Епоха Відродження

Конфліктологічні погляди цього періоду розвивались як більш високий рівень древньогрецької філософії, звільняючись від релігійного трактування суспільного життя характерного для середніх віків.

Одна з найперших спроб здійснення системного аналізу соціальних конфліктів належить флорентійському теоретикові та державному діячеві Ніколо Макіавеллі (1469 – 1527). Він вважав конфлікт універсальним і неперервним станом суспільства через порочну природу людини та прагнення різних груп людей до постійного та необмеженого матеріального збагачення. Н. Макіавеллі одним із джерел соціального конфлікту вважав знать, що зосередила у своїх руках всю повноту державної влади. Н. Макіавеллі негативно відносився до дворянства. Проте мислитель виділяв у конфлікті не тільки руйнівну, але і творчу функцію. Щоб зменшити негативну роль конфлікту, потрібно вміти правильно впливати на нього. Виконувати цю місію покликана держава, вважав він.

Еразм Роттердамський (1469 – 1536) відзначав, що "війна солодка для тих, хто її не знає". Він вказував, що досить часто правителів втягують народи у війни для того, щоб ще вільніше і більше грабувати знедолених людей.

Нові часи і епоха просвіти. У цей період були створені передумови системного підходу в пізнанні явищ навколишнього світу, у тому числі й у вивченні конфліктів. Найбільш характерні погляди на конфлікт містилися в працях Ф. Бекона (1561 – 1626), Т. Гоббса (1588 – 1679), Жан-Жака Руссо (1712- 1778), А. Сміта (1723-1790).

Англійський філософ Френсіс Бекон (1561 – 1626) уперше грунтовно проаналізував, систему причин соціальних конфліктів усередині країни. Серед них ключову роль відіграє важке матеріальне положення народу. Виникненню конфліктів сприяє нехтування государями думок сенату , політичні помилки в управління державою, поширення слухів.

Томас Гоббс (1588 – 1679) в праці "Левіафан ", чи "Матерія, форма і влада держави церковної і цивільної" (1651р.) вважав, що природний стан суспільства – це "війна всіх проти всіх". Незважаючи на те, що природа створила людей рівними у відношенні фізичних та розумових можливостей, проте ця рівність не є благо, навпаки від цієї рівності виникає також ідея рівності при досягненні мети. Ось чому, якщо двоє людей прагнуть заволодіти однією і тією ж річчю, вони стають ворогами. На шляху до досягнення мети вони намагаються згубити чи перемогти один одного. Таким чином, за концепцією Гоббса, з рівності надій на досягнення мети виникала взаємна недовіра, що є причиною "війни всіх проти всіх".

Вперше конфлікт як багаторівневе соціальне явище був вивчений у роботі Адама Сміта (1723 – 1790) "Дослідження про природу і причини багатства народів". В основі конфлікту, на думку А. Сміта, лежить розподіл суспільства на класи (капіталісти, земельні власники, наймані робітники) та економічне суперництво. Протиборство між класами А. Сміт розглядав як джерело поступального розвитку суспільства, а соціальний конфлікт як певне благо людства.

Перша половина XIX ст. На цьому етапі розвитку конфліктології особливо цінними є погляди представників класичної німецької філософії 1. Канта (1724 – 1804), Г. Гегеля (1770 – 1831), Л. Фейербаха (1804 – 1872) та ін. Вони акцентували увагу на найбільш гострій проблемі того часу – війні та мирі.

Іммануїл Кант ("Про довічний мир") вважав, що "... стан миру між людьми, які живуть по-сусідськи, не є природним станом. Останній, навпаки, є станом війни".

На думку Георга Гегеля,"... головна причина конфліктів криється у соціальній поляризації суспільства" ("Про війну як засіб морального очищення народів"). Він вважав, що держава повинна представляти інтереси всього суспільства і регулювати конфлікти.

Проблема боротьби за існування займала центральне місце у вченні англійського біолога Чарльза Дарвіна (1809 – 1902). Зміст його теорії біологічної еволюції викладено в книзі "Походження видів шляхом природного добору...", виданій в 1859 р. Головна ідея цієї роботи сформульована в самій назві – розвиток живої природи здійснюється в умовах постійної боротьби за виживання, що і складає природний механізм добору найбільш пристосованих видів.