Предмет, завдання та методи дослідження в конфліктології

Найбільш загальне уявлення про конфліктологію як науку дає семантика слова "конфліктологія"- "наука про конфлікти". Більш точне уявлення можна отримати з наступного визначення. Конфліктологія – це система знань про закономірності і механізми виникнення і розвитку конфліктів, а також про принципи і методи управління ними.

Провідна ідея конфліктологічної науки – думка про необхідність конфлікту в суспільному житті: "Конфлікт – не випадковий епізод, а постійний стан соціальних процесів". З цього випливає і сутнісний зміст основних категорій конфліктології.

Об'єкт конфліктології – конфлікти в цілому з усіма базовими ознаками, елементами й принципами розвитку, а також сфера життя суспільства чи особистості, у якій виникає конфлікт.

Предмет конфліктології – загальні закономірності виникнення, динаміки й закінчення конфліктів.

Основні завдання вивчення дисципліни "Конфліктологія":

• – виявляти природу конфліктів;
• – визначати їх види і динаміку розвитку;
• – ознайомлюватися з психологічними аспектами міжособистісних ділових контактів;
• – вивчати методи прогнозування, діагностування та попередження конфліктів;
• – формувати системи управління конфліктними ситуаціями в організації.

Більшість спеціалістів у структурі конфліктології виділяють наступні проблеми й питання:

• – сутність соціального конфлікту;
• – типології та класифікації конфліктів;
• – еволюція конфліктів;
• – структура конфлікту;
• – функції конфліктів;
• – інформація в конфлікті;
• – діагностика конфліктів;
• – генеза конфлікту;
• – динаміка конфлікту;
• – закінчення конфлікту;
• – управління конфліктом, механізми та засоби його врегулювання (розв'язання, попередження).

Специфіка конфліктології як науки полягає в тому, що вона основну увагу приділяє причинам формування і розвитку протиріч у системі відносин індивіда і груп, їх переростанню в конфлікти; вивчає шляхи попередження і методи управління конфліктами.

Конфліктологія як наука має декілька напрямків дослідження :

• – філософсько-соціальний (охоплює загальні тенденції розвитку конфлікту на макрорівні);
• – організаційно-соціологічний (вивчає причини й динаміку конфліктів організацій, груп і колективів);
• – індивідуально-психологічний (вивчає психофізіологічні особливості і характеристики окремих осіб, їх поведінку в конфлікті).

Детальніше зупинимося на організаційно-соціологічному та індивідуально- психологічному напрямах, оскільки вони мають і найбільший практичний інтерес. Загальним для цих напрямків досліджень є предмет вивчення – поведінка індивіда.

Як зазначалося вище, сьогодні прийнято виділяти 11 вітчизняних наук, що займаються дослідженням конфлікту. Особливо підкреслимо методологічну функцію філософії. Провідна позиція у дослідженні конфліктів належить також психології. З невеликим відривом від неї йдуть соціологія та політичні науки. Частка інших наук не перевищує 7%. Наведені дані свідчать, що проблема конфлікту має яскраво виражений міждисциплінарний характер.

Оскільки конфліктологія є міждисциплінарною наукою, існують різноманітні методи вивчення нею конфліктів (табл. 1.1) залежно від характеру конфліктів, кількості осіб, які приймають у них участь, а також інших умов і факторів, які зумовлюють необхідність використання ситуаційного підходу.

Таблиця 1.1.

Методи дослідження в конфліктології

Зауважимо, що при неабиякому позитивному значенні наукової методології, не можна переоцінювати її роль. Недопустимість абсолютизації тих чи інших методів пізнання, в тому числі і тих, що використовуються у конфліктології, пов'язана з двома причинами:

• 1) обмеженістю можливостей людського пізнання взагалі, що було переконливо доведено ще 1. Кантом;
• 2) специфікою самої конфліктної взаємодії, яка досить часто розвивається не стільки за раціональними, логічними законами, а скільки під впливом ірраціональних пристрастей.

Однак, не зважаючи на існуючі труднощі раціонального регулювання конфлікту, ефективне управління його розвитком можливе лише на раціональній основі, шляхом використання наукової методології та її вдосконалення.