Наслідки внутрішньоособистісних конфліктів
Особливої уваги потребують наслідки внутрішноособистісного конфлікту, що можуть бути як конструктивними так і деструктивними для самої особистості, і для оточуючих її людей.
Конструктивним конфлікт може називатися тоді, коли він характеризується мінімальними особистісними витратами на його вирішення і в остаточному підсумку сприяє розвитку особистості. Такі конфлікти відзначаються в ранні періоди розвитку дитини, коли вони приводять до ускладнення психічного життя, є основою морального розвитку і способом, що допомагає індивідові усвідомити себе як особистість і сформувати адекватну самооцінку.
Внутрішньоособистісний конфлікт носить деструктивний характер, коли особистість не може знайти вихід зі сформованої конфліктної ситуації, не в змозі вчасно й позитивно вирішити протиріччя внутрішньої структури.
У загальному вигляді можна виділити наступні негативні наслідки внутрішньоособистісного конфлікту, що стосуються стану самої особистості:
- – припинення розвитку особистості, початок деградації;
- – психічна й фізіологічна дезорганізація особистості;
- – зниження активності й ефективності діяльності;
- – стан сумніву, психічної пригніченості, тривожності й залежності людини від інших людей і обставин, загальна депресія;
- – поява агресії або, навпаки, покірності в поведінці людини як захисної реакції на внутрішньоособистісний конфлікт;
- – поява невпевненості у своїх силах, почуття неповноцінності й нікчемності;
- – руйнація основних життєвих цінностей і втрата самого сенсу життя.
Негативні наслідки внутрішньоособистісного конфлікту стосуються не тільки стану самої особистості, її внутрішньої структури, але і її взаємодії з іншими людьми в групі – у родині, школі, вузі, організації й т. ін. Такими негативними наслідками можуть бути:
- – деструкція існуючих міжособистісних відносин;
- – несподіване відокремлення особистості в групі, відсутність комунікацій, взагалі все те, що в психології одержало назву "відступу";
- – підвищена чутливість до критики;
- – девіантна поведінка й неадекватна реакція на поведінку інших;
- – несподівані, нелогічні питання, а також відповіді невпопад, що приводять співрозмовника до збентеження;
- – твердий формалізм – буквоїдство, формальна ввічливість, спостереження за іншими;
- – пошук винуватих – обвинувачення інших у всіх гріхах або, навпроти, самокартання.
Якщо внутрішньоособистісний конфлікт вчасно не вирішується, то він може привести до більш важких наслідків, найбільш сильні з яких стрес, фрустрація й невроз.
Фрустрація (від лат. frustratio – розлад, руйнування планів) – психічний стан людини, викликаний непереборними об'єктивними (або суб'єктивно сприйманими в якості таких) труднощами, що виникають на шляху до досягнення мети або вирішення завдання. Фрустрація – завжди важке переживання невдачі або нерозв'язного протиріччя. її можна розглядати як одну з форм психологічного стресу. Фрустрація – негативний наслідок внутрішньоособистісного конфлікту, коли зростання напруги перевищує фрустраційну толерантність, тобто стійкість особистості до фрустраторів. Фрустратор – це причина, що викликає фрустрацію. Вона супроводжується цілою гамою негативних емоцій: гнівом, роздратуванням, почуттям провини й т. ін. І чим сильніше внутрішньособистісний конфлікт тим більша глибина фрустрації. Різні люди справляються з нею по-різному. Кожний має свій поріг чутливості й має індивідуальні сили для подолання фрустраційної реакції на внутрішньоособистісний конфлікт.
Неврози (від грец. neuron – нерв) – це група найпоширеніших нервово- психічних розладів, що мають психогенну природу. В основі неврозів лежить непродуктивно вирішене протиріччя між особистістю й значимими для неї факторами дійсності. Ця неможливість вирішення конфлікту супроводжується виникненням хворобливих і тяжких переживань, невдач, втратою сенсу життя й т. ін. Поява неврозів означає, що внутрішньоособистісний конфлікт переріс в невротичний конфлікт.
До руйнівних наслідків внутрішньоособистісного конфлікту багато учених відносять його зв'язок із суїцидальною поведінкою людини. Нерідко суїцид розглядається як деструктивний спосіб виходу з внутрішньоособистісного конфлікту, обумовленого специфікою трудової діяльності, сімейних відносин, станом здоров'я або матеріально-побутовими труднощами.
Таким чином, різноманітні переживання особистістю нездатності вирішити ті або інші проблеми, складнощі і протиріччя її внутрішнього світу, неможливість реалізувати власні бажання, вирішити проблему морального вибору, боротьба мотивів, сумніву – усе це є підставами для внутрішньоособистісного конфлікту. Опинившись у ситуації такого конфлікту, людина шукає вихід з цієї ситуації, здійснює спроби щодо розв'язання конфлікту.
