується цією мовою. Нормі літературної мови притаманні такі особливості: відносна стійкість, поширеність, загальновживаність, обов'язковість для всіх носіїв мови. Норми не створюються штучно: вони відбивають закономірні процеси і явища, що відбуваються в мові й підтримуються мовленнєвою практикою. У мовленні важливо дотримуватися таких норм:

• орфоепічних: правильна вимова голосних і приголосних звуків у питомо українських словах, правильна вимова запозичених слів, а також окремих граматичних форм слів різного походження;
• акцентуаційних: правильне наголошування загальновживаної та термінологічної лексики;
• орфографічних: правильне написання слів та їхніх частин;
• лексичних: правильне використання слів відповідно до Їхнього лексичного значення, їх сполучувальних властивостей;
• фразеологічних: правильне трактування значення фразеологізмів та їх доречне вживання;
• морфологічних: правила утворення граматичних форм різних частин мови;
• синтаксичних: дотримання порядку слів у реченні, узгодження його складових частин;
• пунктуаційних: правильне вживання розділових знаків у простому і складному реченні;
• стилістичних: правила використання мовних засобів відповідно до обраного стилю.

Норми допомагають літературній мові зберігати цілісність і загальноприйнятість, а також допомагають виконати їй свою основну функцію – культурну.

Функціональні стилі сучасної української мови

У своїй мовленнєвій діяльності кожен носій мови послуговується її засобами відповідно до виниклої комунікативної ситуації. У зв'язку з цим у мові виділяють функціональні стилі, які розглядаються як сукупність прийомів добору й поєднання мовних засобів, функціонально зумовлених змістом, метою й обставинами спілкування.

В українській літературній мові вирізняють такі функціональні стилі; художній, офіційно-діловий, публіцистичний, науковий, розмовний, релігійний та епістолярний.

Кожний стиль має свої характерні ознаки й реалізується у властивих йому жанрах.

ФУНКЦІОНАЛЬНІ РІЗНОВИДИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
Офіційно-діловий стиль
Підстилі		Дипломатичний Законодавчий Адміністративно-управлінський
Жанри		Міжнародні угоди – конвенції, повідомлення – комюніке, ноти, протоколи Закони, укази, постанови, статути Накази, інструкції, розпорядження, довідки, заяви, звіти
Сфера використання		Офіційне спілкування в державно-політичному, громадському, економічному житті; законодавство; адміністративно- господарська діяльність
Функціональне призначення		Регулювання ділових відносин мовців у державно-правовій та суспільно-виробничій сферах; обслуговування громадських потреб людей у типових ситуаціях
Основні ознаки		Регулювально-наказовий характер; документальність; стабільність; стислість; чіткість; висока стандартизація висловів; сувора регламентація тексту
Мовні засоби		Загальновживана лексика нейтрального значення; суспільно- політична термінологія; адміністративно-канцелярська термінологія; обов'язкові стандартні мовні звороти; відсутність емоційно-експресивної лексики; відсутність мовної індивідуальності автора; переважання простих неускладнених та двокомпонентних складних речень; регламентоване розміщення й побудова тексту
Науковий стиль
Підстилі		Власне науковий Науково-популярний Науково-навчальний
Жанри		Монографії, наукові статті, наукові доповіді, повідомлення Виклад наукових даних для нефахівців – книги, статті у неспеціальних журналах Підручники, тексти лекцій, навчальні посібники
Сфера використання		Наукова діяльність, освіта, навчання
Функціональне призначення		Систематизація знань про світ; повідомлення про результати досліджень; доведення теорій; обґрунтування гіпотез, класифікацій; роз'яснення явищ; представлення наукових даних суспільству
Основні ознаки		Інформативність; понятійність; предметність; об'єктивність; логічна послідовність; узагальненість; однозначність; точність; лаконічність; переконливість; аргументованість; встановлення і пояснення причиново-наслідкових зв'язків
Мовні засоби		Однозначна загальновживана лексика нейтрального значення; абстрактна лексика; наукова термінологія; наукова фразеологія; безсуб'ектність
		Художній стиль
Підстилі		Епічний Ліричний Драматичний Комбінований
Жанри		Епопея, романи, повісті, оповідання Поезія, пісня, балада Драми, комедії, трагедії, трагікомедії, водевіль Ліро-епічний твір, драма-феєрія, усмішка
Сфера використання		Індивідуальна творча діяльність, колективна творча діяльність, література, різні види мистецтва, культура, освіта
Функціональне призначення		Вплив засобами художнього слова через систему образів на розум, почуття і волю читачів; формування ідейних переконань, ідейних якостей, естетичного смаку
Основні ознаки	Образність, поетичність, естетика мовлення, експресія, зображуваність, суб'єктивність сприйняття світу
Мовні засоби	Активне вживання різноманітної лексики, відмінної за походженням, функціонуванням та стилістичним забарвленням; емоційно-експресивна лексика; різні види синонімів, антонімів, омонімів, фразеологізмів; повна свобода синтаксичного конструювання; використання тропів та стилістичних фігур
Публіцистичний стиль
Підстилі				Власне публіцистичний Художньо-публіцистичний Науково-публіцистичний
Жанри				Статті в газетах, журналах, виступи на телебаченні, радіо Памфлети, фейлетони, нариси Науково-критичні статті, огляди
Сфера використання				Громадсько-політична діяльність; суспільно-культурна діяльність; виробнича діяльність; навчання
Функціональне призначення				Вирішення суспільно-політичних питань; активний вплив на читачів, переконання їх у справедливості певної ідеї; спонукання до творчої діяльності; пропагування прогресивних ідей, вчень, знань, здорового способу життя
Основні ознаки				Спрямованість на новизну; динамічність; актуалізація сучасності; інформативність; поєднання логізацїї та образності; документально-фактологічна точність; декларативність; переконливість; доступність
Мовні засоби				Поєднання елементів наукового, офіційно-ділового та художнього стилів
Розмовний стиль
Сфера використання					Усі сфери життя людини
Функціональне призначення					Обслуговування щоденних життєвих потреб усіх громадян суспільства
Основні ознаки					Значна сфера поширення; побутування переважно в усній формі; лаконічність; стислість синтаксичних конструкцій; продуктивність різноназивання та багато називання
Мовні засоби					Розгалужена лексика; лексика оцінювального, емоційного, вольового називання; використання різних видів інтонації; модуляція голосу; емфатичне розтягування звука; використання художніх засобів
Епістолярний стиль
Різновиди			Родинно-побутове, інтимно-товариське та приватно-ділове листування, щоденники, мемуари, записники, нотатки, календарі
Сфера використання			Побут; інтимне життя, дружні відносини
Функціональне призначення			Обслуговувати дистантне (тільки писемна форма – листи) спілкування людей
Основні ознаки			Спрямованість на новизну; динамічність; актуалізація сучасності; інформативність; переконливість; доступність
Мовні засоби			Звертання до адресата, повторення назв адресата, подеколи з набуттям позитивної чи негативної суб'єктивної оцінки, синтаксис листів залежить від індивідуальності його автора
Релігійний стиль
Жанри			Євангеліє, молитва, проповідь, духовна бесіда, видіння, літургія
Сфера поширення			Церкви, монастирі, скити, теологічні навчальні заклади, молитовні будинки, релігійні громади
Функціональне призначення			Зберігати й продовжувати культові ритуали, об'єднувати віруючих одним почуттям віри в Бога
Основні ознаки			Урочистіть, піднесеність, благозвуччя, символізм, стандартність і стійкість стильової норми
Мовні засоби			Маркована лексика (стилістами Ісус, Великдень, причастя, провидіння тощо); загальновживані вирази, що набули сакрального значення (випити чашу до дна, хліб і вино), старослов'янізми, переважання розповідних стандартно стійких синтаксично повних простих і складних речень різної будови