< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Основні теорії прийняття управлінських рішень

Мета: визначити сутність та види управлінських рішень, проаналізувати основні підходи до їх прийняття; проаналізувати класифікацію управлінських рішень, їх вид; визначити основні етапи прийняття рішень; розглянути процеси визначення альтернатив; підходи до вибору альтернатив.

План

  • 3.1. Сутність управлінських рішень
  • 3.2. Класифікація управлінських рішень
  • 3.3. Етапи прийняття управлінських рішень

Під час роботи підприємства керівникові необхідно приймати велику кількість рішень. Деякі з них необхідно приймати терміново, для прийняття деяких рішень необхідно проконсультуватися з великою кількістю людей. Різні рішення приймаються в різних умовах, рішення мають різну вагу. Прийняття рішень – одне з основних завдань менеджера. Від своєчасного і правильного їх прийняття залежить ефективність діяльності підприємства та навіть його існування.

Сутність управлінських рішень

Прийняття рішень – це процес, який відбувається впродовж певного часового періоду й здійснюється в кілька етапів. Процес прийняття й реалізації рішень – це послідовна зміна взаємопов'язаних стадій, та етапів дій менеджера, які розкривають технологію розумового пошуку істини й аналізу похибок. Рішення – це результат вибору з кількох альтернатив, який фіксується письмово чи усно й містить програму дій для досягнення поставленої цілі.

Управлінське рішення – це результат творчого цілеспрямованого аналізу проблемної ситуації, вибору шляхів, методів і засобів її вирішення у відповідності з ціллю системи менеджменту.

Управлінське рішення – це початковий і основний момент в організації діяльності кожного керівника. У зв'язку з цим управлінське рішення може розглядатися як основний зміст процесу управління і важливий інструмент системного підходу до об'єкту, яким управляють. Кожне підприємство є не тільки виробником продукції, але й складовою частиною суспільства. Тому при прийнятті управлінського рішення необхідно враховувати не тільки економічну сторону діяльності, а сукупність соціальних, ідеологічних, моральних та інших відносин.

Прийняття рішення є основою управління. Своєчасно прийняте науково- обґрунтоване рішення стимулює виробництво, а слабке, або несвоєчасно прийняте – знижує результативність праці. Відповідальність керівника за прийняття рішень дуже висока, особливо службовців державного рівня. Керівник не має права приймати непродуманих і необгрунтованих рішень.

Рішення є одним із видів розумової діяльності і є виявом волі людини й характеризуються такими ознаками:

  • • можливістю вибору з множини альтернативних варіантів (якщо відсутні альтернативи, то й відсутній вибір, а відтак – і рішення);
  • • наявністю мети (вибір без мети не визначається як рішення);
  • • наявністю вольового акту.

Поняття "управлінське рішення" слід відрізняти від поняття "побутового рішення". Воно відрізняється наступними рисами:

  • • цілі. Вони описують бажаний результат прийняття рішення.
  • • наслідки. Вони описують стан системи після прийняття рішення.
  • • поділ праці. Він надає можливість розподілити завдання поміж працівниками організації, визначити окремі завдання для кожної групи працівників.
  • • професіоналізм. Для прийняття рішення менеджер повинен мати досвід управління організацією, мати відповідні знання, навички, вміння.

Управлінські рішення передбачають пошук найбільш ефективного й раціонального варіанта для досягнення кінцевого результату. До управлінських рішень ставлять такі вимоги, як: всебічна обґрунтованість, своєчасність, необхідна повнота змісту, узгодженість з прийнятими раніше рішеннями.

Управлінські рішення відповідають певним вимогам:

Вимоги до управлінських рішень

Рис. 3.1. Вимоги до управлінських рішень

Всебічна обгрунтованість рішень означає необхідність прийняття їх на основі максимально повної й вірогідної інформації. Вони повинні охоплювати увесь спектр питань, всю повноту потреб підприємства, враховувати особливості шляхів розвитку галузі й оточуючого середовища, включати аналіз ресурсного забезпечення, науково-технічних можливостей, цільових напрямів розвитку, економічних і соціальних перспектив підприємства.

Своєчасність управлінських рішень означає, що прийняті рішення не повинні відставати від потреб і завдань підприємства, або випереджати їх. Рано прийняті рішення не знаходять відповідних умов для реалізації та розвитку й можуть спровокувати виникнення негативних тенденцій. Запізнілі рішення, є не менш шкідливими, тому що не сприяють вирішенню "перезрілих" завдань й ще більше посилюють негативні процеси.

Необхідна повнота змісту рішень означає, що рішення повинне охоплювати всі сфери діяльності підприємства й напрями розвитку.

На підприємствах різних напрямів діяльності управлінські рішення повинні охоплювати:

  • 1. усі цілі підприємства;
  • 2. ресурси, які використовуються для досягнення цілей;
  • 3. основні шляхи й способи досягнення цілей;
  • 4. часові орієнтири досягнення цілей;
  • 5. порядок взаємодії окремих підрозділів і виконавців;
  • 6. організацію виконання робіт на всіх етапах реалізації' рішень.

Загалом під управлінським рішенням можна розуміти творчий процес суб'єкта управління, в результаті якого визначається, які в певній фактичній виробничій обстановці (або в обстановці, яка проектується) слід здійснити дії для розв'язання тактичних і стратегічних проблем й отримати бажаний результат.

Рішення називається управлінським, якщо розробляється і реалізується для соціальної системи і спрямоване;

  • 1. на стратегічне планування діяльності організації;
  • 2. керування управлінською діяльністю;
  • 3. управління людськими ресурсами (активізація знань, умінь, навичок);
  • 4. управління виробничою та обслуговуючою діяльністю;
  • 5. формування системи управління компанії (методологія, структура, процес, механізм управління і технічне забезпечення);
  • 6. управлінське консультування;
  • 7. управління внутрішніми або зовнішніми комунікаціями.

Управлінські рішення на підприємстві пов'язані з виконанням управлінських функцій, у тому числі з аналізу, планування, організації, регулювання, обліку і контролю будь-яких процесів. Ці рішення реалізуються у формі розпорядження, ділової бесіди, інструкції тощо. Узгодженість з прийнятими раніше рішеннями означає необхідність дотримання поваги до положень, законодавчих актів, прийнятих раніше постанов та розпоряджень. На рівні підприємств узгодженість необхідна для здійснення послідовної науково- технічної, ринкової й соціальної політики, чіткого функціонування виробничих процесів.

Під час прийняття управлінських рішень необхідно дотримуватися ряду вимог:

  • • законність (відповідність чинному законодавству України, визнаним нормам міжнародного права);
  • • врахування рішень державних органів вищого рівня і попередньо прийнятих власних рішень;
  • • наукова обґрунтованість, своєчасність і реалістичність. Базування на повній, точній та об'єктивній і вірогідній інформації, врахування досвіду;
  • • відповідність кінцевій меті, чітке визначення головної ланки, пріоритетних цілей і завдань;
  • • компетентність: рішення приймає лише орган чи керівник, який має на це право, і адресує його організаціям чи керівникам, наділеним відповідними повноваженнями для виконання;
  • • конкретність: чітке визначення заходів, термінів виконання і відповідальних виконавців.
  • • повнота і зрозумілість змісту, послідовність і логічність викладу.

Обов'язкова умова юридичної сили управлінського рішення – неухильне додержання вимог нормативно-правових актів, державних стандартів щодо змісту та форми, реквізитів кожного виду управлінського рішення.

Різними формами рішення є, приміром, ситуації, коли директор підписує наказ, начальник цеху видає розпорядження, рада акціонерів затверджує план розвитку компанії.

До форм реалізації управлінських рішень належать: розпорядження, ділова бесіда, переконання, роз'яснення, примушення, повчання, повідомлення, особистий приклад, навчання, порада, ділова гра, нарада, засідання, звіт, ділове слово.

Розпорядження – офіційне сповіщення будь-якого посадовця про обов'язкове виконання приведеного рішення у встановлений термін.

Ділова бесіда – спеціально організована керівником зустріч з підлеглими, групою підлеглих або запрошеними фахівцями для обміну думками про заздалегідь обумовлену тему, актуальну для компанії.

Переконання – ділова бесіда, що проводиться керівником з метою домогтися від підлеглих необхідних твердих поглядів або понять за змістом управлінського рішення для його виконання (наприклад, переконання в необхідності дотримання техніки безпеки, сучасних інформаційних технологій і т. ін.).

Роз'яснення – ділова бесіда, що проводиться керівником з метою пояснити, зробити більш зрозумілими сутність і зміст управлінського рішення.

Примушення – ділова бесіда, що проводиться керівником з метою примусити працівника свідомо виконати управлінське рішення шляхом загроз про санкції або обіцянкою підвищеної винагороди.

Повчання – ділова бесіда, що проводиться керівником з метою навчити, передати досвід, сформувати навички для подальшого виконання управлінського рішення.

Повідомлення – ділова бесіда, що проводиться керівником з метою передачі додаткової інформації, необхідної для виконання управлінського рішення.

Особистий приклад – дії керівника в середовищі підлеглих за наперед підготовленим сценарієм для розвитку у них ефекту наслідування авторитета в техніці виконання управлінського рішення.

Навчання – ділова бесіда, що проводиться керівником або фахівцем з метою надання нових знань або інформації для виконання управлінського рішення.

Порада – ділова бесіда, що проводиться керівником з метою поділитися власними поглядами з виконання управлінського рішення. Порада не є обов'язковою для виконання підлеглими.

Ділова гра (тренінг) – спеціально організована інтенсивна діяльність працівників з розробки і реалізації управлінських рішень на основі імітаційних моделей реальних процесів. У процесі ділової гри закріплюються навички реалізації управлінських рішень шляхом багатократного повторення однотипних ситуацій, методів і технологій реалізації управлінських рішень.

Нарада – ділові колективні бесіди, що проводяться керівником з метою оперативного доведення до підлеглих конкретних завдань, використання колективного розуму, обміну інформацією і накопиченим досвідом для виконання важливих управлінських рішень.

Засідання – вузькопрофесійні наради для вирішення переважно організаційних питань (наприклад, засідання профкому, засідання президії і т. ін.).

Звіт – рішення фахівця про результати індивідуальної або колективної роботи з виконання управлінського рішення. Він може бути письмовим і усним.

Ділове слово – тверде рішення керівника, дане підлеглому в усній формі, підкріплене авторитетом керівника як серед підлеглих, так і серед вищого керівництва.

Управлінські рішення можуть бути оформлені письмово у формі документа, на електронних носіях або передані вербальним шляхом (наприклад, усне розпорядження).

Як приклад розглянемо одну форму реалізації управлінського рішення – ділову бесіду. В ній беруть участь з одного боку керівник або команда фахівців, а з другого – потенційний виконавець або трупа виконавців. Ділова бесіда включає шість етапів:

  • 1) створення взаємно цікавої обстановки бесіди;
  • 2) узгодження основних цільових установок майбутнього завдання;
  • 3) ознайомлення виконавців з необхідною інформацією;
  • 4) обґрунтування завдання і аргументація незрозумілих положень;
  • 5) коректування завдання з урахуванням пропозицій виконавця;
  • 6) ухвалення остаточного рішення.

У різних випадках можна використовувати різні форми і види управлінських рішень, але форма управлінського повинна тільки підсилювати позитивний ефект прийнятого рішення.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >