ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ

Питання:

• 8.1. Поняття та види банківських інвестицій.
• 8.2. Діяльність комерційного банку на ринку цінних паперів.
• 8.3. Посередницькі операції банку на фондовому ринку.

Поняття та види банківських інвестицій

Термін "інвестиції" походить від латинського "investure" – одягати. У загальноекономічному розумінні інвестиції пов'язують із кількісною і якісною зміною виробничих потужностей. За своїм значенням в процесі відтворення виробництва інвестиції наближені до тлумачення "капітальні вкладення". З точки зору майнових відносин інвестиційний процес – це процес зведення інтересів суб'єктів господарювання, що створили тимчасово вільні кошти, з тими хто має на них попит. В умовах ринкової економіки цей механізм функціонує із залученням фінансових посередників (комерційні банки, інвестиційні фонди, страхові компанії).

Інвестиції – це довгострокові вкладення коштів в галузі господарства, як в межах держави так і за кордоном, з метою отримання прибутку.

Інвестиційні операції банків – це діяльність банків по розміщенню (інвестуванню) ресурсів у цінні папери, нерухомість, статутні фонди підприємств, та інші об'єкти.

Згідно із Законом України "Про інвестиційну діяльність" під інвестиціями розуміють – всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути:

• – кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;
• – рухоме та нерухоме майно;
• – майнові права, досвід та інші інтелектуальні цінності;
• – сукупність технічних, комерційних та . інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але незапатентованих (ноу-хау);
• – права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;
• – інші цінності.

Класифікація інвестицій наведена на рис. 8.1.

Рис. 8.1. Види інвестицій

Загальне визначення інвестицій можна деталізувати на реальні і фінансові.

Реальні інвестиції – вкладення коштів у майнові та інтелектуальні цінності.

Фінансові інвестиції – вклади у дебіторську заборгованість, різноманітні фінансові активи (цінні папери, корпоративні права, деревативи та ін.).

За цілями застосування інвестиції поділяється на реінвестиції (заміна застарілих засобів) і нетто інвестиції (розширення виробництва, придбання нових активів).

За характером участі в інвестуванні існують прямі і непрямі інвестиції.

Прямі інвестиції – зважена, цілеспрямована участь інвестора у виборі об'єктів інвестування і вкладення коштів.

За визначенням НБУ прямі інвестиції банків – це внесення банками власних коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права (акції, пайові свідоцтва).

Непрямі інвестиції – вкладення коштів в цінні папери, що випускаються інвестиційними або іншими фінансовими посередниками.

За терміном інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції.

Короткострокові – це вкладення капіталу на період не більше одного року (купівля короткострокових ощадних сертифікатів, облігацій).

Довгострокові – це вкладення капіталу на період понад рік (до двох років, більше п'яти років).

Суб'єктами інвестиційної діяльності є інвестори, замовники, виконавці робіт, користувачі об'єктів інвестиційної діяльності, постачальники, суб'єкти підприємницької і фінансової діяльності, банківські, страхові і посередницькі установи. Інвесторами можуть бути:

• – фізичні та юридичні особи;
• – об'єднання юридичних осіб;
• – державні органи;
• – органи місцевого самоврядування;
• – іноземні суб'єкти підприємницької діяльності.

За цілями інвестування виділяють стратегічні та портфельні інвестиції.

Стратегічні інвестиції мають на меті придбання контрольного пакета акцій або переважаючої частки статутного капіталу іншого підприємства для отримання можливості самостійного управління ним.

Портфельні інвестиції – це вкладення коштів в різноманітні об'єкти інвестування з метою отримання доходу або приросту капіталу. Усі інвестори мають рівні права на:,

• – здійснення інвестиційної діяльності в будь-якій формі;
• – володіння, користування і розпорядження об'єктами інвестування;
• – . самостійне визначення обсягів і напрямків інвестицій;
• – залучення на договірній основі інших суб'єктів інвестиційної діяльності;
• – здійснення контролю за цільовим використанням коштів, що інвестуються;
• – об'єднання власних залучених коштів із коштами інших інвесторів для здійснення спільного інвестування..

Практична реалізація фінансових вкладень субъектами інвестиційної діяльності відбувається за такими напрямами:

• – капітальне будівництво, вкладення інвестицій в основні засоби виробничого та невиробничого призначення. До реалізації залучаються – засновники, підрядники, проектувальники, постачальники та ін.;
• – інновації, в яких втілюється науково-технічна продукція та інтелектуальний потенціал;
• – фондовий ринок: акції, облігації, похідні інструменти.

Джерелами фінансування інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання виступають фінансові ресурси (рис. 8.2.)

Виділяють три основні форми фінансування інвестицій:

• – самофінансування;
• – кредитне фінансування;
• – змішане фінансування.

Банки беруть участь у інвестиційній діяльності суспільства як, власне, інвестор або кредитор.

У процесі надання довгострокового кредиту позичальник має подати за вимогою банку такі матеріали:

Рис. 8.2. Джерела фінансування інвестиційної діяльності

• – проектно-конструкторську документацію;
• – основні техніко-економічні показники проекту;
• – контракт на будівництво.

Проектне фінансування – це таке фінансування, коли основним забезпеченням наданих коштів є сам проект, тобто майбутні доходи підприємства, що здійснює технологічну перебудову. Джерелом погашення заборгованості виступають грошові потоки, які генеруються в результаті реалізації проекту. Для прийняття рішення про проектне фінансування висувається вимога участі у проекті значної частки власних коштів замовника.