< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Хвороби шкірного покриву

Хвороби шкіри

Абсцес

Етіологія. Хворобу спричиняють патогенні стафілококи, стрептококи та інші гноєтворні мікроби через забруднення шкірних покривів, потрапляння в колоті рани, затікання гною в рани.

Клінічні прояви. Патологічна порожнина, що виникає в результаті гнійного запалення. За формою абсцес півсферичний. Починається він у вигляді обмеженого, тістоподібної консистенції, гарячого на дотик набряку, який флюктуює (коливається, є хитким). Температура тіла підвищена.

Лікування. Застосовують зігрівальні компреси, припарки, грілки. Холод і масаж протипоказані. Після виникнення флюктуацїї нарив надрізають (робить це ветеринарний фахівець) і надалі лікують як відкриту рану.

Профілактика. Дотримання санітарно-технічних норм утримання.

Відмороження

Етіологія. Виникає в результаті впливу низьких температур.

Клінічні прояви. Зміна тканин, спричинена дією на них низької температури. У корів частіше відморожуються соски, у биків – верхівка мошонки, крайня плоть. У тварин спочатку в зоні ураження спостерігають збліднення тканин, потім настає втрата чутливості, що замінюється болем, певним ущільненням, набряком шкіри (І ступінь). Сильніший вплив холоду та вітру спричиняє утворення міхурів із рожево-червоним вмістом, які можуть прориватися (II ступінь). У подальшому шкіра стає безболісною, холодною, твердою, після відігрівання – синьо-фіолетовою, чорною, набряклою, відбувається відторгнення омертвілих тканин (III ступінь).

Лікування. Тварину доправляють у тепле приміщення і вживають заходів щодо відновлення циркуляції крові (обігрівання лампою солюкс, загальний масаж, розтирання ураженого місця серветкою, змоченою камфорним спиртом, тепла ванна). Великій рогатій худобі дають тепле молоко, етиловий спирт, роблять ін'єкції кофеїну, камфорного масла тощо. Зону ураження обробляють йодогліцерином, діамантовим зеленим, накладають вологу пов'язку з камфорним, іхтіоловим, борним спиртом. Бульбашки проколюють голкою і в порожнини вводять розчини антибіотиків на розчині новокаїну.

Профілактика. Дотримання санітарно-технічних норм утримання.

Дерматит

Етіологія. Захворювання виникає внаслідок впливу механічних подразників (потертостей, саден), хімічних речовин (вапна, кислот, лугів, медикаментів, сечі, гною), термічних факторів (опіків, відморожень), опромінення (рентгеном), інфекційних та інвазійних агентів тощо. У великої рогатої худоби під час утримання на жорсткій підлозі з недостатньою підстилкою хворобу реєструють в ділянці колінного суглоба, стегна, путових і зап'ястних суглобів внаслідок тертя під час вставання і зміщення шкіри в цих ділянках.

Клінічні прояви. Травматичний і медикаментозний дерматит проявляються припуханням, почервонінням шкіри, болючістю, підвищенням місцевої температури. У разі ускладнення гнійної інфекції відбувається випотівання мутного ексудату, утворюється виразка шкіри. У випадках хронічного перебігу формуються шкірні складки, де скупчуються бруд та гній.

Лікування. У разі травматичного дерматиту застосовують в'яжучі примочки (свинцеві, фурацилінові та ін.), пов'язки з мазями, наприклад з тетрацикліновою, преднізолоновою. У разі гнійного дерматиту ділянки обмивають, після чого застосовують антисептичні пов'язки і присипки (стрептоцид, норсульфазол тощо).

Профілактика. Полягає насамперед в усуненні причини хвороби.

Екзема

Етіологія. Механічні подразники, ектопаразити (кліщі, блохи, воші), хімічні подразники (медикаменти), мікрофлора, нераціональне годування, розлад травлення, хронічні захворювання.

Клінічні прояви. Запалення шкіри, що виникає у разі підвищеної її чутливості (алергії) до різних подразників і характеризується ураженням насамперед епідермісу. Екзема проявляється почервонінням, утворенням вузликів (папул), пухирців (везикул), гнійників (пустул), поверхня шкіри мокне, на ній утворюються кірки (струпи) та лусочки, що супроводжується свербінням, розчухами, тварина худне.

Лікування. До початку лікування передусім необхідно усунути подразник. Місцево застосовують цинкову, ксероформну, мазі зі стероїдними гормонами, розчин піоктаніну і діамантового зеленого, всередину – фуросемід.

Профілактика. Усунення подразників, збалансоване годування.

Опік

Етіологія. Виникає внаслідок впливу високих температур (термічні опіки), хімічних речовин (хімічні опіки), електричного струму та променевої енергії.

Клінічні прояви. Ураження під час термічних опіків бувають 4 ступенів: І ступінь – ураження поверхневих шарів епідермісу, гіперемія, невеликий набряк шкіри; II ступінь – ураження всього епідермісу з утворенням пухирів, наповнених рідиною рожевого кольору; ІII ступінь – ураження всієї товщі шкіри, потових і сальних залоз, шкіра стає холодною, щільною; IV ступінь – обвуглювання тканин, які перетворюються в масу буро-чорного кольору. Якщо від опіку постраждало до 10 % поверхні тіла, це опікова хвороба.

Лікування. Полягає в оброблянні місця тампонами, змоченими у розчинах дубильних та коагулювальних речовин (марганцевокислий калій, спиртовий розчин таніну, йод), мазями Вишневського, "Рятівник", "Левомеколь", мазями з антибіотиками.

Хімічний опік виникає під час впливу на шкіру кислот, лугів, негашеного вапна, брому, фосфору тощо. Кислоти нейтралізують 5 %-м розчином натрію гідрокарбонату, молоком, луги – 2 %-м розчином оцтової кислоти, розчином марганцевокислого калію, фтористий водень – сульфатом магнію. У подальшому проводять лікування опіку як термічного.

Електротравма виникає під час зіткнення тварини з оголеними проводами, що перебувають під напругою, ураження розрядом блискавки тощо. Стан тварини у цьому випадку тяжкий: хвора худоба лежить, пульс слабкий, дихання переривчасте. Крім місцевого лікування опіку, необхідно дати травмованій особині засоби, що стимулюють серце (кофеїн, камфора), дихання (лобелін), також рекомендовано сульфат магнію для зниження внутрішньочерепного тиску.

Профілактика. Попередження факторів, що спричиняють захворювання.

Флегмона

Етіологія. Виникає в разі потрапляння в тканини високо- вірулентної інфекції з фурункула, абсцесу та інших гнійних процесів. Фактором у розвитку процесу є травмування тканин (забій).

Клінічні прояви. Гнійне запалення з прогресивним некрозом (омертвінням) клітковини і тенденцією до переважання гнійної інфекції. Інфекція проникає в тканини через зовнішні покриви або лімфогенним шляхом. Спостерігається велика припухлість, що охоплює всю ділянку. Хвороба супроводжується також сильним болем, підвищенням температури тіла до 40 °С і більше, пригніченим станом тварини, погіршенням апетиту.

Лікування. На початку захворювання призначають теплові процедури: зігрівальний компрес, припарки, грілки, теплове укутування з одночасним застосуванням протисептичних засобів – сульфаніламідів, антибіотиків. У випадках стрімкого розвитку процесу ймовірне хірургічне втручання.

Профілактика. Попередження травмування, дотримання санітарно-технічних норм утримання.

Фурункульоз

Етіологія. Ушкодження цілісності шкірного покриву, полігіповітамінози й порушення обміну речовин, а також себорея (захворювання, що характеризується посиленням функції сальних залоз) та акне (гнійник). У ВРХ під час фурункульозу зазвичай уражається вим'я.

Клінічні прояви. Стафілококове гнійно-некротичне запалення волосяного мішечка, сальної залози, а також прилеглої до них клітковини, що супроводжується утворенням фурункулів. Фурункул – конусоподібна, дуже болюча щільна припухлість завбільшки з лісовий горіх.

Лікування. Полягає в оброблянні ураженої ділянки шкіри йодованим, саліциловим чи камфорним спиртом або розчином діамантового зеленого. Застосовують також іхтіол із парафіном та інше сухе тепло, ультрафіолетове опромінення. Після розрізу фурункула рекомендовано антибіотикотерапію, введення в раціон вітамінних препаратів, новокаїнові блокади й проведення інших лікувальних процедур залежно від ступеня розвитку патологічного процесу.

Профілактика. Уникання чинників, що спричиняють хвороби, згодовування полівітамінних препаратів, а також дотримання санітарних правил.

Хвороби похідних шкірного покриву

Основними причинами хвороб копитець є відкриті й закриті ушкодження, незадовільне утримання, неповноцінне годування, неправильна постановка кінцівок, правил догляду за копитцем. Деформування або надмірне розростання рога спричиняє зв'язаність руху, напружену Ходу і кульгавість. Правильно розчищене і обрізане копитце попереджає розвиток різних хвороб.

Асептичний пододерматит

Етіологія. Виникає під час перегонів ВРХ щебеневим ґрунтом, у разі ударів підошви, стінки копита. Під час потрапляння анаеробної інфекції може розвинутися гнійний пододерматит.

Клінічні прояви. Запалення основи шкіри копита. Тварина в разі асептичного пододерматиту стоятиме, широко розставивши ноги або схрестивши їх. Під час розчищення копита можна виявити червонувато-жовте, жовте, червоно-фіолетове плямисте забарвлення рогу. У разі гнійної форми копито гаряче, а під час його дослідження щипцями спостерігається сильна болючість.

Лікування. Необхідна м'яка підстилка, внутрішньовенно вводять розчин новокаїну. У перші дні до копитця прикладають холод, на 3–4-у добу проводять теплові процедури. За наявності рани проводять обробляння йодоформним ефіром, розчином фурациліну, риванолу, на рану накладають пов'язку з різними антисептичними порошками, мазями. У разі зміни пов' язок застосовують ванни з гіпертонічними розчинами середніх солей із додаванням антисептика.

Профілактика. Дотримання санітарно-технічних правил.

Флегмона вінчика

Етіологія. Хвороба розвивається як ускладнення ударів, забитих ран, як вторинне явище супутніх захворювань.

Клінічні прояви. Запалення клітковини, розташованої під основою шкіри вінчика, що характеризується кульгавістю опірної кінцівки, появою припухлості на передній і міжкопитній поверхнях, що нависає у вигдяді манжета над вінцевим краєм копитної стінки, пригніченням тварини. У корів при цьому знижується удій.

Лікування. Тварині необхідні спокій, м'яка і рясна підстилка, новокаїнові блокади з антибіотиками. На уражену ділянку накладають спиртовисихні пов'язки до появи

Профілактика. Усунення чинників, що сприіиняє захворювання.

Пов'язка на копита

Рис. 5. Пов'язка на копита

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >