ПРОГРАМНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ ДІТЕЙ

Умови проеко логічної освіти дітей трьох – шестирічного віку

Екологія – гр. οίκος – дім, довкілля + logos – наука – галузь біології, що вивчає взаємодію організму із середовищем, в якому вони існують, а також із усім, що їх оточує. Її започатковано в тридцятих роках двадцятого сторіччя, а вже наприкінці цього століття вона значно розширила проблеми своїх досліджень.

Щодо XXI сторіччя, то зауважимо на стрімкому зростанні кількості чинників, які об'єктивно спонукають кожну людину до змін у способах світосприйняття, а відтак, мислення і поведінки. Діапазон проблем, які охоплює екологія XXI сторіччя, передбачає їх широкий спектр, отож і цілі наукових досліджень настільки різноаспектні, що для раціональності їхнього аналізу пропонуємо виокремити їх у кілька наступних блоків. Розглянемо їх розлогіше.

1. Сприяння усвідомленню кожною особою, що відсутність безпосереднього, як і опосередкованого, контактування з природним довкіллям унеможливлює реальні форми її життя. Абсолютно все, що є необхідним людині (в т.ч. й іншим

живим істотам) для життєдіяльності, їй забезпечує природне довкілля.

• 2. Забезпечення інформацією про будову і діяльність (взаємовплив) живих організмів і зв'язків між ними (в т.ч. на них) з боку довкілля їхнього буття.
• 3. Перманентне поглиблення інформації про рослинний і тваринний світ Землі.
• 4. Формування усвідомлення того, що кожна жива істота має право на гідне і повноцінне життя.
• 5. Формування базових понять про охорону природи.
• 6. Формування практичних умінь і навичок раціонального використання відновлюваних і невідновлюваних корисних копалин.
• 7. Усвідомлення безальтернативності впровадження чистих технологій щодо раціонального використання природних ресурсів і утилізації решток життєдіяльності людини.
• 8. Розуміння власного “Я” у гармонійній неподільності з довкіллям.
• 9. Стимулювання розвитку активних форм відпочинку на лоні природного довкілля.
• 10. Формування почуття відповідальності не лише за стан локального стану природного довкілля, а й загалом.

Спираючись на зазначені цілі, можемо з упевненістю стверджувати про те, що з наймолодшого віку, можливо, з перших років життя людини, її слід готувати до усвідомленого світосприйняття. Кажучи іншими словами, формувати способи не лише проекологічного мислення, а й поведінки у дотичній діяльності. Відтак, дитина, в якої виховують постійну потребу в пізнанні природи шляхом безпосереднього контактування з її об'єктами і явищами, опанувавши проекологічне мислення, у дещо старшому віці виражає готовність усунути чи ж нейтралізувати негативні наслідки господарювання своїх попередників у царині використання благ Землі.

Процес формування уявлень (понять), навичок і умінь стимулює проекологічну свідомість дорослої людини, якщо розпочинається від часу її народження. Адже періоду раннього і дошкільного дитинства притаманні потужні якісні та кількісні зміни в інтелектуальному, а також у загальному розвитку. Ці роки є найкращим часом для започаткування екологічної освіти, зміст якої весь час буде поглиблюватися й універсалізуватися в руслі вимог часу.

Таким чином, уся проекологічна навчально-виховна діяльність повинна відбуватися в дошкільному віці у цілеспрямованих умовах. До уваги слід брати не лише освітній простір ДНЗ, а й оточення, в якому він функціонує. Запропонована надалі програма складається з двох частин і залишається відкритою для внесення авторських доповнень і пропозицій, які виникають у педагогів під час її реалізації.