ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ

Питання:

9.1. Здійснення розрахунків в іноземній валюті по зовнішньоекономічних угодах.
9.2. Фінансування експортно-імпортних угод.
9.3. Посередницькі операції комерційних банків з іноземною валютою.

Здійснення розрахунків в іноземній валюті по зовнішньоекономічних угодах

Всі міжнародні розрахунки за комерційними організаціями пов'язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг, іншими угодами, здійснюються через банки, що встановили між собою кореспондентські відносини. Порядок проведення розрахунків регламентується відповідними міжнародними документами і угодами.

Стандартизація документарного оформлення розрахунків необхідна для однакового тлумачення прав, зобов'язань і відповідальності експортерів та імпортерів.

Міжнародні розрахунки – це система організації та регулювання взаємних платежів у сфері міжнародних економічних відносин, суб'єктами яких є банки, організації та громадяни різних країн, експортери та імпортери. В основу міжнародних розрахунків покладено рух товаророзпорядчих документів і операційне оформлення платежів за укладеними зовнішньоекономічними угодами.

Порядок здійснення міжнародних розрахунків регулюється правовими актами, які розробляються спеціально створеними організаціями – Міжнародною торговельною палатою, Комісією з права міжнародної торгівлі ООН та ін. Форми міжнародних розрахунків умовно поділяються на документарні (акредитиви, інкасо) і не документарні (платіж на відкритий рахунок, авансові платежі, банківський переказ, векселі та чеки).

До сфери міжнародних розрахунків відносять:

1) розрахунки у зовнішній торгівлі за товари та послуги;
2) розрахунки за некомерційні операції;
3) розрахунки за кредитами та рухом капіталу між країнами.

Основні суб'єкти міжнародних розрахунків:

1. Імпортер – фізична або юридична особа – підприємство, фірма, що здійснюють підприємницьку діяльність на території однієї країни і одержують з-за кордону готову продукцію, необхідну для здійснення діяльності;
2. Експортер – суб'єкти господарювання, що займаються підприємницькою діяльністю, на території своєї країни і здійснюють постачання за кордон готової продукції, згідно з договором укладеним з фірмою-імпортером;
3. Банк імпортера – банк, у якому обслуговується імпортер, або якому він доручає здійснити міжнародну розрахункову операцію. Банк імпортера може носити назву: банк-емітент, інкасуючий банк, виконуючий банк;
4. Банк-експортера – банк, у якому обслуговується експортер, або який діє за його дорученням.

Міжнародні розрахунки за комерційними згодами виконуються банками у вільно конвертованій валюті, У зв'язку з тим, що міжнародні розрахунки здійснюються в різних валютах, на їх ефективність впливає:

– динаміки валютних курсів;
– вільний обмін національної валюти на валюту інших країн.

Конвертованість валют є . головною умовою переміщення капіталу на світовому ринку.

Найбільш складними є розрахунки за міжнародними торговими контрактами.

Зовнішньоекономічний контракт – це матеріально оформлена утода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором країни, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав і обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

В контракті передбачаються наступні умови:

1. Умови поставки товарів.
2. Ціна та загальна вартість контракту. Валюта платежу.
3. Умови платежів (спосіб, порядок і строки розрахунків, гарантії).

Валютні ціни (валюта, у якій виражена ціна товару за укладеною зовнішньоекономічною угодою, або сума, видана на міжнародні позики);

Валюта платежу (валюта за допомогою якої здійснюються розрахунки або повертаються позички та борги).

Якщо валютні ціни і валюта платежу не збігаються, тоді в контракті обумовлюються курс перерахунку першої в другу (за ринковим курсом валют), та умови перерахунку.

Встановлення валютних курсів називається котируванням валюти.

Воно буває двох видів:

– пряме (визначає кількість національної валюти за одиницю іноземної);
– непряме (зворотне) – визначає кількість іноземної валюти, що виражається в одиницях національної валюти.

Співвідношення між двома валютами, яке випливає з курсів цих валют до третьої валюти, називається крос-курс.

Умови платежу – правові реквізити зовнішньоторговельного контракту, які визначають, як продаватиметься товар: на умовах кредиту, у тому числі комерційного, у формі простого або переказного векселя, використання клірингових розрахунків, фінансові гарантії тощо.

Найскладнішою частиною платіжних умов контракту є вибір форми розрахунків. Діяльність банку у сфері міжнародних розрахунків регулюються національним законодавством та практикою, що складається, у вигляді визначених правил закріплених окремими документами.

Для ... здійснення міжнародних розрахунків банки використовують:

1) Євої відділення та філії за кордоном;
2) Кореспондентські відносини з іноземними банками, що передбачають відкриття рахунків:
- – ЛОРО – рахунок іноземного банку у вітчизняному банку;
- – НОСТРО – рахунок вітчизняного банку в іноземному.

Кореспондентські відносини визначають:

– порядок розрахунків;
– розмір комісійних;
– методи поповнення використаних коштів.

Форми розрахунків у зовнішньоекономічної діяльності:

– банківський переказ;
– розрахунки по відкритому рахунку;
– документарне інкасо;
– документарний акредитив.

Банківський .переказ – просте доручення клієнта банку перерахувати грошові кошти на користь іншої особи.

Банк здійснює переказ коштів за допомогою свого банку- кореспондента.

Банківський переказ використовується для оплати:

– боргових зобов'язань по раніше отриманих кредитах, авансових платежах;
– рекламацій за поставку неякісних товарів;
– авансових платежів;
– розрахунків нетоварного характеру.

Розрахунки по відкритому рахунку полягають у продажу товарів у кредит. У експортера немає гарантії одержання платежу від імпортера. Форма застосовується у випадках коли існують регулярні та стабільні ділові відносини між партнерами і немає законодавчих обмежень.

Інкасо – доручення імпортера своему банку отримати від імпортера безпосередньо або через інший банк визначену суму чи зобов'язання, що ця сума буде виплачена у відповідні строки.

Документи за якими здійснюються операції по інкасо:

– фінансові (переказні векселя, чеки, платіжні розписки);
– комерційні – документи, що дають право власності на товар і супроводжують його (відвантажувальні, документи на право власності).

Розрізняють два види інкасо:

– чисте (інкасо фінансових документів);
– документарне (інкасо фінансових документів разом з комерційними документами).

Різновиди документарного інкасо наступні:

– документи проти платежу – експортер подає до свого банку разом з товарними документами інкасове доручення, яке пересилається через банк імпортера покупцеві. Останній виписує на його підставі банківське платіжне доручення і через свій банк здійснює платіж.
– документи проти акценту – експортер разом з товарними документами надає своєму банку переказний вексель (тратту). Ці документи передаються банку імпортера. Імпортер акцептує вексель і через свій банк повертає банку експортера. Той обліковує вексель і надає своєму клієнтові обліковий кредит до закінчення строку погашення векселя. Товари, призначені для отримання імпортером, затримуються в місці вивантаження до строку погашення векселя.

Акредитив – це зобов'язання банку здійснити за дорученням клієнта-імпортера розрахунок з експортером проти надання останнім необхідних фінансових і комерційних документів.

Документарний акредитив – це зобов'язання, оформлене банком на вимогу клієнта-імпортера (апліканта) щодо кредитування визначеної суми в обумовленій валюті для розрахунків з експортером (бенефіціаром).

Залежно від ступеня забезпечення платежу для постачальника розрізняють наступні види документарних акредитивів:

– безвідзивні – змінюються тільки після згоди всіх сторін учасників;
– відзивні – дозоляє іноземному покупцеві змінити чи відмінити цей акредитив без повідомлення постачальника;
– непідтверджені – банк експортера відкриває акредитив, але платить тільки в тому випадку, коли отримує від банку імпортера відповідну суму;
– підтверджені – це зобов'язання двох банків по оплаті акредитиву.

Документарні акредитиви можуть передбачати подання експортером з іншими документами переказного векселя, виписаного постачальником на:

– банк імпортера;
– імпортера;
– інший банк, зазначений в акредитиві.

Якщо документи оформлені відповідно, постачальник може вибрати один із способів платежу:

– негайний платіж по векселю;
– відстрочений платіж по векселю;
– акцепт векселя;
– облік векселя.

Ця форма розрахунків гарантує отримання платежу експортером і дозволяє імпортеру отримати короткостроковий кредит.