< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ'ЯЗКІВ

  • 8.1. Теоретичні підходи до аналізу глобальних процесів
  • 8.2. Глобалізація міжнародних економічних відносин: сутність та особливості на сучасному етапі
  • 8.3. Організаційні форми і рівні глобалізації
  • 8.4. Технологічні основи глобалізації
  • 8.5. Переваги та негативні аспекти глобалізації

Теоретичні підходи до аналізу глобальних процесів

Термін ''глобалізація” став, останнім часом, все частіше застосовуватися в економічних дослідженнях і публікаціях. При цьому їх авторів об'єднує не стільки загальне розуміння, а скоріше – загальне відчуття якоїсь нової якості міжнародних відносин, в тому числі світових господарських, політичних, гуманітарних з'вязків. Саме тому поняття "глобалізація" поки що не має єдиного трактування серед науковців.

Є загальновизнаним, що вперше словосполучення "глобальні проблеми" стало застосовуватися економістами у зв'язку з дослідженнями "Римського клубу". В серії доповідей цієї неурядової організації розглядалися наслідки економічного зростання, що охоплюють планету в цілому, тобто виходять за межі господарств окремо взятих країн. Розвиток цих досліджень навіть оформився в окремий напрямок економічної науки, який отримав назву глобалістики.

В багатьох випадках [1] поняття "глобальний" практично ототожнюється з поняттям "міжнародний". Тобто, кажучи "глобальний бізнес" і "глобальна компанія", автори можуть мати на увазі фірму, що продає свою продукцію на світовому ринку. Глобальна конкуренція стає синонімом міжнародної конкуренції.

Дуже часто поняття глобального бізнесу, глобальної конкуренції та глобальних компаній виникають у зв'язку з діяльністю транснаціональних корпорацій. Як правило, до глобальних відносяться явища і проблеми всеохоплюючого характеру, які стосуються всього людства та кожної людини. Для їх вирішення" є потрібним залучення всіх ресурсів і засобів всіх або більшості країн.

Проте, до останнього часу мова йшла про окремі, вкрай важливі та масштабні проблеми людства (роззброєння, навколишнє середовище, паливно- сировинна и т.ін.), а не про їх багатосторонній та многофакторний комплекс, що визначає можливості та перспективи розвитку світового співтовариства. В широкому плані, глобалізація охоплює всю систему міжнародних відносин, в більш вузькому – світогосподарські зв'язки (МЕВ та світову економіку).

Але навіть в останньому випадку до поняття глобалізації різні автори вкладають далеко не завжди співпадаючий зміст.

Професор Яковець Ю.В. [2] вважає, що ця взаємозалежність найяскравіше проявляється саме у фінансовій сфері, у швидкості та масштабності взаємної реакції коливань обсягів та цін (курсів, ставок) на світових фінансових ринках.

Вчені, що проводять геополітичні дослідження, відносять до глобалізації "розширення і поглиблення соціальних зв'язків та інститутів у просторі і часі таким чином, що, з одного боку, на щоденну діяльність людей все більш зростаючий вплив справляють події, які стаються в інших частинах земної кулі, а з другого боку, дії місцевих громад можуть мати важливі глобальні наслідки” [3, с.147].

Вперше про глобалізацію як про самостійне явище заявили американці. Як вказує Бжезинський З., термін "глобалізація" вийшов з-під пера Т. Левітта [4] у статті, опублікованій в "Гарвард бізнес ревью". Він позначив цим словом феномен злиття ринків окремих продуктів, що виробляються великими транснаціональними корпораціями (ТНК). Більш широке значення новому терміну надали в Гарвардській школі бізнесу, а головним його популяризатором, на думку Сіденка В.Р., став консультант цієї школи японець К. Оме [5], який опублікував книгу "Світ без кордонів". Припускаючи, що світова економіка віднині визначається взаємозалежністю трьох центрів (ЄС, США, Японія), він стверджував, що економічний націоналізм окремих держав став безглуздим, в ролі ж сильних "акторів" на економічній сцені виступають "глобальні фірми". З таким категоричним твердженням не всі згодні, та, всежтаки, позиція Оме стала відправним пунктом будь-якої дискусії на тему глобализації. Б. Баді, професор Парижського інституту політичних досліджень, пише, що оскільки єдиного тлумачення феномену глобализації не існує, він хотів би виділити три виміри цього поняття, що є важливими з точки зору науки про міжнародні відносини: 1) історичний процес, що розвивається протягом багатьох століть; 2) уніфікація світу, життя за єдиними принципами, віддавання переваги єдиним цінностям, слідування єдиним звичаям і нормам поведінки, намагання все універсалізувати; 3) зростаюча взаємозалежність, головним наслідком якої є підрив, руйнування національного державного суверенітету під натиском дій нових акторів загальнопланетарної сцени – глобальних фірм, релігійних угруповань, транснаціональних управлінських структур, які взаємодіють на рівних засадах не тільки між собою, а й з самими державами – традиційними діючими особами міжнародних відносин.

Як вважає французький вчений О. Дольфюс, глобалізація – нелінійний процес. Вона розвивається хвилеподібно та пройшла вже не один етап: від періоду Великих географічних відкриттів і створення іспанської та португальської колоніальних імперій, від капіталістичної колонізації світу у XIX сторіччі до епохи подолання наслідків "холодної війни". Якщо визначити глобалізацію ширше, то вона означає зміну всіх сторін життя суспільства під впливом загальносвітової тенденції до відкритості та взаємозалежності.

З новизною явища пов'язана й відсутність, досі, комплексної теорії глобалізації. Існують і продовжують розвиватися теоретичні погляди, які відносяться до окремих сторін цього багатоманітного явища (міжнародної торгівлі та руху інвестицій, финансових і валютних ринків, ТНК). Проте, кожна з цих теорій існує як би сама собою, у відриві від інших, тоді як глобалізація (підкреслимо ще раз) – це єдиний комплексний процес, який потребує послідовного підходу. Чи дійсно термін "глобалізація" відбиває нову якість стану світового господарства, чи це тільки новомодна назва тих процесів, які вже довгий час спостерігаються в економіці? Заради справедливості, варто сказати, що в науковому світі думки з цього приводу є досить різними. Чумаков А. Н. у своїй монографії зазначає: "Можуть сказати, що тенденція ця в чомусь не є новою; процес, який ми визначали більш звичним для нас виразом "інтернаціоналізація господарського життя", йде вже не один десяток років. Все так. Але саме в останні роки кількісні зміни, які довго нагромаджувалися, призвели до якісного стрибка, до нового статусу економічного життя в цілому, до нового змісту для такого, здавалося б, загальновідомого поняття, як "національна економіка" [6, с. 88].

Глобальність в екстенсивному (територіальному, фізичному) сенсі означає існування зв'язку різних національних економік, причому не просто однієї з одною, коли те, що стається в одній національній економіці, відбивається на її найближчих партнерах по зовнішній торгівлі та зовнішньоекономічній діяльності в цілому. Вона означає тісний взаємозв'язок більш широкого кола національних економік, пов'язаних з даною непрямо та навіть взагалі, на перший погляд, не пов'язаних. Іншими словами, розширюється поле дії світогосподарських відносин, стається їх екстенсивне зростання. Проявляється це в долвгостроковій тенденції зростання масштабів світової економіки (табл. 8.1).

Глобальні процеси можна розглядати як якісь системні ефекти діяльності світового економічного співтовриства, відмінні від сумарних результатів діяльності всіх його членів.

Кажучи взагалі, ясно, що господарська діяльність будь-якої країни з відкритою економікою не може розглядатися поза зв'язком з господарською діяльністю інших країн, і, в цьому сенсі, будь-які взаємодії в рамках світової економіки можна розглядати як глобальні, тобто такі, які зачіпляють рівень більш високий, ніж окрема національна економіка. Проте, не всі господарські рішення, прийняті на рівні однієї з країн (одного з регіонів), виявляються значущими для більшості або хоча б багатьох інших країн (регіонів).

Коли мова йде про глобальні економічні процеси, мають місце саме загальні результати окремих господарських операцій (рішень). А це, в свою чергу, може статися лише тоді, коли:

  • – існує технічний зв'язок всіх (більшості) господарських угод однієї з одною (такий зв'язок, завдяки якому у взаємодіях суб'єктів господарювання виникають так звані мультиплікаційні ефекти), та (або)
  • – існує інституційний (організаційно, юридично оформлений) або чисто психологічний механізм узгодження господарських рішень, які приймаються в територіально віддалених господарствах та впливають на загальносвітові господарські тенденції.

Прикладом технічного механізму розповсюдження глобального економічного ефекту у світогосподарських зв'язках слугує "Велика депресія". Ланцюжок, за яким криза передавался з країни до країни, виглядав приблизно так: падіння фондового ринку – втрата капіталів – скорочення попиту – падіння виробництва – запровадження державою митних бар'єрів для імпортерів – скорочення міжнародної торгівлі – падіння виробництва в країнах, що є торгівельними партнерами – митні бар'єри у відповідь, і т.д.

За світовою фінансовою кризою 2008-2010 років стояла достатньо оформлена – якщо не глобальна, то, у всякому разі, наднаціональна структура – світовий фондовий ринок, який приняв на себе перший удар кризи, що мав глобальні наслідки. Ще одним прикладом такого роду можуть слугувати глобальні наслідки створення і функціонування Європейського Союзу. Запровадження єдиної європейської валюти, яка вже витіснила на світовому ринку долар США, – є тому подтверждениям.

Як ми бачимо, глобалізація – в певній мірі наслідок монополізації сфери світогосподарських зв'язків, який проявляється у функціонуванні наднаціональних органів, рішення яких здатні змінити (вплинути на) стан у світовій економіці. Причому самі наднаціональні органи створюються державами не на пустому місці, а найчастіше – у зв'язку з монополізацією світогосподарських зв'язків, яка виникає на рівні приватного сектору, що, без сумніву, в першу чергу, проявляється в діяльності транснаціональних корпорацій.

На практиці технічні, організаційні та психологічні причини глобалізації найчастіше накладаються одна на одну.

Щодо світогосподарських зв'язків, інтенсивний (логічний) аспект глобальних процесів виникає у зв'язку з зовнішньоекономічними передумовами, факторами і ефектами власне економічної діяльності, з одного боку, та з підсиленням взаємозв'язку різних форм господарської діяльності, з іншого, причому – поза залежністю від того, чи виходять ці взємозв'язки і взаємовпливи за межі національного господарства чи ні. Позаекономічні сфери можна класифікувати таким чином:

  • – соціальні, правові, політичні, релігійні і т.п. відносини;
  • – природне середовище (територія, надра, біосфера);
  • – сфера індивідуального відтворення людини.

Всередині господарської діяльності, виділимо відомі, за класифікаціями системи національних рахунків, стадії кругообороту суспільного капіталу (продукту, доходу): виробництво, розподіл і перерозподіл доходу, споживання, нагромадження, рух фінансових активів.

Звертає увагу той факт, що екстенсивне та інтенсивне у глобальних процесах є як би двома сторонами одного й того ж явища – "видимою" і “невидимою" його частинами.

Таблиця 8.1

Зростання обсягів світового експорту і світового виробництва товарів

Показники

Середньорічні темпи приросту (%)

1948-2000 р.р.

2000-2013 р.р.

Світовий експорт товарів – всього

6,0

4,0

в тому числі:

- сільськогосподарська продукція

5,2

3,3

- продукція паливної та гірничодобувної промисловості

5,0

2,2

- продукція обробної промисловості

7,9

4,8

Світове виробництво товарів – всього

4,1

1,6

в тому числі:

- сільськогосподарська продукція

3,5

1,7

- продукція гірничодобувної промисловості

4,0

1,1

- продукція обробної промисловості

4,9

1,3

Світовий ВВП

3,8

2,2

Розраховано за джерелами; World Trade Developments // International Trade Statistics 2013. – Режим aociyny: wto.org/english/res_e/statis_e/its2014_e/itsl4_world_trade_dev_e.pdf; World Trade Developments // International Trade Statistics 2012. – Режим доступу: wto.org/engtish/res_e/statis_e/its2013_e/itsl3_world_trade_dev_e.pdf

Господарство, економіка, відносини з приводу матеріальних благ – це фактично сукупність зв'язків людей (і їх групп), розділених за майновою ознакою та за професійною (функціональною) ознакою. Це механізм пошуку балансу споконвічно дуже суперечливих інтересів і потреб.

Суттєва або навіть формальна єдність цілей людей у всіх соціальних відносинах, крім економічних, відрізняє перші від других глобальністю, тобто значущістю для більшості або хоча б для багатьох членів суспільства. З цієї точки зору, проявами глобалізації цілком природньо вважати підсилення прямих і зворотніх зв'язків господарства (в тому числі світового) з іншими соціальними відносинами. Особливо зворотніх – тих, які надають елементи спільності мотивації та інтересам господарської, економічної діяльності, – так чи інакше, обмежуючи приватний комерційний інтерес.

Саме по собі правове середовище, наприклад, вже окреслює для останнього межі, в рамках яких, власне, й є можливим чесний (еквівалентний) – тобто без обману і примусу – обмін.

Господарська діяльність людей здійснюється у спільному для них середовищі існування, і це, саме по собі, надає діяльності відтінок глобальності.

Таким чином, глобалізація – це перехід до "світосистемності", глобальності, тобто до більш взаємопов'язаної світової системи, в якій взаємозалежні мережі та потоки долають традиційні кордони.

Розрізняють наступні основні теорії глобалізації: структуралістська, кон'юнктурна, конструктивістська. Структуралістська теорія глобалізації базується на закономірностях розвитку внутрішніх і міжнародних економічних систем; вона розглядає глобалізацію як яскраво виражений незворотний процес, спричинений економічними, технологічними та політичними чинниками. Кон'юнктурна теорія стверджує, що головні риси глобалізації детерміновані окремою логікою та обставинами, що залежать від зміни умов внутрішнього та зовнішнього оточення, їхньої взаємодії у просторі й часі за унікальної конфігурації соціальних сил та історичних передумов. Конструктивістська теорія базується на ідеях та концепціях як конституювальних елементах глобалізації, що характеризують її як випадковий, стохастичний, непередбачуваний, недетермінований та невизначений процес, що зумовлюється комунікативною взаємодією політичних агентів, змістом якої виступають мотивації, інтереси, ідеї.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >