< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Окремі види кредитних операцій

Кредити пов'язані з вексельним обігом.

До вексельних кредитів банків належать операції з дисконтування та передисконтування векселів, а також надання позик під забезпечення векселями.

Операція врахування дисконту векселів полягає у купівлі банком векселя у векселедержателя до закінчення його дії. Банк стає повноправним власником векселя, а векселедержатель отримує суму коштів, зменшену на розмір банківської процентної ставки. За економічним змістом дана операція представляє собою заміну комерційного кредиту банківським на термін до погашення векселя.

Такий кредит називається обліковим. Для отримання облікового кредиту необхідно надати в банк заяву разом з пакетом фінансових документів. Працівники банку аналізують кредитоспроможність позичальника за прийнятою процедурою, після чого приймається рішення про надання позики. При врахуванні векселів ліміт кредитування зменшується, а при погашенні – зростає. Векселі до врахування надаються в банк при реєстрах. Реєстри складаються позичальником (володарем векселя), і містять інформацію про векселі що передаються у банк. Сума, яка підлягає утриманню на користь банку, складається з процентної ставки (дисконту).

Нарахування суми дисконту здійснюється за формулою:

(7.1)

де D – сума дисконту;

k – річна процентна ставка;

S – номінальна сума векселя;

t – строк у днях (від дня врахування до дня платежу);

η – кількість днів року.

Кредити під заставу векселів – позичальник не переуступає векселя банку (на відміну від облікового кредиту), а лише віддає його під заставу на певний термін.

Строкові позички під заставу векселів, як правило, є разовими. Строк кредиту встановлюється відповідно до терміну погашення векселя. Розмір кредиту складає 60-90% номінальної суми векселя.

Онкольні кредити під заставу векселів призначені для задоволення постійної потреби клієнтів в обігових коштах. Надання вексельного онколю, облік заборгованості, її погашення відбувається за допомогою спеціального позичкового рахунку, який є аналогом контокоренту. Цей рахунок є рахунком до запитання, що дає банкові право у будь-який момент вимагати від клієнта повного чи часткового погашення кредиту, або перегляду забезпечення векселями. Оцінка вартості векселів, що пропонуються в забезпеченні кредиту, здійснюється на підставі вартості погашення векселя на певну дату за врахуванням витрат банку на пред'явлення векселя до платежу.

Акцептний кредит – надається пред'явнику векселя і є обов'язковою умовою. Акцептантами можуть виступати треті особи. На розвинутому ринку вексельного обігу акцентні послуги перетворюються у самостійну кредитну діяльність, що приносить прибуток у вигляді акцентної комісії. Позичальник можу використати акцептований банком вексель як платіжний засіб.

Авальний кредит – це гарантія, у наслідок якої особа, що надала цю гарантію (аваліст), бере на себе відповідальність покрити зобов'язання клієнта, якщо останній не зможе виконати їх самостійно. Авалюючи вексель, банк надає особі строковий кредит, або кредит до запитання (залежно від строку платежу за векселем).

Авальний кредит існує у вигляді різноманітних форм гарантій або доручень:

  • – доручень по кредиту;
  • – гарантій платежу;
  • – гарантій постачання.

По авальному кредиту нараховується комісія, а також сплачується процент.

Кредити під заставу цінних паперів (ЦП).

Формою забезпечення кредиту можуть бути цінні папери. Приймаючи в забезпечення кредиту ЦП банки враховують:

  • – якість ЦП на момент прийняття їх в заставу;
  • – ліквідність ЦП;
  • – характеристику емітента і вид ЦП;
  • – ризики характерні для ЦП.

Для розгляду умов кредиту позичальник подає до банку заяву разом з реєстром ЦП. При позитивному вирішенні питання про надання кредиту укладається кредитний договір застави. Розмір кредиту прямо пропорційно залежить від ліквідності Ції. Дивіденди, що надходять від акцій переданих в заставу, перераховуються на рахунок клієнта. Погашення кредиту під ЦП здійснюється: за бажанням позичальника – достроково; за вимогою кредитора – з попереднім повідомленням позичальника.

Іпотечний кредит.

Іпотека – застава, при чому не будь-якого майна, а саме нерухомого (будівель, землі).

Іпотечний кредит – довгострокові позички, що надаються під заставу нерухомості – землі і будівель виробничого й житлового призначення.

Об'єкт (предмет) іпотеки має належати позичальнику на правах власності або повного господарського розпорядження. Застава нерухомого майна передбачає укладання угоди про іпотеку у вигляді заставної.

Джерелами ресурсів для надання іпотечного кредиту можуть

бути:

  • – залучені ресурси комерційних банків;
  • – кошти отримані за рахунок реалізації іпотечних облігацій.

При банківському кредитуванні використовується такий порядок:

  • – звернення позичальника до банку за кредитом під забезпечення нерухомості, землі;
  • – надання банку виписки з державного реєстру про вартість застави і наявність заставних прав на неї:
  • – оцінка розміру застави на випадок реалізації майна.

Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в установленому порядку.

Іпотечні облігації – це довгострокові цінні папери, які емітуються учасниками грошового ринку під забезпечення нерухомістю і приносять дохід.

Проблемами розвитку іпотечного кредитування українськими банками є:

  • – недостатня ресурсна база банків;
  • – термін розміщення коштів, а також рівень інфляції;
  • – розрив між строками залучення і строками розміщення ресурсів при іпотечному кредитуванні.

Лізинговий кредит.

Лізинговий кредит (кредит-оренда) – це відносини між юридичними особами, спрямовані на інвестування фінансових коштів у майно, що передається у оренду на умовах лізингової угоди.

Об'єктом лізингу є рухоме майно (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна техніка) та нерухоме майно (будинки, споруди, технологічні системи). Лізинг є формою майнового кредиту.

Договір лізингу укладається у формі багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоотримувача, продавця об'єкта лізингу, або двосторонньої угоди. Клієнт укладає з банком строковий договір оренди, в котрому визначається:

  • – об'єкт лізингу (склад і вартість майна) умови та строки його поставки;
  • – строк договору лізингу;
  • – розмір, склад та графік сплати лізингових платежів;
  • – умови переоцінки вартості об'єкта лізингу;
  • – умови експлуатації, технічного обслуговування, модернізації об'єкта лізингу;
  • – умови повернення об'єкта лізингу.

Прибуток банку від лізингових операцій складається з лізингового відсотка і залишкової вартості майна до моменту закінчення строку оренди. Переваги лізингового кредиту визначаються розміром відсотка за лізингові послуги, який є нижчим за позичковий відсоток.

Споживчий кредит.

Споживчий кредит – це позики надані приватним позичальникам для придбання споживчих товарів і оплати відповідних послуг.

Їх споживчий характер визначається об'єктом кредитування. Об'єктом споживчого кредиту можуть бути як товари так і гроші.

Суб'єктами кредиту виступають кредитори (банки, спеціальні установи, магазини), а також позичальники-фізичні особи.

Споживчий кредит має багато специфічних особливостей:

  • – кредитування кінцевого споживання;
  • – наявність дефіциту власних коштів у позичальника;
  • – споживчий кредит отримують, як правило, фізичні особи;
  • – споживчий кредит є способом задоволення індивідуальних потреб людей;
  • – усі види споживчого кредиту мають спеціальний характер;

У залежності від цільового характеру споживчі кредити поділяються на:

  • – поточні потреби (придбання товарів та послуг);
  • – витрати капітального характеру (будівництво, купівля житла, капремонт будинків);

Розмір кредитів, що надаються громадянам можуть бути обмежені:

  • – граничними розмірами, встановленими банком для конкретного виду кредитів;
  • – рівнем платоспроможності позичальника;
  • – вартістю заставленого майна.

Для можливості отримання кредиту позичальник подає до банку встановлений перелік документів:

  • – паспорт;
  • – заяву на одержання кредиту де зазначаються об'єкти кредиту, сума, строк погашення, забезпечення;
  • – документи, що підтверджують платоспроможність позичальника;
  • – договір застави майна чи поручительства;
  • – документи власності на майно, проектно-кошторисну документацію завірену органами влади.

Надання кредиту здійснюється в безготівковій формі, у виняткових випадках – готівкою.

Однією з форм споживчого кредитування є кредитна картка. Картки емітуються банками і видаються клієнтам на платній чи безоплатній основі. По кожній картці встановлюється ліміт кредитування. Протягом певного строку (від 25 до 50 діб) рахунки можуть бути сплачені безпроцентно, а пізніше – конвертуються в позичку. Позичка повинна періодично погашатися клієнтом, тому що при непогашенні боргу вичерпується ліміт кредитування. Від операцій з кредитними картками банк отримує дохід у вигляді комісії та процентів за кредит.

До споживчого кредиту належать і кредити ломбардів.

Ломбард – це кредитна установа, яка надає грошові позички під заставу предметів особистого споживання.

Розмір кредиту залежить від якості та виду речей, що надаються у заставу їх ринкової вартості.

Консорціумний кредит.

Консорціумне кредитування здійснюється з метою акумуляції ресурсів як у національній, так і в іноземній валюті, для здійснення кредитування із значними обсягами, зменшення кредитних ризиків, дотримання нормативного показника максимального ризику на одного позичальника.

Банківські консорціуми – це засновані банками тимчасові об'єднання, які створюються для обслуговування великих кредитних програм, або однієї, але великої угоди. Банки об'єднуються для надання консорціумного кредиту на взаємовигідних договірних умовах. Інтереси консорціуму координує головний банк (лідер), в межах повноважень, які отримує від інших учасників. Як правило, головним банком визначається один з великих банків з достатніми пасивами, досвідом роботи по обслуговуванню великих кредитних операцій і який користується високою репутацією у банківських колах. Головний банк виконує функції посередника між позичальником та банками-учасниками. Основним документом взаємовідносин є кредитний договір, який містить наступні розділи:

  • – перелік учасників угоди;
  • – сума та термін кредиту;
  • – періодичність і порядок надання кредитів;
  • – процентна ставка, порядок нарахування та сплати процентів;
  • – умови дострокового погашення;
  • – порядок компенсації позичальником можливого збільшення вартості проекту;
  • – санкції за порушення умов договору.

Після укладення кредитної угоди головний банк акумулює кошти банків учасників і розпочинає кредитування клієнта. За організацію і обслуговування операції головний банк отримує спеціальну винагороду, крім відсотків та комісійних, що покривають його безпосередні витрати.

Паралельний кредит – це різновид консорціумного кредиту. В угоді беруть участь два або більше банків, які самостійно ведуть переговори з постачальником. Банки-учасники ведуть між собою консультації по умовам кредитування і укладають кредитний договір. Кожен банк бере на себе зобов'язання надати позичальнику визначену частку кредиту. Повернення кредиту і сплата процентів здійснюється позичальником кожному банку-кредитору окремо.

Консорціумна форма кредиту може використовуватися для надання спільних гарантій, поручительств банків за зобов'язаннями позичальників.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >