Психологічні особливості особистості, які впливають на виникнення конфліктів

Виникнення конфліктів, як правило, пов'язане з психологічними особливостями особистості, її поведінкою і нагальними потребами. Різноманіття потреб становить джерело, мотив діяльності особистості, що значною мірою визначає її поведінку в конфлікті. Особливо яскраво це проявляється, якщо особистість наділена значною владою та можливістю приймати рішення.

Зупинимося на основних характеристиках психологічної структури особистості, які визначають її поведінку в конфлікті. До них належать насамперед особливості прояву темпераменту особистості, її характеру та рівня особистісного розвитку. Розглянемо коротко кожну з вищезгаданих характеристик.

1. Темперамент дається людині від народження і визначає швидкість, темп, інтенсивність та ритм психічних процесів і станів людини. Темперамент істотно впливає на поведінку людини в міжособистісних конфліктах. Наприклад, холерика легко залучити в конфліктну ситуацію, а флегматика, навпаки, важко вивести з себе.

Знати можливу реакцію індивіда на події, що відбуваються, виходячи з його темпераменту, потрібно для того, щоб зменшити загрозу виникнення конфлікту. Так, на нестримність холерика доцільно реагувати тактовністю; інертності флегматика краще протиставити активність та емоційність. Печаль меланхоліка можна нейтралізувати оптимізмом.

2. Типологія рис характеру людини розроблена вперше К. Г. Юнгом (187S – 1965) в його роботі "Психологічні типи" (1921). Ця типологія виділяє чотири пари протилежних характеристик (базових ознак):

Екстраверти – Інтроверти

Сенсорний – Інтуїтивний

Мислительний – Відчутгєвий

Ведучий – Підлеглий

Кожному типу характеру відповідають чотири з приведених базових ознак. Таким чином, всього виходить шістнадцять різних типів характерів. Якщо люди з протилежними базовими ознаками своїх типів характерів опиняються в ситуації сумісного вирішення однієї і тієї ж задачі, їх спільна взаємодія може опинитися під загрозою. Наприклад, екстраверт і інтроверт відрізняються один від одного відношенням до зовнішнього світу. Міжособистісні конфлікти між екстравертами і інтровертами можуть виникати із-за відмінностей у розумінні вирішення завдань. Екстраверт динамічний, комунікабельний, вважає за краще обговорювати все вголос. Інтроверт же повинен все обдумати, перш ніж висловитися. При спільному вирішенні проблеми екстраверт постійно говоритиме, а інтроверт мовчатиме. Це мовчання екстраверт може приймати за згоду і нав'язувати своє рішення, з яким в принципі може бути не згоден інтроверт, оскільки він просто не дістав можливості висловитися. Така ситуація провокує конфлікт. Більше того, домінуюча поведінка екстраверта при спільній взаємодії з інтровертом може послужити причиною хвороби останнього.

Типологія рис характеру переконливо показує, що характери у людей різні, принаймні існує 16 різноманітних типів характерів. Конструктивна, безконфліктна взаємодія людей з різними типами характерів можлива лише тоді, коли вони шанобливо ставляться до думки один одного. Всіляке непорозуміння із-за несумісності типів характерів починаються тоді, коли безкомпромісно відстоюються тільки свої власні переваги. Чим краще люди знатимуть риси, в першу чергу, свого характеру, тим більш плідною буде їхня взаємодія з іншими людьми та більш сприятливі умови для безконфліктного спілкування.

3. Не дивлячись на те, що темперамент і характер суттєво впливають на мотивацію поведінки людини у виникненні та вирішенні конфліктів, реакція особистостей на зовнішні стимули має складнішу природу. Рівень особистісного розвитку – ще один важливий чинник, що впливає на виникнення міжособистісних конфліктів.

Особистість розвивається і удосконалюється в процесі своєї соціалізації, активного засвоєння та відтворення соціального досвіду. Людині доводиться коректувати свої дії відповідно до загальноприйнятих норм і правил поведінки тих людей, що її оточують. Для цього прояв свого темпераменту і характеру доводиться тримати під постійним контролем. Коли особистість здатна впоратися з цим завданням, у неї менше непорозумінь з оточенням. Проблеми виникають тоді, коли поведінку людини визначають тільки її темперамент і риси характеру, а особистість не бере участь в цьому процесі, або не в змозі "оволодіти собою". Більш повно дані положення розглянуті в "Я-концепції" К. Роджерса, про яку вже згадувалося у попередній главі.

Різні вчені виділяють ще цілий ряд психологічних характеристик особистості, що впливають на виникнення конфліктів. Так Е. Шостром в своїй концепції ділить всіх людей на маніпуляторів і актуалізаторів. Маніпулятори – це люди, що не довіряють нікому, в тому числі, і собі. Вчинки їх пронизані брехнею, апатією і цинізмом. Маніпулятори завжди потенційно конфліктні.

Протилежність маніпуляторам складають актуалізатори. їх характеризують чесність, відвертість та довіра. Вони глибоко вірять в себе та інших. У актуалізаторів менше проблем з оточенням, з ними легко врегульовувати виникаючі конфлікти.

Д. Роттер ділить всіх людей на екстернапів і інтерналів. Екстернали вважають, що все, що з ними відбувається, є результатом дії зовнішніх сил, обставин, випадку, інших людей і тому подібне У своїх невдачах вони схильні звинувачувати інших. Саме це провокує конфліктні ситуації при взаємодії їх з оточуючими людьми. На противагу екстернапам інтернали вважають, що все, що з ними відбувається, є результатом власних зусиль. У власних невдачах вони звинувачують тільки себе. їм властиві активна життєва позиція, незалежність, відповідальність за свої вчинки, міжособистісні конфлікти для них неприйнятні.

К. Леонгард розробив типологію особистостей в залежності від типу акцентуації. Він показав, що людям з надмірним проявом деяких рис характеру властива поведінка, яка відрізняється від норми та межує з патологією. Деякі з акцентуацій є вельми сприятливим підгрунтям для виникнення конфліктних ситуацій. Наприклад, істероїдна (демонстративна) акцентуація – це прагнення привернути до себе увагу будь-якою ціною (сльози, втрата свідомості, необгрунтовані сварки, хвороби, хвастощі, схильність до незвичайних захоплень).

Поглиблене вивчення темпераменту, типів характеру та інших особливостей особистості дає реальну можливість для попередження і профілактики міжособистісних конфліктів, їх конструктивного вирішення, а також для створення атмосфери сприятливої комунікативної взаємодії.

Профілактика конфліктів вимагає від керівника не тільки знання способів впливу на колективну, групову психологію, але і знання особливостей індивідуальної психології, уміння впливати на поведінку окремих людей. При цьому важливо враховувати, що існують психологічні типи, що відіграють особливу роль в генеруванні конфліктів, і виділяються деякими специфічними рисами вдачі. їх іноді називають конфліктними особистостями. Серед них зустрічаються і такі, за якими на протязі всього життя тягнеться шлейф різноманітних конфліктних історій, що створює їм стійку репутацію "фахівців із псування відносин". Тому важливою умовою попередження конфліктів є уміння своєчасно розпізнати подібного роду людей і прийняти по відношенню до них відповідні заходи, за допомогою яких можна нейтралізувати їхню негативну роль.

Найчастіше, на думку психологів, зустрічаються наступні типи конфліктних особистостей:

1. Конфліктна особистість демонстративного типу. Прагне постійно бути в центрі уваги. Любить гарно виглядати в очах інших. Її ставлення до людей визначається тим, як до неї відносяться інші. Людина подібного типу легко себе відчуває в поверхневих конфліктах, що виникають по дрібним причинам. Але добре пристосовується і до конфліктних ситуацій іншого роду. У людини такого типу переважає емоційна поведінка, раціональні моменти виражені слабо. Планування своєї діяльності здійснює від випадку до випадку і рідко втілює його в життя. Кропіткої, систематичної роботи уникає. Не ухиляється від конфліктів, в ситуації суперечки відчуває себе досить комфортно. Часто сама є джерелом суперечки, але цього категорично не визнає.
2. Конфліктна особистість некерованого типу. Це людина імпульсивна, недостатньо себе контролююча. її поведінку важко передбачити. Часто поводиться зухвало, агресивно. У запалі не звертає уваги на загальноприйняті норми поведінки в колективі. Має завищену самооцінку. Постійно вимагає підтвердження своєї власної значущості. У багатьох своїх невдачах схильна звинувачувати інших. Не може грамотно спланувати свою діяльність або послідовно втілити свої плани в життя. Недостатньо розвинена здатність співвідносити свої вчинки із загальними цілями групи та з конкретними обставинами. Не вміє вчитися на власних помилках.
3. Цілеспрямовано конфліктний тип особистості. Розглядає конфлікт як засіб досягнення власних цілей. Часто виступає активною стороною в розв'язуванні конфлікту. Схильний до маніпуляцій, психологічних ігор у взаєминах. Раціонально діє в конфліктній ситуації, здатний прораховувати можливі варіанти її розвитку, тверезо оцінює сильні і слабкі сторони в позиціях сторін. Володіє добре відпрацьованою технікою спілкування в гарячій суперечці. Є найбільш небезпечним типом конфліктної особистості.

Вирішення проблеми конфліктних особистостей є однією з найскладніших задач, що постають перед будь-яким керівником, і військовим в тому числі. Звичайно, може здаватися, що найпростішим вирішенням даної проблеми є позбавлення колективу від осіб подібного роду. Але на практиці це далеко не завжди виявляється можливим, через ряд причин, про які мова піде нижче. Тому найбільш прийнятним способом нейтралізації негативних дій з боку конфліктних особистостей є формування в колективі позитивного соціально-психологічного клімату, здатного надійно протистояти будь-яким негативним тенденціям. Найважливішою ознакою наявності в групі зрілого соціально-психологічного клімату є формування в ній конструктивного стилю міжособистісних взаємин.