< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Сутність та вили цілей

Ключовим етапом планування є встановлення цілей організації. В кінцевому підсумку ефективність планування залежить від якості реалізації цього етапу. Головними орієнтирами діяльності організації є місія і цілі.

Місія узагальнює найбільш загальні орієнтири функціонування організації, як правило, зовнішнього спрямування, що відображають сенс його існувати. Його філософію, бачення свого місця в даному бізнесі, в регіоні, в суспільстві.

Місія організації відтворює ті різновиди бізнесу, на які орієнтується організація з урахуванням:

  • – ринкових потреб (кола потреб, які задовольняє (або намагається задовольнити) організація);
  • – кола споживачів організації;

особливостей продукції, яку виробляє організація;

– наявності конкурентних переваг.

Головнями принципами формування місії в організації є:

  • – стислість і декларативність формулювання (інколи одним ємним реченням, гаслом). В ньому відсутні конкретні цифри росту і розвитку організації, засоби досягнення успіху;
  • – переважно зовнішня спрямованість, в першу чергу на потенційного споживача

Місія організації виражає основний зміст її існування. Це та мета, досягненню якої підпорядковані всі інші цілі. Деякі організації формулюють свою місію достатньо просто. Інші, достатньо великі комерційні структури визначають свою мету набагато складніше. Проте місія організації може включати деякі загальні моменти, а саме: головні цілі діяльності;

  • – основні споживачі продукції;
  • – товари (послуги), що виробляються;
  • – ринки (сегменти ринку) діяльності;
  • – специфіка задоволення потреб клієнтів;
  • – конкурентні переваги.

Місія є базою:

  • – для розробки і узгодження цілей;
  • – для розробки всієї системи планів в організації;
  • – для об'єднання дій персоналу в обраному напрямку; для відносин із зовнішніми учасниками ринку.

Цілі організації – це її бажаний стан, конкретні межі, яких вона мас досягнути в усіх сферах діяльності в кінці стратегічного періоду і на проміжних етапах.

Зважаючи на важливість процесу встановлення цілей організації, численними дослідженнями опрацьовані різноманітні підходи до класифікації цілей та вимоги до їх правильного формулювання.

Так, правильно сформульовані цілі мають відповідати наступним вимогам:

  • – конкретність (виражати конкретні цифри і факти);
  • – реальність, досяжність (нереальні приводять до демотивації виконавців);
  • – не суперечливість законам країни, підзаконний актам та іншим офіційним регулятивним документам;
  • – зрозумілість виконавцям (в такому разі вони будуть проявляти ініціативу);
  • – вимірюваність (щоб можна було оцінити виконання); гнучкість (корегуватись залежно від змін середовища);
  • – адекватність зовнішньому і внутрішньому середовищу;
  • – сумісність, взаємно узгодженість (щоб не суперечили одна одній, крім того, щоб з місії випливали довгострокові, а з неї – короткострокові цілі);
  • – коректність (сформульованими економічно грамотно, відповідали дійсності);
  • – прийнятність (щоб по можливості максимально влаштовували всіх: і об'єктів, і суб'єктів впливу);
  • – деталізованість по структурних підрозділах і функціональних службах організації;
  • – однозначність для сприйняття, чіткість (бажано письмово сформульованими).

Розрізняють наступні види цілей в залежності від тих чи інших ознак (табл. 5.1).

Основні сфери, в яких організації встановлюють свої цілі: позиція на ринку;

  • – доходи організації;
  • – впровадження інновацій;
  • – робота з клієнтами;
  • – ефективний менеджмент;
  • – потреби та добробут співробітників;
  • – соціальна відповідальність.

Таблиця 5.1

Класифікація цілей організації

Класифікаційна ознака

Види цілей

за рівнем абстракції

  • – візія ("vision", бачення)
  • – місія ("mission")
  • – цілі

за сферою реалізації

  • – маркетингові
  • – фінансові
  • – операційні
  • – по персоналу
  • – бухгалтерські тощо

за характером формулювань

  • – кількісні
  • – якісні

за часовим інтервалом

  • – короткострокові
  • – середньострокові
  • – довгострокові

за організаційним рівнем

  • – загальноорганізаційні
  • – дивізіональні групові індивідуальні

за ступенем відкритості

  • – офіційно проголошені
  • – неофіційні

Цілі формуються, змінюються і досягаються в певній послідовності, за наступними етапами (фазами):

  • 1) аналіз тенденцій середовища і пошук цілей.
  • 2) вибір і встановлення цілей для організації в цілому та аналіз можливості їх реалізації і відповідності іншим вимогам.
  • 3) побудова ієрархії цілей (дерева цілей).
  • 4) перегляд і уточнення цілей в процесі реалізації стратегії:
    • а) корегування відповідно до змін середовища (тобто цілі набувають ситуаційного характеру);
    • б) на базі довгострокових формуються короткострокові цілі; при досягненні короткострокових, коригуються чи переглядаються довгострокові з урахуванням змін середовища. Внаслідок, початкові довгострокові цілі, як правило, повністю не досягаються, оскільки регулярно змінюються в ході виконання короткотермінових і змін середовища.

Управління передбачає досягнення цілей – і в цьому контексті є цільовим. Одним із традиційних способів встановлення цілей та оцінки діяльності керівників є так зване "управління за цілями" (МВОmanagement by objectives). У відповідності до концепції МВО загальноорганізаційні цілі можна розділити на декілька більш дрібних цілей окремих структурних одиниць організації, які, у свою чергу, можна трансформувати в цілі окремих груп і підрозділів і далі розбити на цілі діяльності окремих виконавців. При цьому цілі діяльності кожного виконавця мають сприяти досягненню цілей його керівника. Внаслідок цього утворюється так званий каскад цілей організації (рис. 5.3). Якщо кожним виконавець досягає поставлених цілей, тоді своїх цілей досягає і група робітників, і структурний підрозділ організації, і організація в цілому.

Каскад цілей згідно концепції управління за цілями

Рис. 5.3. Каскад цілей згідно концепції управління за цілями

Отже, сутність концепції МВО полягає у наступному:

  • 1) для кожного співробітника організації визначається мета його діяльності;
  • 2) забезпечується взаємозв'язок таких цілей;
  • 3) забезпечується досягнення кожним виконавцем встановленої мети;
  • 4) керівник та підлеглий співпрацюють, визначаючи цілі діяльності підлеглого.

На відміну від традиційного процесу встановлення цілей, в процесі МВО цілі для підлеглих не встановлюються керівником одноособово (не нав'язуються підлеглим). При цьому розуміється, що ступінь досягнення мети буде основним критерієм оцінки та винагородження діяльності підлеглого.

Процес МВО, іншими словами, розглядається як надання "голосу" підлеглому в процесі встановлення цілей та чіткого визначення результатів його діяльності за певний проміжок часу. Начальник та підлеглий спільно обирають цілі діяльності підлеглого та "домовляються", як буде вимірюватись к досягнення.

Необхідною складовою МВО є наявність зворотного зв'язку. В ідеалі МВО вимагає встановлення безперервного зворотного зв'язку, тобто такого, коли працівник самостійно, без зовнішнього втручання відстежує та коригує власні дії. Цей процес самоконтролю доповнюється періодичною оцінкою роботи підлеглого на підставі його звітів.

Процес МВО складається з кількох взаємопов'язаних етапів, кожний з яких, у свою чергу, включає здійснення кількох кроків (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Процес управління за цілями

Етапи процесу управління

Характеристика етапів управління

Встановлення

цілей

  • – формування довгострокових цілей, стратегії організації;
  • – розробка конкретних загальноорганізаційних цілей;
  • – визначення дивізіональних та групових цілей;
  • – визначення індивідуальних цілей.

Планування дій

  • – ідентифікація дій (завдань) для досягнення цілей;
  • – встановлення взаємозв'язків між цими діями,
  • – делегування повноважень та визначення відповідальності за виконання дій;
  • – визначення часу, необхідного для виконання дій;
  • – визначення ресурсів, необхідних для виконання дій.

Самоконтроль

систематичне відстеження та оцінка ходу досягнення цілей самими працівниками без зовнішнього втручання

Періодична звітність

  • – оцінка прогресу досягнення цілей керівником;
  • – оцінка досягнення загальної мети та посилення впливу.

Основні переваги та недоліки концепції МВО проаналізовано в табл. 5.3.

Таблиця 5.3

Характеристика концепції управління за цілями

Переваги МВО

Недоліки МВО

Оптимізація організаційної структури управління організацією. Завдяки використанню МВО чітко визначається, хто за що відповідає у процесі досягнення загальної мети організації.

Складність кількісного визначення цілей діяльності певних робіт.

Забезпечення цілеспрямованої мотивації працівників. Почуття особистої зацікавленості працівників у результатах діяльності виникає внаслідок особистої участі у процесі встановлення власних цілей, можливості "вкласти" в них свої ідеї, знань сфери своєї компетенції та отримання допомоги від начальника.

Імовірність витоку інформації за умов доведення цілей до кожного підлеглого.

Ефективні методи контролю (винагороджується результат, а не процес діяльності). Найкращим орієнтиром для контролю є комплекс чітко сформульованих цілей.

МВО вимагає:

  • – встановлення короткострокових цілей;
  • – значної бюрократії;
  • – високої кваліфікації персоналу.

Серед обмежень, що поширюються на використання концепції МВО, слід звернути увагу на необхідність доведення цілей діяльності організації до кожного підлеглого, що ставить під сумнів збереження комерційної таємниці, а також високі кваліфікаційні вимоги до персоналу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >